Постанова

від 19.03.2020 по справі 916/3198/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3198/19

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Маркет", м.Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2019 року, м. Одеса, суддя Степанова Л.В., повний текст рішення складено та підписано 27.12.2019 року

у справі № 916/3198/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Колесника Володимира Івановича, м. Балаклія Харківської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Маркет", м. Одеса

про стягнення 26032 грн.00 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

В жовтні 2019 року Фізична особа-підприємець Колесник Володимир Іванович, м.Балаклія Харківської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Маркет", м. Одеса в якій просив суд стягнути заборгованість за договором про надання експедиційних послуг у сфері організації перевезень вантажів від 10.07.2019 року №5/6 у розмірі 26032 грн., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог, Фізична особа-підприємець Колесник Володимир Іванович, м. Балаклія Харківської області посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Маркет", м. Одеса умов укладеного між сторонами вищезазначеного договору щодо оплати наданих послуг перевезення, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 26032 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.12.2019 року у справі №916/3198/19 (суддя Степанова Л. В.) позов Фізичної особи-підприємця Колесника Володимира Івановича, м. Балаклія Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Маркет", м. Одеса про стягнення 26032 грн. задоволено у повному обсязі. Крім того, вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. та судового збору у розмірі 1921 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки станом на час розгляду справи відповідачем не було подано до суду доказів оплати наданих позивачем послуг, вимоги Фізичної особи-підприємця Колесника Володимира Івановича, м. Балаклія Харківської області щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Маркет", м. Одеса залишку заборгованості за договірними зобов`язаннями є обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Маркет", м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2019 року у справі № 916/3198/19 скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Колесника Володимира Івановича, м. Балаклія Харківської області у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на умови договору про надання експедиційних послуг у сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом від 10.07.2019 року №5/6, а саме п. 2.1.5, зазначає, що після організації перевезення, експедитор був зобов`язаний направити замовнику пакет документів: договір, рахунок, акт виконаних робіт та інші документи, що перевізником, всупереч домовленостям виконано не було, тобто не підтверджено факт виконання послуг за договором, внаслідок чого, у відповідача по справі не виникло зобов`язань щодо сплати за надані позивачем експедиторські послуги.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Маркет", м. Одеса у апеляційній скарзі вказує, що Господарський суд Одеської області при ухваленні оскаржуваного рішення залишив поза увагою той факт, що вищевказаний договір на надання експедиційних послуг не підписаний з боку відповідача по справі, а тому по суті є неукладений.

Разом з тим, скаржник заперечує щодо стягнутих судом першої інстанції витрат на правову допомогу, оскільки на його думку, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Скаржник вважає, що відсутність вищевказаних даних, а також розрахунок цих витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Маркет", м. Одеса у апеляційній скарзі зазначає, що у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу взагалі не підлягають задоволенню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Маркет", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2019 року у справі № 916/3198/19, справу призначено до судового розгляду.

17.02.2020 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду, поштою, від Фізичної особи-підприємця Колесника Володимира Івановича, м. Балаклія Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2019 року у справі №916/3198/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, відзив мотивовано тим, що на думку позивача, судом першої інстанції вірно встановлено про повне виконання позивачем на замовлення відповідача організації перевезення вантажу транспортом позивача на умовах, визначених у заявці від 11.07.2019 року №5/6, що підтверджується транспортною накладною від 12.07.2019 року CMR №0137538, натомість, вимоги, викладені в апеляційній скарзі відповідачем є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. До того ж, позивач у відзиві зазначає, що під час розгляду справи у суді, відповідач жодним чином не заперечував проти наведених в обґрунтування позову підстав, а тому вимоги, викладені в апеляційній скарзі, до задоволення не підлягають. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

24.02.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача по справі надійшла заява про відшкодування судових витрат, відповідно до якої останній просить суд покласти на відповідача по справі судові витрати позивача з оплати послуг адвоката у справі №916/3198/19 в апеляційному провадженні та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Маркет", м. Одеса на користь Фізичної особи-підприємця Колесника Володимира Івановича, м. Балаклія Харківської області судові витрати зі сплати послуг адвоката у розмірі 4000 грн.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Маркет", м. Одеса не підлягає до задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2019 року у справі № 916/3198/19 є правомірним, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Маркет", м. Одеса грошових коштів за договором про надання експедиційних послуг у сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом від 10.07.2019 року №5/6.

