Постанова

від 11.03.2020 по справі 371/676/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 371/676/16 головуючий у суді І інстанції Поліщук А.С.

провадження № 22-ц/824/3085/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 березня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Гасюк В.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Коритище на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миронівської районної державної адміністрації Київської області, Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Коритище про визнання права на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Коритище звернулося до суду з заявою та просило в порядку повороту виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року у справі № 371/676/16-ц скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 травня 2017 року за індексним номером 20594343 про земельну ділянку загальною площею 5,18 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0033, яка розташована на території Коротищенської сільської ради Миронівського району Київської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно за відповідачем та скасувати запис в Державному земельному кадастрі та поземельній книзі про державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено право власності на земельну частку (пай) із земель переданих до резервного фонду при розпаюванні колективного сільськогосподарського підприємства імені Стрільця, села Коритище, Миронівського району, Київської області, в розмірі 4,76 умовних кадастрових гектарів, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Коритищанської сільської ради Миронівського району Київської області, яка належала його батькові ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року рішення Апеляційного суду Київської області скасовано та залишено без змін рішення Миронівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року, яким суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. ОСОБА_1 на підставі скасованого рішення Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року, 24 травня 2017 року зареєстрував право власності на земельну ділянку загальною площею 5,18 га, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Коритищанської сільської ради Миронівського району Київської області.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року у задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Коритище відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та задовольнити заяву про поворот виконання рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що 23 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Миронівської районної державної адміністрації із заявою про виділення йому земельної ділянки, у якій, як на підставу свого права на виділення йому земельної ділянки, послався на рішення Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року. Суд першої інстанції не врахував той факт, що рішення Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року у вказаній справі є правовстановлюючим документом. Розпорядження Миронівської районної державної адміністрації від 20 березня 2017 року та від 23 травня 2017 року були формою реалізації позивачем його безпідставно набутого права власності на виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості). Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду заяви ОСОБА_1 не має права на земельну частку (пай) із земель, переданих до резервного фонду. Рішення Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року не передавалося для виконання до державного чи приватного виконавця. У даних правовідносинах Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Коритище не є боржником, а ОСОБА_1 не є стягувачем, тому відсутні підстави для застосування повороту виконання судового рішення, передбаченого нормою ст. 444 ЦПК України. З наданих пояснень вбачається наявність спору про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222983400:02:004:033, який повинен вирішуватись судом в порядку позовного провадження.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Миронівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за ним у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на земельну частку (пай) із земель переданих до резервного фонду при розпаюванні колективного сільськогосподарського підприємства імені Стрільця, села Коритище Миронівського району Київської області, в розмірі 4,76 умовних кадастрових гектарів, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Коритищанської сільської ради Миронівського району Київської області, яка належала його батькові ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року рішення Миронівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено (а.с.9).

Відповідно до розпорядження Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 20 березня 2017 року № 135 Про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Коритищанської сільської ради Миронівського району Київської області , ОСОБА_1 , у тому числі, за результатами розгляду рішення Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року на території Коритищанської сільської ради Миронівського району Київської області виділено земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 5,18 га та надано дозвіл на розробку технічної документації на неї (а.с.24).

Розпорядженням № 235 від 23 травня 2017 року Миронівська районна державна адміністрація Київської області затвердила ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж вищезазначеної земельної ділянки в натурі (а.с.28).

Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року рішення Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року скасовано, рішення Миронівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року залишено без змін (а.с.17).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він відмовляє в позові повністю. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Частиною 9 ст. 444 ЦПК України передбачено, що якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

За нормою ч. 6 ст. 444 ЦПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутого майна, додається документ, який підтверджує те, майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Тобто, в силу вимог зазначеної статті в порядку виконання рішення поверненню підлягає те майно, яке було передано на виконання рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі було визнання за позивачем права власності на земельну частку (пай) порядку спадкування.

ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку загальною площею 5,18 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0033, яка розташована на території Коротищенської сільської ради Миронівського району Київської області. Підстава виникнення права власності: розпорядження та Витягу з ДЗК про земельну ділянку, серія та номер: НВ-3208768172017, виданий 14 квітня 2017 року, видавник: відділ у Миронівському районі Головного управління держгеокадастру у Київській області. Дана обставина підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.70).

Поняття право власності на земельну частку (пай) та право власності на земельну ділянку є відмінними, оскільки земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, земельна ділянка має унікальний кадастровий номер. На відміну від земельної ділянки межі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) не визначені. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), може бути також рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Судом встановлено, що позивач не реєстрував своє право власності на земельну частку (пай) в розмірі 4,76 умовних кадастрових гектарів , яке визнано за ним на підставі рішення суду, поворот виконання якого просить застосувати відповідач.

У матеріалах справи відсутні докази того, що рішення Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року, яке в подальшому скасоване постановою Верховного Суду, стало підставою до набуття позивачем права власності на земельну ділянку. Проте, звертаючись до суду з заявою про поворот його виконання, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Коритище не звернуло увагу на зазначені обставини.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, у даному випадку вбачається наявність спору про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222983400:02:004:033, і апелянт не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом, якщо він вважає свої права та інтереси порушеними в результаті набуття позивачем ОСОБА_1 права власності на зазначену земельну ділянку.

В апеляційній скарзі заявник вказує на те, що ОСОБА_1 звернувся до Миронівської районної державної адміністрації із заявою про виділення йому земельної ділянки, у якій послався на рішення Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року. Суд не врахував той факт, що рішення Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року є правовстановлюючим документом. Розпорядження Миронівської районної державної адміністрації від 20 березня 2017 року та від 23 травня 2017 року були формою реалізації позивачем його безпідставно набутого права власності на виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості). Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно.

У даному випадку, не дивлячись на те, що розпорядження Миронівської районної державної адміністрації від 20 березня 2017 року було прийнято з урахуванням рішення апеляційного суду від 31 січня 2017 року - у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено, що підставою набуття права власності на земельну ділянку стало розпорядження, яке є чинним, та Витяг з ДЗК про земельну ділянку.

Отже, судове рішення, що було згодом скасовано не було підставою до набуття позивачем права власності на земельну ділянку, а, відтак, скасування запису про набуте право власності не може бути вирішено шляхом повороту виконання зазначеного рішення.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування повороту виконання рішення, ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Коритище залишити без задоволення .

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 16 березня 2020 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.