Постанова

від 17.03.2020 по справі 520/6982/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 р.Справа № 520/6982/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 21.10.19 року по справі № 520/6982/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКО СТРОЙ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮКО СТРОЙ" (далі по тексту - ТОВ Юко-Строй , позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.03.2019 :

№00000281412, яким збільшено податкове зобов`язання на суму 31853 грн. та нараховано штрафні санкції 7963,25 грн.;

№00000291412, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, на суму 108378 грн.;

№ 00000301412, яким зменшено податкове зобов`язання на суму 85914 грн.

В обґрунтування позову позивач стверджує, що реальність господарських операцій із контрагентами ТОВ Альп ресурс , ТОВ Інжекс , ТОВ ТК Прод-Маркет , ТОВ Петра Транс Груп повністю підтверджені первинними документами. Відсутність товарно-транспортних накладних або недоліки у їх оформленні не є підставою вважати господарські операції безтоварними. Посилання відповідача на непідтверджену податкову інформацію та відомості про відкриття кримінальних проваджень, за відсутності вироків у них, не є належною підставою для висновку про безпідставність формування податкового кредиту. Враховуючи викладене, стверджує про необґрунтованість та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 по справі № 520/6982/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКО СТРОЙ" (Мереф`янське шосе, 13а, м. Харків, 61081) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61000) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення рішення від 13.03.2019 року №00000281412, №00000291412, №00000301412.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКО СТРОЙ" (Мереф`янське шосе, 13а, м. Харків, 61081, код ЄДРПОУ 34633155) сплачену суму судового збору у розмірі 3511 (три тисячі п`ятсот одинадцять) грн. 62 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61000, код ЄДРПОУ - 39599198).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 по справі № 520/6982/19 скасувати, прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем не було надано до перевірки товарно-транспортних накладних по господарським операціям із ТОВ Альп Ресурс , ТОВ Атлон-Трейдінг , ТОВ Інжекс , ТОВ ТК Прод-Маркет , а надана до перевірки товарно-транспортна накладна по операціям із ТОВ Петра Транс Груп оформлена з порушенням вимог ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме не зазначено номеру посвідчення водія, даних про вантажно-розвантажувальні операції, та вказано пункт розвантаження : смт. Петрівка, Станично-Луганського району Луганської області, стосовно якого позивачем не надано доказів володіння або користування певним об`єктом нерухомості за вказаною адресою. Крім того, вказує на ненадання позивачем документів щодо оприбуткування на складі позивача товару, придбаного у ТОВ Петра Транс Груп та наявність заборгованості у позивача перед ТОВ Альп Ресурс та ТОВ Інтер Торг 2016 , ТОВ Атлон Трейдінг , ТОВ ТК Прод Маркет . З посиланням на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 19.05.2016 у справі № 780/8816/16-к щодо ТОВ Петра Транс Груп , протокол допиту свідка ОСОБА_1 щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ Альп Ресурс , податкову інформацію відносно ТОВ Інтер Торг 2016 , ТОВ Інжекс , використання контрагентом позивача ТОВ ТК Прод Маркет для реєстрації податкової накладної мережевої ІР-адреси, зареєстрованої у Російській Федерації, стверджує про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами. З огляду на викладене, вважає обґрунтованими висновки акту перевірки про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по відносинам із ТОВ Петра Транс Груп , ТОВ Альп Ресурс , ТОВ Інтер Торг 2016 , ТОВ Атлон Трейдінг , ТОВ ТК Прод Маркет і не вбачає підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 по справі № 520/6982/19 замінено відповідача - Головне управління ДФС у Харківській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області.

Представник позивача в надісланому до суду письмовому відзиві та в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Альп-Ресурс , ТОВ Інжекс , ТОВ ТК Прод Маркет , ТОВ Атлон Трейдінг , ТОВ Петра Транс Груп , ТОВ Інтер Торг 2016 повністю підтверджено первинними документами. Пояснив, що по господарським операціям із ТОВ Альп-Ресурс , ТОВ Інжекс , ТОВ ТК Прод Маркет поставка товару відбувалася постачальниками за рахунок їх сил та засобів, а тому товарно-транспортні накладні не складалися. Вказує, що окремі недоліки у товарно-транспортній накладній щодо перевезення товару від ТОВ Петра Транс Груп не є свідченням нереальності господарської операції. Зазначив, що в основу оскаржуваних рішень відповідачем покладено непідтверджену податкову інформацію та відомості про існування кримінальних проваджень, в яких не прийняті вироки та які не мають жодного відношення до ТОВ Юко-Строй . Вказує, що пояснення ОСОБА_2 , за відсутності вироку у відповідному кримінальному провадженні, не є належним доказом фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ Альп Ресурс . Наявність кредиторської заборгованості у позивача перед ТОВ ТК Прод Маркет , ТОВ Атлон Трейдінг , ТОВ Петра Транс Груп , ТОВ Інтер Торг 2016 не є свідченням відсутності реального характеру господарських операцій та підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит. З огляду на викладене, вважає необґрунтованими висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту та податкових зобов`язань, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу 17.03.2020 не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 21.01.2019 №438, згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЮКО СТРОЙ" (податковий номер 34633155) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтер-Торг 2016» (код за ЄДРПОУ 39996084) за червень 2016 року, з ТОВ «Петра Транс Груп» (код за ЄДРПОУ 40171681) за березень 2016 року, з ТОВ «Альп Ресурс» (код за ЄДРПОУ 40227896) за жовтень - грудень 2016 року, з ТОВ «Атлон Трейдінг» (код за ЄДРПОУ 40474159) за листопад 2016 року, з ТОВ «ТК Прод-Маркет» (код за ЄДРПОУ 40714048) за лютий 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів.

За результатами перевірки складено акт від 05.02.2019 № 316/20-40-14-12-09/34633155, яким зафіксовано порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України (далі по тексту - ПК України), внаслідок завищення суми податкових зобов`язань по операціям, оформленим як реалізація товарів, на загальну суму ПДВ 85914 грн., в тому числі у листопаді 2016 року у сумі 45954 грн. та у грудні 2016 року у сумі 39960 грн.;

- пп. «а» п. 198.1, абз. 1 та 2 пп. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п.201.7 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 226145 грн., в тому числі у березні 2016 року у сумі 20319 грн., у червні 2016 року у сумі 12167 грн., у жовтні 2016 року у сумі 64742 грн., у листопаді 2016 року у сумі 52491 грн., у грудні 2016 року у сумі 68565 грн. та у лютому 2017 року у сумі 7861 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість , що підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у розмірі 31853 грн. у жовтні 2016 року;

- п. 201.1, 200.4 ст. 200 ПК України внаслідок завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в сумі 108378 грн., у тому числі у березні 2016 року у сумі 20319 грн., у червні 2016 року у сумі 12167 грн., у грудні 2016 року у сумі 68031 грн. та у лютому 2017 року у сумі 7861 грн.

13.03.2019 на підставі наведених висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00000281412, яким у зв`язку із встановленням порушення пп. «а» п. 198.1, абз. 1 та 2 пп. 198.3 ст. 198 та п. 201.1, п.201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України збільшено податкове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 31853 грн. та нараховано штрафні санкції 7963,25 грн.;

- №00000291412, яким у зв`язку із встановленням порушення п. 201.1, 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту на суму 108378 грн.;

- № 00000301412, яким у зв`язку із встановленням порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України зменшено податкове зобов`язання на суму 85914 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ Юко-Строй звернулось до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки реальність господарських відносин між позивачем та контрагентами ТОВ «Інтер-Торг 2016» , ТОВ «Петра Транс Груп» , ТОВ «Альп Ресурс» , ТОВ «Атлон Трейдінг» , ТОВ «ТК Прод-Маркет» , ТОВ «Інжекс» повністю підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

За визначенням пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу, б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до державного бюджету, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом вищенаведених норм ПК України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п.201.11ст.201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про зміст та обсяг господарської операції.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1ст.44 Податкового кодексу України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між позивачем та ТОВ «Альп-Ресурс» відбувалися в межах договорів підряду № 2202/2016 від 21.07.2016, договору підряду № 1411 від 14.11.2016, договору підряду № 19/2016 від 19.10.2016 та договору поставки № 1212/2016 від 12.12.2016.

Так, матеріали справи свідчать, що між ТОВ "ЮКО СТРОЙ" (Замовник) та ТОВ «Альп Ресурс» (Підрядник) укладено договори підряду :

№2202/2016 від 21.07.2016, предметом якого є виконання робіт з улаштування зовнішніх мереж каналізації та електропостачання у смт. Петрівка, Станично-Луганського району Луганської області;

№1411 від 14.11.2016, предметом якого є монтаж зовнішніх мереж електропостачання смт. Петрівка Станично-Луганського району Луганської області;

№19/2016 від 19.10.2016, предметом якого є виконання робіт з улаштування залізобетонної підлоги за адресою: Харківська обл., м. Дергачі, вул. Залізнична, 31.

На підтвердження виконання робіт за вказаними договорами позивачем надано копії договірних цін, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2016 року, листопад 2016 року та грудень 2016 року, розрахунків загальновиробничих витрат № 1-2 за жовтень 2016 р. та листопад 2016 р., розрахунку про кошторисний прибуток № 5, розрахунку адміністративних витрат № 6, розрахунку витрат № 1140, відомості ресурсів за жовтень 2016 року та листопад 2016 року, відомостей ресурсів до локального кошторису №02-001-007, № 02-001-008, локальних кошторисів № 02-001-010, №02-001-007, № 02-001-008, розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису №02-001-008, об`єктного кошторису № 02-001.

Результати виконання робіт оформлено актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ2в : № 1 від 26.10.2016, № 1 від 30.11.2016, № 1 від 19.12.2016, підписаними представниками Замовника - ТОВ Юко Строй та Підрядника - ТОВ Альп Ресурс .

На підтвердження оплати будівельних робіт, виконаних ТОВ Альп-Ресурс , позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень № 385 від 10.11.2016, № 391 від 18.11.2016, №452 від 16.01.2017, №407 від 01.12.2016.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Альп Ресурс» (Постачальник) та ТОВ "ЮКО СТРОЙ" (Покупець) укладено договір поставки №1212/2016 від 12.12.2016, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, визначений у специфікації (рахунку-фактурі) до цього договору, а покупець - прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.6.1 договору поставки № 1212/2016 від 12.12.2016 поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс 2010, які зазначаються покупцем у замовленні.

За змістом підписаної сторонами договору специфікації № 1 від 12.12.2016 продукцією, яка поставляється, є фібра анкерна в кількості 8 тон.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції за цим договором позивачем було надано до матеріалів справи копії видаткової накладної №546 від 13.12.2016, рахунку на оплату №548 від 12.12.2016, платіжного доручення № 420 від 19.12.2016.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що наявність у платника окремих первинних документів є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Відтак, первинні документи, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки товарів чи надання послуг за наявності у справі обставин, які виключають можливість виконання такого роду дій між суб`єктами, вказаними в цих документах, як постачальник та покупець (замовник і підрядник).

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Отже, первинні документи, що стали підставою для формування податкових вигод, у випадку їх заповнення неуповноваженими особами, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

В обґрунтування фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ Альп Ресурс відповідач посилався, зокрема, на протокол допиту свідка - директора ТОВ Альп Ресурс ОСОБА_2 , отриманий в рамках кримінального провадження № 12018100010004944 від 22.02.2018, порушеного за ст.205 КК України. Відповідно до вказаного протоколу допиту, ОСОБА_2 зазначив, що не мав жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Альп Ресурс , мети займатися такою діяльністю не мав та не займався нею.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі по тексту - КПК України).

У частині першій статті 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не можуть вважатись належними доказами в адміністративному судочинстві.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів зазначає, що ані на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ані станом на час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанції, вирок щодо посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Альп Ресурс" відсутній, що підтверджується представником відповідача у письмових поясненнях, наданих до суду апеляційної інстанції.

Факт порушення кримінального провадження відносно контрагента позивача та отримання свідчень (пояснень) посадової особи господарюючого суб`єкта, в рамках такого провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом.

З метою дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, враховуючи, що первинні документи від імені ТОВ Альп Ресурс підписані ОСОБА_2 , судом апеляційної інстанції було поставлено перед представником позивача питання про надання пояснень з приводу обставин участі ОСОБА_2 як директора ТОВ Альп Ресурс у господарських операціях із ТОВ Юко Строй .

На вимогу суду апеляційної інстанції представник позивача в судовому засідання повідомив, що пояснити конкретні фактичні обставини участі ОСОБА_2 в укладенні та виконанні договорів з позивачем він не може, зв`язку із ОСОБА_2 не підтримує, забезпечити прибуття цієї цієї особи в судове засідання для допиту в якості свідка не може, оскільки пройшов тривалий проміжок часу, з дати завершення господарських відносин з ТОВ Альп Ресурс (понад 3 роки).

Представник відповідача, який посилався на показання ОСОБА_2 як на доказ фіктивності спірних господарських операцій, пояснив, що не зможе забезпечити прибуття ОСОБА_2 для допиту його в судовому засіданні в якості свідка.

Самостійно клопотань про виклик ОСОБА_2 для допиту його в судовому засіданні в якості свідка учасники процесу у відповідності до ч.1 ст.92 КАС України не заявляли.

Отже, учасники сторін ані підтвердити, ані спростувати інформацію щодо відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Альп Ресурс вказаної особи, яка викладена в протоколі допиту свідка ОСОБА_2 , не змогли.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що протокол допиту ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження № 12018100010004944 від 22.02.2018 не може бути взято до уваги в якості належного підтвердження або спростування реальності господарських операцій між ТОВ Альп Ресурс та ТОВ Юко Строй .

Колегія суддів зауважує, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Надаючи оцінку первинним документам, наданим позивачем на підтвердження вчинення господарських операцій щодо поставки товару та виконання робіт Товариством з обмеженою відповідальністю Альп Ресурс , а також первинним документам щодо використання цих товарів та робіт у господарській діяльності позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з поясненнями представника позивача, наданими суду апеляційної інстанції, договори підряду на виконання вказаних вище будівельних робіт були замовлені позивачем у ТОВ Альп-Ресурс з метою виконання власних договірних зобов`язань перед Петрівською селищною радою та ТОВ Амкор Тобакко Пекеджиз Україна .

Так, матеріалами справи підтверджено, що 13.11.2015 між Петрівською селищною радою (Замовник) та ТОВ Юко-Строй (Виконавець) було укладено договір підряду № 102, предметом якого є виконання будівельних робіт по об`єкту Реконструкція каналізаційного колектора, мережі та каналізаційної насосної станції смт. Петрівка Станично-Луганського району Луганської області . Строком закінчення робіт є 30.12.2016 (п.5.2 договору).

Крім того, позивачем 18.10.2016 було укладено договір із ТОВ Амкор Тобакко Пекеджинг Україна (Замовник), предметом якого є виготовлення Улаштування залізобетонної плити підлоги у приміщеннях Замовника, що знаходяться за адресою : Харківська область, м. Дергачі, вул. Залізнична, 31.

Як зазначалось вище, на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ Юко Строй та ТОВ Альп Ресурс позивачем надано копії актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В від 26.10.2016, 30.11.2016 та 19.12.2016 (т.1, а.с.89-93, 134-137).

У зазначених вище актах замовником зазначено ТОВ Юко Строй , а ТОВ Альп Ресурс вказано як субпідрядник.

Слід відмітити, що в цих актах приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В, копії яких надавались до суду першої інстанції, відсутні підписи посадових осіб Петрівської селищної ради і ТОВ Амкор Тобакко Пекеджинг Україна , та взагалі відсутня інформація про них як про замовників робіт.

Однак, суд першої інстанції цій обставині належної оцінки не надав.

Вже у суді апеляційної інстанції на вимогу суду пояснити ці обставини позивачем було надано копії актів виконаних робіт за формою КБ-2В та довідок про вартість виконаних будівельних робіт, підписаних представниками замовників Петрівської селищної ради та ТОВ Амкор Тобакко Пекеджинг Україна , однак, у цих актах відсутня інформація про ТОВ Альп Ресурс як про субпідрядника та відсутній підпис посадової особи ТОВ Альп Ресурс .

Слід відмітити, що виходячи зі змісту акту перевірки, податкові звіти за формою 1-ДФ, які є підставою для висновку про наявність робочої сили у контрагента позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю Альп Ресурс за спірний період не подавались.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що роботи на об`єктах : Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Петрівка, та Харківська область, м. Дергачі, вул. Залізнична, 31, які були предметом договору між ТОВ Юко Строй та замовниками Петрівською селищною радою, ТОВ Амкор Тобакко Пекеджинг Україна , фактично виконувались саме субпідрядником ТОВ Альп Ресурс , а не іншою особою.

Надання представником позивача згоди Петрівської селищної ради на залучення позивачем ТОВ Альп Ресурс в якості субпідрядника не є беззаперечним доказом того, що працівники ТОВ Альп Ресурс дійсно знаходились на вказаному об`єкті та виконували роботи за замовленням позивача.

Крім того, такий документ було надано лише до суду апеляційної інстанції, а не під час перевірки або розгляду справи в суді першої інстанції.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів зазначає, що надані позивачем акти за формою КБ-2в не можуть вважатися належними доказами реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Альп Ресурс , що з урахуванням специфіки спірної господарської операції дозволяє дійти висновку, що наданими в матеріалах справи документами не підтверджується наявність зв`язку між замовленням вказаних вище робіт у ТОВ Альп Ресурс із господарською діяльністю позивача.

З приводу придбання позивачем у ТОВ Альп Ресурс фібри анкерної згідно з договором №1212/2016 від 12.12.2016, колегія суддів зазначає, що відповідно до акту перевірки, в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано придбання Товариством з обмеженою відповідальністю Альп Ресурс фібри анкерної, як і послуг з виконання будівельних робіт.

В бухгалтерському обліку позивача вказаний товар не обліковується як такий, що придбаний саме у ТОВ Альп Ресурс , про що свідчать надані до матеріалів справи копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що товарно-транспортна накладна щодо перевезення товару від ТОВ Альп Ресурс , у спірних відносинах не складалась.

Як пояснив представник позивача, вказана фібра анкерна в кількості 8 тон, нібито придбана у ТОВ Альп Ресурс , була в подальшому реалізована ТОВ СП Ековтор .

На підтвердження реалізації подальшому покупцю позивачем надано копії видаткової накладної № 11 від 25.11.2016 та № 13 від 13.12.2016, банківських виписок по рахунку позивача та товарно-транспортних накладних № Р687 від 13.12.2016 та № Р662 від 25.11.2016, оформленими у зв`язку із доставкою товару до ТОВ СП Ековтор (т.2, а.с.31-34, т.2, а.с.160-161).

Слід відмітити, що у вказаних товарно-транспортних накладних пунктом навантаження зазначено : АДРЕСА_1 . Переяславська, 1, що відповідає місцю знаходження складського приміщення, орендованого позивачем у ОСОБА_3 за договором від 02.05.2016 (т.2, а.с.29-30), а місцем розвантаження вказано м. Люботин.

Разом з тим, доказів транспортування Товариством з обмеженою відповідальністю Альп Ресурс вказаного товару до м. Харків позивачем не надано.

Колегія суддів зауважує, що сама по собі відсутність товарно-транспортної накладної щодо перевезення товару від ТОВ Альп Ресурс не є доказом безтоварності господарських операцій, разом з тим, враховує, що місцезнаходження ТОВ Альп Ресурс зареєстроване у м. Київ, а товар позивачем поставлявся з власного складу в м. Харків.

З огляду на неможливість підтвердити придбання ТОВ Альп Ресурс фібри анкерної за даними ЄРПН та нездійснення обліку вказаного товару як такого, що придбаний від ТОВ Альп Ресурс , колегія суддів вважає, що специфікація, видаткова накладна №546 від 13.12.2016, рахунок на оплату №548 від 12.12.2016, платіжне доручення № 420 від 19.12.2016 не є належним доказом реального фактичного вчинення господарської операції та, як наслідок, правомірності формування позивачем податкового кредиту по відносинам із вказаним контрагентом.

Надаючи оцінку реальності господарських відносин із ТОВ Інтер Торг 2016 , колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2016 між ТОВ "ЮКО СТРОЙ" (Замовник) та ТОВ «Інтер-Торг 2016» (Підрядник) укладено договір підряду №12/04/2016, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник виконує у відповідності з умовами договору, роботи по виготовленню 960 м2 плити промислової підлоги у виробничому корпусі №70 за адресою: м. Харків, вул. Рудика, 6. Замовник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених даним договором, прийняти виконані підрядником роботи та сплатити їх вартість.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору до суду надано копії договірної ціни, відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2016 року, розрахунків загальновиробничих витрат № 1-2, локального кошторису на будівельні роботи, відомості ресурсів, розрахунків №1-2 загальновиробничих витрат до акту за червень 2016 року.

ТОВ Юко-Строй та ТОВ Інтер-Торг 2016 складено акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 29.06.2016 р. за формою № КБ-2в, копію якого надано до матеріалів справи, та в якому замовником вказано ТОВ Юко Строй , а ТОВ Інтер Торг 2016 - субпідрядником.

Позивачем було сплачено ТОВ Інтер Торг 2016 суму в розмірі 6300,00 грн., що підтверджуються наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 303 від 27.07.2016.

Разом з тим, представником позивача на вимогу суду апеляційної інстанції не надано доказів використання вказаних вище робіт у власній господарській діяльності, зокрема, основного договору підряду, в рамках якого були замовлені роботи, або інших документів, які б вказували на об`єктивну необхідність замовлення робіт у ТОВ Інтер Торг 2016 .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наданими позивачем документами не підтверджується наявність зв`язку між замовленням вказаних вище робіт у ТОВ Інтер Торг 2016 із господарською діяльністю позивача.

Крім того, слід відмітити, що сума, сплачена позивачем згідно з вказаним вище платіжним дорученням (6300,00 грн.), є значно меншою, ніж вартість виконаних робіт згідно з актом за формою КБ-2В, яка підлягала сплаті позивачем (72999,23 грн.).

Наявність кредиторської заборгованості перед ТОВ Інтер-Торг 2016 в сумі 66699,23 грн. позивачем підтверджується, однак, обґрунтованих пояснень з цього приводу позивачем не надано.

Отже, є обґрунтованими доводи відповідача про те, що оплату замовлених послуг позивачем не здійснено в повному обсязі.

Враховуючи, що розмір заборгованості позивача перед ТОВ Інтер Торг 2016 значно перевищує суму сплачених коштів, беручи до уваги, що з часу укладення договору та оформлення акту прийому-передачі виконаних будівельних робіт (червень 2016 року) пройшло більше ніж 3 роки, однак, заборгованість наразі не погашена, колегія суддів вважає, що наявність заборгованості в сумі 66699,23 грн. ставить під сумів реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Інтер-Торг 2016 .

При цьому, слід відмітити, що відповідно до акту перевірки, в Єдиному державному реєстрі податкових накладних відсутні відомості щодо придбання ТОВ Інтер Торг 2016 послуг з виготовлення плити промислової підлоги у виробничому корпусі № 70 по вул. Рудика в м. Харкові, надання яких було предметом договору між позивачем та вказаним контрагентом.

Беручи до уваги викладене, враховуючи наявність неспростованої податкової інформації про відсутність у ТОВ Інтер Торг 2016 трудових та матеріальних ресурсів (основних засобів), необхідних для виконання підрядних будівельних робіт, колегія суддів вважає вірним висновок акту перевірки про завищення податкового кредиту за червень 2016 року та заниження податкового зобов`язання за червень 2016 року в сумі 12167 грн. по відносинам із ТОВ Інтер Торг 2016 .

З приводу господарських відносин із ТОВ «Петра Транс Груп» , ТОВ Атлон Трейдінг , ТОВ Інжекс та ТОВ ТК Прод-Маркет , колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "ЮКО СТРОЙ" (Покупець) та ТОВ «Петра Транс Груп» (Постачальник) укладено договір поставки №01-03/2016 від 01.03.2016, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Згідно із п.2.1 договору поставки №01-03/2016 від 01.03.2016 асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі специфікації постачальника, погодженої покупцем, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.4.1 договору поставки №01-03/2016 від 01.03.2016 поставка товарів здійснюється постачальником в межах наявного асортименту протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару та інші умови.

На виконання умов договору сторонами складено та підписано додаток №1 від 01.03.2016 (специфікацію), в якому визначено, що продукцією, яка поставляється є кабель ААБл 3х35-10 (ож), а також видаткову накладну №ВН 322016 від 01.03.2016, копію якої надано до матеріалів справи.

На підтвердження транспортування товару позивачем надано копію товарно-транспортної накладної № 322016 від 01.03.2016, в якому пунктом навантаження вказано : м. Харків, вул.. Автогенна, 7, а пунктом розвантаження - смт. Петрівка, Станично-Луганський район, Луганська область.

Оплату товару здійснено на підставі рахунку №32-2016 від 01.03.2016 згідно з платіжним дорученням № 182 від 01.03.2016, копії яких наявні в матеріалах справи.

Заборгованість позивача перед ТОВ Петра Транс Груп складає 14914,06 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ "ЮКО СТРОЙ" (Покупець) та ТОВ «ІНЖЕКС» (Постачальник) укладено договір поставки №22/2017 від 22.02.2017, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Згідно із п.2.1 договору поставки №22/2017 від 22.02.2017 асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі специфікації постачальника, погодженої покупцем, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.4.1 договору поставки №22/2017 від 22.02.2017 поставка товарів здійснюється постачальником в межах наявного асортименту протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару та інші умови.

Пунктом 4.7 договору поставки № 22/2017 від 22.02.2017 визначено, що постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов`язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене у замовленні покупця, з усією супроводжувальною документацією.

На виконання умов договору сторонами складено та підписано додаток №1 від 22.02.2017, в якому визначено, що продукцією, яка поставляється є труба кан. зов. ПП 200х6000 SN8 гофр. INCor.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ Інжекс поставлено позивачеві товар, визначений у специфікації згідно з видатковою накладною №214 від 28.02.2017, копія якої наявна в матеріалах справи. Продавцем виставлено позивачу рахунок-фактуру №235 від 22.02.2017, згідно з яким оплачено товар згідно з платіжним дорученням № 488 від 22.02.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ЮКО СТРОЙ" (Покупець) та ТОВ «ТК ПРОД-МАРКЕТ» (Постачальник), укладено договір поставки №2802/17 від 28.02.2017, за умовами якого Постачальник зобов`язується проводити поставку (продаж) покупцю у власність товарно-матеріальних цінностей, окремими партіями, відповідно до замовлення Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Згідно із п.1.2 договору поставки №2802/17 від 28.02.2017 асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначаються у бухгалтерських документах постачальника, рахунку-фактурі, видаткових накладних, які після підписання сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України, та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.3 договору поставки №2802/17 від 28.02.2017 товар вважається поставленим постачальником та переданим у власність покупця з моменту підписання покупцем накладних, які свідчать про факт отримання товару і не потребує підписання між сторонами будь-яких актів приймання-передачі товару у власність.

В рамках виконання умов зазначеного договору позивачем отримано від ТОВ «ТК ПРОД-МАРКЕТ» товар - трубу каналізаційну згідно з видатковими накладними №136 від 28.02.2017, 137 від 28.02.2017.

Продавцем було виставлено рахунки №142 від 28.02.2017, №143 від 28.02.2017, однак, позивачем ці рахунки не оплачено.

Заборгованість позивача перед ТОВ ТК Прод-Маркет складає 19658,25 грн., що підтверджується позивачем по справі.

Як свідчать матеріали справи, позивач в рамках здійснення власної господарської діяльності мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Атлон Трейдінг» з приводу придбання товарів, а саме фібри анкерної.

На підтвердження реальності господарських відносин із ТОВ Атлон Трейдінг позивачем надано копії рахунку на оплату №263 від 24.11.2016, видаткової накладної №326 від 25.11.2016, платіжних доручень №400 від 25.11.2016 та №401 від 25.11.2016, оборотно-сальдовими відомості по рахунку 631.

Заборгованість позивача перед ТОВ Атлон Трейдінг складає 58533,00 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту по відносинах із ТОВ «Петра Транс Груп» , ТОВ Атлон Трейдінг , ТОВ Інжекс та ТОВ ТК Прод-Маркет слугувала наявність відкритих кримінальних проваджень, в ухвалах по яких фігурують вказані контрагенти позивача, неможливість останніх вчиняти господарських операції з огляду на відсутність у них необхідних матеріальних та трудових ресурсів, ненадання товарно-транспортних накладних щодо поставки товарів від ТОВ Атлон Трейдінг , ТОВ Інжекс та ТОВ ТК Прод-Маркет , недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної щодо перевезення товару від ТОВ Петра Транс Груп , наявність заборгованості перед ТОВ Атлон ТРейдінг , ТОВ ТК Прод Маркет та ТОВ Петра Транс Груп , а також реєстрація ІР-адрес контрагентів позивача, з яких направлялись на реєстрацію податкові накладні, в інших країнах (ТОВ Атлон Трейдінг - Німеччина, ТОВ Інжекс та ТОВ ТК Прод-Маркет - Російська Федерація).

Колегія суддів зауважує, що з часу укладення договорів та оформлення первинних документів (березень 2016 року, листопад 2016 року, лютий 2017 року) пройшло більше ніж 3 роки, при цьому, наразі заборгованість перед ТОВ «Петра Транс Груп» , ТОВ Атлон Трейдінг та ТОВ ТК Прод-Маркет не погашена, при цьому, на користь останнього позивачем коштів не сплачено взагалі. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що оплату замовлених послуг позивачем не здійснено в повному обсязі, що, в тому числі, ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами.

Будь-яких обґрунтованих пояснень з приводу направлення на реєстрацію податкових накладних з іноземних ІР-адрес контрагентами позивача ТОВ Атлон Трейдінг , ТОВ Інжекс та ТОВ ТК Прод-Маркет , податкові адреси яких знаходяться на території України, представником позивача не надано.

Колегія суддів, не заперечуючи, що обов`язок надання доказів правомірності свого рішення покладений на відповідача як суб`єкта владних повноважень, вважає за необхідне вказати, що позивач, у свою чергу, не звільнений від обов`язку надання документів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, в даному випадку - реальності господарських операцій між ТОВ Юко Строй та вказаними контрагентами.

Однак, жодних доказів, які б спростовували доводи відповідача про неможливість поставки товарів позивачу вказаними контрагентами з огляду на відсутність у них необхідних матеріальних та трудових ресурсів, позивачем не надано.

Не спростовуючи того, що за змістом договорів поставки із ТОВ Інжекс та ТОВ ТК Прод-Маркет постачальники вважаються такими, що виконали свої зобов`язання, з моменту доставки товару позивачу, у зв`язку з чим доставка здійснювалась силами постачальників, колегія суддів відмічає, що щодо ТОВ Атлон Трейдінг такі положення у договорі відсутні, однак, товарно-транспортні накладні щодо перевезення товару від цього постачальника позивачем не надані.

Колегія суддів зауважує, що у товарно-транспортній накладній щодо доставки товару, придбаного у ТОВ Петра Транс Груп , вказане місце навантаження - м. Харків, вул. Автогенна, 7, в той час як зареєстрованим місцем знаходження вказаного постачальника є м. Вишневе, Київської області. Жодних пояснень з приводу наявності у ТОВ Петра Транс Груп об`єктів, через які провадиться господарська діяльність, за адресою : м. Харків, вул. Автогенна, 7, або іншого зв`язку цієї адреси з вказаним підприємством, позивачем не надано.

Колегія суддів зауважує, що такі обставини, як наявність кредиторської заборгованості понад 3 роки, наявність податкової інформації про відсутність необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, ненадання товарно-транспортних накладних або недоліки у їх заповненні, реєстрація постачальниками податкових накладних з іноземних ІР-адрес, самі по собі поодинці не є підставою вважати господарські операції безтоварними, однак, у своїй сукупності вони ставлять під сумнів реальність господарських операцій.

За відсутності відповідних пояснень та беззаперечних доказів реального характеру господарських операцій колегія суддів вважає первинні документи, оформлені за результатами відносин із вказаними контрагентами, такими, що не є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по відносинам із ТОВ «Петра Транс Груп» за березень 2016 року на 20391,01 грн., ТОВ Атлон Трейдінг за листопад 2016 року в розмірі 45954 грн., ТОВ Інжекс в розмірі 4584,67 грн. за лютий 2017 року та ТОВ ТК Прод-Маркет за лютий 2017 року.

Колегією суддів не заперечується, що норми Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Разом з тим, судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з ТОВ Альп Ресурс , ТОВ Інтер Торг 2016 , ТОВ Петра Транс Груп , ТОВ Інжекс , ТОВ Атлон ТРейдінг , ТОВ ТК Прод Маркет , зокрема, не досліджено відповідність первинних документів вимогам податкового законодавства; не з`ясовано умови спірних договорів та специфіки господарських операцій позивача з контрагентами; не перевірено фактичне придбання спірного товару (документальне оформлення, зміст та порядок виконання) саме у ТОВ Альп Ресурс та виконання підрядних будівельних робіт саме цим контрагентом.

Враховуючи вищенаведене, висновок суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень від 13.03.2019 №00000281412 про збільшення позивачу податкового зобов`язання з ПДВ на 31853 грн. та №00000291412 про зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, на суму 108378 грн., є передчасним.

Крім того, судом першої інстанції при прийнятті рішення взагалі не надано оцінки податковому повідомленню-рішенню від 13.03.2019 № 00000301412, яким позивачу зменшено податкове зобов`язання на суму 85914 грн.

У відповідності до пп. а , пп. б п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення слугував висновок відповідача про завищення ТОВ Юко Строй податкових зобов`язань по операціям з продажу товару, нібито придбаного у ТОВ Альп Ресурс та у ТОВ Атлон Трейдінг .

Як зазначає представник позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю Юко Строй було придбано у ТОВ Альп Ресурс фібру анкерну обсягом 8 тон, у ТОВ Атлон Трейдінг - фібру анкерну обсягом 9 тон, яку в подальшому позивачем було продано покупцю ТОВ «СП Ековтор» фібру, на підставі видаткових накладних № 11 від 25.11.2016 та № 13 від 13.12.2016.

На підтвердження факту реалізації цього товару ТОВ СП Ековтор позивачем надано копії товарно-транспортних накладних № Р687 від 13.12.2016 та № Р662 від 25.11.2016, та банківських виписок по рахунку позивача (т.2, а.с.31-34, т.2, а.с.160-161).

Разом з тим, враховуючи, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ Альп Ресурс та ТОВ Атлон Трейдінг фібри анкерної в загальному обсязі 17 тон фактично не відбулися, беручи до уваги, що представник позивача наполягає на тому, що продукція, яка була продана Товариству з обмеженою відповідальністю СП Ековтор , надійшла саме від ТОВ Альп Ресурс та ТОВ Атлон Трейдінг , колегія суддів вважає господарські операції з продажу позивачем фібри анкерної Товариству з обмеженою відповідальністю СП Ековтор є такими, що не відбулися.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних відносинах між ТОВ Юко Строй та ТОВ СП Ековтор не виникло об`єкту оподаткування у розумінні п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України, а відтак, відсутні підстави для нарахування позивачем податкових зобов`язань по відносинам із вказаним контрагентом в сумі 85914 грн.

Згідно із частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 13.03.2019 №00000281412 про збільшення позивачу податкового зобов`язання з ПДВ на 31853 грн. та №00000291412 про зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, на суму 108378 грн., та № 00000301412 про зменшення податкового зобов`язання на суму 85914 грн., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а відтак, відсутні підстави для визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.317 КАС України неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Підсумовуючи викладене вище, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 по справі № 520/6982/19 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року по справі № 520/6982/19 залишити без змін.

Прийняти постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юко Строй" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді (підпис) (підпис) С.П. Жигилій В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 19.03.2020 року