Господарським судом Одеської області та судовою колегією Південно - західного апеляційного господарського суду встановлено, що 10.07.2019 року між Фізичною особою - підприємцем Колесником Володимиром Івановичем, м. Балаклія Харківської області (експердитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-МАРКЕТ , м. Одеса (замовник) було укладено договір на надання експедиційних послуг у сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом №5/6 відповідно до умов якого Експедитор за дорученням і за рахунок Замовника приймає на себе зобов`язання по організації перевезення та експедирування вантажів Замовника, шляхом залучення транспортного засобу у третьої особи (далі Перевізник), здійснює безпосередньо перевезення вантажів по території України, а також країн ближнього і далекого зарубіжжя. Послуги за цим Договором надаються протягом усього терміну дії договору на підставі заявки Замовника, яка надається Експедитору. Заявка Замовника повинна бути підписана його уповноваженим представником, який відповідно до установчих документів або довіреністю має право діяти від імені цієї юридичної особи, з проставленням печатки Замовника. Організація перевезень вантажів здійснюється Експедитором на підставі письмових заявок Замовника, які направляються Експедитору факсом. Всі заявки на вантажоперевезення, оформлені у відповідності з умовами даного договору, є додатком до договору. Заявка вважається недійсною, якщо вона не підтверджена однією із сторін.

Пунктом 2.1.1. договору встановлено обов`язок експедитора, що у разі прийняття заявки до виконання, останній повинен підтвердити цей факт шляхом надання замовнику екземпляру заяви зі своєю печаткою за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти. Як убачається з п. 2.1.5., після організації перевезення експедитор зобов`язаний направити замовнику пакет документів: договір, рахунок, акт виконаних робіт та інші документи.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Експедитора або готівковим розрахунком через касу Замовника. Термін оплати за виконані послуги - протягом 1-2 днів після вивантаження, якщо інше не обумовлено у заявці.

Пунктом 10.1. договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року. Як убачається колегією суддів апеляційного суду з матеріалів справи, на договорі маються підписи сторін, які його уклали, як з боку замовника, так і з боку експедитора.

Згідно із заявкою від 11.07.2019 року №5/6, експедитором є позивач, замовником - відповідач по справі. Маршрут перевезення: з міста Натахтарі, Грузія - до міста Одеси, Україна. Крім цього, з вищевказаної заявки вбачається, що місцем розвантаження є 19 км. Старокиївської дороги м. Одеси, датою розвантаження товару є 15.07.2019 року, датою та часом завантаження є 11.07.2019 року о 15.00 год. Вищевказана заявка містить підписи та печатки сторін за договором від 10.07.2019 року № 5/6.

З рахунку від 18.07.2019 року №5/6-1707, який виписаний позивачем по справі, вбачається, що постачальником є Фізична особа - підприємець Колесник Володимир Іванович, м. Балаклія Харківської області, одержувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-МАРКЕТ , м. Одеса. Вартість транспортно - експедиційних послуг складає у загальному розмірі 31 032 грн.

12.08.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-МАРКЕТ , м. Одеса перерахувало на рахунок Фізичної особи - підприємця Колесника Володимира Івановича, м. Балаклія Харківської області грошові кошти у розмірі 5 000 грн. згідно рахунку №5/6 (платіжне доручення від 12.08.2019 року №147).

18.07.2019 року між Фізичною особою - підприємцем Колесником Володимиром Івановичем, м. Балаклія Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-МАРКЕТ , м. Одеса було складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №5/6-1807, відповідно до якого вартість транспортно-експедиційних послуг автомобілем ДАФ за маршрутом місто Натахтарі (Грузія) - місто Чорноморськ (Україна) складає 25000 грн., вартість транспортно-експедиційних послуг автомобілем ДАФ за маршрутом місто Чорноморськ (Україна) - місто Одеса (Україна) складає 6032 грн. При цьому, як встановлено колегією суддів суду апеляційної інстанції, вищевказаний акт містить підпис та печатку лише Фізичної особи - підприємця Колесника Володимира Івановича, м. Балаклія Харківської області.

Як убачається з міжнародної товарно-транспортної накладної, складеної 12.07.2019 року №0137538, 1320 поліетиленових пляшок лимонаду (24 палети), загальною вагою 22372, 8 кг, Товариством з обмеженою відповідальністю Автотранс-Євро , м. Прилуки доставлено Товариству з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-МАРКЕТ , м. Одеса 18.07.2019 року.

Крім цього, судом встановлено, що між директором Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранс-Євро , м. Прилуки та Фізичною особою - підприємцем Колесником Володимиром Івановичем, м. Балаклія Харківської області було укладено Акт здачі-приймання робіт від 18.07.2019 року №А-00000097, відповідно до якого заявка від 11.07.2019 року №5/6 перевізником - Товариством з обмеженою відповідальністю Автотранс-Євро , м. Прилуки виконана, оплата за міжнародні транспортні послуги з перевезення вантажів по маршруту м. Натахтарі (Грузія) - м. Одеса (Україна) становить 28 448 грн. 30 коп.

Здійснення відповідачем тільки часткової оплати рахунку від 18.07.2019 року №5/6-1707 стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду Одеської області.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області щодо обґрунтованості вимог Фізичної особи - підприємця Колесника Володимира Івановича, м. Балаклія Харківської області з огляду на таке.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 10.07.2019 року між Фізичною особою - підприємцем Колесником Володимиром Івановичем, м. Балаклія Харківської області (експердитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-МАРКЕТ , м. Одеса (замовник) було укладено договір на надання експедиційних послуг у сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом №5/6.

На виконання вищевказаного договору позивачем відповідачу було надано послуги, які пов`язані з перевезенням вантажу по території України, а також країн ближнього і далекого зарубіжжя. А саме, як убачається з міжнародної товарно-транспортної накладної від 12.07.2019 №0137538 позивачем, шляхом залучення перевізника, Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранс-Євро , м. Прилуки, було надано послуги щодо надання міжнародних транспортних послуг з перевезення вантажів по маршруту м. Натахтарі (Грузія) - м. Одеса (Україна).

Результат надання позивачем вказаних послуг оформлений Актом здачі-приймання робіт від 18.07.2019 року №А-00000097 та наявністю у міжнародній товарно-транспортній накладній від 12.07.2019 року №0137538 печатки та підпису уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-МАРКЕТ , м. Одеса про одержання продукції від Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранс-Євро , м. Прилуки 18.07.2019 року. Також факт надання зазначених послуг підтверджується частковою оплатою відповідачем виставленого позивачем рахунку від 18.07.2019 року №5/6-1707, виписаним на підставі договору від 10.07.2019 року, на загальну суму 31032 грн., в сумі 5000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.08.2019 року №147, в якому відповідач вказав підставою перерахування цих коштів позивачеві цей рахунок.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що договір на надання експедиційних послуг у сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом від 10.07.2019 року №5/6 останнім не підписано, оскільки нібито існували перемовини щодо погодження його умов. Судовою колегією відхилений цей довід скаржника, оскільки він спростовується матеріалами справи, а саме, наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія договору містить необхідні підпис та печатку Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-МАРКЕТ , м. Одеса, а доданий відповідачем примірник договору на надання експедиційних послуг у сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом від 10.07.2019 року №5/6 за своїм текстом, зокрема, розташуванням реквізитів сторін, відсутністю взагалі підписів та печаток юридичних осіб, не відповідає наявному тексту договору про надання експедиційних послуг, який правильно прийнято судом в якості належного доказу по справі.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів суду апеляційної інстанції, відповідач частково розрахувався за надані позивачем послуги у розмірі 5000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 12.08.2019 року № 147. При цьому, доказів оплати відповідачем у повному обсязі рахунку від 18.07.2019 року №5/6-1707, виставленому на підставі договору від 10.07.2019 року, матеріали справи не містять, в зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги правомірно задоволені судом першої інстанції в повному обсязі з огляду на вищезазначені конклюдентні дії відповідача щодо часткового виконання ним своїх зобов`язань за укладеним сторонами договором шляхом отримання товару, зазначеного в заявці та часткової оплати. Тобто, в даному випадку відповідачем вчинені дії, які однозначно виразили його волю встановити з позивачем спірні правовідношення шляхом поводження, за яким можна зробити висновок щодо його наміру.

При цьому, викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача щодо відсутності підтвердження факту виконання послуг за договором про надання експедиційних послуг у зв`язку з ненаданням на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-МАРКЕТ , м. Одеса пакету документів, визначених у п. 2.1.5. вищевказаного договору судова колегія вважає безпідставними з огляду на таке.

У ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В даному випадку договором, укладеним сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, було передбачено конкретний строк оплати наданих послуг, а саме, протягом 1-2 днів після вивантаження, що підтверджено підписом уповноваженої особи відповідача на міжнародній товарно-транспортній накладній, складеній 12.07.2019 року №0137538, який завірений печаткою юридичної особи.

Отже, в сукупності матеріали справи свідчать, що у замовника виникло перед відповідачем зобов`язання щодо оплати за надані послуги в заявленому до стягненні розмірі, незважаючи на невиконання позивачем умов п. 2.1.5 договору, оскільки будь-яких заперечень або відмови в оплаті отриманого рахунку після вивантаження товару відповідач не висловив, навпаки, частково оплатив виставлений за договором рахунок.

З огляду на викладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції правомірно надано оцінку усім доказам у справі та зроблено висновки, які узгоджуються з приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача залишку заборгованості у розмірі 26032 грн. за договором на надання експедиційних послуг.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Разом з тим, скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним і в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. На думку скаржника, витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, жодним чином не підтверджені та не доведені. Крім того, відсутність документально підтверджених витрат на правову допомогу, а також розрахунку цих витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог у цій частині, оскільки позивачем не надано на адресу суду детального опису робіт, виконаних адвокатом. До того ж, скаржник фактично заперечує понесення позивачем витрат на правничу допомогу у заявленому обсязі, оскільки дана категорія спорів не належить до складних та зазначає про неспівмірність цих витрат.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що задовольняючи клопотання позивача про покладення на відповідача судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем долучено до матеріалів справи докази витрат на правничу допомогу (копію договору від 20.06.2019 року №45, копію акту про витрати адвоката від 12.11.2019 року, копію акту приймання - передачі наданих послуг від 12.11.2019 року №2, копію прибуткового касового ордеру від 24.10.2019 року 01 АААС № 00053 на загальну суму 6000 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 31.03.2015 року КВ №002448).

На підставі вказаних доказів, судом першої інстанції та колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду перевірено обсяг надання та прийняття правової допомоги за договором про надання правничої допомоги від 20.06.2019 року на суму 6000 грн. При цьому, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо неспівмірності витрат, відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані, оскільки відповідачем не надано клопотання суду щодо зменшення судом таких витрат в зв`язку з їх неспівмірностю, що є обов`язковим для можливості суду робити такий висновок. При цьому скаржник не довів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції відсутність в документах, наданих адвокатом, детального опису його витрат, оскільки в матеріалах справи разом з актами від 12.11.2019 року є почасовий звіт адвоката (а. с. 50), а обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено законодавцем на сторону, яка заявляє таке клопотання, згідно з ч.6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-МАРКЕТ , м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2019 року у справі № 916/3198/19 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2019 року у справі № 916/3198/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

До Південно-західного апеляційного господарського суду 24.02.2020 року надійшло клопотання представника позивача, у якому останній просив стягнути з відповідача на користь Фізичної особи - підприємця Колесника Володимира Івановича, м. Балаклія Харківської області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. На підтвердження понесених судових витрат представник позивача надав копію договору про надання правової допомоги від 20.06.2019 року №45, копію акта приймання - передачі наданих послуг від 20.02.2020 року та акту від 20.02.2020 року про витрати на послуги адвоката в апеляційному провадженні, в якому міститься опис та розрахунок наданих послуг (робіт), згідно з договором про надання правничої допомоги, копію видаткового касового ордеру від 20.02.2020 року про виплату гонорару адвокату Рогачову Ю. М. у сумі 4000 грн.

Колегія суддів зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів Південно-західного апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн., з огляду на таке.

Між адвокатом Рогачовим Ю. М. та позивачем 20.06.2019 року укладено договір про надання правничої допомоги № 45. Відповідно до акту про витрати на послуги адвоката у справі №916/3198/19 за позовом Фізичної особи - підприємця Колесника Володимира Івановича, м. Балаклія Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-МАРКЕТ , м. Одеса від 20.02.2020 року, адвокатом надано правову допомогу клієнту у справі №916/3198/19 в Південно-західному апеляційному господарському суді у повному обсязі; послуги адвоката у розмірі 4000 грн. сплачені клієнтом на підставі прибуткового касового ордера від 20.02.2020 року 01АААС №000056. Вищевказаний документ підписано сторонами та скріплено печатками.

За таких обставин колегія суддів вважає, що сторонами обумовлені види діяльності, об`єкт та оплата послуг і відсутні підстави для застосування ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, а також те, що Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-МАРКЕТ , м. Одеса без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області без змін, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим клопотання Фізичної особи - підприємця Колесника Володимира Івановича, м. Балаклія Харківської області про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи у сумі 4000 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2020 року у справі № 904/1878/19.

Керуючись ст. 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Маркет", м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2019 року у справі №916/3198/19 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2019 року у справі №916/3198/19 - без змін.

Задовольнити клопотання Фізичної особи - підприємця Колесника Володимира Івановича, м. Балаклія Харківської області про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-МАРКЕТ (65007, м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 88/1, код ЄДРПОУ 41231276) на користь Фізичної особи - підприємця Колесника Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 4 000 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя: Г.І. Діброва

Судді: Н.М. Принцевська

А.І. Ярош