Ухвала

від 12.03.2020 по справі 824/1611/19-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 березня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/1611/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

участю секретаря судового засідання Кіщук О.І.

учасників справи:

позивача - ОСОБА_1

представників відповідача та третьої особи - Андрусяк Т.С., Бабій І.І.

розглянув судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління інфраструктури Чернівецької обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Чернівецька обласна державна адміністрація

про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2019 р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- стягнути з Управління інфраструктури Чернівецької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.06.2008 р. по 14.09.2012 р. у сумі 87216,75 грн;

- стягнути з Управління інфраструктури Чернівецької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 14.09.2012 р. по 09.12.2019 р. у сумі 147591,45 грн.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.02.2020 р. клопотання про закриття провадження у справі задоволено частково. Закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління інфраструктури Чернівецької обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Чернівецька обласна державна адміністрація в частині позовних вимог про стягнення з Управління інфраструктури Чернівецької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.06.2008 р. по 14.09.2012 р. у сумі 87216,75 грн. В іншій частині клопотання про закриття провадження, - відмовлено.

В судовому засіданні, яке відбулося 12.03.2020 р. судом постановлено на обговорення питання стосовно дотримання позивачем вимог КАС України під час звернення з позовом до суду, а саме щодо строків звернення до суду та сплати судового збору.

Позивач у судовому засіданні, яке відбулося 12.03.2020 р. вказував, що строк звернення до суду ним не порушений, а щодо сплати судового збору нього поширюється пільга.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні, яке відбулося 12.03.2020 р. стверджували, що строк звернення до суду позивачем пропущено без поважних причин.

Розглянувши поставлене на обговорення питання, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

В провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду перебувала справа №2а/2470/3517/11 за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної державної адміністрації, Управління інфраструктури та туризму Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання незаконним наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та понесених судових витрат.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №2а/2470/3517/11 від 14.09.2012 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ управління промисловості та розвитку інфраструктури Чернівецької обласної держаної адміністрації від 17.06.2008 р. №13 - ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу енергетики та енергозбереження Управління промисловості та розвитку інфраструктури обласної держаної адміністрації. Зобов`язано Управління інфраструктури та туризму Чернівецької обласної державної адміністрації, як правонаступника Управління промисловості та розвитку інфраструктури Чернівецької обласної держаної адміністрації, поновити ОСОБА_1 на роботі на рівнозначній посаді в Управлінні інфраструктури та туризму Чернівецької обласної державної адміністрації. Стягнуто з Управління інфраструктури та туризму Чернівецької обласної державної адміністрації, як правонаступника Управління промисловості та розвитку інфраструктури Чернівецької обласної держаної адміністрації на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 18.06.2008 р. по день поновлення на роботі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №2а/2470/3517/11 від 14.09.2012 р. набрала законної сили 20.11.2012 р.

Доказів звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 2012 р. по грудень 2019 р. позивач не надав.

Разом з тим, реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Строки звернення до суду адміністративного суду врегульовано КАС України. Так, відповідно до ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як видно із матеріали справи, позивач не звертався із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом.

За приписами ч. 7 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом положень ст. 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати не видання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

З огляду на викладене, постанова Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №2а/2470/3517/11 від 14.09.2012 р. про поновлення позивача на роботі підлягала негайному виконанню.

Суд звертає увагу, що в порушення вимог ч. 7 ст.235 КЗпП України, а також принципу обов`язковості судового рішення, відповідач не провів негайне виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №2а/2470/3517/11 про поновлення позивача на роботі.

Частиною 1ст. 233 КЗпП Українипередбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом ч. 2 ст. 233 КЗпП Україниу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися встановлених законом правил при прийнятті процесуальних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30.06.1961 р., термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15.10.2013 р. № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці» , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена ст.2 Закону України «Про оплату праці» , за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі (ч. 1 ст. 24 КЗпП України) або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця (ч. 3 ст. 24 КЗпП України).

Припинення, розірвання трудового договору пов`язано зі звільненням працівника.

З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений роботодавцем.

До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають. У зв`язку з цим, виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Таким чином, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці» , тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 р. у справі № 522/13736/15 та від 21.01.2020 р. у справі №826/15879/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Відтак, жодних доказів на підтвердження неможливості звернення до суду з даним позовом у встановлений законом строк позивач не надав.

Будь-яких інших доказів, які б вказували про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, останнім до суду не надано.

На підставі вищезазначених положень КАС України та з огляду на встановлені обставини у справі, суд вважає, що позивач звернувся до суду після закінчення строків звернення до суду без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду

Стосовно посилань позивача про звільнення від судового збору, у зв`язку із тим, що вимога стосується стягнення заробітної плати, суд не бере до уваги, виходячи з наступного.

За пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Оскільки, судом встановлено, що середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, відтак на позивача не може поширюватися пільга щодо сплати судового збору передбачена п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 р. у справі № 727/11669/17.

Частиною 13 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Частиною 3 ст. 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).

Відповідно до ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Судовий збір згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Розміри ставок судового збору визначено ст. 4 цього Закону.

Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - ставка судового збору становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, а майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" (в редакцій чинній на стан виникнення спірних правовідносин) установлено з 01.01.2019 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 1921,00 грн.

Положеннями ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як видно з позовної заяви, зміст та характер заявленої вимоги майновий. Отже, при подачі позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір за 1 вимогу майнового характеру (про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 14.09.2012 р. по 09.12.2019 р. у сумі 147591,45 грн.) у сумі 1475,91 грн.

Натомість, позивачем не сплачено судовий збір та не додано документ про сплату судового збору.

Судовий збір повинен бути сплачений на наступні банківські реквізити: отримувач коштів Чернівецьке УК/м.Чернівці/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 37978173; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; номер рахунку отримувача (ІВАN) UA828999980313191206084024002; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу за подання адміністративного позову (із зазначенням позивача).

Частинами 2 - 4 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно ч. 13 - 15 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Тому, суд вважає, що позов підлягає залишенню без руху, відтак встановлює позивачу десятиденний строк для сплати судового збору та зазначення підстав для поновлення строку звернення до суду.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 121, 122, 123, 171, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління інфраструктури Чернівецької обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Чернівецька обласна державна адміністрація про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, - залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.

3. Копію ухвали надіслати позивачу.

4. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Ухвалу у повному обсязі складено 17.03.2020 р.

Суддя В.К. Левицький