Рішення

від 21.02.2020 по справі 495/8945/19

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/8945/19

№ провадження 2/495/906/2020

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

21 лютого 2020 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Охримчук А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу № 495/8945/19

за позовом ОСОБА_1

до Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області

про визнання права власності на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В :

03.10.2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі по тексту - відповідач) про визнання права власності на земельну частку (пай) (а.с.1-3) .

Так, позивач просить суд визнати за ним право власності на земельну частку (пай) у розмірі 4,2 умовних кадастрових гектара та виділити йому земельну частку з земель, розташованих на території Руськоіванівської сільської ради, які перебували в колективній власності колишнього КСП Дружба народів .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.10.2019 року відкрито загальне позовне провадження по справі № 495/8945/19 за позовом ОСОБА_1 до Руськоіванівської СР про визнання права власності на земельну частку (пай). По справі призначено підготовче судове засідання (а.с.13-14).

Позивач - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу за його відсутністю (а.с.43).

Представник відповідача - Руськоіванівської СРв судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву, згідно якої ОСОБА_2 СР заперечень стосовно позовних вимог ОСОБА_1 немає, не заперечує проти їх задоволення та просить розглянути справу у відсутність представникаРуськоіванівська СР (а.с.24).

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст.200 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно із ч.4 ст.206 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників судового процесу, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.

У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків .

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, що вперіод з 1992 року по 1997 рік ОСОБА_1 був членом СК Дружба народів та працював на посадах рядового колгоспника та скотника, про що свідчить архівна довідка № К-757/архів від 17.09.2018 року (а.с.7).

Позивач зазначає, що в період з 1992 року по 1997 рік він був членом СК Дружба народів та включений в списки осіб, що мають право на земельну частку (пай), але сертифікату на право на земельну частку (пай), на період видачі державних актів він не отримав.

За твердженням позивача, він нещодавно дізнався, що дійсно має право на отримання земельної частки (пай) та неодноразово звертався до сільського голови, але йому було відмовлено в усній формі.

В квітні 2018 року, позивач звернувся до районної державної адміністрації, де йому було роз`яснено, що його право було порушено та він дійсно має право на отримання земельної частки (паю), так як він увійшов до списку власників, коли був 02.04.1996 року виданий акт на колективну власність земельної ділянки, що підтверджується архівною довідкою 22.04.2018 року (а.с.6).

ОСОБА_1 , як колишній власник колгоспу має право на земельну частку (пай) у розмірі 4,2 умовних кадастрових гектарів із земель, які розташовані на території Руськоіванівської сільської ради, які перебували в колективній власності КСП Дружба народів .

Також позивач зазначає, що підтвердженням того, що в нього виникло право на земельну частку (пай) є додаток до державного акту серії НОМЕР_1 -05-27, в якому визначений список осіб, які мають право на земельну частку (пай) (а.с.25-30).

Дані обставини і стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із відповідною позовною заявою.

Відповідно ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.05.2014 р. № 5, з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше. Оскільки позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі статті 392 ЦК України пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.

Відповідно до ст.17 Земельного кодексу України, передача земельної ділянки у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, проводиться сільськими, селищними, міськими радами народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки на підставі клопотань зазначених підприємств, кооперативів та товариств.

Згідно із ст.14-1 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю , у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню до 01 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначену законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим-четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 01 січня 2025 року.

Згідно із ст.2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток 9паїв) , основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Як встановлено матеріалами справи та підтверджено в ході судового засідання, ОСОБА_1 , як колишній власник колгоспу має право на земельну частку (пай) у розмірі 4,2 умовних кадастрових гектарів із земель території Руськоіванівської сільської ради, які перебували в колективній власності КСП Дружба народів , що підтверджується додатком до державного акту серії НОМЕР_1 -05-27, в якому визначений список осіб, які мають право на земельну частку (пай), але у зв`язку з юридичною необізнаністю не мав можливості скористатися цим правом.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини, норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1 до Руськоіванівської СР про визнання права власності на земельну частку (пай) , у зв`язку з чим такий позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 15-16, 392 Цивільного кодексу України, ст.17 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 131, 200, 206, 211, 247, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на земельну частку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) право власності на земельну частку (пай) у розмірі 4,2 умовних кадастрових гектара та виділити йому земельну частку з земель, розташованих на території Руськоіванівської сільської ради, які перебували в колективній власності колишнього КСП Дружба народів .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Мишко