Ухвала

від 18.03.2020 по справі 320/2455/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 березня 2020 року м. Київ № 320/2455/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язати вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

16 березня 2020 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з позовом до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язати вчинити певні дії.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах. Отже, позов в адміністративному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).

Суд зазначає, що ст. 5 КАС України визначено способи судового захисту, з якими кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Суддя зазначає, що п. 1 прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 виклав наступним чином: "1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян № 12-19 від 14 листопада 2019 р. в частині визнання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській катастрофі категорії 2 на ім`я ОСОБА_1 таким, що видано безпідставно".

Суддя звертає увагу, що відповідачем у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив саме Київську обласну державну адміністрацію, а не вказану комісію, рішення якої оскаржується. При цьому позовних вимог безпосередньо до вказаного відповідача - Київської обласної державної адміністрації - не заявлено.

Наведені обставини та суперечності ускладнюють встановлення судом належного відповідача, предмета спору та позовних вимог, які ОСОБА_1 просить суд задовольнити, а тому потребують уточнення позивачем.

Судддя звертає увагу, що відповідно до п.11 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 551, посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Структурний підрозділ Київської обласної державної адміністрації - Департамент соціального захисту населення, відповідно до Положення про департамент соціального захисту населення (п. 4.3), забезпечує реалізацію державної політики у сфері соціальної підтримки та надання соціальних послуг, зокрема, громадянам, які постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, у тому числі видає відповідні посвідчення.

У зв`язку з цим, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно уточнити відповідачів та інших сторін по справі (третіх осіб) та уточнити позовні вимоги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача (ч. 2 ст. 25 КАС України).

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначено місце проживання: АДРЕСА_1 .

Проте, в матеріалах, доданих до позовної заяви відсутня інформація на підтвердження місця проживання або перебування позивача, що позбавляє суд можливості визначити територіальну підсудність цієї справи.

До позовної заяви не долучено ОСОБА_1 належним чином засвідченої копії паспорта.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 р. № 1382-IV (далі-Закон № 1382-IV) довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.

Пунктом 1.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 № 1077 (далі - Порядок), передбачено, що реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Відповідно до вимог п. 2.9 цього Порядку працівник територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів - адміністратор центру (крім внесення відомостей про реєстрацію місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи), зокрема, вносить відомості про реєстрацію місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи шляхом проставлення в них штампа реєстрації місця проживання особи (далі - штамп реєстрації місця проживання), зразок якого наведено в додатку 3 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 р. № 320, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 р. за № 1089/21401.

Крім того, згідно з вимогами ч.4 ст. 6 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 р. № 1207-VII за зверненням громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, за місцем їх перебування оформляються і видаються органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, довідки, що підтверджують місце їх перебування. Такі довідки видаються громадянам у день звернення на підставі паспорта громадянина України чи іншого документа, до якого згідно із Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" вносяться відомості про реєстрацію місця проживання, та письмової заяви, в якій зазначається адреса, за якою громадянину може бути вручена офіційна кореспонденція. При цьому відомості (відмітка) про місце перебування такої особи не вносяться до її паспорта.

Таким чином, надання ОСОБА_1 копії паспорта на підтвердження зареєстрованого місця проживання/перебування особи є визначальним для встановлення територіальної підсудності цієї адміністративної справи.

Окрім цього, згідно з вимогами ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розміри ставок судового збору визначені ст. 4 Закону № 3674-VI. Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (станом на 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2102 гривень.).

Позовна заява містить 1 вимогу немайнового характеру. На підтвердження сплати судового збору ОСОБА_1 не було долучено до матеріалів справи оригінал квитанції про сплату судового збору.

Судом встановлено, що в позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових істанціях.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 на момент подачі позову не надав належних доказів підстав для звільнення від сплати судового збору, оскілька, посвідчення учасника постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2 визнане відкликано (що є предметом цього позову).

Отже, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий бір у розмірі 840 грн. 80 коп. У разі збільшення позовних вимог ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у відповідності до кількості позовних вимог.

Зазначена вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам ст. 160-161 КАС України.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин суддя вважає за необхідне залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 з наданням часу для усунення зазначених недоліків.

Також суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 р. у справі "Пелевін проти України" (п. 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Указані недоліки повинні бути усунені шляхом надання суду:

- уточненої позовної заяви із правильним зазначенням відповідачів (за наявності - третіх осіб) і обставин справи, конкретизацією позовних вимог, які ОСОБА_1 просить суд задовольнити з урахуванням всіх вищезазначених зауважень, а також копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи;

- копій всіх заповнених сторінок паспорта громадянина України або довідки про зареєстроване у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) ОСОБА_1 ;

- оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду у відповідності уточнюючих позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суддя,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язати вчинити певні дії, - залишити без руху.

Установити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Журавель В.О.