Постанова

від 18.03.2020 по справі 914/1749/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2020 р. Справа №914/1749/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Данко Л.С.

Мирутенка О.Л.

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод б/н від 02.01.2020

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2019 (повний текст рішення складено 12.12.2019, м. Львів, суддя Синчук М.М.)

у справі № 914/1749/19

за позовом: Приватного підприємства Гетьман Трейд , м. Дніпро

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод , м. Самбір Львівської області

про стягнення заборгованості 887 834,73 грн. за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство Гетьман Трейд звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод про стягнення 418 992,69 грн. основного боргу, 292 483,42 грн. - 25% річних, 111 162,82 грн. суми інфляційних, 65 195,80 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки щодо оплати за отриманий товар.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.12.2019 у справі № 914/1749/19 позов Приватного підприємства Гетьман Трейд задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з ТзОВ Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод на користь ПП Гетьман Трейд 418 992,69 грн. основного боргу, 35 098,02 грн. 3 % річних, 111 162,82 грн. інфляційних, 65 195,80 грн. пені, 10 095,48 грн. судового збору та 11 539,54 грн. судових витрат. В решті в позові відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ТзОВ Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод подало апеляційну скаргу б/н від 02.01.2020, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2019 скасувати в частині стягнення 35098,02 - 3% річних, 65 195,80 грн. пені та 11 539,54 грн. судових витрат, в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що умовами договору (розділом 4) не встановлено строку щодо попередньої оплати, а встановлений в п. 4.4 договору строк розрахунку за поставку товару з перевищенням допустимого толерансу.

Водночас, апелянт зазначає, що позивач звертаючись до суду у даній справі просив стягнути з відповідача, зокрема 25 % річних, а суд вийшов за межі позовних вимог і стягнув - 3 % річних.

Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача 11 539,54 грн. судових витрат, що включають витрати на проїзд у м. Львів та витрати пов`язані з проживанням представника Якименко Н.В. в готелі у м.Львові. Апелянт стверджує, що представник позивача Якименко Н.В. не мав процесуального статусу бути представником у даній справі, так як не є адвокатом, ані керівником Приватного підприємства Гетьман Трейд .

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 07.02.2020, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2019 - залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновки місцевого господарського суду не спростовує.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне .

Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2017 між Приватним підприємством Гетьман Трейд (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод (покупець) був укладений договір поставки №54/17.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язався передати у власність покупцю товар, вказаний у п.1.2 цього договору, а покупець - прийняти та оплатити його.

Пунктом 3.10 договору встановлено, що датою поставки вважається дата отримання товаророзпорядчих документів. Датою отримання товаророзпорядчих документів вважається дата, вказана представником покупця на товарній накладній та підтверджена його підписом. У разі відсутності поставленої представником покупця на товарній накладній дати, датою отримання товаророзпорядчих документів вважається дата товарної накладної. У разі поставки товару залізничним транспортом датою поставки вважається дата, вказана на штампелі станції відправлення або станції призначення на залізничній накладній, що додатково узгоджується Сторонами в Специфікаціях до даного договору.

Згідно з п. 4.1 договору, ціна та вартість товару вказується у рахунку та відповідній товарній накладній, а за наявності Специфікації і у Специфікації. Пунктом 4.2 договору передбачено, що загальна вартість товару по даному договору дорівнює сумі вартості товару, поставленого постачальником покупцю протягом усього строку дії даного договору і формується з вартості товару, зазначеної у всіх товарних накладних.

Відповідно до умов п.4.4 договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний проводити попередню оплату товару.

На виконання своїх зобов`язань за договором, постачальником було здійснено поставку товару, що підтверджується наступними документами: видаткова накладна № 184 від 20 квітня 2017 року на суму 6 069,76 грн, товарно-транспортна накладна №996069414 від 19 квітня 2017 року, товарно-транспортна накладна №996086581 від 19 квітня 2017 року, довіреність № 66 від 13 квітня 2017 року; видаткова накладна № 198 від 28 квітня 2017 року на суму 53 110,40 грн, товарно-транспортна накладна № Т198 від 28 квітня 2017 року, довіреність № 71 від 24 квітня 2017 року; видаткова накладна № 274 від 25 травня 2017 року на суму 1 644,60 грн, товарно-транспортна накладна № 996081892 від 23 травня 2017 року, довіреність № 84 від 16 травня 2017 року; видаткова накладна № 284 від 31 травня 2017 року на суму 309 702,14 грн, товарно-транспортна накладна №Т284 від 31 травня 2017 року, довіреність №99 від 31 травня 2017 року; видаткова накладна 342 від 22 червня 2017 року на суму 66 880,00 грн, товарно-транспортна накладна №Т342 від 22 червня 2017 року, довіреність №114 від 22 червня 2017 року; видаткова накладна № 343 від 22 червня 2017 року на суму 63 851,33 грн., товарно-транспортна накладна №Т343 від 22 червня 2017 року, довіреність № 114 від 22 червня 201 7 року; видаткова накладна №429 від 24 липня 2017 року на суму 129 075,91 грн, товарно-транспортна накладна № Т429 від 24 липня 2017 року, довіреність №131 від 21 липня 2017; видаткова накладна № 506 від 16 серпня 2017 року на суму 197 669,44 грн., товарно-транспортна накладна №Т506 від 16 серпня 2017 року, довіреність .№143 від 09 серпня 2017 року; видаткова накладна № 591 від 14 вересня 2017 року на суму 270 520, 90 грн., товарно-транспортна накладна № Т591 від 14 вересня 2017 року, довіреність № 165 від 12 вересня 2017 року; видаткова накладна № 691 від 26 жовтня 2017 року па суму 137 595,60 грн., товарно-транспортна накладна №Т691 від 26 жовтня 2017 року, довіреність № 200 від 26 жовтня 2017 року; видаткова накладна № 753 від 17 листопада 2017 року на суму 7 355,26 грн., товарно-транспортна накладна № Т753 від 17 листопада 2017 року, довіреність № 221 від 17 листопада 2017 року; видаткова накладна № 754 від 17 листопада 2017 року на суму 193 707,29 грн., товарно-транспортна накладна №Т754 від 17 листопада 2017 року, довіреність № 221 від 17 листопада 2017 року; видаткова накладна № 108 від 21 лютого 2018 року на суму 177 760,09 грн., товарно-транспортна накладна №Т108 від 21 лютого 2018 року, довіреність №23 від 21 лютого 2018 року; видаткова накладна № 324 від 07 червня 2018 року на суму 351 232,60 грн., товарно-транспортна накладна №Т324 від 07 червня 2018 року, довіреність № 76 від 29 травня 2018 року; видаткова накладна № 404 від 18 липня 2018 року на суму 229 586,04 грн., товарно-транспортна накладна № Т404 від 18 липня 2018 року, довіреність № 102 від 16 липня 2018 року. Зазначені накладні підписані та скріплені печатками обох сторін.

Позивач стверджує, що відповідачем не оплачено товар, поставлений за видатковими накладними № 108 від 21 лютого 2018 року на суму 177 760,09 грн., № 324 від 07 червня 2018 року на суму 351 232,60 грн., № 404 від 18 липня 2018 року на суму 229 586,04 грн. У зв`язку з чим, позивач зазначає, що загальна сума заборгованості відповідача за поставлений товар склала 418 992,69 грн.

23.05.2019 позивачем було направлено відповідачу претензію про сплату боргу, за невиконанням умов договору поставки від 05.04.2017. Проте дана претензія була залишена без належного реагування.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції просить стягнути з відповідача 418 992,69 грн. основного боргу, 111 162,82 грн. інфляційних втрат, 292 483,42 грн. - 25 % та 65 195,80 грн. пені.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного .

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Однією з підстав виникнення зобов`язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідач не виконав у повному обсязі умов договору поставки щодо оплати товару, у зв`язку чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 418 992,69 грн. основного боргу підлягають до задоволення. Наявність зазначеного боргу перед позивачем відповідач не заперечує. В цій частині рішення суду апелянтом не оскаржується.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визнаних змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач не виконав обов`язку щодо оплати товару суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 35 098,02 грн. 3 % річних, 111 162,82 грн. інфляційних, 65 195,80 грн. пені. Апелянт оскаржує рішення суду лише в частині стягнення 3% річних та пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, позивач при зверненні до суду першої інстанції просив стягнути з відповідача пеню в сумі 65 195,80 грн. за період з 19.08.18 по 19.01.19 та 25% річних у сумі 292 483,42 грн. за період з 01.05.2017 по 19.08.2019.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 5.4. договору сторони передбачили, що у випадку порушення постачальником порядку та строків розрахунків згідно з приписами розділу 4 договору постачальник має право вимагати від покупця сплати штрафних санкцій у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов`язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд першої інстанції виносячи оскаржуване рішення послався на ст. 692 ЦК України та зазначив, що відповідач зобов`язаний був оплатити товар (отриманий на підстав договору) після його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором поставки не встановлено інший строк оплати.

Однак, згідно п.4.4. розділу 4 договору сторони передбачили, що покупець зобов`язаний проводити попередню оплату товару. Сторонами у договорі не погоджено дати (події) до якої має бути здійснена попередня оплата.

Статтею 693 ЦК України визначено якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що умовами договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний проводити попередню оплату товару, але не встановили у який строк, то такий строк визначається ст. 530 ЦК України - боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок оплатити позивачу вартість отриманого товару лише після отримання претензії про сплату боргу протягом семи днів.

Необґрунтованими є посилання позивача на п. 4.5. договору, яким передбачено, що у разі поставки покупцю більшої кількості товару в межах дозволеного толерансу, вказаний товар підлягає оплаті протягом 3-х днів. Адже, позивачем не доведено, що поставка по договору здійснювалась в більшій кількості товару в межах дозволеного толерансу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23.05.2019 позивачем було направлено відповідачу претензію № 356 від 23.05.2019 про сплату боргу, за невиконанням умов договору поставки від 05.04.2017. Відповідач отримав зазначену претензію 28.05.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач має право стягувати з відповідача штрафні санкції за невиконання умов договору поставки (щодо оплати товару отриманого на підставі видаткових накладних № 108 від 21 лютого 2018 року на суму 177 760,09 грн., № 324 від 07 червня 2018 року на суму 351 232,60 грн., № 404 від 18 липня 2018 року на суму 229 586,04 грн.) починаючи з 05.06.2019 .

Враховуючи те, що позивач просить стягнути пеню за період з 19.08.18 по 19.01.2019, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок позовних вимог щодо 3% річних та встановлено, що останні підлягають задоволенню на суму 2 583,00 грн. за період з 05.06.2019 по 19.08.2019.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог оскільки стягнув з відповідача 3% річних, тоді як позивач просив стягнути з відповідача 25 % за користування грошовими коштами, судом оцінюються критично. Адже, як вбачається із прохальної частини позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 25 % річних. Враховуючи, що умовами договору сторони не передбачили відповідальність відповідача у вигляді 25 % річних за порушення зобов`язання, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача слід стягувати 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Щодо тверджень апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача 11539,54 грн. судових витрат, що включають витрати на проїзд у м. Львів та витрати пов`язані з проживанням представника Якименко Н.В. в готелі у м.Львові, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З урахуванням того, що явка представників в судове засідання визнана обов`язковою, представник позивача був присутнім у судових засіданнях 23.09.2019, 25.11.2019, 02.12.2019, подав до суду документи що підтверджують витрати понесені представником позивача у зв`язку з прибуттям у судове засідання (а саме проїзні документи та квитанцію про сплату витрат за проживання), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що судові витрати у розмірі 11 539,54 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Необґрунтованими є твердження апелянта, що представник позивача Якименко Н.В. не має процесуального статусу бути представником у даній справі, так як не є адвокатом, ані керівником Приватного підприємства Гетьман Трейд .

Адже, відповідно до ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно довіреності Приватного підприємства Гетьман Трейд № 1 від 12.09.2019 уповноважено члена Виконавчої дирекції - директора економіки Якименко Наталію Валеріївну представляти інтереси позивача.

Згідно наказу Приватного підприємства Гетьман Трейд № 4-о/с від 26.06.2019 Якименко Н .В. була прийнята на роботу з 01.07.3019 на посаду директора з економіки.

Згідно рішення власника № 6/17 від 29.06.2017 Приватного підприємства Гетьман Трейд до Виконавчої дирекції підприємства входить - директор з економіки.

А відтак, член Виконавчої дирекції - директор економіки Якименко Наталія Валеріївна має право представляти інтереси позивача у суді.

Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2019 у справі № 914/1749/19 слід скасувати в частині задоволення позову ПП Гетьман Трейд до ТзОВ Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод про стягнення 65 195,80 грн. пені 32 515,02 грн. - 3% річних. В цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір розподілити між сторонами пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 277 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод б/н від 02.01.2020 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2019 у справі № 914/1749/19 скасувати в частині задоволення позову Приватного підприємства Гетьман Трейд до Товариства з обмеженою відповідальністю Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод про стягнення 65 195,80 грн. пені 32 515,02 грн. - 3% річних. В цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення залишити без змін:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод (81400, Львівська область, м.Самбір, вул. Децика,16, код ЄДРПОУ 39044904) на користь Приватного підприємства Гетьман Трейд (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Панікахи, 2, корпус 9, поверх 4, офіс 7, код ЄДРПОУ 40657074) 418 992,69 грн. основного боргу, 2 583,00 грн. 3 % річних, 111 162,82 грн. інфляційних та 11 539,54 грн. судових витрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод (81400, Львівська область, м.Самбір, вул. Децика,16, код ЄДРПОУ 39044904) на користь Приватного підприємства Гетьман Трейд (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Панікахи, 2, корпус 9, поверх 4, офіс 7, код ЄДРПОУ 40657074) 7 991,08 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

4. Стягнути з Приватного підприємства Гетьман Трейд (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Панікахи, 2, корпус 9, поверх 4, офіс 7, код ЄДРПОУ 40657074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод (81400, Львівська область, м.Самбір, вул. Децика,16, код ЄДРПОУ 39044904) 2 517,62 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.03.2020.

Головуючий суддя Скрипчук О.С.

Суддя Мирутенко О.Л.

Суддя Данко Л.С.