Постанова

від 18.03.2020 по справі 200/8312/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року справа № 200/8312/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання Сізонов Є.С., за участю представника відповідача Груєнка С.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року (повний текст складено 22 листопада 2019 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/8312/19-а (суддя в 1 інстанції - Дмитрієв В.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0063374605 від 26 березня 2019 року про сплату грошового зобов`язання у вигляді штрафу в сумі 12724,32 грн., № 006336405 від 26 березня 2019 року про сплату грошового зобов`язання у вигляді штрафу в сумі 14687,93 грн., за несвоєчасне внесення орендної плати за землю, на загальну суму 27412,25 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є суб`єктом господарювання, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції та до нього застосовуються норми статей 6, 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , тобто на період проведення антитерористичної операції, орендна плата за користування державними та комунальним майном для суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції скасовується. Отже, штраф за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань застосовано безпідставно.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі № 200/8312/19-а позовні вимоги було задоволено, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0063374605 від 26 березня 2019 року про сплату грошового зобов`язання у вигляді штрафу в сумі 12724, 32 грн., № 0063364605 від 26 березня 2019 року про сплату грошового зобов`язання у вигляді штрафу в сумі 14687,93 грн., за несвоєчасне внесення орендної плати за землю; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області судові витрати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс зі сплати судового збору в сумі 1921 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено, що під час проведення камеральної перевірки встановлена несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки із затримкою більше 30 календарних днів, у зв`язку з чим, відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, нараховані штрафні санкції. Відповідач вказав, що до позивача не можуть застосовуватися положення пп. 38.7. п.38 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу, оскільки м. Маріуполь, де знаходяться земельні ділянки орендовані позивачем, не входить до переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження ані до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Крім того зазначив, що позивач не звертався до податкового органу із заявою про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань або про продовження граничних строків для сплати узгоджених податкових зобов`язань.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс (місцезнаходження: пр. Леніна, буд. 86-А, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 24155428) зареєстровано як юридична особа 4 червня 1996 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У користуванні ТОВ Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс перебувають земельні ділянки, які розташовані у м. Маріуполі, що підтверджується договорами оренди земельними ділянками від 18 лютого 2008 року № 04.08.162.00073, від 24 листопада 2008 року № 04.08.162.00763, 23 липня 2008 року № 04.08.160.00403, 13 лютого 2006 року № 04.06.162.00479, 13 лютого 2006 року № 04.06.162.00480, від 25 грудня 2007 року № 04.07.162.00516, від 1 лютого 2006 року № 04.06.162.00458, планами (схемами) меж земельних ділянок та актами приймання-передачі земельних ділянок (арк.справи 170-173) та не є спірним між сторонами.

26 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області за результатами камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за травень-червень 2017 рік ТОВ «Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс , складено Акт № 153/05-99-46-05/05-583/24155428.

З висновків Акта вбачається, що перевіркою встановлено несвоєчасну сплату самостійно визначеного податкового зобов`язання з орендної плати за травень 2017 року на суму 3779,80 грн., за червень 2017 року на суму 133281,45 грн., за що встановлена відповідальність пунктом 126.1 статті 126 розділу ІІ Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного Акта перевірки відповідачем 26 березня 2019 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0063374605, яким за затримку сплати грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб ТОВ Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 12724,32 грн. та повідомлення-рішення № 0063364605, яким за затримку сплати грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб ТОВ Проектно-Будівельне підприємство Азовінтекс зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 14687,93 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 13 червня 2019 року № 27305/6/99-99-11-06-01-25 податкові повідомлення-рішення № 0063374605 та № 0063364605 від 26 березня 2019 року залишені без змін, а скаргу залишено без задоволення.

Спірним питанням даної справи є правомірність застосування штрафної санкції, що передбачена статтею 126 Податкового кодексу України з огляду на приписи ст. 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 2 вересня 2014 року.

Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Так, підставою застосування штрафної санкції, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового Кодексу України, за що на підставі статті 126 Податкового кодексу України, застосовується штраф.

Згідно статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

При цьому, Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

Вищевказаний Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до вимог статей 6 та 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону № 1669, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких віднесено м. Маріуполь, де розташовані орендовані позивачем земельні ділянки.

При цьому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України (від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція , від 05 листопада 2014 року № 1079 Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053 ), м. Маріуполь також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Разом з тим, 8 червня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування від 17 травня 2016 року № 1365-VIII, пунктом 2 якого тексти статей 6 і 7 викладено в такій редакції: Звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону ; Скасувати суб`єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону .

Статтю 4 Закону № 1669 доповнено частиною четвертою такого змісту: Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію . Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 № 1085-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1276-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Системний аналіз вищезазначених нормативно-правових актів в редакції, що регулювали спірні правовідносини на час їх виникнення та на час дії відповідної редакції Закону, тобто в період до 8 червня 2016 року дають підстави вважати, що платники земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, які знаходилися на території визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, а також земельні ділянки державної та комунальної власності якими такі платники податків користуються знаходяться на території де проводилась АТО, на цей період звільняються від виконання своїх обов`язків, зокрема, щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в місті їх розташування.

Згідно пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, ст. 10 Закону № 1669 врегульовано порядок підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, а саме: протягом терміну дії цього Закону належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Зі змісту вказаної статті чітко вбачається, що нею визначений конкретний документ як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань. При цьому цією нормою не визначено, за невиконання (неналежне виконання) від якого саме зобов`язання звільняється певна особа. Тобто, для спірних правовідносин стаття 10 Закону № 1669 є загальною нормою.

Відповідно до ст. 11 Закону № 1669 визначено, що дія Закону поширюється на період проведення АТО та на шість місяців після дня її завершення.

З матеріалів справи убачається, що позивачем було отримано Сертифікати (висновки) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14 січня 2016 року № 19/12.1-17-03 (№ 5695), № 20/12.1-17-03 (№ 5694), № 21/12.1-17 (№ 5696), № 22/12.1-17-03(№ 5693) якими було засвідчено настання обставин непереборної сили з 08 червня 2014 року, зокрема, щодо використання земельних ділянок, за договорами оренди земельних ділянок, та щодо дотримання положень законодавства у галузі навколишнього середовища та режиму використання земель.

Таким чином Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з боку податкових органів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі № 200/8312/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі № 200/8312/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 18 березня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць