Постанова

від 14.07.2021 по справі 520/6982/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року

м. Київ

справа №520/6982/19

адміністративне провадження №К/9901/16686/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Блажівської Н.Є., Білоуса О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,

представника відповідача - Виноградова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЮКО СТРОЙ на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Перцова Т.С., судді - Жигилій С.П., Русанова В.Б.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮКО СТРОЙ до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЮКО СТРОЙ (далі за текстом - ТОВ ЮКО СТРОЙ , Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі за текстом - ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2019 року №00000281412, №00000291412 та №00000301412.

На обґрунтування позову позивач стверджував, що реальність господарських операцій з контрагентами повною мірою підтверджуються первинними документами, а висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб, які проводили перевірку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року адміністративний позов Товариства задоволено в повному обсязі.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване.

На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції, з яких він виходив при вирішення справи, зокрема: щодо обов`язковості підписання актів виконаних робіт одночасно за участі замовника, підрядника та субпідрядника; непідтвердження факту придбання товару через відсутність доказів перевезення товару від контрагента до позивача; відсутності права на податковий кредит з огляду на наявність кредиторської заборгованості у розрахунках з контрагентами та відомостей про факт реєстрації контрагентами податкових накладних з іноземних ІР-адрес.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами (судом) норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).

У розрізі підстав касаційного оскарження рішення та висновків суду апеляційної інстанції в оскаржуваному рішення заявник касаційної скарги звертає увагу на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо необхідності підписання актів виконаних робіт одночасно за участі замовника, генпідрядника та субпідрядника, а також щодо реєстрації контрагентами податкових накладних з іноземних ІР-адрес.

Окрім того, стверджує, що судом апеляційної інстанції не застосовано правових позицій, викладених Верховним Судом: у постанові від 12 лютого 2020 року (справа №440/3783/18), відповідно до якої відсутність товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операції саме з поставки продукції; у постанові від 21 березня 2018 року (справа №813/1497/17), згідно з якою наявність кредиторської заборгованості не є підставою для позбавлення суб`єкта господарювання права на податковий кредит з ПДВ; у постановах від 18 грудня 2018 року (справа №816/1118/17) та від 5 лютого 2020 року (справа №823/1519/16), відповідно до якої відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними підтверджується фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване рішення апеляційного суду без змін як законне й обґрунтоване, а скаргу позивача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення.

В судове засідання, призначене на 14 липня 2021 року, позивач, ТОВ ЮКО СТРОЙ , явку свого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи. 12 липня 2021 року від представника Товариства, адвоката Шафоростова В.О., надійшло клопотання про розгляд касаційної скарги без участі позивача та його представника.

Представник відповідача, ГУ ДПС у Харківській області, в судовому засіданні 14 липня 2021 року підтримав аргументи й доводи, викладені ним у письмовому відзиві на касаційну скаргу, проти задоволення якої заперечував.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЮКО СТРОЙ з питань дотримання вимог податкового законодавства за господарськими взаємовідносинами з ТОВ Інтер-Торг 2016 за червень 2016 року, з ТОВ Петра Транс Груп за березень 2016 року, з ТОВ Альп Ресурс за жовтень - грудень 2016 року, з ТОВ Атлон Трейдінг за листопад 2016 року, з ТОВ ТК Прод-Маркет та ТОВ Інжекс за лютий 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт від 5 лютого 2019 року, яким зафіксовано порушення Товариством вимог податкового законодавства, а саме: завищення суми податкових зобов`язань за операціями, оформленими як реалізація товарів, на загальну суму ПДВ 85914 грн; завищення податкового кредиту на загальну суму 226145 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у розмірі 31853 грн у жовтні 2016 року; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в сумі 108378 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень 13 березня 2019 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №00000281412, яким Товариству збільшено податкове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 31853 грн та нараховано штрафні санкції 7963,25 грн; №00000291412, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, на суму 108378 грн; №00000301412, яким зменшено податкове зобов`язання на суму 85914 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позов в повному обсязі та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив того, що реальність господарських відносин між позивачем та контрагентами ТОВ Інтер-Торг 2016 , ТОВ Петра Транс Груп , ТОВ Альп Ресурс , ТОВ Атлон Трейдінг , ТОВ ТК Прод-Маркет , ТОВ Інжекс повною мірою підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Приймаючи протилежне рішення та відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено дотримання вимог податкового законодавства за господарськими взаємовідносинами з контрагентами, як і не підтверджено подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних згідно з наданими первинними документами товарів.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має діяти з належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податку повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, - що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Здійснюючи аналіз реальності господарської діяльності позивача з контрагентами на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та встановлюючи їх відповідність дійсному економічному змісту господарських операцій, суд апеляційної інстанції, з урахуванням висновків податкового органу, виходив з наступного.

І. Так, між ТОВ ЮКО СТРОЙ (Замовник) та ТОВ Альп Ресурс (Підрядник) укладено низку договорів підряду: №2202/2016 від 21 липня 2016 року, предметом якого є виконання робіт з улаштування зовнішніх мереж каналізації та електропостачання у смт. Петрівка, Луганської області; №1411 від 14 липня 2016 року, предметом якого є монтаж зовнішніх мереж електропостачання смт. Петрівка Луганської області; №19/2016 від 19 жовтня 2016 року, предметом якого є виконання робіт з улаштування залізобетонної підлоги за адресою: Харківська область, м. Дергачі.

Крім того, між ТОВ Альп Ресурс (Постачальник) та ТОВ ЮКО СТРОЙ (Покупець) укладено договір поставки №1212/2016 від 12 грудня 2016 року (продукція - фібра анкерна в кількості 8 тон).

На обґрунтування фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ Альп Ресурс відповідач посилався, зокрема, на протокол допиту свідка - директора означеного товариства ОСОБА_1 , отриманий в рамках кримінального провадження, в якому останній заперечив будь-яке відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Альп Ресурс . Втім, клопотань про виклик ОСОБА_1 для допиту його в судовому засіданні в якості свідка щодо обставин господарських взаємовідносин з позивачем учасники процесу в суді апеляційної інстанції не заявляли, відтак суд обмежився дослідженням наявних у справі первинних та інших документів, якими позивач спростовував висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки.

Так, з пояснень представника позивача апеляційним судом з`ясовано, що договори підряду на виконання вказаних вище будівельних робіт були замовлені позивачем у ТОВ Альп-Ресурс з метою виконання власних договірних зобов`язань перед Петрівською селищною радою (договір підряду №102 від 13 листопада 2015 між) та ТОВ Амкор Тобакко Пекеджиз Україна (договір від 18 жовтня 2016 року).

Проаналізувавши надані позивачем первинні та інші документи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі не можуть вважатися належними доказами реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Альп Ресурс , що, з урахуванням специфіки спірних господарських операцій, дозволяє стверджувати, що наданими в матеріалах справи документами не підтверджується наявність зв`язку між замовленням вказаних вище робіт у ТОВ Альп Ресурс із господарською діяльністю позивача, як і не підтверджується, що роботи на об`єктах, які були предметом договору між ТОВ Юко Строй та замовниками Петрівською селищною радою, ТОВ Амкор Тобакко Пекеджинг Україна , фактично виконувались саме субпідрядником ТОВ Альп Ресурс , а не іншою особою. Суд констатував, що надання представником позивача згоди Петрівської селищної ради на залучення позивачем ТОВ Альп Ресурс як субпідрядника не є беззаперечним доказом того, що працівники ТОВ Альп Ресурс дійсно знаходились на вказаному об`єкті та виконували роботи за замовленням позивача, з огляду на відсутність доказів цього. Судом також ураховано, що податкові звіти за формою 1-ДФ, які є підставою для висновку про наявність робочої сили у контрагента позивача, ТОВ Альп Ресурс за спірний період не подавались.

Аналізуючи господарські відносини з придбання позивачем у ТОВ Альп Ресурс фібри анкерної згідно з договором №1212/2016 від 12 грудня 2016 року, судом апеляційної інстанції враховано, що в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано придбання ТОВ Альп Ресурс фібри анкерної, як і послуг з виконання будівельних робіт. В бухгалтерському обліку позивача вказаний товар не обліковується як такий, що придбаний саме у ТОВ Альп Ресурс , про що свідчать надані до матеріалів справи копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631.

Судом також узято до уваги, що доказів транспортування ТОВ Альп Ресурс вказаного товару до м. Харків позивачем не надано. При цьому суд правильно зауважив, що сама по собі відсутність товарно-транспортної накладної щодо перевезення товару від ТОВ Альп Ресурс не є доказом безтоварності господарських операцій, разом з тим, суд враховував, що місцезнаходження ТОВ Альп Ресурс зареєстроване у м. Київ, а товар в подальшому позивачем поставлявся іншому контрагенту з власного складу в м. Харків.

Отже, з огляду на неможливість підтвердження придбання ТОВ Альп Ресурс фібри анкерної за даними ЄРПН та нездійснення обліку вказаного товару як такого, що придбаний від ТОВ Альп Ресурс , апеляційний суд дійшов висновку, що надані позивачем документи не є належним доказом реального фактичного вчинення господарської операції та правомірності формування позивачем податкового кредиту за відносинами із вказаним контрагентом.

У доводах касаційної скарги позивач посилається на помилковість тверджень суду апеляційної інстанції щодо обов`язковості підписання актів виконаних робіт одночасно за участі замовника, підрядника та субпідрядника. Втім, колегія суддів враховує, що висновок суду апеляційної інстанції щодо нереальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Альп Ресурс за спірними правочинами здійснений за наслідками аналізу усіх наявних у справі доказів та матеріалів в їх системній сукупності та взаємозв`язку зі змістом укладених правочинів.

ІІ. Надаючи оцінку реальності господарських відносин із ТОВ Інтер Торг 2016 , суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

12 квітня 2016 року між ТОВ ЮКО СТРОЙ (Замовник) та ТОВ Інтер-Торг 2016 (Підрядник) укладено договір підряду №12/04/2016 на виконання робіт з виготовленню 960 м2 плити промислової підлоги у виробничому корпусі №70 за адресою: м. Харків, вул. Рудика, 6.

Проаналізувавши надані позивачем первинні та інші документи на підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі не доводять факту використання вказаних вище робіт у власній господарській діяльності, зокрема, основного договору підряду, в рамках якого були замовлені роботи, або інших документів, які б вказували на об`єктивну необхідність замовлення робіт у ТОВ Інтер Торг 2016 . Судом також враховано, що сума, сплачена позивачем згідно з платіжним дорученням (6300,00 грн), є значно меншою, ніж вартість виконаних робіт згідно з актом за формою КБ-2В, яка підлягала сплаті позивачем (72999,23 грн), що, на переконання суду, ставить під сумів реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Інтер-Торг 2016 .

Також, судом взято до уваги, що в Єдиному державному реєстрі податкових накладних відсутні відомості щодо придбання ТОВ Інтер Торг 2016 послуг з виготовлення плити промислової підлоги у виробничому корпусі №70 по вул. Рудика в м. Харкові, надання яких було предметом договору між позивачем та вказаним контрагентом.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на наявність неспростованої податкової інформації про відсутність у ТОВ Інтер Торг 2016 трудових та матеріальних ресурсів (основних засобів), необхідних для виконання підрядних будівельних робіт, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність тверджень податкового органу щодо завищення позивачем у спірному періоді податкового кредиту та заниження податкового зобов`язання за відносинам із ТОВ Інтер Торг 2016 .

ІІІ. Досліджуючи господарські взаємовідносини позивача з контрагентами ТОВ Петра Транс Груп , ТОВ Атлон Трейдінг , ТОВ Інжекс та ТОВ ТК Прод-Маркет , апеляційний суд встановив наступне:

Між ТОВ ЮКО СТРОЙ (Покупець) та означеними вище контрагентами було укладено низку договорів поставки, а саме: з ТОВ Петра Транс Груп (Постачальник) - договір №01-03/2016 від 1 березня 2016 року (товар - кабель ААБл 3х35-10 (ож); з ТОВ Інжекс (Постачальник) - договір №22/2017 від 22 лютого 2017 року (товар - труба кан. зов. ПП 200х6000 SN8 гофр. INCor); з ТОВ ТК Прод-Маркет (Постачальник) - договір №2802/17 від 28 лютого 2017 року (товар - труба каналізаційна). Окрім того, в рамках здійснення власної господарської діяльності позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ Атлон Трейдінг з приводу придбання товарів, а саме фібри анкерної.

Обґрунтовуючи факт завищення позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами із переліченими вище контрагентами контролюючий орган посилався на наявність відкритих кримінальних проваджень, де фігурують контрагенти позивача, неможливість останніх вчиняти господарських операції з огляду на відсутність у них необхідних матеріальних та трудових ресурсів, ненадання товарно-транспортних накладних щодо поставки товарів від ТОВ Атлон Трейдінг , ТОВ Інжекс та ТОВ ТК Прод-Маркет , недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної щодо перевезення товару від ТОВ Петра Транс Груп , наявність заборгованості перед ТОВ Атлон ТРейдінг , ТОВ ТК Прод Маркет та ТОВ Петра Транс Груп , а також реєстрація ІР-адрес контрагентів позивача, з яких направлялись на реєстрацію податкові накладні, в інших країнах (Німеччина, Російська Федерація).

Здійснюючи аналіз господарських взаємовідносин позивача з переліченими вище контрагентами суд апеляційної інстанції, з урахуванням аргументів податкового органу, дійшов висновку, що позивачем не доведено належними й допустимими доказами реальності таких правовідносин. Роблячи такий висновок апеляційний суд виходив з того, що з часу укладення договорів та оформлення первинних документів пройшло більше ніж 3 роки, заборгованість перед ТОВ Петра Транс Груп , ТОВ Атлон Трейдінг та ТОВ ТК Прод-Маркет на час розгляду справи не погашена, при цьому на користь останнього позивачем коштів не сплачено взагалі. Судом взято до уваги, що жодних доказів, які б спростовували доводи відповідача про неможливість поставки товарів позивачу вказаними контрагентами з огляду на відсутність у них необхідних матеріальних та трудових ресурсів, позивачем не надано, що ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами.

Досліджуючи обставини транспортування товарів судом апеляційної інстанції встановлено, що товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару від ТОВ Атлон Трейдінг позивачем не надані. У товарно-транспортній накладній щодо доставки товару, придбаного у ТОВ Петра Транс Груп , вказане місце навантаження - м. Харків, вул. Автогенна, 7, в той час як зареєстрованим місцем знаходження вказаного постачальника є м. Вишневе, Київська області. При цьому жодних пояснень з приводу наявності у ТОВ Петра Транс Груп об`єктів, через які провадиться господарська діяльність, у м. Харків, або іншого зв`язку цієї адреси з вказаним підприємством, позивачем не надано.

У контексті наведених вище висновків і мотивів, з яких виходив суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення, колегія суддів КАС ВС вважає за необхідне зазначити, що такі обставини, як наявність кредиторської заборгованості, наявність податкової інформації про відсутність необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, ненадання товарно-транспортних накладних або недоліки у їх заповненні, реєстрація постачальниками податкових накладних з іноземних ІР-адрес, самі по собі (поодинці) не є підставою вважати господарські операції безтоварними, однак, у своїй сукупності та у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами вони ставлять під сумнів реальність господарських операцій.

Колегія суддів враховує, що при вирішенні спору судом апеляційної інстанції надано детальну оцінку обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з ТОВ Альп Ресурс , ТОВ Інтер Торг 2016 , ТОВ Петра Транс Груп , ТОВ Інжекс , ТОВ Атлон ТРейдінг , ТОВ ТК Прод Маркет , зокрема, досліджено відповідність первинних документів вимогам податкового законодавства; з`ясовано умови спірних договорів та специфіку господарських операцій позивача з контрагентами; перевірено фактичне придбання спірного товару (документальне оформлення, зміст та порядок виконання) у ТОВ Альп Ресурс та виконання підрядних будівельних робіт саме цим контрагентом.

За відсутності відповідних пояснень та беззаперечних доказів реального характеру господарських операцій колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що первинні документи, оформлені за результатами відносин із вказаними вище контрагентами, такими, що не є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права. Висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судом здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів. При цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Доводи скаржника у розрізі підстав касаційного оскарження зводяться до незгоди із правовою оцінкою наданим позивачем доказам, однак, такі доводи відповідно до статті 341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду і не є свідченням неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень ПК України.

Постанови Верховного Суду, на які послався скаржник у касаційній скарзі, ухвалені за відмінних обставин справи та не є релевантними до обставин цієї справи.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЮКО СТРОЙ - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська

Повний текст судового рішення складено 19 липня 2021 року.