Рішення

від 27.02.2020 по справі 910/8825/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2020Справа № 910/8825/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газпостач-Черкаси

до Акціонерного товариства Укртрансгаз

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

про визнання відсутнім права

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від позивача Яценко С.А., адвокат за довіреністю б/н від 28.10.2019

від відповідача Ербелідзе А.О., довіреність № 1-2264 від 23.01.2020

від третьої особи Орел С.С., адвокат за довіреністю № 14/-258 від 05.06.2019

СУТЬ СПОРУ:

05.07.2019 на розгляд Господарського суду міста Києва передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газпостач-Черкаси до Акціонерного товариства Укртрансгаз про встановлення відсутності права Акціонерного товариства Укртрансгаз вимоги стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Газпостач-Черкаси вартість послуг балансування за січень 2018 року та лютий 2018 року за договором транспортування природного газу № 151000664 від 17.12.2015.

Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно з п. 9.2 договору транспортування природного газу № 151000664 від 17.12.2015 негативний місячний небаланс, який врегульовується оператором газотранспортної системи визначається за формулою: В балансування = БЦГ х К х Qбг - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1. Пункт 9.3 договору встановлює, що базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті. Пунктом 2 глави 4 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи та яка складається з ціни закупівлі природного газу і витрат на транспортування і зберігання. Відповідно до наданих відповідачем розрахунків БЦГ у січні 2018 року становить 8.143,77 грн за тис. куб. м без ПДВ, а у лютому 2018 року - 8.845,45 грн за тис. куб. м без ПДВ. Зазначає, що між відповідачем та АТ НАК Нафтогаз України укладено наступні правочини про закупівлю природного газу: №№ 1709000301-ВТВ, 1709000302-ВТВ, 1709000303-ВТВ, 1709000304-ВТВ, 1709000305-ВТВ, 1709000306-ВТВ від 26.09.2017, №№ 1712000407-ВТВ, 1712000409-ВТВ, 1712000411-ВТВ, 1712000412-ВТВ, 1712000414-ВТВ, 1712000416-ВТВ від 15.12.2017, №№ 1709000654-ВТВ, 1712000655-ВТВ від 22.12.2017, № 1801000000-ВТВ від 04.01.2018. Відповідно до цих договорів середня ціна закупівлі природного газу становить 7.012,163 грн за тис. куб. м без ПДВ. Проте згідно актів приймання-передачі природного газу до цих договорів середня ціна у січні 2018 року становить 7.716,316 грн за тис. куб. м без ПДВ, у лютому 2018 року - 7.395,552 грн за тис. куб. м без ПДВ. Позивач вказує на те, що ціна договору є істотною умовою договору. Позивач зазначає, що: докази, які відповідають критеріям зміни такої істотної умови як ціна відповідно до ст. 36 Закону України Про публічну закупівлі відсутні; докази, які свідчать про укладення додаткових угод про зміну істотної умови договорів - ціни відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України відсутні; докази, які свідчать про оприлюднення додаткових угод про зміну істотної умови договорів - ціни відповідно до ст. 10 Закону України Про публічні закупівлі АТ Укртрансгаз відсутні. Позивач зазначає, що ним 28.05.2019 на адресу відповідача та третьої особи було надіслано заяви про нікчемність зазначених правочинів. В цих заявах позивач зазначив на необхідність направлення заперечень проти нікчемності правочинів протягом трьох днів з моменту отримання цих заяв, в іншому випадку вважатиметься про погодження з їх нікчемністю. Листом від 03.06.2019 третя особа повідомила про незгоду з нікчемністю правочинів. Відповідач у встановлений строк відповідь на заяви позивача не надав, що на думку позивача свідчить про згоду з нікчемністю правочинів. Позивач вважає, що зміна ціни відбулась без укладення додаткових угод в письмовій формі та їх оприлюднення, тому вказані договори є нікчемними. В свою чергу вимога АТ Укртрансгаз до позивача про стягнення вартості послуг балансування 50434983,89 грн за договором боргу за договором транспортування природного газу № 151000664 від 17.12.2015 ґрунтується на нікчемних правочинах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8825/19 від 12.07.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

18.07.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 (суддя Літвінова М.Є.) відкрито провадження у справі № 910/8825/19; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

02.08.2019 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що позивач не ознайомившись та не дослідивши зміст та умови договорів укладених між АТ Укртрансгаз та НАК Нафтогаз України та закону України Про публічні закупівлі прийшов до необґрунтованого та безпідставного висновку щодо зміни ціни, що не відповідає дійсності. Вважає, що в договорах встановлена ціна природного газу, яка відповідає тендерній пропозиції, при цьому встановлена на конкретний місяць з подальшим її вирахуванням на підставі передбаченої договором формули з урахуванням положень п. 7 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі . Ціна на природний газ зазначена в актах приймання-передачі визначена за формулою передбаченою п. 4.2., а отже у відповідності до умов договору. Таким чином, твердження позивача, що в договорах на закупівлю природного газу ціни повинні були бути змінені, оскільки не співпадають з цінами, що були зазначені в актах приймання-передачі природного газу є безпідставним, необгрунтованим, та спростовуються п. 4.1., 4.2. договорів, на які посилається позивач. З приводу надісланих позивачем заяв про нікчемність правочинів зазначає, що відповідні заяви не є підставою для визнання правочинів нікчемними та не тягне за собою жодних правових наслідків, оскільки такі дії не передбачені законодавством. Відповідач заперечує проти тверджень позивача про відсутність у АТ Укртрансгаз права надавати послуги балансування з огляду на наступне: послуга балансування надається оператором газотранспортної системи (АТ Укртрансгаз ) на підставі кодексу ГТС та договору на транспортування природного газу; уклавши договір транспортування природного газу, позивач погодив в т.ч. порядок надання йому послуги балансування, чим фактично було здійснено замовлення такої послуги у випадку настання умов, передбачених договором; вартість послуг балансування розрахована на підставі п. 9.2., а тому, у відповідності до положень договору; базова ціна газу, яка використовується при розрахунку вартості послуг балансування встановлена на підставі договорів на закупівлю природного газу, які укладені між АТ Укртрансгаз та НАК Нафтогаз України і є правомірними правочинами. Обравши пред`явлений спосіб захисту свого нібито порушеного права позивач фактично намагається визнати нікчемними договори про закупівлю природного газу. Вимоги щодо встановлення або спростування певного факту не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді.

16.08.2019 третьою особою до суду подано пояснення щодо позовної заяви, в яких проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає наступне. В договорах встановлена ціна природного газу, яка відповідає тендерній пропозиції, при цьому встановлена на конкретний місяць з подальшим її вирахуванням на підставі передбаченої договором формули з урахуванням положень п. 7 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі . Ціна на природний газ зазначена в актах приймання-передачі визначена за формулою передбаченою п. 4.2., а отже у відповідності до умов договору. Таким чином, твердження позивача, що в договорах на закупівлю природного газу ціни повинні були бути змінені, оскільки не співпадають з цінами, що були зазначені в актах приймання-передачі природного газу є безпідставним, необґрунтованим, та спростовуються п. 4.1., 4.2. договорів, на які посилається позивач. Вважає, що договори укладені АТ Укртрансгаз з НАК Нафтогаз України у відповідності до вимог, встановлених Законом України Про публічні закупівлі та підстав стверджувати про їх нікчемність відсутні. Надіслання заяви про нікчемність правочинів позивачем не тягне за собою жодних правових наслідків, оскільки це не передбачено чинним законодавством України. Вважає, що АТ Укртрансгаз як оператор за договором транспортування природного газу № 1512000664 від 17.12.2015 може надавати позивачу послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї, що передбачено Законом України Про ринок природного газу та Кодексом ГТС. Також зазначає, що в провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа № 925/160/19 за позовом АТ Укртрансгаз до ТОВ Газпостач-Черкаси про стягнення 50434983,89 грн заборгованості за неналежне виконання договору транспортування природного газу № 1512000664 від 17.12.2015. Обравши пред`явлений спосіб захисту свого нібито порушеного права позивач фактично намагається вирішити питання щодо визнання нікчемними договорів на закупівлю природного газу укладених АТ Укртрансгаз з НАК Нафтогаз України та на цій підставі уникнути виконання взятого на себе зобов`язання, встановленого договором щодо оплати вартості наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 закрито провадження у справі № 910/8825/19 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/8825/19 від 12.12.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва № 910/8825/19 від 11.09.2019 скасовано, матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Матеріали справи № 910/8825/19 отримані Господарським судом міста Києва 10.01.2020.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2020 для розгляду справи визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8825/19 від 13.01.2020 підготовче засідання призначено на 06.02.2020.

В підготовчому засіданні 06.02.2020 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.02.2020.

В підготовчому засіданні 13.02.2020 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.02.2020.

Позивач в судовому засіданні 27.02.2020 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 27.02.2020 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Третя особа в судовому засіданні 27.02.2020 проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю.

В судовому засіданні 27.02.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець, третя особа) та Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз (покупець, відповідач) укладено ряд договорів про закупівлю природного газу, а саме: №№ 1709000301-ВТВ, 1709000302-ВТВ, 1709000303-ВТВ, 1709000304-ВТВ, 1709000305-ВТВ, 1709000306-ВТВ від 26.09.2017, №№ 1712000407-ВТВ, 1712000409-ВТВ, 1712000411-ВТВ, 1712000412-ВТВ, 1712000414-ВТВ, 1712000416-ВТВ від 15.12.2017, №№ 1709000654-ВТВ, 1712000655-ВТВ від 22.12.2017, №1801000000-ВТВ від 04.01.2018 (далі - правочини).

За вказаними правочинами продавець зобов`язався передати у власність покупцеві протягом певного періоду (жовтня 2017 року - квітня 2018 року, грудня 2017 року - червня 2018 року) газове паливо (природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах визначених цими договорами.

17.12.2015 між Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз (оператор, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Газпостач-Черкаси (замовник, позивач) укладено договір транспортування природного газу № 1512000664 (далі - договір), предметом якого є надання оператором замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає правочини нікчемними, а тому просить визнати відсутнім у відповідача права вимоги стягнути з позивача вартості послуг балансування за січень 2018 року та лютий 2018 року за договором транспортування природного газу № 151000664 від 17.12.2015.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зі змісту статті 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі встано влюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами міс цевого самоврядування.

Пунктом 4.1 правочинів визначено ціну за 1000 куб м газу за перший місяць поставки газу (жовтень 2017 року та грудень 2017 року) без врахування податку на додану вартість.

Пунктом 4.2 правочинів (першим місяцем поставки газу за якими є грудень 2017 року) визначено, що ціна за 1000 куб м газу, без врахування податку на додану вартість, протягом січня - червня 2018 року для кожного місяця передачі газу (СР) визначається за формулою:

СР = РСР х Кс/Кb + (Avg NCG DA - NCG bas) х 10,35 х Кс, де

Avg NCG DA - розраховується, як сума котирувань NCG DA за кожний календарний день в період з 1 по 25 число включно місяця передачі газу, розділена на 25;

NCG bas - означає ціну природного газу, опубліковану 18.10.2017 у Джерелі Котирувань в Євро/МВт год, яка розраховується як середньоарифметичне між цінами Bid та Offer , які опубліковані під заголовком NCG Price Assessment: Desember 17". Якщо 18.10.2017 не відбувалася публікація Джерела Котирувань, то у такому випадку використання відповідна інформація з останнього опублікованого Джерела Котирувань;

NCG DA - означає ціну природного газу кожного календарного дня на дату її визначення за принципом день вперед в Євро/МВт-год:

- якщо датою визначення ціни є день опублікування Джерела Котирувань, NCG DA розраховується як середньоарифметичне між цінами Bid та Offer для такого дня, які опубліковані під заголовком NCG Price Assessment: Day-ahead у Джерелі Котирувань у день, що безпосередньо передує даті визначення ціни;

- якщо дата визначення ціни не є днем публікування Джерела Котирувань, NCG DA розраховується як середньоарифметичне між цінами Bid та Offer для такого дня, які опубліковані під заголовком NCG Price Assessment: Weekend у Джерелі Котирувань у день, що безпосередньо передує даті визначення ціни;

Кb - офіційний курс гривні до евро встановлений Національним банком України на 18.10.2017;

Кс - офіційний курс гривні до евро встановлений Національним банком України, що діє на 25 число місяця передачі газу.

При цьому згідно з п. 7 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Отже, у правочинах встановлена ціна природного газу, яка відповідає тендерній пропозиції, при цьому встановлена на конкретний місяць та з встановленням порядку подальшого обчислення її розміру на підставі передбаченої правочином формули з урахуванням положень п. 7 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі .

Таким чином, твердження позивача, що у правочинах на закупівлю природного газу ціни повинні були бути змінені, оскільки не співпадають з цінами, що були зазначені в актах приймання-передачі природного газу є необґрунтованими та спростовуються пунктами 4.1., 4.2. правочинів, на які посилається позивач.

В матеріалах справи наявна заява позивача № 84 від 28.05.2019, адресована АТ Укртрансгаз та АТ НАК Нафтогаз України , в якій позивач заявив про нікчемність правочинів, а саме: №№ 1709000301-ВТВ, 1709000302-ВТВ, 1709000303-ВТВ, 1709000304-ВТВ, 1709000305-ВТВ, 1709000306-ВТВ від 26.09.2017, №№ 1712000407-ВТВ, 1712000409-ВТВ, 1712000411-ВТВ, 1712000412-ВТВ, 1712000414-ВТВ, 1712000416-ВТВ від 15.12.2017, №№ 1709000654-ВТВ, 1712000655-ВТВ від 22.12.2017, № 1801000000-ВТВ від 04.01.2018.

У заяві зазначено, що якщо протягом трьох календарних днів з дня отримання цієї заяви позивачу не будуть направлені заперечення проти нікчемності, вважається, що відповідач та третя особа погодилися з їх нікчемністю.

Дана заява надіслана позивачу 28.05.2019, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 28.05.2019. Доказів надіслання цієї заяви третій особі не подано.

Проте позивачем подано відповідь третьої особи за № 14-4040/1.17-19 від 03.06.2019, в якій третя особа заперечила проти нікчемності зазначених позивачем правочинів.

Слід відзначити, що надіслання заяви про нікчемність правочинів не тягне за собою жодних правових наслідків, оскільки це не передбачено чинним законодавством України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 916/3156/17 від 04.06.2019 погодилась з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 369/2770/16-ц і від 07.11.2018 у справі № 357/3394/16-ц щодо того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

При цьому за частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Позивач посилаючись на вказану постанову Великої Палати Верховного Суду звернувся до суду за захистом своїх прав у заявлений спосіб, оскільки вважає, що правочини є нікчемними.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В свою чергу, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину, покладається на позивача.

Позивачем належними засобами доказування не доведено та судом не встановлено нікчемність правочинів а саме: №№ 1709000301-ВТВ, 1709000302-ВТВ, 1709000303-ВТВ, 1709000304-ВТВ, 1709000305-ВТВ, 1709000306-ВТВ від 26.09.2017, №№ 1712000407-ВТВ, 1712000409-ВТВ, 1712000411-ВТВ, 1712000412-ВТВ, 1712000414-ВТВ, 1712000416-ВТВ від 15.12.2017, №№ 1709000654-ВТВ, 1712000655-ВТВ від 22.12.2017, № 1801000000-ВТВ від 04.01.2018 з підстав зазначених позивачем.

Згідно з п. 2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.3 договору визначено, що серед послуг що можуть бути надані замовнику за цим договором є зокрема послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).

За умовами п. 4.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; вчасно врегульовувати небаланси.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про ринок природного газу оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб`єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу.

Згідно з п. 4, п. 10 ч. 2 ст. 22 Закону України Про ринок природного газу з метою виконання функцій, передбачених частиною 1 статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов`язаний: здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб; вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газотранспортної системи, що передбачені цим Законом або не суперечать законодавству.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем (в редакції на момент укладення договору № 1512000664 від 17.12.2015) оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу, зокрема послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та не врегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу.

Згідно з п. 9.2 договору вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою

В балансування = БЦГ х К х Qбг, де

БЦГ - базова ціна газу;

Qбг - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування;

К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.

Відповідно до п. 9.3 договору базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті.

Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015, визначає що базова ціна газу (далі - БЦГ) це - ціна природного газу, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю, транспортування та зберігання природного газу та розміщується оператором газотранспортної системи на власному веб-сайті щомісяця у строк до 10-го числа поточного місяця.

Уклавши договір на викладених умовах позивач погодив в тому числі умови щодо порядку надання йому такої послуги як балансування.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами п. 3.2 договору оператор має право своєчасно отримувати від замовника плату за надані послуги.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем не доведено суду, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку відповідача враховуючи те, що позивач уклав з Акціонерним товариством Укртрансгаз договір транспортування природного газу № 1512000664 від 17.12.2015 тим самим погодившись з його умовами щодо надання послуг балансування. При цьому доказів того, що договір транспортування природного газу № 1512000664 від 17.12.2015 є розірваним або визнаний недійсним в судовому порядку не подано.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому, частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 4 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція щодо відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права, в тому числі в частині ефективності обраного способу захисту, який має забезпечити поновлення порушеного права, наведено Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 у справі № 927/522/17.

Встановивши відсутність порушеного права у позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, а також невідповідність обраного ним способу захисту вимогам чинного законодавства, - суд вирішив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести обставини на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газпостач-Черкаси необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 10.03.2020.

Суддя В.В.Сівакова