Ухвала

від 10.03.2020 по справі 908/2332/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

10.03.2020 м.Дніпро Справа № 908/2332/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 (постанова складена та підписана 25.11.2019, суддя Сушко Л.М.) у справі

про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Чудове життя", м.Запоріжжя

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 у даній справі товариство з обмеженою відповідальністю "Чудове життя" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Мірошника Ігоря Вікторовича. Зобов`язано учасників справи вчинити певні дії. Скасовано арешти, та інші обмеження по розпорядженню накладені на майно товариства з обмеженою відповідальністю "Чудове життя".

Зазначена постанова обґрунтована посиланням на те, що за наслідками дослідження матеріалів справи судом встановлено факт неоплатності боржника, як того вимагає ст.205 Господарського кодексу України. Жодних доказів можливості відновлення платоспроможності боржника суду не надано.

ІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

2.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Скаржник вважає, що відсутні підстави для визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Чудове життя" банкрутом, а постанова суду не містить всіх допустимих доказів, тому неможливо встановити реальний стан боржника та його платоспроможності.

На думку апелянта, судом першої інстанції належним чином не було проведено аналізу активів та пасивів боржника та належним чином не з`ясовано питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, оскільки визнаючи боржника банкрутом, суд у будь-якому випадку має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що забезпечення проведення перевірки для достовірного і повного визначення сум податків, що підлягали сплаті ТОВ "Чудове життя" до державного бюджету за період його діяльності та відповідно погашення донарахованих сум податків та зборів в межах цієї справи про банкрутство на користь бюджету є економічними інтересами Держави, які полягають у отриманні належних сум платежів і відповідно виконання дохідної частини державного бюджету, визначеної Бюджетним кодексом України та забезпечення безумовного дотримання припису ст.67 Конституції України. Забезпечення проведення позапланової перевірки ТОВ "Чудове життя" є економічними інтересами Держави, які полягають у забезпеченні дотримання законності та виконання приписів податкового законодавства України всіма без виключення платниками податків. Контролюючий орган був позбавлений права провести повно та об`єктивно документальну перевірку, у зв`язку з тим, що не було надано всі необхідні первинні документи.

Скаржник звертає увагу, що боржник вже перебував у процедурі банкрутства в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2019 у справі №908/2601/18 за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Дніпропетровській області постанову господарського суду Запорізької області від 29.12.2018 скасовано, провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Чудове життя" закрито. У даній справі вже були досліджені підстави для визнання боржника банкрутом.

Підприємство мало активну господарську діяльність. Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2017 рік була подана з показниками доходу від будь-якої діяльності в розмірі 39,0 млн., грн., податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2018 року із показником - 6,4 млн.грн. Відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва станом на 30.06.2018 у боржника взагалі вбачається перевищення активів над пасивами.

Скаржник стверджує, що господарський суд призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мірошника І.В. з порушенням вимог п.п.1,2 ч.3 ст.28 Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо права податкового органу на оскарження постанови суду першої інстанції у даній справі, скаржник зазначає, що контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів підприємницької діяльності; функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків. Таким чином, ГУ ДПІ у Дніпропетровській області має процесуальне право заперечувати судові рішення у цій справі про банкрутство.

2.2 Доводи інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу учасниками справи не надано.

Відповідно до приписів ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ІІІ. Апеляційне провадження

3.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 10.03.2020.

10.03.2020 у судове засідання з`явилися ліквідатор та представник скаржника, які надали відповідні пояснення.

Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що неявка інших учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

З`ясовуючи процесуальний статус особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону . Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи.

Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018, який вступив в дію 21.10.2019, визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 №2343-XII з наступними змінами; постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" від 14.05.1992 №2344-XII.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.287 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено право оскарження в апеляційному порядку постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Визначений в ч.3 ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають самостійному апеляційному оскарженню, є вичерпним.

Відтак, як Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" так і Кодексом України з процедур банкрутства передбачено можливість оскарження в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом.

Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в силу частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 255 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).

Разом з тим, необхідною підставою власне їх процесуальної участі у справі як учасника є виключно порушення прав, обов`язків або інтересів судовим рішенням, яке вони оскаржують. За такої умови вони розглядаються не як потенційний, а як реальний учасник провадження у відповідному статусі залежно від характеру порушеного права.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство виносяться судові рішення у формі ухвал та постанов, їх оскарження відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство. В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідно до абзацу 16 статті 1 Закону учасники у справі про банкрутство - сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Крім того, цією ж статтею Закону визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Отже, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника справи про банкрутство, а саме кредитора лише у разі подання у встановленому законом порядку заяви з грошовими вимогами до боржника або за наслідком їх визнання боржником у процедурі досудової ліквідації відповідно до статей 105, 111 Цивільного кодексу України.

Особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу конкурсного кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням (постанова Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 24-7/210-05-8241).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини").

Таким чином, в даному конкретному випадку, право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції мають учасники справи про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки.

За приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до учасників у справі про банкрутство належать у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства до учасників у справі про банкрутство у випадках передбачених цим Кодексом віднесено також інших учасників справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Пунктом 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (підпункт 19-1.1.1 пункту 19-1.1 цієї статті); звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством (підпункт 19-1.1.45 пункту 19-1.1 цієї статті).

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України).

За змістом наведених норм контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів підприємницької діяльності; функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

В постановах Верховного Суду неодноразово зверталась увага, що з урахуванням особливостей здійснення провадження у справі про банкрутство, передбачених статтями 94 та 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та правового статусу контролюючих органів у цих справах, контролюючі органи наділені повноваженнями щодо оскарження судових актів в зв`язку із виникненням у контролюючого органу обов`язку щодо проведення податкової перевірки.

Разом з тим, у справах, провадження у яких відкрито в загальному порядку, контролюючий орган має дотримуватись порядку виявлення кредиторів, визначеного Законом та довести факт порушення учасниками провадження у справі прав контролюючого органу.

Судом першої інстанції має бути розглянуто та вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.09.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Чудове життя" підставі частини 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

25.09.2019 за №62732 у встановленому законодавством порядку оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Чудове життя".

За приписами ч.1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий же порядок виявлення кредиторів передбачено частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою господарського суду від 05.11.2019 конкурсним кредитором товариства з обмеженою відповідальністю "Чудове життя" визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Вініл" на суму 3842,00 грн. - 1 черга задоволення, 4 091 462,80 грн. - 4 черга задоволення; затверджено реєстр вимог кредиторів; зобов`язано розпорядника майна вчинити певні дії.

Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області із заявою про визнання грошових вимог до боржника до суду не зверталось, відповідні вимоги не включались до реєстру вимог кредиторів та не визнавались судом.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Чудове життя" було зареєстровано 27.11.2013 за місцезнаходженням юридичної особи за адресою: м.Запоріжжя, вул.Миколи Ласточкіна, будинок 16. Разом із тим з 28.11.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "Чудове життя" взято на облік як платника податків у Державній податковій інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

У поданій апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що контролюючий орган позбавлений права провести повно і об`єктивно документальну перевірку, у зв`язку із тим, що не було надано всі необхідні первинні документи для проведення перевірки.

При цьому в апеляційній скарзі не вказано про прийняття рішення щодо проведення перевірки та вжиті заходи в зв`язку із відкриттям провадження у справі №908/2332/19 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Чудове життя".

Водночас, ухвалою господарського суду від 03.09.2019 господарський суд зобов`язав ГУ ДФС у Дніпропетровській області надати, зокрема, інформацію про призначення та проведення податкових перевірок щодо боржника відповідно до закону, акти та матеріали перевірок станом на дату судового засідання.

На виконання ухвали суду від 03.09.2019 ГУ ДФС у Дніпропетровській області було надано копію запиту на встановлення місцезнаходження платника податків від 15.02.2019, копію наказу від 12.02.2019 №837-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Чудове життя", копію акту №б/н та б/д "Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Чудове життя"; копію довідки про встановлення місцезнаходження платника податків за податковою адресою оперативним підрозділом територіального органу ДФС від 12.03.2019 № 1567/04-36-21-08; дані про банківські рахунки.

До апеляційної скарги ГУ ДФС у Дніпропетровській області надано копію запиту на встановлення місцезнаходження платника податків від 01.10.2018, копію акту №б/н та б/д "Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Чудове життя"; копію наказу від 19.09.2018 №5375-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Чудове життя".

Інших відомостей щодо проведення податкових перевірок на час винесення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом скаржником не надано.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області не було доведено того факту, що прийнятим судовим актом - постановою про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Чудове життя" банкрутом було вирішено питання про права та обов`язки вказаного державного органу.

Отже ГУ ДПС у Дніпропетровській області не набуло процесуального права заперечувати судові рішення у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Чудове життя", у тому числі і право на звернення до апеляційного суду, з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України як особи, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційне провадження має бути закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 232, 234, 235, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 у справі №908/2332/19 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Ухвала складена у повному обсязі 18.03.2020.

Головуючий суддя В.О. Кузнецов

Суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз