Рішення

від 02.03.2020 по справі 911/3185/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2020 р. м. Київ Справа № 911/3185/19

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Кулаковій С.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мукамол» , м. Чернігів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Українські макарони» , с. Рудня-Тальська Іванківського району,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрметал-

Чернігів» , м. Чернігів

про стягнення 2 267 647,14 грн.

за участю представників:

від позивача: Борода А.В., адвокат, ордер серії СВ №1002124 від 20.01.2020;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мукамол» , м. Чернігів (далі по тексту - ТОВ «Мукамол» ) звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 18.12.2019 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Українські макарони» , с. Рудня-Тальська Іванківського району (далі по тексту - ТОВ «Українські макарони» ), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 267 647,14 грн. заборгованості за договором поставки від 15.09.2018 №95/18, що складається із: 1 800 000,00 грн. основного боргу, 323 063,01 грн. пені (за період з 01.12.2018 до 01.06.2019), 54 739,73 грн. 3% річних (за період з 01.12.2018 до 05.12.2019), 89 844,40 грн. інфляційних втрат (за період грудень 2018 - жовтень 2019), право вимоги за яким позивач набув на підставі угоди №100 про відступлення права вимоги від 26.12.2018, та покласти на відповідача витрати на сплату судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.09.2018 між ТОВ «Торговий дім «Укрметал - Чернігів» (продавець) та ТОВ «Українські макарони» (покупець) укладено договір поставки №95/18, відповідно до умов якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця муку, в подальшому товар, а покупець зобов`язувався його прийняти і оплатити. На виконання умов договору, продавець поставив товар покупцю на суму 1 800 000,00 грн.

26.12.2018 між ТОВ «Торговий дім «Укрметал - Чернігів» (первісний кредитор), ТОВ «Мукамол» (новий кредитор) та ТОВ «Українські макарони» (боржник) був укладений договір про відступлення права вимоги №100 від 26.12.2018, згідно з умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги і стає кредитором по ряду договорів, укладених між первісним кредитором та боржником, в тому числі і по договору №95/18 поставки від 15.09.2018 на суму 1 800 000,00 грн.

Відповідач з новим кредитором ТОВ «Мукамол» не розрахувався, у зв`язку з чим за останнім рахується заборгованість у сумі 1 800 000,00 грн. У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача передбачену договором поставки пеню у сумі 323 063,01 грн., а також згідно ст. 625 ЦК України 54 739,73 грн. 3% річних та 89 844,40 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 26.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3185/19, підготовче засідання призначено на 27.01.2020, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача первісного кредитора - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрметал-Чернігів» , м. Чернігів (далі по тексту - ТОВ «Укрметал-Чернігів» ), позивача зобов`язано направити третій особі копію позовної заяви з додатками.

27.01.2020 від представника ТОВ «Мукамол» до господарського суду Київської області надійшло клопотання, до якого долучено, зокрема, докази вручення копії позовної заяви з додатками третій особі та документальні дані про працівників ТОВ «Українські макарони» , уповноважених на прийняття матеріальних цінностей.

В підготовче засідання 27.01.2020 з`явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи у засідання не з`явились. Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2020 підготовче судове засідання відкладено на 17.02.2020.

17.02.2020 від представника ТОВ «Мукамол» надійшло клопотання від 17.02.2020, в якому представник позивача просив підготовче судове засідання, призначене на 17.02.2020 провести без його участі та перейти до розгляду справи по суті.

В підготовче судове засідання 17.02.2020 представники позивача, відповідача та третьої особи не з`явились.

Ухвалою суду від 17.02.2020 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2020.

Ухвалою суду від 19.02.2020 виправлено описку в ухвалі суду від 17.02.2020.

В судове засідання 02.03.2020 з`явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи у судове засідання повторно не з`явились.

Рекомендовані поштові відправлення, якими суд направляв відповідачу та третій особі копію ухвали у справі №911/3185/19 від 17.02.2020 на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуто підприємством зв`язку до господарського суду Київської області, із посиланням на "відмову адресата від одержання" та "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідно до частини 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно до пункту 5 частини 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, відповідно до якої сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Згідно до частин 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши позов ТОВ «Мукамол» до ТОВ «Українські макарони» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ТОВ «Торговий дім «Укрметал-Чернігів» , про стягнення 2 267 647,14 грн., всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

26.12.2018 між ТОВ «Торговий дім «Укрметал-Чернігів» (продавець) та ТОВ «Українські макарони» (покупець) укладено договір поставки №95/18 (далі - договір поставки) відповідно до умов якого:

- продавець зобов`язувався передати у власність покупця муку, в подальшому товар, а покупець зобов`язувався його оплатити і прийняти на умовах цього договору (п. 1.1 договору поставки);

- документи на товар, які продавець повинен передати покупцю: видаткова накладна, податкова накладна, декларація про оптову ціну виробника, рахунок - фактура, посвідчення якості на товар (п. 1.3 договору поставки);

- сума договору без ПДВ складає: 1 500 000,00 грн. ПДВ 20% - 300 000,00 грн. Всього загальна сума договору з ПДВ - 1 800 000 (один мільйон вісімсот тисяч) грн. 00 грн. (п. 4.2 договору поставки);

- грошові кошти за отриманий товар перераховуються на розрахунковий рахунок продавця протягом 45 (сорока п`яти) банківських днів з дати отримання товару (п. 5.1 договору поставки);

- відвантаження товару покупцю здійснюється у період з 15.09.18 до 31.10.18 (п. 6.1 договору поставки);

- перехід ризиків і права власності на товар відбувається на складі продавця: м. Чернігів, вул. Підводника Китицина 5-А, в момент відвантаження товару на ст. призначення (п. 6.2 договору поставки);

- договір набирає законну силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання сторонами своїх обов`язків (п. 8.1 договору поставки);

- за порушення умов договору вина сторона відшкодовує завдані збитки в порядку передбаченому чинним законодавством (п. 9.1 договору поставки);

- покупець несе відповідальність за затримку оплати товару покупцем, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (за період нарахування) за кожен день прострочки платежу (п. 9.3 договору поставки).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання вищевказаного договору поставки третя особа здійснювала поставки товару відповідачу, а відповідач приймав товар за видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи:

- №1396 від 24.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1397 від 24.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1398 від 24.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1399 від 24.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1400 від 24.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1401 від 25.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1402 від 25.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1403 від 25.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1404 від 25.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1405 від 25.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1406 від 26.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1407 від 26.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1408 від 26.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1409 від 26.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1410 від 26.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1411 від 27.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1412 від 27.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1413 від 27.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1414 від 27.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1415 від 27.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1416 від 28.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1417 від 28.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1418 від 28.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1419 від 28.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

- №1420 від 28.09.2018 на суму 72 000,00 грн.;

Згідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов договору поставки №95/18 від 15.09.2018 сторони погодили, що грошові кошти за отриманий товар перераховуються на розрахунковий рахунок продавця протягом 45 (сорока п`яти) банківських днів з дати отримання товару (п. 5.1 договору поставки), відтак строк оплати за отриманий товар є таким, що настав.

Зокрема, за вищеперерахованими видатковими накладними, які є підставою для заявлених позовних вимог про стягнення боргу, строк оплати (з врахуванням правила частини 5 ст. 254 ЦК України) становив:

за видатковими накладними №1396 від 24.09.2018, №1397 від 24.09.2018, №1398 від 24.09.2018, №1399 від 24.09.2018, №1400 від 24.09.2018 до 27.11.2018 включно ,

за видатковими накладними №1401 від 25.09.2018, №1402 від 25.09.2018, №1403 від 25.09.2018, №1404 від 25.09.2018, №1405 від 25.09.2018 до 28.11.2018 включно ,

за видатковими накладними №1406 від 26.09.2018, №1407 від 26.09.2018, №1408 від 26.09.2018, №1409 від 26.09.2018, №1410 від 26.09.2018 до 29.11.2018 включно ,

за видатковими накладними №1411 від 27.09.2018, №1412 від 27.09.2018, №1413 від 27.09.2018, №1414 від 27.09.2018, №1415 від 27.09.2018 до 30.11.2018 включно ,

за видатковими накладними №1416 від 28.09.2018, №1417 від 28.09.2018, №1418 від 28.09.2018, №1419 від 28.09.2018, №1420 від 28.09.2018 до 03.12.2018 включно .

Між ТОВ «Торговий дім «Укрметал - Чернігів» (первісний кредитор), ТОВ «Мукамол» (новий кредитор) та ТОВ «Українські макарони» (боржник) було укладено угоду №100 про відступлення права вимоги від 26.12.2018 (далі - договір відступлення) згідно з умовами якого:

- первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги першого (первісного) і стає кредитором по наступним договорам, укладеним між первісним кредитором та боржником, в тому числі по договору №85/18 від 15.09.2018, в сумі 1800000,00 грн. (п. 1.1 договору відступлення);

- первісний кредитор переводить на нового кредитора право вимоги в обсязі та на умовах, які існували у момент укладення цієї угоди (п. 1.2 договору відступлення);

- за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимогами від боржника належного виконання всіх зобов`язань за переліченими у п. 1.1 основними договорами (п. 1.3 договору відступлення);

- новий кредитор має право висувати проти боржника всі вимоги, що ґрунтуються на відносинах між боржником і первісним кредитором (п. 2.1 договору відступлення);

- новий кредитор зобов`язується прийняти виконання зобов`язань боржника на умовах основного договору (п. 2.3 договору відступлення);

- підписання цієї угоди боржник підтверджує виконання первісним кредитором зобов`язань щодо повідомлення боржника про здійснене відступлення права вимоги та відсутність заперечень щодо його вчинення (п. 3.2 договору відступлення);

- термін дії цієї угоди: початок - з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками сторін; закінчення - до моменту повного погашення (виконання) обов`язків, узятих на себе сторонами цієї угоди (п. 6.1 договору відступлення);

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

З урахуванням викладеного, суд встановив, що позивач набув право вимоги до відповідача за договором поставки № 95/18 від 15.09.2018 у тій самій мірі, та на тих самих умовах, що й первісний кредитор.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 1. ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В порядку частин 2 та 3 ст. 80 ГПК України позивач зобов`язаний подати докази разом із поданням позовної заяви; відповідач повинен подати докази разом із поданням відзиву.

Відтак сторони повинні мати на увазі, що обов`язок доведення своєї позиції та наповнення доказової бази процесуальний закон покладає на сторони, а не на суд.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відтак, принципи господарсько-правової відповідальності виходять із презумпції вини, тому закон покладає на відповідача обов`язок доведення належного виконання зобов`язань та сплати коштів за отриманий товар.

Відповідно до частини 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою

Доказів здійснення оплати за поставлений товар за спірними видатковими накладними первісному або новому кредитору відповідач суду не подав, в тому числі і на вимогу ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26.12.2019, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

Враховуючи наведене, вимога ТОВ "Мукамол" про стягнення 1 800 000,00 грн. основного боргу з ТОВ "Українські макарони" підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення оплати за поставлений товар передбачену договором пеню в сумі 323 063,01 грн. (за період з 01.12.2018 до 01.06.2019), 54 739,73 грн. 3% річних (за період з 01.12.2018 до 05.12.2019), 89 844,40 грн. інфляційних втрат (за період грудень 2018 - жовтень 2019). Щодо зазначених вимог суд встановив таке.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з п. 9.3 договору поставки покупець несе відповідальність за затримку оплати товару покупцем, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (за період нарахування) за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до приписів частини 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше договором між позивачем та відповідачем не встановлено.

Суд зазначає, що позивачем не визначено дату виникнення прострочення по кожній видатковій накладній окремо.

Позивач нарахував пеню загалом за період з 01.12.2018 по 01.06.2019, однак, виходячи з правил розрахунку строків, та враховуючи положення п. 5.1 договору поставки, відповідно до якого грошові кошти за отриманий товар перераховуються на розрахунковий рахунок продавця протягом 45 (сорока п`яти) банківських днів з дати отримання товару, суд встановив, що

за видатковими накладними №1396 від 24.09.2018, №1397 від 24.09.2018, №1398 від 24.09.2018, №1399 від 24.09.2018, №1400 від 24.09.2018 строк оплати сплив 27.11.2018, з 28.11.2018 настало прострочення, пеня мала бути розрахована з 28.11.2018 по 28.05.2019;

за видатковими накладними №1401 від 25.09.2018, №1402 від 25.09.2018, №1403 від 25.09.2018, №1404 від 25.09.2018, №1405 від 25.09.2018 строк оплати сплив 28.11.2018, з 29.11.2018 настало прострочення, пеня мала бути розрахована з 29.11.2018 по 29.05.2019;

за видатковими накладними №1406 від 26.09.2018, №1407 від 26.09.2018, №1408 від 26.09.2018, №1409 від 26.09.2018, №1410 від 26.09.2018 строк оплати сплив 29.11.2018, з 30.11.2018 настало прострочення, пеня мала бути розрахована з 30.11.2018 по 30.11.2019;

за видатковими накладними №1411 від 27.09.2018, №1412 від 27.09.2018, №1413 від 27.09.2018, №1414 від 27.09.2018, №1415 від 27.09.2018 строк оплати сплив 30.11.2018, з 01.12.2018 настало прострочення, пеня мала бути розрахована з 01.12.2018 по 01.06.2019;

за видатковими накладними №1416 від 28.09.2018, №1417 від 28.09.2018, №1418 від 28.09.2018, №1419 від 28.09.2018, №1420 від 28.09.2018 строк оплати сплив 03.12.2018, з 04.12.2018 настало прострочення, пеня мала бути розрахована з 04.12.2018 по 04.06.2019,

відтак, здійснивши власний розрахунок пені, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду 01.12.2018 - 01.06.2019 , а саме:

за видатковими накладними №1396 від 24.09.2018, №1397 від 24.09.2018, №1398 від 24.09.2018, №1399 від 24.09.2018, №1400 від 24.09.2018 за період з 01.12.2018 по 28.05.2019;

за видатковими накладними №1401 від 25.09.2018, №1402 від 25.09.2018, №1403 від 25.09.2018, №1404 від 25.09.2018, №1405 від 25.09.2018 за період з 01.12.2018 по 29.05.2019;

за видатковими накладними №1406 від 26.09.2018, №1407 від 26.09.2018, №1408 від 26.09.2018, №1409 від 26.09.2018, №1410 від 26.09.2018 за період з 01.12.2018 по 30.05.2019;

за видатковими накладними №1411 від 27.09.2018, №1412 від 27.09.2018, №1413 від 27.09.2018, №1414 від 27.09.2018, №1415 від 27.09.2018 за період з 01.12.2018 по 01.06.2019;

за видатковими накладними №1416 від 28.09.2018, №1417 від 28.09.2018, №1418 від 28.09.2018, №1419 від 28.09.2018, №1420 від 28.09.2018 за період з 04.12.2018 по 01.06.2019,

суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 321 545,76 грн., у зв`язку з чим вимогу позивача про стягнення з відповідача пені слід задовольнити частково.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України до розрахунку процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становить 54 650,36 грн., у зв`язку з чим вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних слід задовольнити частково.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць .

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат (за заявлений період грудень 2018 - жовтень 2019), суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 89 844,40 грн., які підлягають стягненню.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок позовних вимог, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд ухвалює рішення про стягнення з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Українські макарони" на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Мукамол» 1 800 000,00 грн. основного боргу, 321 545,76 грн. пені, 54650,36 грн. 3% річних, 89 844,40 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача в сумі 33 990,61 грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мукамол" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українські макарони» (07269, Київська обл., Іванківський район, село Рудня-Тальська, вул. Шкільна, буд. 29 А, ідентифікаційний код 31239749)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мукамол» (14026, Чернігівська область, місто Чернігів, Новозаводський район, вул. Підводника Китицина, буд 5 А, ідентифікаційний код 42453958)

1 800 000,00 грн. (один мільйон вісімсот тисяч гривень нуль копійок) основного боргу;

321 545,76 грн. (триста двадцять одну тисячу п`ятсот сорок п`ять гривень сімдесят шість копійок) пені;

54 650,36 грн. (п`ятдесят чотири тисячі шістсот п`ятдесят гривень тридцять шість копійок) 3% річних;

89 844,40 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот сороко чотири гривні сорок копійок) інфляційних втрат;

33 990,61 грн. (тридцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто гривень шістдесят одну копійку) судового збору;

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 18.03.2020.

Суддя О.В. Конюх