Рішення

від 10.03.2020 по справі 620/3935/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року Чернігів Справа № 620/3935/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зайця О.В.,

за участю секретаря Новик Н.С.,

представника позивача Карети О.О.,

представника відповідача Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Продакшн" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровет Продакшн" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (форма «Р» ) №00000870500 від 02 грудня 2019 року та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (форма «В4» ) №00000880500 від 02 грудня 2019 року.

Свої вимоги мотивує тим, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення, за якими збільшено суми податків та нараховані штрафні (фінансові) санкції суперечать законодавству з питань оподаткування, підлягають перегляду та скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, свою позицію виклав у відзиві на позовну заяву (т.2 а.с.190-196) та пояснив, що оскаржувані рішення відповідають нормам законодавства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено.

Головне управління ДПС у Чернігівській області відповідно п.п. 20.1.4 ст.20, пп.78.1.4 п. 78.1 ст.78, та ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Агровет Продакшн з питань правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Бізнес-ПРО ЛТД (код 42090044) за період діяльності жовтень 2018 р., ТОВ ВТЛ Транс (код 39708015) за період діяльності жовтень 2018 р., ТОВ ВТЛ Агро (код 42438589) за період діяльності листопад 2018 р., лютий 2019 р., ТОВ Блетерс Профіт (код ЄДРПОУ 41725532) за період діяльності грудень 2018 р., ПП Агрокс Плюс (код 34856574) за період діяльності грудень 2018р., ТОВ Альфатех Інвест (код ЄДРПОУ 42469004) за період діяльності грудень 2019 р., ТОВ Агробізнес Консалт (код 35467913) за період діяльності квітень, травень 2019 р.

В висновках Акту перевірки зазначається про порушення платником податків вимог: п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4, ст.200, п.201.1, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010, зі змінами та доповненнями в результаті чого ТОВ Агровет Продакшн занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього у сумі 5689452,00 грн., в т.ч. за: жовтень 2018 року на суму 1916823 грн., за листопад 2018 року на суму 2229508,00 грн., за грудень 2018 року на суму 374313,00 грн., за лютий 2019 року на суму 255163,00 грн., за березень 2019 року на суму 255163,00 грн., за квітень 2019 року на суму 658482,00 грн., а також завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму завищення від`ємного значення на суму 5514283, 00 грн. ПДВ, в т.ч. за листопад 2018 року на суму 5514283,00 грн.

За результатами перевірки, які викладені в Акті, згідно п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами, ГУ ДПС у Чернігівській області прийняті податкові повідомлення-рішення (форма Р ) №00000870500 від 02 грудня 2019 року та (форма В4 ) №00000880500 від 02 грудня 2019 року.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту а) пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. База оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів визначається виходячи з договірної вартості таких товарів з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обоє 'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів) (пункт статті 188 ПК України).

Підпункт а) пункту 198.1 статті 198 ПК України визначає, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв 'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди, почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6, ст.198Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1, 201.6 cm.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який1 здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (вредакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.181 цієї ж статті податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Кодексу).

Підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, контрагенти ТОВ Агровет Продакшн , що є постачальниками товарів, здійснили реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать Витяги з Єдиного реєстру податкових накладних.

У акті перевірки зазначено, що деякі первинні документи, які були надані посадовими особами Товариства, складання/наявність яких передбачена діючим законодавством, що підтверджують факт укладення та виконання спірних правочинів між ТОВ Агровет Продакшн та зазначеними в акті контрагентами, були оформлені неналежним чином, а саме суперечать вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки вони складені на підставі недійсних господарських операцій і відповідно не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

При цьому, під час перевірки Товариством для огляду були надані усі первинні документи, складання/наявність яких передбачена діючим законодавством, що підтверджують факт укладення та належного виконання господарських операцій між ТОВ Агровет Продакшн та контрагентами постачальниками.

Крім того, факт наявності належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, ТТН, відповідач не заперечує, як і те що податкові накладні були належним чином зареєстровані постачальниками у ЄРПН.

Таким чином, суми податкового кредиту ТОВ Агровет Продакшн сформувало правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірних сум, сплачених контрагентам постачальникам, при наявності належно оформлених та зареєстрованих податкових накладних.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою вищезазначеної правової норми встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88 визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до ст.509 ЦК Україщі зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинили на користь другої сторони (кредитор) певну дію (виконати роботу, надати послугу тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Свобода договору, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, гарантована для суб`єктів господарювання Конституцією України, цивільним (ст. 3 ЦК України) та господарським законодавством (ст.6 ГК України).

Фінансово-господарські документи, що були досліджені під час проведення перевірки свідчать про наявність у сторін, які вчинили правочини необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасників правочину, що відповідає їх внутрішній волі. Правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Тобто факт укладання та виконання угоди з контрагентами, підтверджено належним чином. Товари/послуги були поставлені/надані та отримані (даний факт підтверджується відповідними документами та не оспорюється податковим органом).

Щодо обґрунтування відповідачем своїх висновків про нереальність господарських операцій посиланням на податкову інформацію та висновки ДПІ, в тому числі щодо: відсутності у деяких контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності щодо поставки товарів, у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; не підтвердження факту шляху переміщення продукції до постачальників до ТОВ Агровет Продакшн від їх контрагентів, а в деяких випадках і контрагентів їх контрагентів, слід зазначити наступне.

Податкове законодавство не містить такого первинного документу, як податкова інформація, а отже сама пособі податкова інформація не може слугувати обґрунтуванням фіктивності чи реальності господарської операції.

Відповідно до висновку викладеного в ухвалі від 28.07.2015 по справі №803/2406/14 ВАСУ чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок, діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини (ухвала від 28.02.2017 по справі №826/1734/16).

Аналогічний висновок наведено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 по справі №803/2406/14, а також в ухвалах від 14.03.2017 по справі №805/1446/15-а, від 07.03.2017 по справі №810/3829/15 та від 07.03.2017 по справі №813/768/15.

Відтак, враховуючи надання ТОВ Агровет Продакшн копій первинних документів, які в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, відсутні підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум які були витрачені на придбання товарів, що використовуються у господарській діяльності, що сталось в наслідок не прийняття до уваги первинних документів та пояснень платника податків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення №00000870500 від 02 грудня 2019 року, №00000880500 від 02 грудня 2019 року, а отже останні підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені у справі обставини та наявні у ній матеріали, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Продакшн" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00000870500 від 02 грудня 2019 року, №00000880500 від 02 грудня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Продакшн" судові витрати у розмірі 19210,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 березня 2020 року.

Суддя О.В. Заяць