Постанова

від 19.05.2020 по справі 908/2332/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/2332/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,

за участю помічника судді Гріщенко О. В. (за дорученням судді)

розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020

у справі № 908/2332/19

про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чудове життя"

Учасники справи:

представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області - не з`явився;

представник ТОВ "Чудове життя" - не з`явився;

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. 28.08.2019 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Чудове життя" (далі - ТОВ "Чудове життя", боржник) звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Чудове життя" відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", посилаючись на наявність ознак неплатоспроможності фінансового стану підприємства, а також те, що боржник знаходиться у стані, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).

1.2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.09.2019 порушено провадження у справі №908/2332/19 про банкрутство ТОВ "Чудове життя", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Постановою Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 ТОВ "Чудове життя" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, скасовано арешти, та інші обмеження по розпорядженню, накладені на майно товариства.

2.2. Постанова місцевого господарського суду мотивована тим, що суд встановив факт неоплатності боржника, як того вимагає стаття 205 Господарського кодексу України. Жодних доказів можливості відновлення платоспроможності боржника суду не надано.

3. Встановлені місцевим господарським судом обставини

3.1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.09.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Чудове життя" підставі частини 5 статті 11 Закону про банкрутство.

25.09.2019 за №62732 у встановленому законодавством порядку оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Чудове життя".

3.2. Розпорядником майна були скликані збори кредиторів боржника, які оформлені протоколом №1 від 14.11.2019, зі змісту якого вбачається, що на зборах було визначено кількісний склад комітету кредиторів у складі 1 кредитора до якого включено ТОВ "Вініл" та який має загальну кількість голосів 4091,46.

3.3. 14.11.2019 відбулися збори комітету кредиторів, які оформлені протоколом №2, на яких було обрано голову комітету кредиторів боржника - ТОВ "Вініл"; за наслідком заслуховування звіту розпорядника майна про фінансовий стан підприємства, уповноважено голову комітету кредиторів звернутись до господарського суду з клопотаннями про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

3.4. Із наданих суду розпорядником майна аналізу фінансового становища підприємства, інвестиційного положення та положення на товарному ринку ТОВ "Чудове життя", документів за наслідком проведеної інвентаризації боржника вбачається, що всі розрахункові коефіцієнти, які визначають фінансове становище підприємства, мають надкритичне значення, що говорить про фінансову нестабільність та залежність підприємства від кредиторів. Підприємство не спроможне розрахуватися за своїми зобов`язаннями у встановлені терміни за рахунок найбільш ліквідних активів. Така ситуація говорить про тяжкий фінансовий стан підприємства, про його повну неплатоспроможність.

3.5. У боржника наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ "Вініл" у розмірі 4.091.462,80 грн, в той же час згідно проведеної інвентаризації, встановлено відсутність у ТОВ "Чудове життя" будь-якого майна.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.11.2019 конкурсним кредитором ТОВ "Чудове життя" визнано ТОВ "Вініл" на суму 3842,00 грн. - 1 черга задоволення, 4.091.462,80 грн. - 4 черга задоволення; затверджено реєстр вимог кредиторів; зобов`язано розпорядника майна вчинити певні дії.

3.6. Комітетом кредиторів погоджено кандидатуру арбітражного керуючого Мірошника Ігоря Вікторовича, який виконував повноваження розпорядника майна у даній справі про банкрутство, для призначення ліквідатором ТОВ "Чудове життя".

4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) на постанову Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. За висновком суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не було доведено того факту, що постановою про визнання ТОВ "Чудове життя" банкрутом було вирішено питання про права та обов`язки вказаного державного органу. Отже, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не набуло процесуального права заперечувати судові рішення у справі про банкрутство ТОВ "Чудове життя", у тому числі і право на звернення до апеляційного суду, з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом в порядку статті 254 ГПК України як особи, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.

5. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини

5.1. ГУ ДПС у Дніпропетровській області із заявою про визнання грошових вимог до боржника до суду не зверталось, відповідні вимоги не включались до реєстру вимог кредиторів та не визнавались судом.

5.2. Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить про те, що ТОВ "Чудове життя" було зареєстровано 27.11.2013 за місцезнаходженням юридичної особи за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Ласточкіна, будинок 16. Разом із тим з 28.11.2013 ТОВ "Чудове життя" взято на облік як платника податків у Державній податковій інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

5.3. В апеляційній скарзі не вказано про прийняття контролюючим органом рішення щодо проведення перевірки та вжиті заходи в зв`язку із відкриттям провадження у справі №908/2332/19 про банкрутство ТОВ "Чудове життя".

5.4. Ухвалою від 03.09.2019 суд зобов`язав ГУ ДФС у Дніпропетровській області надати, зокрема, інформацію про призначення та проведення податкових перевірок щодо боржника відповідно до закону, акти та матеріали перевірок станом на дату судового засідання, на виконання якої суду були надані копії наступних документів: запиту на встановлення місцезнаходження платника податків від 15.02.2019; наказу від 12.02.2019 №837-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Чудове життя"; акту №б/н та б/д "Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Чудове життя"; довідки про встановлення місцезнаходження платника податків за податковою адресою оперативним підрозділом територіального органу ДФС від 12.03.2019 № 1567/04-36-21-08; дані про банківські рахунки.

5.5. До апеляційної скарги ГУ ДФС у Дніпропетровській області надано копії: запиту на встановлення місцезнаходження платника податків від 01.10.2018; акту №б/н та б/д "Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Чудове життя"; наказу від 19.09.2018 №5375-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Чудове життя". Інших відомостей щодо проведення податкових перевірок на час винесення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом скаржником не надано.

6. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6.1 27.03.2020 ГУ ДПС у Дніпропетровській області подано касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

7. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7.1. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що скаржник не є учасником у справі про банкрутство ТОВ "Чудове життя" у розумінні Закону про банкрутство та Кодексу з процедур банкрутства є безпідставним, оскільки місцевий господарський суд самостійно направив на адресу контролюючому органу копію ухвали про порушення провадження у цій справі для проведення перевірки відповідно до вимог чинного законодавства та долучення відповідних матеріалів.

Разом з тим, зазначивши, що необхідною підставою для процесуальної участі у справі як учасника є виключно порушення прав, обов`язків або інтересів оскаржуваним судовим рішенням, суд апеляційної інстанції погодився з тим, що направлення копії ухвали про порушення справи про банкрутство презюмує можливе порушення прав контролюючого органу зі сплати податків і зборів, а саме ухилення платника податків від проведення позапланової перевірки в порядку статті 78 Податкового кодексу України.

7.2. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам скаржника про наявність порушень законодавства, які свідчать про намагання боржника уникнути сплати податків і зборів шляхом фіктивного банкрутства, а саме:

- відсутні підстави для визнання ТОВ "Чудове життя" банкрутом, а постанова місцевого господарського суду не містить всіх допустимих доказів, тому неможливо встановити реальний стан боржника та його платоспроможність;

- судом першої інстанції не було проведено аналіз активів та пасивів боржника, а також не з`ясовано належним чином питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, оскільки взнаючи боржника банкрутом суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів;

- забезпечення проведення перевірки для достовірного і повного визначення сум податків, що підлягали сплаті ТОВ "Чудове життя" до державного бюджету за період його діяльності та відповідно погашення донарахованих сум податків та зборів в межах цієї справи про банкрутство на користь бюджету є економічними інтересами Держави;

- боржник вже перебував у процедурі банкрутства в порядку статті 95 Закону про банкрутство. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2019 у справі №908/2601/18 за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Дніпропетровській області постанову Господарського суду Запорізької області від 29.12.2018 скасовано, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Чудове життя" закрито. У даній справі вже були досліджені підстави для визнання боржника банкрутом;

- підприємство мало активну господарську діяльність. Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2017 рік була подана з показниками доходу від будь-якої діяльності в розмірі 39,0 млн., грн., податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2018 року із показником - 6,4 млн. грн. Відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва станом на 30.06.2018 у боржника взагалі вбачається перевищення активів над пасивами;

- господарський суд призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мірошника І. В. з порушенням вимог пунктів 1, 2 частини статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства.

