Рішення

від 19.03.2020 по справі 160/12692/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року Справа № 160/12692/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

17.12.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ (вул. Декабристів, 28 кв. 2, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 34497147) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 39394856), Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015), в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18.07.2019 року № 4324-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ (код ЄДРПОУ 34497147);

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 03.10.2019 року № 000231516 на суму 77533,75 грн.

Позовна заява мотивована тим, що листом від 18.07.2019 року за № 1507 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) ГУ ДФС у Дніпропетровській області витребувано у позивача копії документів та пояснення, що безпосередньо стосуються господарських взаємовідносин з ТОВ Ліагро Сервіс Груп за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, який позивач отримав 26.07.2019.

19.08.2019 позивач повідомив ГУ ДФС у Дніпропетровській області про те, що внаслідок перевірки первинних бухгалтерських документів, що зберігаються в архіві підприємства, за 2016 рік було виявлено бракування частини первинних документів, а саме, за четвертий квартал 2016 року. Згідно п. 44.5 ст. 44 ПКУ платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня , що настає за днем надходження такого повідомлення. Повідомлення оформлено одразу при встановлення події та подано до контролюючого органу 19.08.2019 року.

Однак, відповідач надіслав на адресу позивача акт перевірки від 02.09.2019 № 48640/04-36-14-17/344497147, в якому міститься висновок про те, що акт перевірки є правомірним, обгрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, 90-денний термін ще не сплинув, що свідчить про неврахування листа позивача та оформлення висновків акту на підставі припущень

При цьому, факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та їх документальними підтвердженнями.

Однак контролюючим органом не надано доказів на підтвердження наявності конкретних обставин (фактів), які б свідчили про порушення саме позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, доказів виявлення таких обставин внаслідок перевірок інших платників податків тощо.

В результаті інвентаризації архівної документації первинних документів ПП ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ виявлено підшивку за 4 квартал 2016 року, що раніше не були знайдені вчасно, які підтверджують достовірність господарських операцій з ТОВ Ліагро Сервіс Груп .

Між позивачем та ТОВ Ліагро Сервіс Груп виникли договірні відносини по виконанню ремонтних робіт із заміною запчастин та технічне обслуговування, що підтверджується наданими до суду договором від 14.11.2016 № 14/11-16 та актами приймання-передачі запчастин для виконання ТО, дефектними актами, рахунками на оплату, актом здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжними дорученнями та актом звірки за вищевказаним договором та договірні відносини по наданню послуг спецтехнікою, що підтверджується наданими до суду договором № 18/10-16 від 18.10.2016, протоколами узгодження договірної ціни, рахунками на оплату та актами здачі-приймання робіт (надання) послуг.

Разом з тим, актом перевірки не встановлено відсутності у позивача недостовірності господарських операцій.

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту лише за умови встановлення факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань.

Наказ, акт та податкове повідомлення-рішення є взаємопов`язаними документами, оскільки на підставі наказу складено акт, а на підставі акту складено податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/12692/19. та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21 січня 2020 року.

21 січня 2020 року судом отримано відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ПП ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ , в якому відповідач зазначає про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. Відзив обгрунтовно тим, що на запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області про надання документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ Ліагро Сервіс Груп за період з 01.01.2016 ПП ТЕХНОСЕРВІСТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ відповіді не надано. Позивачем надано заяву від 19.08.2019 № 19/08 про втрату первинних документів за 4 квартал 2016 рік. Однак, підтверджуючих документів щодо втрату первинних документів (копію заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення та документи, що підтверджують її прийняття і реєстрацію, акт про призначення комісії) позивачем не надано.

Повідомлення від 18.07.2019 № 1507 та копія наказу від 18.07.2019 № 4304-п надіслані на податкову адресу підприємства засобами поштового зв`язку.

На підставі повідомлення від 18.07.2019 № 1507 та відповідно до наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 18.07.2019 № 4304-п у зв`язку з ненаданням документів на запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Ліагро Сервіс Груп за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

ПП ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ не подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2016 рік, за що до підприємства застосовано штрафну санкцію в розмірі 1020,00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 05.04.2017 року № 00086412020Станом на 02.09.2019 податкова декларація з податку на прибуток за 2016 рік підприємством не надана.

Відповідно до Додатку 5 Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до Податкової декларації з податку на додану вартість у позивача задекларовані взаємовідносини з ТОВ Ліагро Сервіс Груп за листопад, грудень 2016 року.

Згідно АІС Податковий блок та Детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів рахуються розбіжності на суму ПДВ 39142,00 грн. Зазначена розбіжність виникла у зв`язку з тим, що Декларація з податку на додану вартість за грудень 2016 (від 20.03.2017№ 1700051997), яка подана ТОВ Ліагро Сервіс Груп не визнано податковою (має статус до відома ).

Аналізом даних ЄРПН встановлено, що на адресу ПП ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ у листопаді, грудні 2016 року від ТОВ Ліагро Сервіс Груп зареєстровано податкові накладні з надання послуг: послуги екскаватора (навантаження снігу), послуги автопідйомника, послуги екскаватора JСВ 3 СХ, послуги автокрана 25т та т.п.

Результати дослідження діяльності ТОВ Ліагро Сервіс Груп вказують на те, що метою його створення є оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, в т. ч. позивачу.

Відповідно до інформаційних баз даних ДФС України ТОВ Ліагро Сервіс Груп зареєстровано в Дніпровській районній Державній адміністрації Дніпропетровської області 10.03.2016. Станом на теперішній час перебуває на обліку в ГУ ДФС у Запорізькій області. Стан підприємства - 0, платник податків за основним місцем обліку, має вид діяльності - 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Податкова адреса 01042, м. Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, офіс 5, відповідно до останньої поданої декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року, яка має статус до відома . Свідоцтво платника ПДВ № 200259137 від 01.04.2016 анульовано 02.03.2018 з причини 22-ненадання декларацій протягом року. Відповідно до звіту за формою 1-ДФ у 4-кварталі 2016 року у штаті підприємства рахувалась 1 особа. Фінансову звітність та Декларацію з податку на прибуток за 2016 рік не подано.

Відповідно до реєстраційних даних ТОВ Ліагро Сервіс Груп з 04.05.2016 по 14.04.2017 засновником, керівником та головним бухгалтером на підприємстві рахувався ОСОБА_1 , яким підписана декларація з податку на додану вартість за листопад, грудень 2016 року (має статус до відома ).

За 2016 рік ТОВ Ліагро Сервіс Груп здійснює придбання великої кількості ТМЦ, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічним можливостям ТОВ Ліагро Сервіс Груп . Зокрема, придбані черевики в асортименті, рекламні послуги, шпалери та інше, а реалізовано: ящики в асортименті, акумулятори, дроти в асортименті та інше. Тобто, асортимент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій.

Крім того, відповідачем отримано ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженець м. Єлизаветівка Дніпропетровської області, громадянин України, який має середню спеціальну освіту, працює на ТОВ Фірма Блок ЛТД машиністом конвеєра, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

У судовому засіданні 21 січня 2019 року за участю представника позивача відкладено підготовче засідання до 18.02.2020 року.

03.02.2020 року судом отримано відповідь позивача на відзив, в якому позивач зазначає, що ним, у відповідності до вимог п. 44.5 ст. 44 ПКУ, повідомлено контролюючий орган про втрату документів та необхідність їх відновлення. При цьому, при зверненні до суду разом з позовною заявою позивачем надано всі документи, які підтверджують безпідставність і протиправність висновків відповідача. Контролюючим органом не надано доказів на підтвердження наявності конкретних обставин (фактів), які б свідчили про порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Оскаржений наказ про призначення перевірки прийнято відповідачем за відсутності підстав та умов, визначених пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, із дотриманням яких законодавець пов`язує можливість проведення позапланової перевірки та складені акти на підставі такої перевірки є протиправними. Позивачем надано до суду первинні документи за 4 квартал 2016 року і саме відповідачем не надаються докази, що договори, укладені між позивачем та ТОВ Ліагро Сервіс Груп визнано недійсними, а отже, саме ці документи є підтвердженням правомірності дій позивача. Посилання відповідача на кримінальне провадження не впливає на вирішення даного спору, оскільки особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В судовому засіданні 18 лютого 2020 року за участю представника відповідача відкладено підготовче засідання до 03.03.2020 року.

У судовому засіданні 03 березня 2020 року, за участю представників позивача та відповідача, підготовче засідання відкладено до 10.03.2020 року.

У судовому засіданні 10.03.2020 року за участю представників сторін, розгляд справи відкладено до 19.03.2020 року.

Cторони у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Від представника відповідача на адресу надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

За приписами ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до вимог ст.ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що приватне підприємство ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ (код ЄДРПОУ 34497147) зареєстровано 26.06.2006 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, номер запису про державну реєстрацію 1 224 102 0000 027611.(а. с. 22)

Підприємство перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 03932726 від 06 липня 2006 року. (а. с. 23).

Видами економічної діяльності ПП ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ є:

Код КВЕД 43.21 електромонтажні роботи;

Код КВЕД 45.11 торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами;

Код КВЕД 46.61 оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (основний);

Код КВЕД 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва;

Код КВЕД 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування;

Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області № 4304-п від 18.07.2019 року винесено наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2016 з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Ліагро Сервіс Груп .

Наказ разом з повідомленням про проведення перевірки направлено на адресу позивача.

Листом від 19 серпня 2019 року за № 19/08 підприємство подало заяву про втрату первинних документів та повідомило контролюючий орган, що 19 серпня 2019 року внаслідок перевірки зберігання архіву первинних бухгалтерських документів за 2016 рік було виявлено бракування частини первинних бухгалтерських документів, а саме за 4 квартал 2016 року. Для розслідування причини бракування частини первинних бухгалтерських документів створена комісія. Згідно з п.п. 44.5 розд. ІІ ПК України платник зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів із дня, що настає за днем надходження такого повідомлення.

Крім того, позивачем до контролюючого органу подано лист від 19 серпня 2019 року № 19/08-1, в якому підприємство просить перенести термін проведення перевірки до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах строку встановленого податковим законодавством, оскільки первинні документи, необхідні для проведення вищезазначеної перевірки були втрачені підприємством.

Заяву та лист від 19.08.2019 року ПП ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ подало до ГУ ДФС у Дніпропетровській області 19.08.2019 року, що підтверджено відбитком штемпеля вхідної кореспонденції відповідача.

02.09.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акт № 48640/04-36-14-17/34497147 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Ліагро Сервіс Груп (код ЄДРПОУ 40331223) за період з 01.01.2016 по 31.12.2019.

У вказаному акті зазначено, що перевірка проводилась з 19.08.2019 по 23.08.2019.

У пункті 2.9 акту перевірки вказано, що ТОВ ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ надано заяву від 19.08.2019 № 19/08 про втрату первинних документів за 4 квартал 2016 року. При цьому, підтверджуючі документи щодо втрати первинних документів підприємством не надано. Згідно з п. 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (наказ МФУ № 88 від 24.05.95, зі змінами та доповненнями) у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Результат роботи оформлюється актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, у сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установам, в 10 -денний строк. Підприємством не надано до податкового органу документи, що підтверджують зазначену подію (копію заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення та документи, що підтверджують її прийняття і реєстрацію, акт про призначення комісії).

Висновками вказаного акту перевірки зафіксовані наступне порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ занижено податок на додану вартість на загальну суму 62027,00 грн., в т. ч. в листопаді 2019 - 17 969,00 грн., у грудні 2016 року - на суму 44 058,00 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до ДФС України було подано адміністративну скаргу вих. №24/09-1 від 24.09.2019 року на акт перевірки від 02.09.2019 року №48640/04-36-14-17/34497147.

За результатом розгляду скарги Державна податкова служба України надала позивачу відповідь № 4415/6/99-00-05-07-01-15 від 04.10.2019 року, де зазначила, що податковим законодавством не передбачено процедуру розгляду заперечень до акта перевірки контролюючим органом вищого рівня. Цим правом наділений лише той контролюючий орган, який безпосередньо проводив перевірку платника податків.

На підставі висновків акту перевірки від 02.09.2019 року № 48640/04-36-14-17/34497147 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення рішення №000231516 від 03.10.2019 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 77533,75 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 62027 грн., з штрафними (фінансовими) санкціями 15506,75 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, якою визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України)

Приписами п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

При цьому, п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки регламентовано нормами статті 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПКУ документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За приписами п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З аналізу вище викладених норм чинного податкового законодавства вбачається, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків законодавства, у випадку, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу.

Тобто, алгоритм дій щодо проведення позапланової перевірки наступний:

отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків законодавства;

подання контролюючим органом письмового запиту підприємству;

ненадання пояснення та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу;

прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про проведення перевірки.

У вступній частині акту перевірки № 48640/04-36-14-17/34497147 від 02.09.2019 року зазначено, що на запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 22.03.2018 № 33678/10 про надання документів, щодо здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ Ліагро Сервіс Груп за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 ТОВ Техносервіс Трейд Менеджмент відповіді не надано.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області № 4304-п від 18.07.2019 року винесено наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2016 з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Ліагро Сервіс Груп та повідомлення від 18.07.2019 № 1507 про проведення перевірки, в якому відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України слід, починаючи з зазначеного терміну, забезпечити надання у повному обсязі всіх документів, що належать та пов`язані з предметом перевірки, а саме: регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку.

Наказ разом з повідомленням про проведення перевірки направлено на адресу позивача.

Листом від 19 серпня 2019 року за № 19/08 підприємство подало заяву про втрату первинних документів та повідомило контролюючий орган, що 19 серпня 2019 року внаслідок перевірки зберігання архіву первинних бухгалтерських документів за 2016 рік було виявлено бракування частини первинних бухгалтерських документів, а саме за 4 квартал 2016 року. Для розслідування причини бракування частини первинних бухгалтерських документів створена комісія. Згідно з п.п. 44.5 розд. ІІ ПК України платник зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів із дня, що настає за днем надходження такого повідомлення.

Позивач, оскаржуючи наказ про перевірку зазначає, що контролюючим органом не надано доказів на підтвердження наявності конкретних обставин (фактів), які б свідчили про порушення саме позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, доказів виявлення таких обставин внаслідок перевірок інших платників. Запит контролюючого органу із вимогою про надання інформації та її документального підтвердження, окрім загального посилання на норми права, не містить зазначення будь-якої податкової інформації, яка свідчила б про порушення з боку позивача вимог валютного, податкового та іншого не врегульованого ПК України законодавства.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказ про перевірку винесено внаслідок ненадання позивачем відповіді на запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 22.03.2018 № 33678/10 про надання документів, щодо здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ Ліагро Сервіс Груп за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Таким чином, наказ про перевірку винесено у відповідності до приписів норм податкового законодавства, підстави для його скасування відсутні.

Щодо заяви про втрату первинних документів та надання 90 календарних днів із дня, що настає за днем надходження такого повідомлення для відновлення первинних документів, суд зазначає наступне.

Так, приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 44.5 ст.44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

При цьому, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до вимог п. 6.10 Положення № 88 у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

Тобто, у випадку втрати первинних документів керівник підприємства повинен був письмово повідомити про це правоохоронні органи та наказом призначити відповідну комісію, при цьому, до складу комісії необхідно було запросити представників слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду, після чого, надати копії відповідних документів до контролюючого органу за місцем обліку платника податків разом із заявою про втрату первинних документів та надання 90 календарних днів із дня, що настає за днем надходження такого повідомлення для відновлення первинних документів.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що про втрату документів підприємство не повідомило правоохоронні органи та подало до ДПС заяву про втрату документів без відповідних підтверджуючих доказів.

Згідно з п. 44.6 ст. ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Оскільки платник податків не надав посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, суд, з урахуванням приписів п. 44.6 ст. 44 ПКУ, вважає вірним висновок відповідача про те, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи вище викладені обставини, доводи позивача щодо протиправності прийняття контролюючим органом наказу про проведення перевірки не знайшли документального підтвердження, натомість спростовані доказами, що містяться у справі, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 18.07.2019 року № 4324-п Про проведення документальної перевірки ПП ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 03.10.2019 року № 000231516 на суму 77533,75 грн., судом встановлено наступне.

Приписами п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, за змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Положеннями пп. а) та в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200--1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у Податковому кодексі України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Таким чином, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Відповідно до змісту пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Проаналізувавши вище викладені норми, суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Досліджуючи обґрунтованість висновків відповідача щодо неправомірності відображення позивачем в даних податкового обліку господарських операцій з ТОВ Ліагро Сервіс Груп за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, судом встановлено наступне.

Так, між ТОВ Ліагро Сервіс Груп (виконавець) та ПП ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ (замовник) укладено договір про надання послуг від 18.10.2016 №18/10-16.

Предметом договору від 18.10.2016 №18/10-16 є технічні послуги за допомогою спеціальних технічних засобів Спецтехніка .

Згідно з п. 1.2 договору терміни надання послуг, час початку і закінчення, обсяги, вид і кількість спеціальних технічних засобів, необхідних для надання послуг і розмір оплати послуг, вказуються у відповідних письмових Заявках (довільної форми).

18 жовтня 2016 року сторонами підписано Додаток № 1 до договору 18/10-16 від 18 жовтня 2016 року, а саме, Протокол узгодження договірної ціни № 1, в якому визначено найменування послуг (послуги автопідйомника, послуги автопідйомника 22 м, послуги автомобіля Газель, послуги екскаватора Борекс, послуги КрАЗ 64431), кількість, одиницю виміру (машино-години), ціну без ПДВ, ціну з ПДВ.

02 листопада 2016 року сторонами підписано Додаток № 2 до договору 18/10-16 від 18 жовтня 2016 року, а саме, Протокол узгодження договірної ціни № 2, в якому визначено найменування послуг (послуги автопідйомника, послуги автопідйомника 22v, послуги самоскида, послуги екскаватора JСВ 3 СХ, послуги автокрана, послуги екскаватора, доставка автокрана на місце проведення робіт, послуги автокрана 16т), кількість, одиницю виміру (машино-години), ціну без ПДВ, ціну з ПДВ.

05 грудня 2016 року сторонами підписано Додаток № 3 до договору 18/10-16 від 18 жовтня 2016 року, а саме, Протокол узгодження договірної ціни № 3, в якому визначено найменування послуг (послуги самоскида, послуги екскаватора (прибирання снігу), доставка самоскида на місце проведення робіт, доставка екскаватора на місце проведення робіт, послуги екскаватора (навантаження снігу), супровід робіт з прибирання снігу, послуги автокрана 16т, послуги автопідйомника, доставка автопідйомника на місце проведення робіт, послуги екскаватора, послуги екскаватора JСВ 3 СХ, послуги екскаватора, послуги автокрана 25 т, доставка автокрана на місце проведення робіт, послуги самоскида), кількість, одиницю виміру (машино-години), ціну без ПДВ, ціну з ПДВ.

На підтвердження виконання послуг за вказаними договором та додатками, позивачем надано: рахунки на оплату (№ ЛГ-110794 від 07.11.2016, № ЛГ-110834 від 08 листопада 2016 року, ЛГ-111123 від 11 листопада 2016 року, № ЛГ-112601 від 25 листопада 2016 року, № ЛГ-120659 від 06 грудня 2016 року, № ЛГ-120954 від 09 грудня 2016 року, № ЛГ-121546 від 15 грудня 2016 року, № ЛГ-122101 від 21 грудня 2016 року), акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (№ ЛГ-110794 від 07.11.2016, № ЛГ-110834 від 08 листопада 2016 року, ЛГ-111123 від 11 листопада 2016 року, № ЛГ-112601 від 25 листопада 2016 року, № ЛГ-120659 від 06 грудня 2016 року, № ЛГ-120954 від 09 грудня 2016 року, № ЛГ-121546 від 15 грудня 2016 року, № ЛГ-122101 від 21 грудня 2016 року), податкові накладні (від 07.11.2016 № 232, від 08.11.2016 № 244, від 11.11.2016 № 333, від 25.11.2016 № 779, від 06.12.2016 № 219, від 09.12.2016 № 297, від 15.12.2016 № 674, 21.12.2016 № 675).

Оплату послуг за договором послуг спецтехніки підтверджено платіжними дорученнями: № 400 від 11.11.2016, № 415 від 17.11.2016, № 418 від 24.11.2016, № 430 від 30.11.2016, № 437 від 06.12.2016, № 438 від 06.12.2016, № 447 від 12.12.2016, № 451 від 15.12.2016, № 460 від 21.12.2016, № 461 від 21.12.2016, № 473 від 28.12.2016, № 474 від 30.12.2016.

Крім того, до матеріалів справи долучено акт звірки взаємних розрахунків за період з 18.10.2016 по 05.01.2017 року між ПП ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ в ТОВ Ліагро Сервіс Груп .

Також, між ПП ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ та ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП укладено договір на ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів № 14/11-16 від 14.11.2016.

Предметом даного договору є виконання ремонту із заміною запчастин та технічне обслуговування наданого замовником автомобіля: Автопідйомник АП-18 на шасі ГАЗ-3309, Автопідйомник АГП-22 на шасі ЗІЛ-431412.

На підтвердження виконання послуг за вказаним договором, позивачем надано: дефектні акти № 1 від 14.11.2016, № 2 від 14.11.2016; акти № 1, № 2 від 22.11.2016 приймання-передачі запчастин для виконання ТО згідно договору № 14/11-16 від 14.11.2016; рахунок на оплату № ЛГ-112538 від 25.11.2016, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) згідно договору № 14/11-16 від 14.11.2016 від 25.11.2016, податкову накладну від 25.11.2016 № 759, платіжне доручення № 421 від 25.11.2016, акт звірки взаємних розрахунків за перід з 14.11.2016 по 05.01.2017 між ПП ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ та ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП .

З наданих суду доказів встановлено, що ТОВ Ліагро Сервіс Груп на час укладення договорів було 10.03.2016 належним чином зареєстровано у якості юридичної особи, що підтверджено Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 01.04.2016 року було платником податку на додану вартість. Директор підприємства з 28 квітня 2016 року - ОСОБА_1 .

У відповідності до актів здачі-приймання робіт (надання послуг), ТОВ Ліагро Сервіс Груп , як виконавець технічних послуг за допомогою спецтехніки в період з 07 листопада 2016 по 21 грудня 2016 року надавало послуги: автопідйомника, автопідйомника 22м, самоскида, екскаватора, автокрана, тобто спеціальної техніки. Затрати техніки за період з 07 листопада 2016 року по 21 грудня 2016 року склали 2091 машино-годин.

При цьому, згідно з інформаційними базами даних ДФС України ТОВ Ліагро Сервіс Груп не має відповідної кількості матеріально-технічних ресурсів, для виконання робіт згідно з договором про надання технічних послуг за допомогою спецтехніки.

Відповідач вказує не те, що відповідно до звіту ТОВ Ліагро Сервіс Груп за формою 1-ДФ у 4 кварталі 2016 року в штаті підприємства рахувалась одна особа.

Суд зазначає, що за наявності у штаті підприємства однієї людини надати послуги за договором про надання технічних послуг за допомогою спецтехніки і договором ремонту та обслуговування транспортних засобів, неможливо.

Крім того, відповідач також посилається на те, за 2016 рік ТОВ Ліагро Сервіс Груп здійснює придбання великої кількості ТМЦ, асотримент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних по ланцюгу від ТОВ Ліагро Сервіс Груп не встановлено походження товарів/послуг, які в подальшому реалізовані на адресу ТОВ ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ .

ТОВ Ліагро Сервіс Груп , надаючи технічні послуги за допомогою спецтехніки, а саме: автопідйомника, автопідйомника 22м, самоскида, екскаватора, автокрана, могло надати такі послуги лише після укладання договорів оренди вказаних транспортних засобів, укладення яких не підтверджено жодними належними доказами та не просліджується за ланцюгом Єдиного державного реєстру податкових накладних.

Суд, також, вважає за необхідне звернути увагу на те, що надання послуг на ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів можливо за наявності у підприємства працівників певних спеціальностей та кваліфікацій, чи укладення цивільно-правових договорів на виконання певних послуг, робіт, однак будь-які відомості щодо укладання ТОВ Ліагро Сервіс Груп цивільно-правових договорів відсутні.

Вищевказані обставини, свідчать про неможливість підтвердження факту надання послуг ТОВ Ліагро Сервіс Груп на адресу позивача в листопаді та грудні 2016 року на загальну суму 372 164,00 грн.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст.1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необхідно зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного, вчинення господарської операції визначається не підписанням договору, а фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

За даними наданими представником Відповідача до суду встановлено відсутність можливості у контрагента позивача надавати послуги, з огляду на відсутність у нього відповідних трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, офісних, складських та виробничих приміщень тощо.

Отже, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єкта господарювання, задіяного в ланцюгу руху товарів (робіт/послуг) до позивача, свідчить про те, що метою його діяльності було створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Виконання робіт та послуг передбачає наявність на підприємстві основних засобів, найманих працівників або залучення сторонніх організацій, які б мали на балансі відповідну техніку та кваліфікований персонал для виконання даних видів робіт.

Наведені факти свідчать про відсутність у позивача та його контрагента-постачальника наміру отримання доходу, та здійснення лише документального оформлення господарських операцій, які не здійснювались.

Наявність належним чином оформленого первинного документа не надає права платнику податків на формування даних податкового обліку в тому разі, якщо зафіксована в первинних документах господарська операція фактично не відбулася.

Відсутність відомостей про повний зміст і обсяг господарських операцій за проаналізованими вище договорами в первинних документах, складених згідно з цими договорами, а також ненадання позивачем інших документів, які б розкривали це питання, у своїй сукупності не дають можливості стверджувати, що ці господарські операції є реальними.

При цьому, будь-які документи, у тому числі договори, акти тощо, мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Решта доводів та пояснень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Суд вважає за необхідне послатися на постанову Верховного Суду від 08.05.2018 року, в якій зазначено, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та, відповідно, формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з суб`єктами господарювання, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необхідно також зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, позивачем безпідставно прийнято до обліку такі первинні документи та формування на їх підставі фінансової звітності, що у свою чергу призвело до неправильного визначення фінансового результату при обчисленні та нарахуванні податкових зобов`язань зі сплати податків.

Суд вважає за необхідне зауважити, що 05.02.2019 року колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №810/1967/16, адміністративне провадження №К/9901/24992/18, також вказує на те, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів.

Під час розгляду справи та дослідження матеріалів судом не було встановлено реальності вчинюваних господарських операцій та належного, визначеного чинним законодавством України, доведення з боку позивача факту реального існування господарських взаємовідносин з його контрагентами.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач при укладанні договорів з ТОВ Ліагро Сервіс Груп не мав підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов`язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду, інших ознак комерційної привабливості для обрання ТОВ ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ саме цього контрагента.

Отже, податкове повідомлення-рішення за №000231516 від 03.10.2019 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 77533,75 грн. винесено правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовної заяви.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Приватного підприємства ТЕХНОСЕРВІС ТРЕЙД МЕНЕДЖМЕНТ (вул. Декабристів, 28 кв. 2, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 34497147) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 39394856), Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через

Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна