Постанова

від 19.03.2020 по справі 640/1766/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1766/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу приватного підприємства Абсолют - Портал № 1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначена) у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Абсолют - Портал № 1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ПП Абсолют - Портал № 1 звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій реєстратора Запорізької філії державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України щодо внесення відомостей 08.04.2011 р. до Єдиного реєстру забором відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження реєстраційний № № 11050520, 11051197 (номер запису обтяження 14521389, 14684875, 14684914) - арешт всього нерухомого майна ПП Абсолют - Портал № 1 (ЄДРПОУ 36246771) на підставі постанови старшого слідчого СВ УБОЗ Запорізької області ГУ МВС України в Запорізькій області Кудиненка Н. М., від 28.01.2011 р. серія та номер: б/н та постанови старшого слідчого по ОВС СУ ГУМВС України в Запорізькій області Кудиненка Н. М. від 22.02.2011 р. серія та номер: 40810011; зобов`язання вчинити дії щодо скасування та видалення записів від 08.04.2011 р. з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження реєстраційний № № 11050520, 11051197 (номер запису обтяження 14521389, 14684875, 14684914) - арешт всього нерухомого майна ПП Абсолют - Портал №1 (ЄДРПОУ 36246771).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року у відкритті провадження відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у спорі йдеться про неналежність дій реєстратора, що полягають у невстановленні підстав внесення обмежень на нерухоме майно, зокрема реєстратором не було отримано постанов слідчого, на підставі яких внесено відомості до реєстру.

Апелянт зауважує, що оскаржує дії реєстратора виключно з підстав недотримання вимог Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830 (далі - Порядок № 830), що не має ознак приватноправового спору.

Також апелянт зазначає, що станом на дату звернення до реєстратора Кудиненко Н. М. вже не був слідчим у кримінальній справі та не мав відповідних повноважень для звернення до реєстратора, оскільки матеріали кримінальної справи № 40810011 були направлені до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя 15.03.2011 р., тобто до моменту внесення відомостей про обтяження.

Відзив до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явилися. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 19.03.2020 р. постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 55 Конституції України дійсно встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У адміністративному позові позивач наголошує на тому, що у кримінальному провадженні не має статусу обвинуваченого, підозрюваного чи особи, що несе матеріальну відповідальність, відтак до його майна не можуть застосовуватись положення ст. 126 КПК України у редакції 1960 року, згідно якої забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

При цьому, позивач зазначає, що 03.12.2019 р. СУ ГУНП в Запорізькій області на адвокатський запит надано відповідь № 11655/6/04-2019, у якій зазначено, що матеріали кримінальної справи № 4081001 разом з обвинувальним висновком направлено до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя у березні 2011 року.

Одночасно, позивач посилається на ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та наголошує на непорушності права на мирне володіння своїм майном.

У постанові ВС України від 15 травня 2013 року № 6-26цс13 сформовано висновок, відповідно до якого в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви на правильність арешту майна. До цього ж зводяться і роз`яснення, надані Верховним Судом України у пункті четвертому постанови Пленуму від 27 серпня 1976 року Про судову практику в справах про виключення майна з опису .

Таким чином, судом кримінальної юрисдикції повинні розглядатися скарги на законність і обґрунтованість арешту майна, розв`язання яких потребує перевірки наявності підстав і дотримання процедури, встановлених кримінальним процесуальним законом, тобто вирішення по суті питань, які безпосередньо стосуються порядку здійснення кримінального провадження.

Разом із тим, скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, після закриття справи не пов`язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.

Зважаючи на це, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права і виникають з цивільних правовідносин.

Водночас, позивач зауважує, що кримінальна справа знаходиться на дату подання позову на стадії судового розгляду. Протилежних доводів та належних доказів, що можуть їх підтвердити, матеріали справи не місять.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо того, що дана справа підлягає розгляду судом саме цивільної юрисдикції.

Натомість, доводи апеляційної скарги про належність розгляду справи судами адміністративної юрисдикції не спростовують таку позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

При цьому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині належності розгляду справи судом цивільної юрисдикції з огляду на юридичну природу спору, який ґрунтується на правовому забезпеченні охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам, з огляду на що, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині мотивування та в резолютивній частині щодо роз`снення, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм процесуального права, а тому наявні підстави для його зміни.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Абсолют - Портал № 1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Абсолют - Портал № 1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року змінити в мотивувальній частині, а також змінити її резолютивну частину шляхом заміни у пункті 4 слова: цивільного на слово: кримінального .

В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 19.03.2020 р.)