Постанова

від 18.03.2020 по справі 300/633/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/633/19 пров. № А/857/1267/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 300/633/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Скільським І.І. в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області 18.12.2019 року в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) 22.03.2019 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі також - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.09.2018 у розмірі 90 відсотків відповідної суми грошового забезпечення та зобов`язання здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 , починаючи з 01.09.2018 у розмірі 90 відсотків відповідних суми грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.

25.03.2019 на адресу суд від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до змісту якої просив суд визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо перерахунку з 01.09.2018 пенсії, призначеної ОСОБА_1 , в розмірі 70% суми грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (надалі також - Постанова 103), зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до Постанови № 103, виходячи із розміру 90% суми грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отримуваною пенсією і належною до сплати із врахуванням раніше виплачених сум за період з 01.09.2018, допустити негайне виконання рішення суду у межах суми присудження виплати пенсії за один місяць.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області в частині перерахунку пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням відсоткового розміру пенсії з 90% на 70% з 18.11.2018.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до Постанови № 103, виходячи із розміру 90% суми грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум з 18.11.2018 та надалі.

Не погодившись із вказаним рішенням в частині незадоволення позовних вимог, його оскаржив позивач, який вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року змінити, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, судом в резолютивній частині оскаржуваного рішення зазначено про часткове задоволення позову, однак відсутня будь які дані про те, яке рішення прийнято судом щодо позовних вимог, в частині, яка не задоволена. Із тексту ухвали про відкриття провадження вбачається, що провадження відкрито за усіма позовними вимогами з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.03.2019. Вважає, що вказані обставини свідчать, що судом заява про збільшення предмету позову була прийнята до розгляду. Також зазначає, що будь-яких процесуальних рішень про повернення позовної заяви не приймалося і позивачу не надходило.

З посиланням на положення законодавства, вважає, що з 20 грудня 2016 року обмеження максимальним розміром пенсії позивача є протиправним.

Представник відповідача надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, також просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідно до наказу МВС України № 239 о/с від 24.06.1997 ОСОБА_1 з 24.06.1997 звільнений у відставку за віком за пунктом а статті 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

З 24.06.1997 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та позивачу призначена пенсія за вислугою років відповідно до Закону України від 09.04.1992 Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (надалі також - Закон № 2262-XII).

Пенсія позивачу нарахована виходячи з вислуги 38 років 2 місяці 8 днів із розрахунку 90% від грошового забезпечення на відповідній посаді, яке включало посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років 40%, надбавка за умови режимних обмежень 15%, надбавка за особливо важливі завдання 50%, премія 98%.

18.11.2018 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію по вислузі років відповідно до Закону № 2262-XII.

Згідно протоколу № 00-5773 - МВС ГУ ПФУ в Івано-Франківській області ОСОБА_1 з 18.11.2018 переведено на пенсію за вислугою років відповідно до Закону № 2262-XII в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Не погоджуючись із зменшенням суми розміру грошового забезпечення з 90% на 70% позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою щодо перерахунку його пенсії в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.

Листом від 23.11.2018 № 1516/В-15 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомлено позивача, що з врахуванням вимог законодавства при здійсненні перерахунку максимальний розмір пенсії за вислугу років встановлюється в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення, оскільки згідно із статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в час. Тому основний розмір пенсії за вислугу років, на яку позивача переведено 18.11.2018 із пенсії по інвалідності відповідно до наданої заяви з 18.11.2018, встановлено в розмірі 70% сум грошового забезпечення.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Що стосується поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог, то як зазначив суд в оскаржуваному рішенні така не була прийнята до розгляду, оскільки позивачем при поданні такої заяви не подано суду доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи як того вимагає частина сьома статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частина сьома цієї статті передбачає, що у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 243 КАС України, окремим документом викладаються, зокрема, ухвали з питань повернення позовної заяви.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Аналізуючи вищенаведені правові норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції порушено процесуальні норми, оскільки заяву про збільшення позовних вимог залишено без розгляду, однак не повернуто скаржнику як того вимагає норма статті 47 КАС України.

Колегія погоджується з доводами апелянта, що залишення її судом без розгляду з формальних підстав при прийнятті кінцевого рішення у справі позбавило позивача права і можливості усунути недоліки (надання доказів направлення копії заяви відповідачу) чи подати її повторно в установленому порядку. Формальність підстав нерозгляду вимог, викладених у заяві про збільшення позовних вимог, підтверджується також тим, що дана заява була долучена до матеріалів справи ще 25.03.2019.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.03.2019 суд повідомив відповідача про можливість отримання копії позову з доданими документами в суді. Таким чином, на час отримання відповідачем матеріалів позову у суді, заява про збільшення позовних вимог уже була до нього додана. В цій же ухвалі суд першої інстанції зазначив, що предметом спору є, крім іншого, виплата пенсії позивачу без обмеження максимального розміру пенсії. Таким чином, суд прийняв дану вимогу до розгляду і повинен був її вирішити, розглядаючи по суті сраву.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ.

Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно з частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII, в редакції Закону від 08.07.2011 № 3668-VI Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи , із змінами, внесеними згідно із Законами України від 24.12.2015 № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України та від 06.12.2016 № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вищенаведені положення Закону № 2262-XII зі змінами, а саме: частина сьома статті 43.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (надалі також - Закон № 1774-VIII), який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року .

Буквальне розуміння змін внесених Законом № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Протягом 2018 та 2019 років стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом № 1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17 та від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що статтею 43 Закону № 2262-XII не передбачено положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а відтак застосування такого обмеження відповідачем щодо пенсії позивача з 01 вересня 2018 року є протиправним.

Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі гарантії не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.

Також на користь зазначеного висновку суду апеляційної інстанції свідчить стала практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, в рішенні ЄСПЛ по справі Суханов та Ільченко проти України від 26.06.2014 (за заявою № 68385/10 та № 71378/10) зазначено, що якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від

18 грудня 2019 року в частині неприйняття до розгляду позовних вимог щодо перерахунку та виплати мені пенсії без обмеження максимального розміру, порушує норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для зміни судового рішення в цій частині.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 300/633/19 змінити в мотивувальній частині.

Абзац третій резолютивної частини викласти в наступній редакції:

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 18.11.2018 перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб , виходячи із розміру 90% суми грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум без обмеження максимального розміру пенсії.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді З. М. Матковська Р. М. Шавель