Рішення

від 06.03.2020 по справі 506/694/19

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/694/19

Провадження № 2/506/19/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.03.2020 року с.м.т. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Паламарчук М.О.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Окни цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Гавиноської сільської ради Окнянського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

19 грудня 2019 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

23 грудня 2019 року по справі відкрито провадження.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті залишилась спадщина у вигляді земельної частки (паю), розміром 4,5 умовних кадастрових гектарів із земель КСП ім.Фрунзе Гавиноської сільської ради Окнянського (Красноокнянського) району Одеської області, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_3 , у який ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом внесено зміни у зв`язку із передачею права на земельну частку (пай) ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла своє майно позивачу. Позивач у встановлений законом термін не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки не знав про існування спадщини у вигляді права на земельну частку (пай) та про існування заповіту. Наприкінці осені 2019 року позивачу повідомили про існування спадщини та заповіту. В грудні 2019 року він звернувся до Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , однак йому було відмовлено через пропущений шестимісячний термін для прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду. Інших спадкоємців, які б претендували на вказане спадкове майно, немає. Тому позивач просив визнати причини пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини поважними та визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Крім того, до суду від позивача надійшло пояснення стосовно обов`язку відчуження земельної частки (паю) впродовж року. Пояснення позивача вмотивоване тим, що на час переходу до ОСОБА_4 права на земельну частку (пай) в 2000 році внаслідок його спадкування після смерті матері ОСОБА_3 законодавством не був врегульований порядок відчуження права на земельну частку (пай). При цьому, 18 січня 2001 року прийнятий ЗУ Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю) , яким встановлено, що до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай) ЗК України власники земельних часток (паїв) тимчасово не можуть укладати угоди щодо купівлі-продажу, дарування земельної частки (паю) або іншим способом відчужувати зазначені частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при викупі земельних ділянок для державних та громадських потреб. Як зазначає позивач, на початку 2006 року його покійній тещі ОСОБА_4 повідомили про необхідність оформлення земельної частки (пай) шляхом визначення адреси земельної ділянки та отримання державного акту, і тільки після цього земельну ділянку можливо відчужити, оскільки земельний пай не відчужується. При цьому, у розумінні ЗК України, земельна ділянка як об`єкт права власності - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, а документом, що посвідчують право власності на земельну ділянку ,є державний акт. У зв`язку із вищезазначеним, ОСОБА_4 неодноразово приїздила до України з метою оформлення правовстановлюючого документу на земельну ділянку, зверталася до Красноокнянської РДА для отримання розпорядження про дозвіл на розроблення проектної документації, погоджувала у земельному відділі фото плани, отримувала довідки щодо відсутності обмежень та обтяжень, погоджувала саму документацію. Однак наприкінці 2011 року вона захворіла та не мала сил їздити за кордон, тому надала позивачу довіреність на продовження оформлення земельної ділянки, проте у зв`язку із смертю ОСОБА_4 оформити земельну ділянку не вдалося. Крім того, позивачу стало відомо про існування заповіту на його ім`я на земельну частку (пай), що належав спадкодавцю, лише в листопаді 2019 року, саме тому він лише наприкінці 2019 року звернувся до Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Позивач у засідання не з`явився, однак від нього до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача, на задоволенні позову наполягає в повному обсязі /а.с.29/. Тому розгляд справи проведено у відсутність сторони позивача, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, позов визнає /а.с.32/. Тому судове засідання проведено у відсутність представника відповідача, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач є громадянином України /а.с.6-7/.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: с.Гавиноси Окнянського району Одеської АДРЕСА_2 /а.с. 8/.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Великомихайлівською державною нотаріальною конторою Одеської області від 05 грудня 2000 року, ОСОБА_4 , що проживала в АДРЕСА_1 , успадкувала після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкове майно, яке складається з сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 , зареєстрованого Красноокнянською районною державною адміністрацією 10.12.1996 року за №514, виданого на ім`я члена КСП ім.Фрунзе с.Гавиноси Красноокнянського району Одеської області, тобто на ім`я ОСОБА_3 /а.с. 14, ІНФОРМАЦІЯ_4 /.

Як вбачається із довідки, яка міститься в спадковій справі, відкритій після смерті ОСОБА_3 , яка постійно проживала в с.Гавиноси Красноокнянського району Одеської області, ОСОБА_4 вступила в управління спадковим майном протягом 6 місяців після смерті спадкодавця, проводила похорони, дотримувалися всіх обрядів, доглядала та здійснювала ремонт в будинку, обробляла присадибну ділянку, сплачувала всі податки /а.с. 48/.

27 грудня 2000 року до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 , розміром 4,50 в умовних кадастрових гектарах із земель КСП ім.Фрунзе Гавиноської сільської ради Окнянського (Красноокнянського) району Одеської області, виданого Красноокнянською РДА Одеської області 10 грудня 1996 року на ім`я ОСОБА_3 , внесено зміни, у зв`язку із передачею права на земельну частку (пай) ОСОБА_4 мешканки АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину /а.с. 13/.

Відповідно до довіреності від 11 жовтня 2011 року, ОСОБА_4 довірила ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є чоловіком її доньки ОСОБА_6 , тобто зятем, бути її представником в компетентних органах Республіки Україна по питанню оформлення Державного акту на землю на її ім`я і отримання ідентифікаційного коду, відповідно до діючого законодавства /а.с.53, 55-56/.

Згідно до викопіювання з планового матеріалу Гавиноської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, земельна ділянка 234, масив НОМЕР_2 була приватизована ОСОБА_4 /а.с. 54/.

Як вбачається із перекладу з румунської мови на українську свідоцтва про смерть, ідентифікаційний номер ( НОМЕР_3 , здійсненого авторизованим перекладачем ОСОБА_7 , засвідченого нотаріусом Шумков А ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в муніципії Кишинів, Республіка Молдова, акт про смерть №4575 від 28 листопада 2012 року зареєстрований Відділом цивільного стану муніципія Кишинів /а.с.9-10/.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканка АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_4 виданий 00 Кишинів 15.11.2006 року, 02.07.2012 року залишила заповіт, який посвідчено секретарем виконкому Федосіївської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, згідно з яким право на земельну частку (пай) розміром 4,50 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Гавиноської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, що належала їй на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , заповіла позивачу - ОСОБА_1 /а.с.11, 12/.

Тобто, як вбачається із вищезазначеного заповіту , ОСОБА_4 , відповідно до паспорта НОМЕР_4 виданого 00 Кишинів 15.11.2006 року, була громадянкою Республіки Молдови.

При цьому, в спадковій справі, відкритій після смерті ОСОБА_3 , відсутні відомості, що ОСОБА_4 на момент видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, була громадянкою саме Республіки Молдова, оскільки особу ОСОБА_4 було встановлено по паспорту, який виданий Октябрським райвиконкомом м.Кишинів у 1970 році, при цьому містяться відомості про її проживання, на час прийняття спадщини, в с.Гавиноси, Красноокнянського (Окнянського) району Одеської області.

За інформацією, наданою Відділом в Окнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, державний акт на право власності на земельну ділянку на території Гавиноської сільської ради взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 не виписувався та не видавався /а.с.16/.

Як вбачається із викопіювання з плану землекористування Гавиноської сільської ради, ОСОБА_4 відведена частка № НОМЕР_5 , масив № НОМЕР_2 , площа 3,36 га /а.с. 15/.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства , іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

За змістом ст.ст. 41, 64 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Право власності на землю належить до основних конституційних прав та свобод, що не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 5 ст.22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства.

Водночас, ч.4 ст.81 Земельного кодексу України допускається можливість отримання такими особами земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення у спадщину, але з умовою їх наступного відчуження протягом року.

Відповідно до ст.145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

З викладеного випливає, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати лише тільки громадянину України.

При цьому, діючим законодавством не передбачено процедури автоматичного примусового відчуження за рішенням суду земельної ділянки, у випадку, якщо земельна ділянка не була відчуженою, протягом встановленого строку особою ,у власності якої не може перебувати відповідна земельна ділянка.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

З набранням чинності з 01.01.2013 року Закону України Про Державний земельний кадастр та Порядку ведення Державного земельного кадастру посвідчення права власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без оформлення державних актів.

Тобто, до 01.01.2013 року посвідчення права власності органами Держземагенства на земельну ділянку оформлялося державним актом.

Як вбачається із наданих позивачем документах, ОСОБА_4 намагалася оформити земельну частку (пай) та отримати державний акт на земельну ділянку, однак за життя не встигла.

Крім того, на час прийняття ОСОБА_4 спадщини, у вигляді права на земельну частку (пай) після смерті своєї матері, законодавством, яке діяло на той час, не було передбачено обов`язку відчуження земельної ділянки іноземними громадянами, тому відсутнє попередження нотаріуса про обов`язок відчуження земельної частки (паю). Крім того, відсутні відомості, що ОСОБА_4 на той час була іноземною громадянкою.

В той же час необхідно зазначити, що відповідно до приписів пункту 15 розділу X Перехідні положення ЗК України ,до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення не допускається: купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Таким чином, суд бере до уваги, що станом з часу прийняття спадщини ОСОБА_4 до розгляду вказаного спору Верховною Радою України закон про ринок земель не прийнятий, а тому наразі відсутнє законодавче врегулювання порядку відчуження земельної частки (паю), як і відсутній ринок земель.

Тобто ОСОБА_4 , навіть якщо і була громадянкою Республіки Молдова на час прийняття спадщини у вигляді сертифікату на право на земельну частку (пай) і мала б обов`язок в подальшому відчужити земельну частку (пай), але у зв`язку із відсутністю законодавчого врегулювання порядку відчуження земельної частки (паю) , не мала можливості це зробити.

Крім того, у випадку навіть отримання ОСОБА_4 державного акту на право власності на земельну ділянку в обмін на сертифікат на право на земельну частку (пай), ОСОБА_4 також не мала б змоги відчужити земельну ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки і на даний час відсутнє законодавче врегулювання порядку відчуження земель з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , а також відсутній ринок земель вказаного цільового призначення.

Таким чином, судом встановлено , що після смерті ОСОБА_4 залишилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 , зареєстрованого Красноокнянською районною державною адміністрацією 10.12.1996 року за №514, виданого на ім`я ОСОБА_3 , в яке внесено зміни, у зв`язку із передачею права на земельну частку (пай) ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.12.2000 року.

ОСОБА_1 звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , однак йому повідомили про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини та було роз`яснено, що за рішенням суду йому може бути визначено додатковий строк для прийняття спадщини /а.с.17/.

Тобто із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звертався лише позивач. Відомості про наявність осіб, які відповідно до ст.1241 ЦК України мають право на обов`язкову частку в спадщині, в зазначеній спадковій справі відсутні

Згідно із ст.1270 ЦК України строк для звернення з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 закінчився 27 ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Таким чином, враховуючи, що позивач є спадкоємцем за заповітом, який пропустив строк для прийняття спадщини, так як не знав про існування спадщини у вигляді права на земельну частку (пай) та про існування заповіту, складеного на його ім`я, та враховуючи те, що представник відповідача не заперечує проти задоволення позову, а також беручи до уваги відсутність інших осіб, які б претендували на спадкове майно, суд вважає за можливе позов задовольнити та відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України визначити позивачу додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який він пропустив з поважних причин.

Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, ст.1272 ЦК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Гавиноської сільської ради Окнянського району Одеської області (адреса місцезнаходження: с.Гавиноси, Окнянського району Одеської області, код ЄДРПОУ 20923994) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у три місяці починаючи з моменту вступу рішення в законну силу.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16.03.2020 р

СуддяО. Л. Чеботаренко