Рішення

від 26.02.2020 по справі 1140/2012/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Кропивницький Справа № 1140/2012/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Сервіском" (далі - позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.12.2017 р. №0000561404, №0000571404, №0000581404.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що такі рішення були винесені на підставі акту перевірки, якою встановлено документальне оформлення нереальної операції з придбання ПП "Сервіском" у ТОВ "Геліада ЛТД" товару (запчастин), дійсне джерело походження якого невідоме. Водночас, господарські операції з контрагентом підтверджується первинним бухгалтерськими документами, а перевіряючі при проведенні перевірки взагалі не досліджували подальше застосування для власних потреб придбаного товару, отже, не досліджувався рух ТМЦ та їх наявність.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву та просив в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки перевіркою позивача було встановлено неможливість виконання ТОВ "Геліада ЛТД" оформлених господарських операцій наявними ресурсами. Таким чином, перевіркою встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої зобов`язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. (т.1 а.с.53-57)

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивач зареєстрований як юридична особа, перебуває на обліку як платник податків.

Відповідач є суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому повноваження.

Встановлено, що у період з 01.11.2017 по 09.11.2017 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкового зобов`язання та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Геліада ЛТД" (код 39893673) за березень - квітень 2016 року, що були відображені в податкових деклараціях з ПДВ за березень - квітень 2016 року, та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображені обсягів вказаних взаємовідносин в декларації з податку на прибуток за 2016 рік.

За результатом перевірки складено акт від 16.11.2017 р. № 381/11-28-14-04/3226559, відповідно до висновків якого встановлено порушення:

1. п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 757 049 грн., в тому числі:

- за березень 2016 року - 785 819 грн.;

- за квітень 2016 року - 1 971 230 грн.,

та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) в розмірі 304 234 грн., у тому числі:

- за березень 2016 року - 154 021 грн.;

- за квітень 2016 року - 304 234 грн. (в т.ч. 154 021 грн. за березень 2016 року);

2. п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 2 755 155 грн.. (т.1 а.с.12-26)

На підставі акту перевірки, 11.12.2017 р. винесено податкові повідомлення-рішення:

1) №0000561404, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість всього на суму 3 446 312 грн., з них: 2 757 049 грн. - основного платежу, 689 263 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

2) №0000571404, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість за березень-квітень 2016 р. усього в розмірі 304 234 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 76 058 грн.;

3) №0000581404, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток всього на суму 3 443 944 грн., з них: 2 755 155 грн. - основного платежу, 688 789 грн. - штрафних (фінансовиХ0 санкцій. (т.1 а.с.10-11)

Не погоджуючись з такими рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Перевіркою позивача встановлено, що згідно даних ІС "Податковий блок", податкових декларацій з податку на додану вартість та додатків № 1 "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість", № 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та Єдиного реєстру податкових накладних, у березні-квітні 2016 року позивачем відображено операції з придбання у контрагента-постачальника ТОВ "ГЕЛІАДА ЛТД" (код 39893673) запасних частин на загальну суму 18 367 699,02 грн., в т.ч. ПДВ - 3 061 283,17 грн..

Суми ПДВ по даних податкових накладних та розрахунках коригувань до них включені позивачем до податкового кредиту березня 2016 року (939 840,00 грн.) та квітня 2016 року (2 121 443,17 грн.).

Підставою для прийняття оскаржуваних рішення стали висновки контролюючого органу про те, що задекларовані позивачем вищевказані господарські операції із придбання товарів та послуг (запчастин) у ТОВ "ГЕЛІАДА ЛТД" не відбулися у дійсності. Надані позивачем первинні документи щодо придбання такого товару не опосередковувались реальним рухом активів між позивачем та ТОВ "ГЕЛІАДА ЛТД". При цьому, товари, ідентичні задекларованим позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "ГЕЛІАДА ЛТД" були придбані та знаходились на зберіганні, що підтверджується даними складського обліку.

Отже, фактично мало місце використання у господарській діяльності товарів (запчастин), джерело походження яких не встановлене. Наявність факту придбання, зберігання зазначеного товару є свідченням набуття останнього у власність (безоплатного отримання) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), в редакції станом на день виникнення таких правовідносин.

Згідно п.п.14.1.36. п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. "а" підпункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 ст.198 ПК України визначає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пункту 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У розумінні статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Верховний Суд у постанові від 28.08.2018 р. у справі №804/12763/13-а сформував наступні критерії оцінки "реальності" господарської операції та її вплив на формування (як в даному випадку) податкового кредиту: "Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Позивачем у березні-квітні 2016 р. відображено операції з придбання у контрагента-постачальника ТОВ "Геліада ЛТД" (код 39893673) товару - запасні частини на загальну суму 18 367 699,02 грн., в тому числі ПДВ - 3 061 283,17 грн..

Встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "ГЕЛІАДА ЛТД" (постачальник) було укладено договір на поставку товару №30/03 від 30.03.2016 р..

Згідно з п.1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити, відповідно до умов даного Договору - запасні частини на автотранспорт, далі за текстом - "Товар".

Згідно з п.3.1 Договору, постачальник постачає Товар партіями, на умовах EXW склад Продавця м. Київ згідно умов ІНКОТЕРМС 2010.

Датою поставки Товару/партії Товару є дата зазначена Покупцем у видатковій накладній при умові надання Покупцю всіх документів передбачених п.3.7 Договору (п.3.4 Договору).

Відповідно до п.п.5.1, 5.3 Договору, оплату за кожну партію Товару, яка поставляється за даним Договором, Покупець проводить в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів - вартості партії Товару - на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури.

Форма оплати: попередня оплата. (т.1 а.с.27-29)

Як встановлено перевіркою, згідно даних бухгалтерського обліку станом на 30.04.2016 р. та на дату проведення перевірки розрахунки з ТОВ "Геліада ЛТД" не проведено, сума кредиторської заборгованості становить 18 367 699,02 грн..

Наявність кредиторської заборгованості позивачем не заперечується.

На підтвердження факту постачання та отримання товару (запчастин) позивачем подано суду:

-видаткові накладні: №15014 від 31.03.2016 р. на суму 5 639 040,00 грн., в т.ч. ПДВ - 939 840,00 грн.; №7001 від 15.04.2016 р. на суму 4 352 286,06 грн., в т.ч. ПДВ - 725 381,01 грн.; №6502 від 14.04.2016 р. на суму 3 526 080,00 грн., в т.ч. ПДВ - 587 680,00 грн.; №10505 від 22.04.2016 р. на суму 4 850 292,96 грн., в т.ч. ПДВ - 808 382,16 грн.;

-податкові накладні: від 31.03.2016 р. №15014 на суму 5 639 040,00 грн., в т.ч. ПДВ - 939 840,00 грн.; від 14.04.2016 р. №6502 на суму 3 526 080,00 грн., в т.ч. ПДВ - 587 680,00 грн.; від 15.04.2016 р. № 7001 на суму 4 352 286,06 грн., в т.ч. ПДВ - 725 381,01 грн.; від 22.04.2016 р. №10505 на суму 4 850 292,96 грн., в т.ч. ПДВ - 808 382,16 грн.;

-товарно-транспортні накладні: №000048 від 22.04.2016 р.; №000023 від 15.04.2016 р.; №3103 від 31.03.2016 р.; №000015 від 14.04.2016 р.;

-посвідчення про відрядження; звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт; подорожні листи;

-оборотно-сальдові відомості по рах.207. (т.1 а.с.30-33, 34-41, 42-45. т.2 а.с.24, 36-47, 142-157)

Також, перевіркою встановлено те, що згідно поданих ПП "Сервіском" податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків , і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за І та ІІ кв. 2016 р. станом на 31.03.2016 р. на підприємстві за трудовим договорами працювало 245 осіб, станом на 30.04.2016 р. - 233 особи. (т.2 а.с.158-170)

Відповідно до бази ЄРПН в період, що перевірявся, ПП "Сервіском" фактично надавало послуги з перевезення вантажів та надання транспортних засобів в оренду. Згідно пояснення від 27.07.2016 р. на балансі підприємства перебувало 329 одиниць автомобільного транспорту. Для здійснення господарської діяльності позивачем орендовано у ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" (код 00688640) згідно договорів від 01.10.2015 р. №481 та від 01.10.2015 р. № 483 відкритий майданчик та приміщення. На підставі договору оренди від 23.12.2013 р. № 48 підприємство прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення АЗС та стоянки автомобілів. (т.3 а.с.13-37)

Допитаний у судовому засідання в якості свідка колишній директор ПП "Сервіском" Бондар О ОСОБА_1 В. (т.1 а.с.207, т.3 а.с.61-62) підтвердив реальність господарської операції з ТОВ "Геліада ЛТД".

Крім того, на підтвердження факту використання отриманого товару позивачем надано накази про утворення комісії для списання товарно-матеріальних цінностей; докази списання товарів на транспортні засоби, що належать підприємству. (т.2 а.с.198-199, 200-243, 244-250, т.3 а.с.1-12)

Наявність вказаних запчастин та їх використання перевіркою не заперечується.

Суд вважає, що за певних інших обставин названі вище документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних та таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували та розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.

Так, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Відповідно до ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На фіктивність господарської операції, на думку перевіряючих, вказує наступне.

Як вбачається із акту перевірки та поданого представником відповідача відзиву, перевіркою даних товарно-транспортних накладних встановлено, що в них відсутня інформація щодо осіб, які брали участь в оформленні вказаних документів (не зазначено конкретного місцезнаходження пункту навантаження, прізвище та посада відповідальної особи вантажовідправника, відсутній її підпис). На документі наявна тільки печатка ТОВ "Геліада ЛТД", що не надає можливості ідентифікувати достовірність оформленої операції та осіб, які прийняли в ній участь. Також, встановлено певну невідповідність інформації, внесеної до посвідчення про відрядження водія.

Водночас, слід вказати, що правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу саме товарно-матеріальних цінностей.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 р. у справі №804/4787/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 25.06.2019 в справі № 1240/1982/18 зробив висновок, що недоліки складання товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою невідбуття певних господарських операцій, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних із транспортуванням. Зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей.

Висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися залежно від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, технічних документи або паспортів на отримані товари.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, згідно до пункту 1 якого у водія юридичної або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, серед інших документів має бути товарно-транспортна накладна. Застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов`язковим.

Згідно положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" товарно-транспортна накладна включена до переліку документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення автомобільним транспортом. Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передачу, перевезення, здавання вантажу і взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення,оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Зазначені Правила перевезень вантажів не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку витрат та податкового кредиту.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність.

У свою чергу, відповідно ч. 2 ст. 3 Закону №996-ХІУ на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності товарно-транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, в тому числі товарно-транспортної накладної, при обчисленні об`єкта оподаткування платник податку не має підстав враховувати вартість таких послуг при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з переведення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути безумовною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей та права платника податків на податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того відповідно п.198.6 ст.198 ПК України товарно-транспортна накладна взагалі не міститься в переліку документів, що визначають право платника податків на формування податкового кредиту.

Щодо доводів про неточності у поданих позивачем документах суд зазначає, що законодавством не встановлено конкретного переліку документів, які мають слугувати підставою для формування даних податкового обліку, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші господарські операції, з огляду на різноманітність змісту та форм економічної діяльності та порядку її документування. Відповідність задекларованих платником податків операцій критерію документального підтвердження вимагає подання документів, які містять достатні відомості про зміст господарської операції, порядок її виконання і учасників; документи, якими має оформлюватися господарська операція, визначаються з урахуванням законодавчих вимог та звичаєвої практики щодо оформлення певного виду господарської операції.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 року в справі № 826/7704/16, від 17.04.2018 року в справі № 820/475/17 та від 24.05.2019 року в справі №826/7423/16.

Тобто, відсутність того чи іншого реквізиту, якщо це не перешкоджає ідентифікації особи у інший спосіб, не є підставою визнавати господарську операцію недійсною.

Також, в акті перевірки перевіряючі посилаються на наявність податкової інформації щодо окремих операцій ТОВ "Геліада ЛТД" за березень-квітень 2016, за січень-травень 2016, січень-лютий 2017 р. та, як наслідок, встановлення факту здійснення придбання одного виду товару, а реалізацію товару відмінного від номенклатури придбання. Встановлено й неможливість виконання ТОВ "Геліада ЛТД" оформлених господарських операцій наявними та залученими трудовими ресурсами.

Однак, суду не надано доказів направлення до ТОВ "Геліада ЛТД" будь-яких запитів щодо надання пояснень по суті господарських правовідносин з позивачем у березні-квітні 2016 р., проведення відносно ТОВ "Геліада ЛТД" перевірок, тощо.

Таким чином, доводи на які посилається відповідач щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Геліада ЛТД" спростовуються доказами, наявними в справі та дослідженими під час розгляду справи.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування витрат та податкового кредиту.

Однак, у справі відповідачем не доведено існування таких обставин. При цьому, як вбачається з акту перевірки та зазначено представником у відзиві, перевіркою не спростовується факт наявності у позивача запчастин та їх використання у господарській діяльності.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Сплачений позивачем судовий збір в розмірі 104 494,71 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. (т.1 а.с.2)

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 205, 242-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 11.12.2017 року №0000561404.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 11.12.2017 року №0000571404.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 11.12.2017 року №0000581404.

Стягнути на користь приватного підприємства "Сервіском" (код - 32265591) з державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код - 43142606) судовий збір в сумі 104 494,71 грн..

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Згідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько