Рішення

від 18.03.2020 по справі 280/5121/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року Справа № 280/5121/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Босал-ЗАЗ» (пр. Соборний, буд. 8, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 33985999) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Босал-ЗАЗ» (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач ), в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0018441402 від 21.11.2018, №0018451402 від 21.11.2018 відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про невідповідність висновків, викладених в акті перевірки від 09.11.2018 №681/08-01-14-02/33985999, фактичним обставинам та положенням діючого законодавства. Позивач не погоджується з висновками про нереальність взаємовідносин з ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт у зв`язку з відсутністю необхідних умов для їх здійснення з огляду на документальне підтвердження факту придбання і фактичного отримання товару, факту сплати повної суми за товар. Тому твердження щодо нереальності та безтоварності договору вважає безпідставними. Також, позивач не погоджується з висновками перевірки про завищення позивачем від`ємного значення та заниження податку на прибуток за період з 01.05.2015 по 30.06.2018, зазначаючи, що відповідачем неправомірно не було враховано від`ємне значення об`єкту оподаткування минулих податкових (звітних) років відображене в додатку РІ рядок 3.2.4 до Декларації з податку на прибуток за 2015 рік в сумі 1108663 грн. Позивач вказує, що на день прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень тривав розгляд справ №808/893/16 та №808/894/16 по оскарженню висновків попереднього акту перевірки, відтак вони є неузгодженими і не підтвердженими. З цих підстав, висновки відповідача в акті перевірки від 09.11.2018 №681/08-01-14-02/33985999 стосовно результатів попередньої перевірки вважає передчасними і незаконними. Крім того, позивач не згоден з висновками відповідача в акті, які спричинили донарахування податку на прибуток, щодо встановленого перевіркою нібито зменшення іншого операційного доходу за 2016 рік (проводка Дт 374 Кт 719 - (-) 1142001 грн, внаслідок зменшення доходів по претензіям, проведеним у 2014 році філія Автозаз-сервіс ПрАТ Українська автомобільна корпорація в розмірі 768498 грн. та у 2015 році ТОВ НДКТІМ-Сільгоспмаш в розмірі 373503 грн. Зазначено, що дохід у 2014 році та у 2015 році по цим претензіям був нарахований та відображений у бухгалтерському та податковому обліку, були надані фінансові та податкові звіти за відповідні періоди. Фінансовий результат був сформований з урахуванням цих претензій. Але фактично, дохід не отримано, оскільки кошти на розрахунковий рахунок на момент проведення коригувальної операції не були отримані. Тобто, відбулося неправомірне збільшення доходів, оскільки до доходів повинні включатися суми штрафів, неустойки чи пені, що фактично отримані. Тому, виправлення помилково врахованих доходів вважає цілком логічним та правомірним, що врешті веде до об`єктивного встановлення фінансового результату та визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток. Вказує на недоцільність вказівки відповідача на те, що виправлення помилок за попередні податкові періоди має здійснюватися за рахунок коригування нерозподіленого прибутку/непокритих збитків, оскільки така дія призвела б до збільшення збитків у бухгалтерському обліку. Однак, ТОВ Босал-ЗАЗ не міг так діяти у вересні 2016 року, враховуючи оскарження ним результатів акту попередньої перевірки, у тому числі щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування у результатах перевірки неправомірного завищення позивачем доходів від незадоволеної претензії. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 06.12.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 09.01.2019.

21.12.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позов (вх. №42193). Відповідачем зазначено про проведення планової документальної виїзної перевірки ТОВ Босал-ЗАЗ , в ході якої встановлено порушення норм податкового законодавства, що обумовило прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Так, відповідач вказує на:

- заниження податку на прибуток, внаслідок неправомірного зменшення іншого операційного доходу за 2016 рік в розмірі (-) 1142000,34 грн., внаслідок виправлення помилок попередніх років (2014р. - (-) 768497,53 грн., 2015 р. - (-) 373502,81 грн.) за рахунок зменшення іншого операційного доходу поточного року (2016 р.), з якого повинен бути сплачений податок. В той час, як виправлення помилок попередніх періодів згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, а також норм податкового законодавства має здійснюватися за рахунок коригування нерозподіленого прибутку (тобто прибутку після сплати всіх податків);

- використання позивачем у господарській діяльності товарів, джерело надходження яких не встановлене. Наявний факт набуття у власність (безоплатне отримання) товарів від ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт , без наявності будь-яких первинних документів (документів, що підтверджують фактичне транспортування), які опосередковують таке отримання, на загальну суму 154167 грн. Відповідач вказує, що ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт є фігурантом кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ст.15, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України. Також зазначає, про розриви в ланцюгу постачання товарів у 2 ланці придбаних ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт товарів та реалізованих на адресу позивача;

- заниження рядка 3 декларацій Різниці за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 із врахуванням висновків попередньої планової перевірки (акт №010/08-01-22-1/33985999 від 04.02.2016), внаслідок відсутності на момент складання акту поточної перевірки судових рішень, які набрали законної сили з приводу порушень податкового законодавства, викладених у вищезазначеному акті, відтак у контролюючого органу відсутні підстави щодо підтвердження показника, задекларованого в рядку 3.2.4 сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік в розмірі (-) 1108663 грн.;

- заниження податку на прибуток (рядок 6 декларації податку на прибуток) на загальну суму 432870 грн, внаслідок порушень викладених в розділі 3.1.1.5 акту перевірки від 09.11.2018 №681/08-01-14-02/33985999.

З наведених підстав, вказано на правомірність оскаржуваних повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 09.01.2019 провадження у справі зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у справі №808/894/16.

Ухвалою суду від 16.10.2019 провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою від 16.10.2019 підготовче засідання відкладене на 29.10.2019.

Протокольною ухвалою від 29.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2019.

Протокольною ухвалою від 07.11.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.11.2019.

12.11.2019 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

На підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з 12.11.2019 розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області здійснено документальну планову виїзну перевірку TOB Босал-ЗАЗ , (код ЄДРПОУ 33985999) за період діяльності з 01.01.2015 по 30.06.2018 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт від 09.11.2018 №681/08-01-14-02/33985999 (а.с. 12-126, т.1).

Перевіркою встановлено порушення платником податків ТОВ Босал-ЗАЗ , зокрема, вимог п.п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, що призвело до:

- завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2015 рік на суму 294001 грн. наростаючим підсумком;

- завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 1 квартал 2017 року на суму 154165 грн.;

- завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за півріччя 2017 року на суму 154165 грн. наростаючим підсумком;

- заниження податку на прибуток на загальну суму 432870 грн.

ТОВ Босал-ЗАЗ подано заперечення (вих.№1311 від 14.11.2018) на акт перевірки від 09.11.2018 №681/08-01-14-02/33985999 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, ДФС України (а.с.127-129, т.1).

У відповіді Головного управління ДФС у Запорізькій області (вих.№40363/10/08-01-14-02-12 від 16.11.2018) заперечення, наданих ТОВ Босал-ЗАЗ до акту документальної планової виїзної перевірки від 09.11.2018 №681/08-01-14-02/33985999 стосовно зауважень з податку на прибуток підприємства залишено без задоволення, а висновки акту - без змін (а.с.130-141, т.1).

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення-рішення від 21.11.2018:

№0018441402, яким позивачу збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 575985,50 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 432870 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 143115,50 грн. (а.с.142. т.1);

№0018451402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 602331 грн. (а.с.143, т.1).

З метою захисту своїх інтересів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

1. Судом встановлено, що позивач за перевіряємий період мав фінансово-господарські операції з ТОВ «Кварт-Бізнес-Продукт» (ЄДРПОУ 40782385).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Кварт-Бізнес-Продукт» (ЄДРПОУ 40782385), судом встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ «Кварт-Бізнес-Продукт» укладено договір №60217 від 06.02.2017, згідно якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі передати у власність Покупцеві Лампу генераторну ГУ68А, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити цей товар (а.с.144-145, т.1).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Кварт-Бізнес-Продукт» здійснювались в безготівковій формі згідно платіжного доручення №165 від 21.02.2017 на суму 185000,40 грн.

Реальність господарської операції підтверджується наступними первинними документами, а саме: рахунок №602 від 06.02.2017, звіт по рахунку з 21.02.2017 по 21.02.2017, податкову накладну №228 від 21.02.2017, видаткову накладну №РН-0217 від 23.02.2017, паспорт лампи генераторної ГУ-68А, акт перевірки №1 від 23.02.2017, акт приймання - передачі основних засобів (внутрішнього переміщення) від 16.08.2018, інвентарна картка BZ-0000111 від 16.08.2010, акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів BZ-000000001 від 28.02.2017 (а.с.146-154, т.1).

Відповідачем зазначено, що до перевірки не надані товарно-транспортні накладні або інші документи, що підтверджують фактичне транспортування.

Також відповідачем вказано, що згідно Єдиного реєстру досудових рішень по ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт наявні наступні кримінальні провадження:

№3201703000000007 від 10.02.2017 по справі №161/4278/17, за участю прокурора відділу прокуратури Волинської області, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

№32017020000000023 від 15.02.2017 по справі №1271/11120/17, за участю старшого слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Вінницькій області, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

№3201720000000007 від 23.01.2017, по справі №607/1254/17, за участю прокурора Київської місцевої прокуратури №10, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.3 ст.15, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

Крім того, відповідач вказує на пересортування та розрив ланцюга постачання товарів у 2 ланці придбаних підприємством ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт товарів та реалізованих товарів на адресу ТОВ Босал-ЗАЗ . При цьому, постачальником виступає ТОВ Віллаграса , що є фігурантом у кримінальному провадженні №32016180000000119 від 29.12.2016, по справі №569/15205/17, за участю другого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

З наведених підстав відповідачем зроблено висновок, що задекларовані господарські операції із придбання товарів у постачальника ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт не відбулися у дійсності, тобто, не відбувся рух активів. Надані ТОВ Босал-ЗАЗ документи, не опосередковувалися реальним рухом товарів між ТОВ Босал-ЗАЗ і вищевказаним постачальником. При цьому, товар ідентичний задекларованим ТОВ Босал-ЗАЗ по взаємовідносинах із ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт був використаний у господарській діяльності.

Вказане стало приводом для висновку відповідача про встановлення заниження позивачем показника у рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку , в порушення вимог п.44.1, пп.134.1.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України на загальну суму 154167, у тому числі по періодам: І квартал 2017 року - 154167 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Відповідно до п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон №996-ІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 3 Закону №996-ІV передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону № 996-ХІV, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону №996-ХІV.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентом за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентом зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

В акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеним договором, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб`єкта владних повноважень про фіктивність правочину та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні у справі матеріали не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Як зазначалося вище, первинні бухгалтерські документи в повному обсязі були надані позивачем та долучені судом до матеріалів справи.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб`єктами права.

Дана обставина також не ставиться під сумнів контролюючим органом.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» .

При цьому, в акті перевірки відповідач посилається на відсутність товарно-транспортних накладних або інших документів, що підтверджують фактичне транспортування.

Слід зазначити, що вимогами податкового обліку не передбачено обов`язковості складання товарно-транспортних накладних у підтвердження податкового кредиту з ПДВ.

Наведене має місце і в практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду (постанова від 25.06.2019 у справі №К1240/1982/18): «Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що недоліки складання товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою невідбуття певних господарських операцій, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, технічних документи або паспортів на отримані товари» .

Посилання відповідача, на результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ Кварт-Бізнес-продукт та його контрагента ТОВ Віллаграса суд розцінює безпідставними, а результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача не можуть бути допустимими доказами по справі. Чинним законодавством України не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками по ланцюгу вимог законодавства з оподаткування в їх господарській діяльності і у разі припущення ними будь-яких порушень нести за них негативні наслідки у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникає в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Згідно Конституції і податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність, згідно якої припущені порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Обґрунтування податковим органом своїх висновків про нереальність господарської операції на підставі інформаційних баз даних є невмотивованими, оскільки у своїй діяльності відповідач повинен керуватися Конституцією України, Податковим кодексом України, законами України, іншими нормативними актами, відповідно до яких об`єктом документальної перевірки є первинні документи, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, тоді коли інформаційні бази даних податкового органу не є об`єктом документальної перевірки.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Звітування контрагентів до контролюючих органів не є критерієм правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Такої позиції дотримується Верховний суд при розгляді справи №808/1543/17, що висвітлена у постанові від 17.04.2018.

Відносно інформації з Єдиного державного реєстру судових розслідувань щодо досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №3201703000000007 від 10.02.2017, №32017020000000023 від 15.02.2017, №3201720000000007 від 23.01.2017, де фігурує ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт слід зазначити, що господарсько-фінансові взаємовідносини самого позивача в ході вказаних відповідачем розслідувань не досліджувалися та правової оцінки судом їм надано не було (а.с.185-196, т.1).

Отже висновки перевіряючих наразі є передчасними та не підтверджені належними та допустимими доказами. В свою чергу, в ході досудового розслідування повинно бути достовірно встановлено перелік підприємств, яким надавались послуги всупереч вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

До суду не надано доказів того, що контрагенти позивача на час вчинення операцій не були належним чином зареєстрованими як юридичні особи, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки, рівно як і в відзиві відповідача на позовну заяву, доводи щодо неспроможності контрагентів позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб`єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладену у постановах від 19.03.2019 у справі №826/9534/17 та від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, Верховний Суд відзначив те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Слід також зазначити, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.01.2019 по справі №280/5123/18, яке набрало законної сили 15.05.2019, була надана правова оцінка взаємовідносинам позивача з ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт за договором №60217 від 06.02.2017, який є предметом дослідження по даній справі.

Також суд надав оцінку аргументам відповідача, щодо не визнання господарських операцій з вказаним контрагентом. За результатами дослідження аргументів відповідача (при тих самих обставинах), суд прийшов до висновку про незаконність та необґрунтованість дій Відповідача і визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області, яким позивачу були донараховані податкові зобов`язання з податку на додану вартість (а.с.21-25, т.2).

Відповідно до п. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України визначено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Податкового кодексу.

Враховуючи спростування доводів відповідача, судом не вбачається заниження позивачем показників рядку 01 Декларацій Дохід , визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 на загальну суму 154167 грн.

2. Актом перевірки встановлено завищення позивачем від`ємного значення та заниження податку на прибуток, внаслідок порушення вимог п.п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України за період з 01.05.2015 по 30.06.2018, а саме:

- завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2015 рік на суму 294001 грн. наростаючим підсумком;

- завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 1 квартал 2017 року на суму 154165 грн;

- завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за півріччя 2017 року на суму 154165 грн. наростаючим підсумком;

- заниження податку на прибуток на загальну суму 432870 грн.

Позивачем роз`яснено, що завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування та заниження податку на прибуток за перевірений період з 01.01.2015 по 30.06.2018 фактично не відбулося, через те, що відповідачем неправомірно не було враховано від`ємне значення об`єкту оподаткування минулих податкових (звітних) років (2014 рік) відображене в додатку РІ рядок 3.2.4 до Декларації з податку на прибуток за 2015 рік в сумі 1108663 грн.

Судом встановлено, що за результатами попередньої перевірки позивача за період 2014 року, викладеними в акті №010/08-01-22-1/33985999 від 04.02.2016, встановлене завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування на суму 1108663 грн. та заниження податку на прибуток, які мають вплив на показники, задекларовані в рядку 3.2.4 сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (п.140.4 ст.140 ПК України) з податку на прибуток за 2015 рік в розмірі (-) 1108663 грн.

В ході розгляду справи судом встановлено, що висновки акту №010/08-01-22-1/33985999 від 04.02.2016 були предметом дослідження адміністративної справи №808/893/16, №808/894/16 (а.с.2-18, т.2).

В справі №808/893/16 була призначена судова економічна експертиза по справі, предметом дослідження якої було і питання формування позивачем об`єкту оподаткування всіх видів діяльності та повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток ТОВ Босал-ЗАЗ за 2014 рік, в ході якої встановлено:

Зведені дані щодо співставлення задекларованих ТОВ «Босал-ЗАЗ» за 2014 рік витрат та визначених в обсязі наданих на дослідження матеріалів за даними бухгалтерського обліку витрат підприємства за 2014 рік наведені в таблиці № 5 Висновку експерта №366-16 за результатами проведення судової економічної експертизи по адміністративній справі №808/893/16 від 14.12.2017 (с. 22 Висновку) та в обсязі наданих на дослідження документів висновки Акту перевірки № 010/08-01-22-1/33985999 від 04.02.2016 щодо заниження ТОВ «Босал-ЗАЗ» об`єкта оподаткування від всіх видів діяльності за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 6894333,00 грн., у т.ч. на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у загальній сумі 1108663 грн. та заниження податку на прибуток у сумі 1041421 грн. експертом не підтверджено.

Таким чином, суд зауважує, що певне розходження між даними бухгалтерського та податкового обліку підприємства дійсно були наявні, в декларації в рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» податкової декларації за 2014 рік сума не відповідає сумі бухгалтерського обліку, що пов`язано із особливостями облікової політики, встановленої на підприємстві, проте вказані обставини жодним чином не вплинули на об`єкт оподаткування, оскільки на об`єкт оподаткування впливають також інші операційні витрати (рядок 21.80 Декларації), що саме представниками відповідача не спростоване .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі №808/893/16, що набрало законної сили 08.01.2019, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Босал - ЗАЗ до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 26.02.2016 №0000231401 в частині визначення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 713097,54 грн., в т.ч. за основний платіж 570478,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 143619,54 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, висновки відповідача, зроблені в акті перевірки №681/08-01-14-02/33985999 від 09.11.2018 стосовно завищення позивачем від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2015 рік на суму 294001 грн., півріччя 2017 року на суму 154165 грн. наростаючим підсумком виявились передчасними, отже підлягають скасуванню як незаконні.

3. Перевіркою встановлено зменшення іншого операційного доходу за 2016 рік в розмірі 1142001 грн. внаслідок виправлення помилок попередніх років (2014 р. - (-) 768497,53 грн., 2015 р. - (-) 373502,81 грн.) за рахунок зменшення іншого операційного доходу поточного року (2016 р.), з якого повинен бути сплачений податок. В той час, як виправлення помилок попередніх років згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку відповідно пунктів 4,5 П(С)БО 6 Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах , п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1. ст.135 ПК України повинно здійснюватись за рахунок коригування нерозподіленого прибутку (тобто прибутку після сплати всіх податків).

Позивач не погодився з висновками відповідача в акті, які спричинили донарахування податку на прибуток, щодо встановленого перевіркою нібито зменшення іншого операційного доходу за 2016 рік (проводка Дт 374 Кт 719 -(-) 1142001 грн, внаслідок зменшення доходів по претензіям, проведеним у 2014 році філія Автозаз-сервіс ПрАТ Українська автомобільна корпорація в розмірі 768498 грн. та у 2015 році ТОВ НДКТІМ-Сільгоспмаш в розмірі 373503 грн.

З позиції позивача, дохід у 2014 р. та у 2015 р. по цим претензіям був нарахований та відображений у бухгалтерському та податковому обліку, були надані фінансові та податкові звіти за відповідні періоди. Фінансовий результат був сформований з урахуванням цих претензій. Але фактично, дохід не отримано оскільки кошти на розрахунковий рахунок на момент проведення коригувальної операції не були отримані. Тобто, відбулося неправомірне збільшення доходів, оскільки до доходів повинні включатися суми штрафів, неустойки чи пені, що фактично отримані. Тому, виправлення помилково врахованих доходів з боку позивача, вважає цілком логічним та правомірним, що врешті веде до об`єктивного встановлення фінансового результату та визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток. Вказує на недоцільність вказівки відповідача на те, що виправлення помилок за попередні податкові періоди має здійснюватися за рахунок коригування нерозподіленого прибутку/непокритих збитків, оскільки така дія призвела б до збільшення збитків у бухгалтерському обліку. Однак, ТОВ Босал-ЗАЗ не міг так діяти у вересні 2016 року, враховуючи оскарження ним результатів акту попередньої перевірки, у тому числі щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування у результатах перевірки неправомірного завищення позивачем доходів від незадоволеної претензії.

Суд не погоджується з вказаною позицією з огляду на наступне.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі по тексту - П(С)БО №15 Дохід ), дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлюється зростанням власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно п.7 П(С)БО №15 Дохід визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо...

Згідно п.25 П(С)БО № 15 Дохід у примітках до фінансової звітності наводиться (розкривається) така інформація: 25.1. Облікова політика щодо визнання доходу, включаючи спосіб визначення ступеня завершеності робіт, послуг, дохід від виконання і надання яких визнається за ступенем завершеності. 25.2. Розподіл доходу за кожною групою доходів згідно з пунктом 7 цього Положення (стандарту). 25.3. Сума доходу за бартерними контрактами в розподілі за групами доходів відповідно до підпункту 25.2 цього Положення (стандарту). 25.4. Частка доходу за бартерними контрактами з пов`язаними сторонами.

У відповідності до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №6 Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Згідно пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №6 Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає порівняльної інформації у фінансовій звітності.

Судом встановлено, що будь-які виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів та відповідна порівняльна інформація у фінансовій звітності TOB Босал-ЗАЗ за перевіряємий період відсутня. А виправлення помилок минулих років, в порушення вимог пунктів 4. 5 П(С)БО 6 Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах , п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134. п.135.1. ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) TOB Босал-ЗАЗ здійснено проводками на зменшення поточного операційного доходу у 2016 році в розмірі (-) 1142000,34 грн.

Отже, враховуючі обставини, що викладені вище, та порушення вимог пунктів 4, 5 П(С)БО №6 Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах , п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1. ст.135 ПК України за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 контролюючим органом правомірно встановлено його заниження на загальну суму 1142000,00 грн., у тому числі по періодам: 2016 рік - 1142000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині скасування податкового повідомлення-рішення на суму 267645,50 грн., що становить 46,47% від заявлених позовних вимог. При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 8679,78 грн, з яких на користь позивача слід стягнути 4014,90 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Босал-ЗАЗ» (пр. Соборний, буд. 8, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 33985999) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 21.11.2018 №0018441402 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Босал-ЗАЗ грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 267645,50 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 227310 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 40335,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 21.11.2018 №0018451402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Босал-ЗАЗ зменшення суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на суму 294001 грн., за І квартал 2017 року на суму 154165 грн. та в півріччі 2017 року на 154165 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4014,90 грн (чотири тисячі чотирнадцять) грн. 90 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Босал-ЗАЗ» (пр. Соборний, буд. 8, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 33985999) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 18.03.2020.

Суддя Р.В. Кисіль