Рішення

від 17.03.2020 по справі 640/5188/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 року м. Київ № 640/5188/19

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Строй" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Строй" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4-А, офіс 11, код ЄДРПОУ 38857629) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 39393260), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - від 18.12.2018 № 0038181414 за платежем: податок на додану вартість за податковим зобов`язанням 156 341,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 39 085,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки реальність господарських відносин між ТОВ Благобуд Прогрес та ТОВ Благобуд стандарт підтверджуються укладеними між ними договором, додатками до нього та первинними документами, які складено у відповідності до вимог законодавства. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки №988/10-36-14-14/38857629 від 14.10.2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2019 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував,з тих підстав, що Головне управління ДФС у Київській області при проведенні перевірки ТОВ Благобуд Прогрес та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законним.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Благобуд Прогрес (код ЄДРПОУ 38857629) податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин ТОВ Благобуд Стандарт (код ЄДРПОУ 38903622) за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 рік.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області складено акт від 14.11.2018 №988/10-36-14-14/38857629 (надалі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ Благобуд Прогрес вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1, п. 44.3, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 156 341 грн., у тому числі за березень 2018 року в сумі 156 341 грн.

18 грудня 2018 року податковим органом згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54,п. 58.1, статті 58, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки від 14.11.2018 №988/10-36-14-14/38857629 прийнято податкове повідомлення-рішення №0038181414, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 156341. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 39085 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням ТОВ Благобуд Стандарт подано до ДФС України скаргу.

Рішенням про результати розгляду скарги, ДФС України від 13.03.2019 №11664/6/99-99-11-04-02-25, скарга товариства залишена без розгляду.

Однак, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

З дослідженого змісту акту перевірки від 14.11.2018 №988/10-36-14-14/38857629 вбачається, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення- рішення слугував висновок відповідача про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з ТОВ Благобуд Стандарт , не підтвердження здійснення операцій належними первинними документами бухгалтерського обліку.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Благобуд Стандарт ,податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

07 лютого 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю Благобуд Прогрес (Підрядник ) та товариством з обмеженою відповідальністю Благобуд Стандарт (Сбпідрядни ) укладено договір підряду №7/2/18, згідно умов якого підрядник доручає Субпідряднику виконати влаштування монолітного залізобетонного каркасу на об`єкті: Житловий комплекс та житлові будівлі спеціального призначення по вул.. Львівська, 15 у Святошинському районі м. Києва. Друга черга будівництва. Житловий будинок №2 за ГП. Згідно з п.1.2. договору вартість робіт, доручених субпідряднику для виконання за даним Договором складає 938 047,86 грн., в тому числі ПДВ - 156341,31 грн та підтверджується актами виконаних робіт, підписаних Підрядником.

Відповідно до п. 2.1 Договору підрядник зобов`язується передати Субпідряднику протягом 5 календарних днів з моменту підписання цього Договору будівельний майданчик за актом приймання-передачі.

На виконання договору підряду №7/2/18 від 07.02.2018 року надано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень 2018 року до договору №7/2/18, платіжними дорученнями, податковою накладною від 30.03.2018 року №5.

З акту перевірки вбачається, що у ТОВ Благобуд Стандарт відсутні основні засоби (машини, крани) в достатньому обсязі, для виконання робіт.

Проте, суд не погоджується з даними твердженнями, оскільки податковим органом не наведено відсутність основних засобів та трудових ресурсів.

Також, судом встановлено, що в штаті товариства перебувало 9 осіб, що спростовує твердження податкового органу.

Крім того, позивачем надано договір суборенди нежитлових приміщень від 01.10.2017 року.

Щодо інформації, яка витребовувалась податковим органом у товариства, то суд зазначає, що надана інформація, зокрема щодо державних стандартів якості, санітарних вимог, якості наданих послуг не відноситься до компетенції контролюючого органу, та жодним чином не підтверджує реальність виконаних робіт.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №391/3684, фінансова звітність це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства/установи за звітний період.

Звіт про фінансові результати це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства/установи.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 Звіт про фінансові результати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 передбачено, що витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Пунктом 32 цього ж положення встановлено, що прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем до суду надано копії: договорів, актів задачі-прийняття робіт, платіжні доручення, та докази реалізації отриманих послуг в господарській діяльності товариства.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит та суми податку на додану вартість за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ Благобуд Стандарт був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів, робіт і послуг дійсно мав місце.

Відповідач під час розгляду справи не заперечував, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

Щодо обсягів основних засобів та трудових ресурсів контрагента.

Акцентуючи в Акті перевірки на обмеженій кількості трудових ресурсів контролюючим органом було залишено поза увагою, що залучення фізичних осіб до виконання відповідних робіт контрагентами може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру: субпідряду, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти виконання робіт, що засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій, зокрема, з урахуванням їх змісту та обсягу, були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Доводи відповідача щодо браку персоналу та засобів, необхідних для виконання розглядуваних фінансово-господарських операцій, ґрунтуються переважно на дослідженні показників податкової звітності контрагента, хоча достовірність показників податкової звітності є предметом виключно документальних перевірок, у ході якої податковий орган зобов`язаний дослідити первинні документи.

Також, суд зауважує, що економічний ефект від здійснення господарських операцій з ТОВ Благобуд Стандарт , позивач отримав у вигляді реалізованої підрядної послуги на користь ТОВ Будівельна компанія Девенстрой , а також отриманих від цього доходів, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи наведені встановлені судом обставини суд дійшов висновку, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної виїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №810/1438/17.

Європейський суд з прав людини наголошує на необхідності реалізації принципу правової визначеності між платником податку та органом фіскальної служби, який здійснює адміністрування та контроль за сплатою податків та зборів таким платником податків, що відповідає прогнозованості діяльності суб`єкта владних повноважень. Рішення та дії контролюючого органу мають відповідати вимогам закону, й цілком закономірним та очікуваним є сподівання особи на дотримання контролюючим органом цієї вимоги. У разі, якщо особа постраждала від неправомірного рішення та дій контролюючого органу, особа має бути поновлена в своїх порушених правах судом відповідно до положень ст. 13 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України згідно із ст. 9 Конституції України Зазначене є правомірним очікуванням в світлі практики Європейського суду з прав людини.

В остаточному рішенні Європейського суду з прав людини у справі Полторацький проти України від 29.04.2003 (заява № 38812/97) зазначається, що державні органи повинні діяти відповідно до закону , що означає те, що діяльність державних органів повинна бути передбачувана для особи, тобто особа повинна бути здатна передбачити наслідки діяльності державних органів для себе. Аналогічні висновки Європейського суду з прав людини зроблені в пункті 27 Остаточного рішення у справі Крюслін проти Франції від 24.04.1990 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Ювіг проти Франції .

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2018 року №0038181414.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Строй" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4-А, офіс 11, код ЄДРПОУ 38857629) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - від 18.12.2018 № 0038181414 за платежем: податок на додану вартість за податковим зобов`язанням 156 341,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 39 085,00 грн.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Строй" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4-А, офіс 11, код ЄДРПОУ 38857629) сплачений ним судовий збір у розмірі 2931,39 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа