Постанова

від 16.09.2020 по справі 640/5188/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5188/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Шурка О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Горизонт -Строй до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Горизонт-Строй звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 18.12.2018 № 0038181414 за платежем: податок на додану вартість за податковим зобов`язанням 156341,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 39085,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки реальність господарських відносин між ТОВ Благобуд Прогрес та ТОВ Благобуд стандарт підтверджуються укладеними між ними договором, додатками до нього та первинними документами, які складено у відповідності до вимог законодавства, з огляду на що, позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях податкового органу, що викладені в акті перевірки № 988/10-36-14-14/38857629 від 14.10.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2020 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 18.12.2018 № 0038181414 за платежем: податок на додану вартість за податковим зобов`язанням 156341,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 39085,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Благобуд Прогрес (ЄДРПОУ 38857629) - наразі ТОВ Горизонт-Строй податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин ТОВ Благобуд Стандарт (ЄДРПОУ 38903622) за період з 01.03.2018 по 31.03.2018.

За результатами проведеної перевірки, Головним управлінням ДФС у Київській області складено акт від 14.11.2018 № 988/10-36-14-14/38857629, згідно висновків якого, встановлено порушення ТОВ Благобуд Прогрес вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1, п. 44.3, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 156 341 грн., у тому числі за березень 2018 року в сумі 156 341 грн.

18 грудня 2018 року податковим органом згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, п. 58.1, статті 58, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки від 14.11.2018 № 988/10-36-14-14/38857629, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0038181414, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 156341 нрн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 39085 грн. (а.с. 19-33, 34-35)

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням ТОВ Благобуд Стандарт , подано до ДФС України скаргу, проте рішенням про результати розгляду скарги, ДФС України від 13.03.2019 № 11664/6/99-99-11-04-02-25, скарга товариства залишена без розгляду.

З урахуванням наведеного, ТОВ Горизонт-Строй вважає, що наведене вище податкове повідомлення-рішення, в частині донарахування податку на додану прийняте ГУ ДФС у Київській області безпідставно, без врахування фактичних обставин, на підставі хибних висновків акта перевірки та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим, звернулося з позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:

- досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом;

- доводи податкового органу щодо необхідності надання документів про дотримання державних стандартів якості, санітарних вимог, якості наданих послуг є необгрунтованими, оскільки не відноситься до компетенції контролюючого органу, та жодним чином не підтверджують реальність виконаних робіт;

- доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту;

- суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковий кредит та суми податку на додану вартість за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ Благобуд Стандарт , був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів, робіт і послуг дійсно мав місце;

- економічний ефект від здійснення господарських операцій з ТОВ Благобуд Стандарт , позивач отримав у вигляді реалізованої підрядної послуги на користь ТОВ Будівельна компанія Девенстрой , а також, отриманих від цього доходів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Податковим кредитом у розумінні п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень п. п. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з нормами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХIV, визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до норм ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 9 Закону № 996-ХIV, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Так, первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства. Умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Під час розгляду спору в суді першої інстанції було досліджено, що 07 лютого 2018 року між ТОВ Благобуд Прогрес (підрядник) та ТОВ Благобуд Стандарт (субпідрядник) укладено договір підряду № 7/2/18, згідно умов якого, підрядник доручає субпідряднику виконати влаштування монолітного залізобетонного каркасу на об`єкті: Житловий комплекс та житлові будівлі спеціального призначення по вул. Львівська, 15 у Святошинському районі м. Києва. Друга черга будівництва. Житловий будинок № 2 за ГП. Згідно з п.1.2 договору, вартість робіт, доручених субпідряднику для виконання за даним договором складає 938047,86 грн., в тому числі ПДВ - 156341,31 грн та підтверджується актами виконаних робіт, підписаних підрядником.

Відповідно до п. 2.1 договору, підрядник зобов`язується передати субпідряднику протягом 5 календарних днів з моменту підписання цього договору будівельний майданчик за актом приймання-передачі.

На підтвердження виконання договору підряду № 7/2/18 від 07.02.2018, надано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень 2018 року до договору № 7/2/18, платіжні доручення, податкову накладну від 30.03.2018 № 5.

Під час проведення перевірки, податковим органом вказано на те, що у ТОВ Благобуд Стандарт відсутні основні засоби (машини, крани) в достатньому обсязі, для виконання робіт.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що податковим органом не наведено відсутність основних засобів та трудових ресурсів, натомість, судом було встановлено, що в штаті товариства позивача перебувало 9 осіб, що спростовує твердження податкового органу.

Колегія суддів з урахуванням наведених доводів зазначає, що посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у товариства необхідних ресурсів для ведення відповідної господарської діяльності з обсягом робіт та у відповідні строки за підписаним договором, зокрема, персоналу, матеріальних та виробничих активів, як на підставу для відмови в позові, обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у основних фондів, тощо. Відсутність матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення інших працівників чи організацій є можливим за умовами інших укладених договорів чи власними силами товариства.

Слід звернути увагу на те, що у матеріалах справи наявні наказ від 23.11.2017 № 13-к ТОВ Благобуд Прогрес про затвердження штатного розпису працівників, а також сам штатний розпис, згідно якого, у товариства обліковується директор, начальник відділу кадрів, начальник дільниці, виконроб - 2 чол., лицювальник-плиточник, штукатур - 2 чол., комірник. (а.с. 36-37)

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи договір суборенди нежитлових приміщень від 01.10.2017. (а.с. 38-42)

У частині доводів податкового органу про ненадання позивачем до перевірки документів: акта підключення будівельного майданчика до мереж, документів на підтвердження відповідності стандартам якості, підтвердження соціально-побутового обслуговування робітників, підтвердження дотримання техніки безпеки, дотримання санітарних норм, колегія суддів враховує, що запитувана інформація (документи) призначені для здійснення господарської діяльності, виконання вимог договорів, дотримання будівельних/пожежних норм, проте не відноситься до компетенції податкового органу, та не підтверджує реальність виконаних робіт, тож, такі не можуть бути достатнім аргументом для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із субпідрядником.

Так, на підтвердження реальності укладених угод позивачем до суду першої інстанції було надано копії договорів, актів задачі-прийняття робіт, платіжні доручення, та докази реалізації отриманих послуг в господарській діяльності товариства, що будо досліджено судом в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит та суми податку на додану вартість за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ Благобуд Стандарт був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів, робіт і послуг дійсно мав місце. Крім того, економічний ефект від здійснення господарських операцій з ТОВ Благобуд Стандарт , позивач отримав у вигляді реалізованої підрядної послуги на користь ТОВ Будівельна компанія Девенстрой , а також, отриманих від цього доходів, що підтверджується матеріалами справи та узгоджується зі змістом укладених між учасниками правовідносин договорів підряду, субпідряду.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом, підставою для яких, стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж апеляційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надавав оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2020 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко