Постанова

від 16.03.2020 по справі 910/15044/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2020 р. Справа№ 910/15044/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача: Перепіліцин К.М. (довіреність №225-КМГ-174 від 15.01.2020);

від відповідача 1:Шумінська Ю.Ю. (довір. №062/01-246 від 13.01.2020);

від відповідача 2: Гвоздецький А.М. ( довір. б/н від 29.01.2020);

від відповідача 3: не з`явився;

від відповідача 4: не з`явився;

від відповідача 5: Поцеловкіна О.В. (довір. б/н від 04.01.2019);

від прокуратури: Шевченко О.В. ( посвідчення №047792 від 04.09.17);

Лиховид О.С. ( посвідчення №041073 від 03.02.18;

розглянувши апеляційні скарги Прокуратури міста Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ЕНЕРГО"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019

у справі № 910/15044/17 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

2) Компанії "ДЕНСЕК Лімітед",

3) Компанії "ЗАРОВА Лімітед",

4) Приватного акціонерного товариства "Компанія Київенергохолдинг",

5) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ЕНЕРГО"

про визнання недійсними правочинів, повернення та витребування акцій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №910/13191/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- Заступник прокурора міста Києва, звертаючись з позовом про визнання недійсними правочинів, повернення та витребування спірних акцій на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав у чому полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган , уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Київську міську раду;

- рішення Київської міської ради від 24.06.2004 не є правочином, за яким відбулось відчуження комунального майна (спірних пакетів акцій) та не визначало умов та процедури, за якими таке відчуження мало відбутись;

- внесення комунальних пакетів акцій до статутного фонду ЗАТ Компанія Київенергохолдинг за ціною відчуження 230 130 031 грн. (на підставі висновків про вартість пакетів акцій станом на 31.10.2004) в обмін на корпоративні права (акції) цього товариства із часткою 61%, фактично відбулось;

- станом на час вчинення оспорюваних правочинів щодо передачі комунального майна (спірних пакетів акцій) до статутного фонду ЗАТ Компанія Київенергохолдинг висновки про вартість пакетів акцій ВАТ Київгаз , ВАТ Київводоканал , ВАТ Київенерго втратили чинність;

- під час розгляду справи судом встановлено обставини порушення прав Київської міської ради при формуванні частки територіальної громади міста Києва у статутному фонді ЗАТ Компанія Київенергохолдінг ;

- Прокуратурі міста Києва та Київській міській раді було відомо про всі обставини створення ЗАТ Компанія Київенергохолдинг від моменту його створення та протягом 2006-2007 років, а відтак Прокуратура міста Києва мала змогу звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради в межах строків позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням суду, Прокуратура міста Києва звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.03.2019 в частині застосування позовної давності до вимог прокуратури м.Києва та прийняти нове рішення, яким позов прокуратури м.Києва задовольнити.

В апеляційній скарзі Прокуратура міста Києва зазначає про те, що:

- матеріалами справи не підтверджується, що у Київської міської ради до 2017 року були наявні належні та допустимі докази заниження дійсної вартості комунальних пакетів акцій, до встановлення цих обставин під час проведення експертиз у межах кримінального провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Буравльов С.І., Мартюк А.І. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокуратури міста Києва, розгляд справи призначено на 17.12.2019.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач 5 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.03.2019 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з мотивів необґрунтованості позовних вимог та прийняти нове рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі відповідач 5 зазначає про те, що:

- Заступником прокурора міста Києва не надано жодних доказів нездійснення або неналежного захисту інтересів держави Київською міською радою;

- питання заниженої вартості пакетів акцій, які були передані до статутного фонду ЗАТ Компанія Київенергохолдинг , взагалі не досліджувалось судом першої інстанції та не підтверджене доказами. В якості доказів вірності своїх тверджень щодо заниженої вартості пакетів акцій Заступник прокурора міста Києва надав копії висновків експертів №18119/16-45 від 17.01.2017, №12093/17-45 від 26.06.2017, №12095/17-45 від 26.06.2017, якими було встановлено балансову вартість пакетів акцій. Проте чинне законодавство України, зокрема Методика про оцінку майна, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891, Закон України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні передбачають внесення комунального майна до статутного фонду господарського товариства за ринковою вартістю, а не балансовою вартістю;

- рішення Київської міської ради від 24.06.2004 №316/1526 виконано в повному обсязі, а саме створено єдиний комплекс з постачання енергоресурсів, води та водовідведення в місті Києві - ЗАТ Компанія Київенергохолдинг , з часткою територіальної громади міста Києва в статутному фонді товариства у розмірі 61%.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Мартюк А.І. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Енерго , справу №910/15044/17 призначено на 17.12.2019.

20.06.2019 від прокуратури міста Києва надійшли нотаріально засвідчені переклади документів, на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019.

21.06.2019 від відповідача 5 надійшло клопотання про долучення доказів, на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019, а саме нотаріально засвідчені переклади документів у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у складі колегії суддів головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Буравльов С.І., Мартюк А.І. відкладено розгляд справи на 16.01.2020.

Від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 2 просить апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва залишити без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Енерго задовольнити частково, змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 з урахуванням мотивів, викладених у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Енерго в частині безпідставності позовних вимог Заступника прокурора міста Києва.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 зазначає про те, що:

- докази, що містяться в матеріалах справи підтверджують те, що Прокуратурі м. Києва та /або Київській міській раді ще у 2007 році було відомо або могло бути відомо про передачу пакетів акцій ВАТ Київенерго , ЗАТ Київгаз та ЗАТ Київводоканал у статутний фонд ЗАТ Компанія Київенергохолдинг , а також, про можливе, на думку прокурора, неправомірне формування статутного фонду вказаного Товариства;

- як прокуратурі м.Києва так і Київській міській раді, на 07.07.2008 (дата винесення Господарським судом міста Києва рішень у справах №№6/317, 6/318 та 6/319), було відомо про всі деталі створення Закритого акціонерного товариства Компанія Київенергохолдинг , зокрема, про зміст та строки дії звітів про оцінку пакетів акцій ВАТ Київгаз , ВАТ Акціонерна компанія Київводоканал та ВАТ Акціонерна енергопостачальна компанія Київенерго , які в подальшому були передані до статутного фонду ЗАТ Компанія Київенергохолдінг .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 у складі колегії суддів головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Буравльов С.І., Мартюк А.І. відкладено розгляд справи №910/15044/17 на 27.01.2020.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2020 у зв`язку з участю судді Мартюк А.І. у підготовці суддів для підтримання кваліфікації з 27.01.2020 у справі № 910/15044/17 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 24.01.2020 у справі № 910/15044/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у складі колегії суддів головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Буравльов С.І., Сітайло Л.Г. прийнято до свого провадження апеляційні скарги Прокуратури міста Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ЕНЕРГО" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі № 910/15044/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 оголошено перерву до 19.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 оголошено перерву до 04.03.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 оголошено перерву до 16.03.2020.

В судове засідання апеляційного господарського суду 16.03.2020 не з`явився відповідач 3 та відповідач 4.

Враховуючи те, що відповідач 3 та відповідач 4 про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, явка учасників судового процесу не визнана обов`язковою, неявка відповідача 3 та відповідача 4 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги у справі по суті, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представників відповідача 3 та відповідача 4.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1, відповідача 2, відповідача 5 та прокуратури судовою колегією встановлено.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (у чинній станом на час подання позову редакції), господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

За приписами ч.1 ст.29 Господарського процесуального кодексу України (у чинній станом на час подання позову редакції), прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.

У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в господарському суді) встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п.4 мотивувальної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України).

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються нездатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси чи майно (KOROLEV v. RUSSIA (nо. 2), 5447/03 § 33, ЄСПЛ, від 01.04.2010; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02 § 35, ЄСПЛ, від 15.01.2009).

Згідно зі ст.ст. 5, 7 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні":

-місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч. 1 ст. 2);

-місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності; поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування (ст. 4);

-матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ч. 3 ст. 16);

-від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16);

-територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (ч. 1 ст. 60).

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Києва, як попередній власник спірних пакетів акцій, делегувала Київській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її імені, в її інтересах виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Звертаючись з позовом до суду Заступник прокурора міста Києва в обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді зазначив про порушення інтересів держави, яке, на його думку, полягає у незаконному вибутті із комунальної власності територіальної громади міста Києва комунальних пакетів акцій за заниженою вартістю, чим завдано шкоди інтересам територіальної громади міста Києва. Заступник прокурора міста Києва визначив, що Київська міська рада є позивачем у спірних правовідносинах щодо відчуження комунального майна з порушенням закону, водночас вказав, що незважаючи на обставини неправомірного вибуття із комунальної власності пакетів акцій важливих для міста Києва підприємств, Київською міською радою не вжито заходів щодо повернення спірних пакетів акцій до комунальної власності, що свідчить про неналежне здійснення захисту державних інтересів та відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред`явлення даного позову з метою захисту інтересів держави та територіальної громади міста Києва.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та обставин у справі Заступник прокурора міста Києва, звертаючись з даним позовом про визнання недійсними правочинів, повернення та витребування спірних акцій на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (Київську міську раду).

Отже, доводи відповідача-5 про недоведеність Заступником прокурора міста Києва наявності у нього повноважень на представництво інтересів держави в особі Київської міської ради при зверненні з даним позовом не підтверджуються матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним; відновлення становища; яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно частини 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення ст.20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч.3 статті 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ч. 1 ст. 217 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частиною 1 статті 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 316/1526 "Про закрите акціонерне товариство "Компанія Київенергохолдинг", з метою створення єдиного комплексу з постачання енергоресурсів, води та водовідведення в місті Києві Київська міська рада вирішила:

1.Виступити співзасновником закритого акціонерного товариства "Компанія Київенергохолдинг" з часткою територіальної громади міста Києва у статутному фонді товариства в розмірі 61%.

2. Встановити, що частка територіальної громади міста Києва формується за рахунок 3403537 шт. або 60% + 1 акція простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Київгаз", 13798441 шт. або 12,73 % простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Київенерго" та 470311592 шт. або 67% простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Київводоканал", що належать територіальній громаді міста Києва, вартість яких визначається шляхом проведення незалежної оцінки вартості в установленому законодавством порядку.

3.Доручити Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) здійснити за погодженням з постійною комісією Київради з питань власності та постійною комісією Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку організаційно-правові заходи щодо створення закритого акціонерного товариства "Компанія Київенергохолдинг".

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київради з питань власності та постійну комісію Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.

Приймаючи наведене рішення, Київська міська рада визначила свій намір стати співзасновником Закритого акціонерного товариства "Компанія Київенергохолдинг" з часткою територіальної громади міста Києва у статутному фонді товариства в розмірі 61%, сформованою за рахунок визначеної кількості акцій ВАТ "Київгаз", ВАТ "Київенерго", ВАТ "Київводоканал".

Разом з тим, рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 316/1526 не є правочином, за яким відбулось відчуження комунального майна (спірних пакетів акцій) та не визначало умов та процедури, за якими таке відчуження мало відбутись.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про господарські товариства" (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття Київською міською радою рішення від 24.06.2004 № 316/1526 та створення ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг") господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать, зокрема, акціонерні товариства.

Згідно ч.1 ст.24 Закону України "Про господарські товариства" акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов`язаннями тільки майном товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про господарські товариства" до акціонерних товариств належать, зокрема, закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Згідно ч. 2 ст. 153 ЦК України якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства.

Частиною 6 статті 81 ГК України (у редакції, чинній на час укладення Договору про створення Закритого акціонерного товариства "Компанія Київенергохолдинг" від 28.02.2006) передбачено, що засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписали акції, і третіми особами. Аналогічні норми містяться у ч. 2 ст. 26 Закону України "Про господарські товариства".

Статтею 36 Закону України "Про господарські товариства" визначено питання, які вирішують установчі збори акціонерного товариства, зокрема, останні приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут; обирають органи акціонерного товариства, затверджують оцінку вкладів, внесених у натуральній формі, тощо.

Відповідно до статті 37 наведеного Закону статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов`язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

Згідно з ч.1 ст.155 ЦК України, статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Статтею 115 ЦК України визначено, що господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу). Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Згідно ч.ч.1,2 ст.13 Закону України "Про господарські товариства" вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України, права користування водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.

28.02.2006 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради, на виконання рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 316/1526, юридичною особою за законодавством Кіпру - компанія "ДЕНСЕК Лімітед" та юридичною особою за законодавством Кіпру - компанія "ЗАРОВА Лімітед" , як засновниками Закритого акціонерного товариства "Компанія Київенергохолдинг" (далі - Товариство), було укладено договір про створення Закритого акціонерного товариства "Компанія Київенергохолдинг" (далі - Договір від 28.02.2006).

Згідно п. 1.2 договору від 28.02.2006, визначений порядок здійснення засновниками спільної діяльності по створенню товариства.

Розміри внесків засновників були узгоджені у спірному пункті 2.4 договору від 28.02.2006, згідно якого:

Статутний фонд (внески засновників) при створенні Товариства розподіляється між сторонами (засновниками) наступним чином:

Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради - 61 % статутного фонду Товариства, що складає 920520124 акцій на загальну суму 230 130 031грн. та формується за рахунок 3403537 штук простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства "Київгаз", код ЄДРПОУ 03346331, 13798441 штук простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства "Київенерго", код ЄДРПОУ 00131305, 47031592 штук простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства "Київводоканал", код ЄДРПОУ 03327664.

Компанія ДЕНСЕК Лімітед - 20% статутного фонду Товариства.

Компанія ЗАРОВА Лімітед - 19% статутного фонду Товариства.

Згідно протоколу №1 Установчих зборів Закритого акціонерного товариства "Компанія Київенергохолдинг" від 04.04.2006 вирішено заснувати (створити) Закрите акціонерне товариство "Компанія Київенергохолдинг" (далі - АТ), сформувати статутний фонд АТ шляхом випуску простих іменних акцій на суму 376 262 346,00 грн. і розподілити на 1 509 049 384 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна, поділити акції наступним чином:

Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради - 61% статутного фонду товариства, що складає 920 520 124 (дев`ятсот двадцять мільйонів п`ятсот двадцять тисяч сто двадцять чотири) акцій на загальну суму 230 130 031,00грн. (двісті тридцять мільйонів сто тридцять тисяч тридцять одна гривня) та формується за рахунок внесення 3403537 штук простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства "Київгаз", 13798441 штук простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Київенерго", 470311592 штук простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Київводоканал".

Компанія ДЕНСЕК Лімітед - 20%статутного фонду товариства, що складає 301 809 877,00 (триста один мільйон вісімсот дев`ять тисяч вісімсот сімдесят сім) акцій та формується за рахунок внесення грошових коштів в сумі 75 452 469,25 (сімдесят п`ять мільйонів чотириста п`ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят дев`ять) гривень 25 коп.

Компанія ЗАРОВА Лімітед - 19% статутного фонду товариства, що складає 286 719 383, 00 (двісті вісімдесят шість мільйонів сімсот дев`ятнадцять тисяч триста вісімдесят три) акцій та формується за рахунок внесення грошових коштів в сумі 71 679 845,75 (сімдесят один мільйон шістсот сімдесят дев`ять тисяч вісімсот сорок п`ять) гривень 75 коп.

Відповідно до Статуту Закритого акціонерного "Компанія Київенергохолдинг", затвердженого 04.04.2006 установчими зборами товариства :

1.1. Закрите акціонерне товариство "Компанія Київенергохолдинг" (далі по тексту - Товариство) засноване відповідно до рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 316/1526, рішення Установчих зборів Товариства (протокол № 1 від 4 квітня 2006), чинного законодавства України.

3.4. Товариство є власником:

- майна, переданого йому акціонерами у власність як вклад (внесок) до статутного капіталу.

5.1. Статутний капітал Товариства становить 377 262 346 грн.

5.2. Статутний капітал Товариства поділяється на 1 509 049 384 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна.

5.3. Статутний капітал (внески засновників) при створенні Товариства розподіляються між сторонами (засновниками) наступним чином:

Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради - 61 % статутного фонду Товариства, що складає 920 520 124 акцій на загальну суму 230 130 031грн. та формується за рахунок 3403537 штук простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства "Київгаз" номінальною вартістю 5 грн., 13798441 штук простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства "Київенерго" номінальною вартістю 0,25 грн., 47031592 штук простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства "Київводоканал" номінальною вартістю 0,25 грн.

Компанія ДЕНСЕК Лімітед - 20% статутного фонду Товариства.

Компанія ЗАРОВА Лімітед - 19% статутного фонду Товариства.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" (код ЄДРПОУ 34239322) проведена 05.04.2006.

Заступник прокурора міста Києва та Київська міська рада зазначають про те, що відчуження спірних пакетів акцій ВАТ "Київгаз", ВАТ "Київенерго" та ВАТ "Київводоканал" із комунальної власності територіальної громади міста Києва до статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" за ціною відчуження 230 130 031 грн. (на підставі висновків про вартість пакетів акцій станом на 31.10.2004) в обмін на корпоративні права (акції) цього товариства із часткою 61 % відбулось за заниженою вартістю та з порушенням закону, а саме ст. 19 Конституції України, ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ч. 7 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та п.п. 25, 57 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика оцінки майна), у зв`язку з чим правочини, що стали підставою для такого відчуження, підлягають визнанню недійсними. За змістом позовної заяви, такими правочинами є договір про створення Закритого акціонерного товариства "Компанія Київенергохолдинг" від 28.02.2006 (а саме пункт 2.4 цього договору в частині формування частки Головного управління комунальної власності м. Києва на суму 230 130 031 грн. у розмірі 61 % статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" за рахунок внесення комунальних пакетів акцій ВАТ "Київгаз" (3403537 шт. або 60 % + 1), ВАТ "Київводоканал" (470311592 шт. або 67 %) та ВАТ "Київенерго" (13798441 шт. або 12,73 %), рішення Установчих зборів ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг", оформлене протоколом установчих зборів ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" від 04.04.2006 № 1, акти приймання-передачі пакетів акцій від 14.04.2006 № 25, від 11.05.2006 № 26, передавальні розпорядження від 12.04.2006, від 10.05.2006, від 11.05.2006.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою внесення майна до статутного фонду є правочином, а тому до нього можуть бути застосовані приписи ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Водночас, законодавство не встановлено, яким саме документом такий правочин має бути оформлений.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

З огляду на наявні в матеріалах справи договір про створення Закритого акціонерного товариства "Компанія Київенергохолдинг" від 28.02.2006, протокол установчих зборів ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" від 04.04.2006 № 1, акти приймання-передачі пакетів акцій від 14.04.2006 № 25, від 11.05.2006 № 26, передавальні розпорядження від 12.04.2006, від 10.05.2006, від 11.05.2006 підтверджують, що внесення комунальних пакетів акцій до статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" за ціною відчуження 230 130 031грн. (на підставі висновків про вартість пакетів акцій станом на 31.10 2004) в обмін на корпоративні права (акції) цього товариства із часткою 61%, фактично відбулось.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.7 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Згідно ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (у редакції, чинній на час укладення Договору від 28.02.2006), оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках: створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності; визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна). Проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю.

Відповідно до п. 25 Методики про оцінку майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика), висновок про вартість майна у разі його використання для цілей реєстрації статуту господарського товариства, що створюється на базі державного та комунального майна, або уточнення його розміру в частині вартості внесків учасників (засновників) відповідно до пункту 57 дійсний протягом шестимісячного строку від дати оцінки.

Згідно з п. 57 Методики, порядок оцінки майна відповідно до цього розділу ("Особливості визначення вартості внесків учасників та засновників до статутних фондів господарських товариств") застосовується у разі створення господарських товариств, у тому числі державних акціонерних та холдингових компаній, на базі державного майна та майна, що є у комунальній власності, для визначення вартості внесків учасників та засновників, якщо до статутного фонду господарського товариства вноситься державне майно (майно, що є у комунальній власності) або майно господарського товариства з державною часткою (часткою комунального майна).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що враховуючи положення п.п. 25, 57 Методики, при створенні господарського товариства на базі державного майна та майна, що є у комунальній власності, проведення незалежної оцінки такого майна є обов`язковим, висновок про вартість такого майна дійсний протягом шестимісячного строку від дати оцінки. Відповідно, після сплину вказаного строку висновок про оцінку майна є недійсним.

Заступник прокурора міста Києва та Київська міська рада зазначають, що всупереч наведеним приписам закону відбулося відчуження пакетів акцій, що перебували у власності територіальної громади міста Києва, за оцінкою, що втратила чинність.

З матеріалів справи вбачається, що суб`єктами оціночної діяльності (ТОВ "Фінансова група "Економ", ТОВ "Міжнародна компанія "Імідж", ТОВ "Укрпромресурс") на підставі договорів від 09.11.2004, укладених з Головним управлінням комунальної власності м. Києва, виконано оцінку у відповідних частинах внеску територіальної громади м. Києва, згідно з якою станом на дату оцінки - 31.10.2004 вартість акцій ВАТ "Київгаз" (3 403 537 шт. або 60 % + 1) складає 17 767 935 грн., акцій ВАТ "Київенерго" (13 798 441 шт. або 12,73 %) - 77 388 677 грн., акцій ВАТ "Київводоканал" (470 311 592 шт. або 67 %) - 134 973 419 грн.

За результатами виконаної оцінки суб`єктами оціночної діяльності були складені Висновки про вартість пакетів акцій ВАТ "Київгаз", ВАТ "Київенерго", ВАТ "Київводоканал" , які затверджено Головним управлінням комунальної власності м. Києва 30.12.2004.

Наказами Головного управління комунальної власності м. Києва від 30.06.2005 №№ 194, 195, 196 продовжено термін дії висновків про вартість пакетів акцій ВАТ "Київгаз", ВАТ "Київенерго", ВАТ "Київводоканал" до 31.12.2005.

Разом з тим, станом на час вчинення оспорюваних правочинів щодо передачі комунального майна (спірних пакетів акцій) до статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг", вищевказані Висновки про вартість пакетів акцій ВАТ "Київгаз", ВАТ "Київенерго", ВАТ "Київводоканал" втратили чинність, що свідчить про порушення ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Методики про оцінку майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891.

Таким чином, на час вчинення оспорюваних правочинів щодо внесення комунального майна до статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" (2006 рік) минуло понад рік як з дати оцінки (31.10.2004), так і з дати затвердження Головним управлінням комунальної власності м. Києва висновків про вартість пакетів акцій ВАТ "Київгаз", ВАТ "Київенерго", ВАТ "Київводоканал" (30.12.2004). Крім того, вчинення зазначених правочинів відбулось навіть після закінчення терміну (до 31.12.2005), на який було продовжено дію означених висновків про вартість пакетів акцій наказами Головного управління комунальної власності м. Києва від 30.06.2005 №№ 194, 195, 196.

Підлягають відхиленню доводи відповідача 5 про те, що оскільки ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" було створене не на базі комунального майна (цілісного майнового комплексу), а шляхом здійснення внеску комунальним майном (пакети акцій) територіальної громади до статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" з метою формування частки статутного капіталу господарського товариства, створеного, крім Київської міської ради, за участю інших юридичних осіб, то у такому випадку до спірних правовідносин слід застосовувати пункт 26 Методики оцінки майна (згідно якого строк дії висновку про вартість майна, складеного для інших випадків проведення оцінки майна, що передбачаються цією Методикою, може визначатися відповідними органами, що використовують результати цієї оцінки), а не пункт 25 Методики (стосовно дійсності висновку про вартість майна протягом шестимісячного строку від дати оцінки), оскільки до спірних правовідносин підлягали застосуванню ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та п.п. 25, 57 Методики про оцінку майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891.

Посилання Заступника прокурора міста Києва на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №752/15448/17 як на підставу для звільнення його від доказування (щодо порушення законодавства під час відчуження комунального майна у статутний фонд ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг") обґрунтовано відхилено місцевим господарським судом, оскільки з наведеної ухвали вбачається, що Голосіївський районний суд міста Києва 07.08.2017 розглянув та задовольнив клопотання Прокуратури міста Києва про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, у зв`язку з чим постановив наведену ухвалу про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст. 49 КК України (у зв`язку із закінченням строків давності) та про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , натомість наведена ухвала Голосіївського районного суду міста не встановлює фактичних обстави здійснення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

У зв`язку з чим, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані обставини у сукупності свідчать про відчуження пакетів акцій ВАТ "Київгаз", ВАТ "Київводоканал", ВАТ "Київенерго" в порушення ч. 7 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", п.п. 25, 57 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891).

Натомість, за приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Договір про створення Закритого акціонерного товариства "Компанія Київенергохолдинг" від 28.02.2006 укладено сторонами (засновниками) на підставі ч. 2 ст. 153 ЦК України, ч.6 ст.81 ГК України, ч. 2 ст. 26 Закону України "Про господарські товариства".

Пунктом 4.3 договору встановлено, що даний договір діє з моменту його підписання до дати державної реєстрації товариства.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" (код ЄДРПОУ 34239322) проведена 05.04.2006.

Згідно правової позиції Пленуму Вищого господарського суду України, викладеної у п. 5.6 постанови від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", договір про створення (заснування), зокрема, АТ не регулює відносин між учасниками (акціонерами) товариства під час здійснення його діяльності і припиняє свою дію після досягнення мети - створення та державної реєстрації товариства. Зазначені договори мають відповідати загальним вимогам, що ставляться до правочинів, і під час розгляду спорів про визнання їх недійсними суди повинні керуватися відповідними нормами про недійсність правочинів.

Враховуючи викладене дія договору від 28.02.2006 припинилась до моменту подання позову. Разом з тим, відповідна обставина не перешкоджає поданню позову про визнання договору (його частини) недійсним.

За змістом пункту 2.4 договору від 28.02.2006, частка у статутному фонді ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради становить 61 % статутного фонду Товариства, що складає 920 520124 акцій на загальну суму 230 130 031 грн. та формується за рахунок 3403537 штук простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства "Київгаз", 13798441 штук простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства "Київенерго", 47031592 штук простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства "Київводоканал".

Таким чином, наведений пункт договору від 28.02.2006 став однією з правових підстав для внесення комунальних пакетів акцій до статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" за ціною визначеною на підставі оцінок від 31.10.2004, що є порушенням вимог законодавства.

У зв`язку з викладеним, позовні вимоги про визнання недійсними п. 2.4 Договору про створення Закритого акціонерного товариства "Компанія Київенергохолдинг" від 28.02.2006 (в частині формування частки Головного управління комунальної власності м. Києва на суму 230 130 031 грн. у розмірі 61 % статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" за рахунок внесення комунальних пакетів акцій ВАТ "Київгаз" (3403537 шт. або 60 % + 1), ВАТ "Київводоканал" (470311592 шт. або 67 %) та ВАТ "Київенерго" (13798441 шт. або 12,73 %) та визнання недійсними правочинів щодо внесення до статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" на суму 377 262 346 грн. внеску територіальної громади м. Києва своєї частки 61 % у вигляді комунальних пакетів акцій ВАТ "Київгаз" (3403537 шт.) за ціною 17 767 935 грн., ВАТ "Київенерго" (13798441 шт.) за ціною 77 388 677 грн., ВАТ "Київводоканал" (470311592 шт.) за ціною 134 973 419 грн. відповідно до оформленого протоколом від 04.04.2006 № 1 рішення установчих зборів ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг", є обґрунтованими та правомірними.

Разом з тим, акт приймання-передачі, в даному випадку пакета акцій, не є окремим правочином, а лише підтверджує факт передання внеску засновником вкладу до статутного фонду (капіталу) товариства, відтак, до нього не застосовуються приписи ст.ст. 203 та 215 ЦК України щодо недійсності правочинів і, відповідно, він не може визнаватися недійсним або нікчемним на підставі наведених норм.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсними правочинів щодо внесення до статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" внеску територіальної громади м. Києва своєї частки 61 % у вигляді комунальних пакетів акцій ВАТ "Київгаз" (3403537 шт.) за ціною 17 767 935 грн., ВАТ "Київенерго" (13798441 шт.) за ціною 77 388 677 грн., ВАТ "Київводоканал" (470311592 шт.) за ціною 134 973 419 грн. відповідно до актів приймання-передачі пакетів акцій від 14.04.2006 № 25, від 11.05.2006 № 26, передавальних розпоряджень від 12.04.2006, від 10.05.2006, від 11.05.2006 визнано судом необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню. З таким висновком суду погоджується судова колегія.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до статті 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом. Відтак, територіальна громада, як власник об`єктів права комунальної власності, делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, беручи до уваги, що відчуження комунального майна потребує спеціальної встановленої законом процедури, відчуження спірних комунальних пакетів акцій з порушенням закону свідчить про недійсність вищенаведених правочинів, майно підлягає поверненню та витребуванню у його теперішніх власників. У зв`язку з викладеним вимоги позивача про зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Компанія Київенергохолдинг" повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради 3403537 акцій Публічного акціонерного товариства "Київгаз"; зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Компанія Київенергохолдинг" повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради 470311592 акцій Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"; витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ЕНЕРГО" на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради 13798441 акцій Публічного акціонерного товариства "Київенерго" є обгрунтованими.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення прав Київської міської ради при формуванні частки територіальної громади міста Києва у статутному фонді ЗАТ "Компанія Київенергохолдінг".

В процесі розгляду справи судом першої інстанції, відповідач-2 у відзиві на позовну заяву заявив про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення з даним позовом за відсутності поважних причин для його пропуску, зважаючи на таке.

Оскільки позивач вказував на те, що порушення вимог закону при створенні ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" відбулось через закінчення терміну дії висновків про вартість комунальних пакетів акцій ВАТ "Київгаз", ВАТ "Київенерго" та ВАТ "Київводоканал", відповідач-2 вважає, що, перебіг позовної давності на звернення з даним позовом до суду почався з моменту, коли Заступнику прокурора міста Києва або Київській міській раді стало відомо або могло бути відомо про те, що строк дії висновків про вартість спірних пакетів акцій закінчився.

На думку відповідача-2, початок перебігу позовної давності почався з 07.07.2008 - дати винесення Господарським судом міста Києва рішень у справах № 6/317, № 6/318, № 6/319, коли Заступнику прокурора міста Києва та Київській міській раді стало відомо про всі деталі створення ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг", зокрема, про зміст та строки дії звітів про оцінку пакетів акцій ВАТ "Київгаз", ВАТ "Київенерго" та ВАТ "Київводоканал", а тому строк позовної давності закінчився 07.07.2011.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист інтересів держави.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у постанові від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16, порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Частинами 3, 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Враховуючи, що позовна давність не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, судом обґрунтовано відхилено як безпідставну заяву позивача, подану 11.04.2018 через відділ діловодства суду, про поновлення строку звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин.

Водночас, Заступник прокурора міста Києва, який звернуся з позовом в інтересах держави в особі позивача, у позові просив визнати причини пропуску строку позовної давності поважними.

Обгрунтовуючи поважність причин пропуску позовної давності, Заступник прокурора міста Києва зазначав та зазначає в апеляційній скарзі, що про порушення інтересів держави та територіальної громади м. Києва внаслідок вибуття без дотримання приписів закону комунальних пакетів акцій важливих для м. Києва підприємств та заниження їх вартості при відчуженні, не було та не могло бути відомо Київській міській раді та Прокуратурі міста Києва, оскільки вказані обставини встановлено за результатами проведених судово-економічних експертиз (висновки експертів № 18119/16-45 від 17.01.2017, № 12093/17-45 від 26.06.2017, № 12095/17-45 від 26.06.2017) в межах розслідування у кримінальних провадженнях № 42014100000000932, № 4201710000000307. У зв`язку з цим, на думку Заступника прокурора міста Києва, строк позовної давності на захист прав та інтересів держави та територіальної громади м. Києва у спірних правовідносинах пропущено з поважних причин.

Судом обґрунтовано зазначено про пропуск Заступником прокурора міста Києва та позивачем строку на звернення з даним позовом до суду та про відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності з огляду на наступне.

Позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради обґрунтовано порушенням інтересів держави та територіальної громади м. Києва внаслідок вибуття без дотримання приписів закону комунальних пакетів акцій підприємств.

Заступник прокурора стверджував про порушення вимог закону при створенні ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" з огляду, зокрема, на закінченням терміну дії висновків про вартість комунальних пакетів акцій ВАТ "Київгаз", ВАТ "Київенерго" та ВАТ "Київводоканал", затверджених начальником Головного управління комунальної власності м. Києва 30.12.2004. Отже, перебіг позовної давності на звернення з даним позовом до суду почався з моменту, коли Київській міській раді або Прокурорі міста Києва стало відомо або могло бути відомо про те, що строк дії висновків про вартість комунальних пакетів акцій ВАТ "Київгаз", ВАТ "Київенерго" та ВАТ "Київводоканал", що внесені до статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг", закінчився.

З матеріалів справи вбачається, що у 2007 році до Господарського суду міста Києва звернувся Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Київської міської ради з позовами до:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна компанія "Імідж" про визнання недійсним звіту про оцінку пакету акцій Відкритого акціонерного товариства "Київгаз" у розмірі 60% + 1 акція статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" (3403537 шт.) станом на 31.10.2004, проведену ТОВ "Міжнародна компанія "Імідж" (позовна заява №05/2-7468-07 від 12.04.2007);

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромресурси" про визнання недійсним звіту про оцінку пакету акцій Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанії "Київводоканал" у розмірі 67% статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" (470311592 шт.) станом на 31.10.2004, проведену ТОВ "Укрпромресурс" (позовна заява №05/2-7469-07 від 12.04.2007);

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова група "Економ" про визнання недійсним звіту про оцінку пакету акцій Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" у розмірі 12,73% статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" (13798441 шт.) станом на 31.11.2004, проведену ТОВ "Фінансова група "Економ" (позовна заява №05/2-7467-07 від 12.04.2007).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 14.05.2007 порушено провадження у справах № 6/317, № 6/318, № 6/319 відповідно.

Обгрунтовуючи позовні заяви у справах № 6/317, № 6/318, № 6/319 Заступник прокурора міста Києва зазначив про порушення закону, допущені при складанні звітів про оцінку пакету акцій ВАТ "Київгаз", пакету акцій Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанії "Київводоканал", пакету акцій Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанії "Київенерго", що у свою чергу у подальшому потягло неправомірне формування статутного фонду ЗАТ "Компанія "Київенергохолдінг". З огляду на наведені обґрунтування, Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Київської міської ради просив суд визнати недійсним звіт про оцінку пакету акцій Відкритого акціонерного товариства "Київгаз" у розмірі 60% + 1 акція статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" (3403537 шт.) станом на 31.10.2004, проведену ТОВ "Міжнародна компанія "Імідж" (справа № 6/317), звіт про оцінку пакету акцій Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанії "Київводоканал" у розмірі 67% статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" (470311592 шт.) станом на 31.10.2004, проведену ТОВ "Укрпромресурс" (справа № 6/318), звіт про оцінку пакету акцій Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанії "Київенерго" у розмірі 12,73% статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" (13798441 шт.) станом на 31.11.2004, проведену ТОВ "Фінансова група "Економ" (справа № 6/319).

Рішеннями Господарського суду міста Києва від 07.07.2008 у справах № 6/317, № 6/318, № 6/319 у позовах відмовлено повністю (а.с. 49-52, 74-77, 110-113 т. 3) з підстав необґрунтованості позовних вимог.

В апеляційних поданнях прокуратури м.Києва у справах № 6/317 , № 6/318, № 6/319 зазначено, що вартість машин, обладнання, інструментів, приладів та інвентарю визначалась суб`єктом оціночної діяльності з урахуванням строку економічного життя, розмір якого визначено п. 53 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1981, яка стосується оцінки статутного фонду колективних сільськогосподарських підприємств та акцій товариств, що створюються на базі майна радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, яка здійснюється комісією з приватизації під час переоцінки повністю зношених за даними бухгалтерського обліку основних засобів. Проте, особливість визначення вартості внесків учасників та засновників до статутних фондів господарських товариств, створених на базі державного майна та майна, що є у комунальній власності, регулюється п.п. 57-62 Методики.

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008 у справах № 6/317, № 6/318, № 6/319 вищенаведені рішення Господарського суду міста Києва скасовані, а провадження у наведених справах припинені на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, аналіз змісту наявних в матеріалах даної справи копій матеріалів справ Господарського суду міста Києва № 6/317, № 6/318, № 6/319 свідчить про те, що Прокуратурі міста Києва в будь-якому разі станом на 07.07.2008 - дату винесення Господарським судом міста Києва рішень у справах № 6/317, № 6/318, № 6/319, було відомо про обставини створення ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг", зокрема, про зміст та строки дії звітів про оцінку пакетів акцій ВАТ "Київгаз", ВАТ "Київенерго" та ВАТ "Київводоканал", які в подальшому були передані до статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг".

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2007 у справі № 6/81, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2007, відмовлено у позові ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" до Київської міської ради та Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання припинення права власності Київської міської ради на 13798441 просту іменну акцію АЕК "Київенерго" та визнання права власності ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" на вказані акції, зобов`язання Головного управління комунальної власності м. Києва укласти з ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" акт приймання-передачі 13798441 простої іменної акції АЕК "Київенерго", що складає 12,73% статутного фонду АЕК "Київенерго".

З огляду на судовий розгляд справи № 6/81, Київська міська рада була обізнана про передачу 12,73% акцій АЕК "Київенерго" до статутного капіталу ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" на підставі рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 316/1526 "Про закрите акціонерне товариство "Компанія Київенергохолдинг".

Судовою колегією також враховано, що відповідно до п.п. 3, 4 рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 316/1526 "Про закрите акціонерне товариство "Компанія Київенергохолдинг" Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за погодженням з постійною комісією Київради з питань власності та постійною комісією Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку доручено здійснити організаційно-правові заходи щодо створення закритого акціонерного товариства "Компанія Київенергохолдинг"; контроль за виконанням цього рішення покладено на постійну комісію Київради з питань власності та постійну комісію Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.

Питання діяльності постійних комісій Київради визначені рішенням Київської міської ради від 27.03.2003 № 325/485 "Про затвердження Положення про постійні комісії Київради", із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Київської міської ради від 27.01.2005 № 7/2583 (було чинне станом на час створення ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг").

Відповідно до Положення про постійні комісії Київради, постійні комісії Київської міської ради є органами Київради, що обираються з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до їх відання, здійснення контролю за виконанням рішень Київради та її виконавчих органів.

Таким чином, Київська міська рада в особі постійної комісії Київської міської ради з питань власності та Постійної комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, добросовісно виконуючи покладені на них повноваження, зокрема, здійснюючи погодження організаційно-правових заходів щодо створення ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" та контроль за виконанням рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 316/1526, не могла не знати про заснування ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг", а також про всі організаційно-правові заходи, які здійснювалися Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради в процесі державної реєстрації новоствореного ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг".

Крім того, судом досліджено наступні докази, наявні в матеріалах справи:

- лист Заступника голови Київської міської державної адміністрації - начальника Головного управління № 042/12/56-4194 від 01.07.2005 на адресу Постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку (далі - Постійна комісія Київради) з доданими до нього в якості додатків проектом Статуту ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" та наказами Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) № 191, № 192, № 193 від 29.06.2005 про визначення внесків ВАТ "Київгаз", ВАТ "Київводоканал" та ВАТ АК "Київенерго", що належать територіальній громаді м. Києва, до статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг".

Відповідно до зазначеного листа Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації): надіслало Постійній комісії Київради проект Статуту ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг"; проінформувало Постійну комісію Київради стосовно проведення стандартизованої та незалежної оцінки вартості пакетів акцій ВАТ "Київводоканал", ВАТ "Київгаз" та ВАТ "Київенерго", які належать територіальній громаді м. Києва і пропонуються передати до статутного фонду товариства; повідомило Постійну комісію Київради, що внесок територіальної громади м. Києва до статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" визначений за ринковою вартістю незалежними експертами і становить 230130 031гривня.

Крім того, в матеріалах справи наявні протоколи № 12 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально - економічного розвитку від 04.07.2005 та протокол № 69 засідання постійної комісії Київради з питань власності від 04.07.2005.

Згідно наведених протоколів постійні комісії Київради погодили Статут ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" (пункт 9 "Порядку денного", пункт 9 "Розгляду питань" протоколу № 12 від 04.07.2005; пункт 1.9 "Порядку денного", підпункт 1.9 пункту 1 "Проекти рішень Київради" протоколу № 69 від 04.07.2005).

Таким чином, Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) під час здійснення організаційно-правових заходів щодо створення ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" інформувало про свої дії постійні комісії Київради та направляло на погодження необхідні для державної реєстрації документи.

Наведене, в свою чергу, спростовує доводи Прокуратури міста Києва про необізнаність Київради щодо організаційно-правових дій Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та поважність причини пропуску строку позовної давності.

Листом від 24.07.2006 № 015-285 Київська міська державна адміністрація надала повідомлення та документи на звернення Прокуратури міста Києва № 07/1-384-05 від 12.07.2006, № 24118 від 17.07.2006 щодо створення ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг". Тобто, звертаючись до Київської міської державної адміністрації з відповідними зверненнями, Прокуратура міста Києва у 2006 році була обізнана про створення ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг". Крім того, листом від 05.02.2007 № 042/12/56-569 Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) прокуратура міста Києва була повідомлена про погодження Постійною комісією Київради з питань власності та Постійною комісією Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку у липні 2005 року установчих документів ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг", в якості додатків до наведеного листа додано копію рішення Київради від 24.06.2004 № 316/1526, копію листа Компанії "Денсек лімітед" від 29.11.2004 № D/11-3/04, копії наказів ГУКВ від 18.10.2004 № 288, 289, 290 , копії висновків про вартість пакету акцій ВАТ "Київгаз", ВАТ "Київводоканал" та ВАТ "Київенерго", копії рецензій на звіти про вартість пакету акцій ВАТ "Київгаз", ВАТ "Київводоканал" та ВАТ "Київенерго", копії витягу з протоколу № 12 від 04.07.2005 засідання постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку та витягу з протоколу № 69 від 04.07.2005 засідання постійної комісії з питань власності.

З урахуванням наведеного вище, Прокуратурі міста Києва та Київській міській раді було відомо про всі обставини створення ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" від моменту його створення та протягом 2006-2007 років, а відтак, Прокуратура міста Києва мала змогу звернутися до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради в межах строків позовної давності.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до відповідачів-1, 2, 3, 4, 5 про визнання недійсним п.2.4 договору про створення Закритого акціонерного товариства "Компанія Київенергохолдинг", укладеного 28.02.2006 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва та юридичними особами за законодавством Кіпру - компаніями "ДЕНСЕК Лімітед" та "ЗАРОВА Лімітед", в частині формування частки Головного управління комунальної власності м. Києва на суму 230 130 031грн. у розмірі 61 % статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" за рахунок внесення комунальних пакетів акцій ВАТ "Київгаз" (3403537 шт. або 60 % + 1), ВАТ "Київводоканал" (470311592 шт. або 67 %) та ВАТ "Київенерго" (13798441 шт. або 12,73 %); визнання недійсними правочинів щодо внесення до статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" на суму 377 262 346 грн. внеску територіальної громади м. Києва своєї частки 61 % у вигляді комунальних пакетів акцій ВАТ "Київгаз" (3403537 шт.) за ціною 17 767 935грн., ВАТ "Київенерго" (13798441 шт.) за ціною 77 388 677грн., ВАТ "Київводоканал" (470311592 шт.) за ціною 134 973 419грн. відповідно до оформленого протоколом від 04.04.2006 №1 рішення установчих зборів ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг"; зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Компанія Київенергохолдинг" повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради 3403537 акцій Публічного акціонерного товариства "Київгаз"; зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Компанія Київенергохолдинг" повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради 470311592 акцій Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"; витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ЕНЕРГО" на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради 13798441 акцій Публічного акціонерного товариства "Київенерго", задоволенню не підлягають, у зв`язку з пропуском загального строку позовної давності, про що було заявлено відповідачами-2, 5 у справі.

В іншій частині позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до відповідачів-1, 2, 3, 4, 5 про визнання недійсними правочинів щодо внесення до статутного фонду ЗАТ "Компанія Київенергохолдинг" на суму 377 262 346 грн. внеску територіальної громади м. Києва своєї частки 61 % у вигляді комунальних пакетів акцій ВАТ "Київгаз" (3403537 шт.) за ціною 17 767 935 грн., ВАТ "Київенерго" (13798441 шт.) за ціною 77 388 677 грн., ВАТ "Київводоканал" (470311592 шт.) за ціною 134 973 419 грн. відповідно до актів приймання-передачі пакетів акцій від 14.04.2006 № 25, від 11.05.2006 № 26, передавальних розпоряджень від 12.04.2006, від 10.05.2006, від 11.05.2006, задоволенню не підлягають з підстав їх необґрунтованості, про що обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ЕНЕРГО" залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №910/15044/17 залишити без змін.

4. Матеріали справи №910/15044/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 18.03.2020

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.Г. Сітайло

С.І. Буравльов