7.3. В постановах Верховного Суду неодноразово наголошувалося, що з урахуванням особливостей здійснення провадження у справі про банкрутство, передбачених статтями 94 та 95 Закону про банкрутство та правового статусу контролюючих органів у цих справах, названі органи наділені повноваженнями щодо оскарження судових актів у зв`язку з виникненням у них обов`язку щодо проведення податкової перевірки.

Зазначена судова практика може застосовуватися і розповсюджуватися на всі процедури банкрутства, незважаючи на те, за якою процедурою порушено справу про банкрутство, оскільки наслідком визнання боржника банкрутом є відкриття ліквідаційної процедури та ліквідація юридичної особи, тоді як скаржник (контролюючий орган) зобов`язаний в будь-якому випадку провести перевірку на виконання вимог статті 78 Податкового кодексу України, а постанова про визнання боржника банкрутом позбавляє можливості здійснювати будь-які донарахування, наслідком чого є зменшення надходжень до державного бюджету, що є інтересами держави та обов`язком скаржника контролювати повноту, достовірність і подальшу сплату таких зобов`язань.

7.4. Скаржник має процесуальне право на оскарження судового рішення в порядку статті 254 ГПК України як особа, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

8.1. Згідно з частиною 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.2. Предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019.

8.3. З встановлених у справі обставин вбачається, що директор ТОВ "Чудове життя" звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Чудове життя" відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), зазначаючи про загрозу неплатоспроможності товариства.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 16 Закону про банкрутство перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з`ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

Отже суд під час розгляду заяви про порушення справи про банкрутство, яка подана з підстав, передбачених частиною 5 статті 11 Закону про банкрутство, зобов`язаний перевірити додані до заяви документи на предмет їх відповідності вимогам Закону про банкрутство та іншим нормативно-правовим актам з метою встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин того, чи дійсно задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 09.08.2018 у справі № 910/22788/15, від 22.01.2020 у справі № 910/8992/19.

8.4. Встановлення наявності у боржника майна, його складу і обсягу дозволяє суду на стадії розгляду заяви про порушення справи про банкрутство з підстав загрози неплатоспроможності, встановити чи дійсно задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами та встановити та у зв`язку із цим, чи є підстави для відкриття провадження відповідно до частини 5 статті 11 Закону про банкрутство (загроза неплатоспроможності).

Місцевий господарський суд, врахувавши надані розпорядником майна аналіз фінансового становища підприємства, інвестиційного положення та положення на товарному ринку ТОВ "Чудове життя", документи по проведеній інвентаризації боржника, встановив: наявність кредиторської заборгованості перед ТОВ "Вініл" у розмірі 4.091.462,80 грн; неоплатність боржника та відсутність у нього будь-якого майна; відсутність доказів можливості відновлення платоспроможності боржника, з огляду на що ухвалив постанову від 19.11.2019 про визнання ТОВ "Чудове життя" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області оскаржило постанову суду першої інстанції, але апеляційний господарський суд закрив провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області, зазначивши про те, що скаржник не звертався до місцевого господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника, у зв`язку з чим не набув право на апеляційне оскарження постанови як учасник провадження у справі та не довів вирішення питання про його права та обов`язки оскаржуваним судовим рішенням місцевого господарського суду.

8.5. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття апеляційного провадження, з наступних підстав.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

З наведеного слідує, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14 та від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18.

У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 911/2635/17).

8.6. З`ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення.

У справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення.

Колегія суддів звертається до висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14, згідно з якими в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме, кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника, визнання цих кредиторських вимог судом. Тільки після цього така особа набуває статусу кредитора та має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується скаржником, що він не є кредитором боржника та його не було залучено до участі у справі.

Разом з тим, стаття 1 Закону про банкрутство визначає, що учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Враховуючи, що наведений перелік не є вичерпним, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що в даному конкретному випадку, право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції мають учасники справи про банкрутство та інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки.

8.7. Виходячи зі змісту статей 19-1, 41, 78 Податкового кодексу України, державою, серед іншого, делеговано контролюючим органам повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів підприємницької діяльності. Функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

В касаційній скарзі скаржник посилався на судову практику Верховного Суду у справах про банкрутство, порушених на підставі статей 94 та 95 Закону про банкрутство (пункт 7.3 цієї постанови), згідно з якою визначається правовий статус контролюючих органів у таких справах і названі органи наділені повноваженнями щодо оскарження судових актів у зв`язку з виникненням у них обов`язку щодо проведення податкової перевірки.

Колегія суддів вважає, що посилання скаржника на вищезгадану судову практику Верховного Суду не є релевантним, оскільки згадана практика стосується провадження у справах про банкрутство, порушених на підставі статей 94 та 95 Закону про банкрутство, тобто за так званою "скороченою процедурою" через відсутність процедури розпорядження майном.

Натомість у даному випадку провадження у справі про банкрутство ТОВ "Чудове життя" відкрито в загальному порядку на підставі частини 5 статті 11 Закону про банкрутство, у зв`язку з чим апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що скаржник, як контролюючий орган, має дотримуватись порядку виявлення кредиторів, визначеного Законом, та довести факт порушення учасниками провадження у справі його прав.

8.8. Відносно доводів касаційної скарги, наведених у пункті 7.1. цієї постанови, колегія суддів зазначає, що безпосередньо надіслання ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство на адресу скаржника, як органу доходів і зборів, не може вважатися свідченням автоматичного залучення його учасником у справі, оскільки в частині 16 статті 16 Закону про банкрутство наведено перелік осіб, яким має бути надіслана ухвала про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство не пізніше трьох днів з дня її винесення, серед яких вказано орган доходів і зборів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника. Тобто, надіслання ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство на адресу відповідного органу доходів і зборів є обов`язковим в силу закону.

Доводи касаційної скарги, викладені у пункті 7.2 цієї постанови, не можуть розглядатися з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені частиною 2 статті 300 ГПК України, оскільки вони стосуються обставин, які не встановлювалися судом апеляційної інстанції.

Посилання скаржника на неможливість проведення документальної перевірки боржника, з огляду на ненадання останнім необхідних первинних документів, є непереконливими. Так, в матеріалах справи наявні надані скаржником копії документів, зокрема: запити на встановлення місцезнаходження платника податків; накази про проведення перевірок; акти та довідки, тощо, які складені у період вересень-жовтень 2018 року та лютий-березень 2019 року, тоді як провадження у справі № 908/2332/19 відкрито 24.09.2019. Разом з тим, документи на підтвердження прийняття рішення про проведення перевірки та вжитих контролюючим органом заходів в зв`язку із відкриттям провадження у справі № 908/2332/19 про банкрутство ТОВ "Чудове життя", відомості про проведення податкових перевірок на час винесення місцевим господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2431/17 та від 14.05.2019 у справі №905/1675/18).

Наведені обставини у їх сукупності підтверджують правильність висновку суду апеляційної інстанції про недоведеність скаржником зв`язку між оскаржуваною постановою суду першої інстанції та правами, інтересами і (або) обов`язками скаржника, за наявності якого виникає право на апеляційне оскарження судового рішення особою, яка не приймала участі у справі, та відповідно наявність підстав для закриття апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

8.9. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308, статті 309 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити оскаржувані судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав.

За результатами перегляду даної справи судом доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції відсутні і скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, судові витрати за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 908/2332/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк