Рішення

від 18.03.2020 по справі 910/18353/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2020Справа № 910/18353/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/18353/19

За позовом Костянтинівської міської ради (85114, вул. Олекси Тихого, буд. 260, Костянтинівка, Костянтинівський район, Донецька область; ідентифікаційний код 34898855)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛІЯ ТРЕЙДІНГ" (02099, вул. Зрошувальна, буд. 5, м. Київ 99; ідентифікаційний код 39538926)

про стягнення 70 915, 22 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Костянтинівська міська рада (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛІЯ ТРЕЙДІНГ" (далі-відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що відповідач, не оформивши та належним чином не зареєструвавши речове право на вказану земельну ділянку, за умови фактичного користування ними для обслуговування та експлуатації належного йому на праві власності об'єкта нерухомості, в період з 29.01.2018 по 30.11.2019 не вносив плату за користування земельною ділянками у належній формі (орендна плата) та розмірах, внаслідок чого зберіг в себе безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі, що відповідає розміру орендної плати, які він мав би сплатити власнику земельних ділянок в разі належного оформлення та державної реєстрації речових прав на них (розрахунок додається).

У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим № 1412600000:00:021:0114 без належних на те правових підстав за період з 28.01.2018 по 30.11.2019 у сумі 70 915 (сімдесят тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн 22 коп. також позивач просить покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна ) грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви - протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання до суду належних доказів сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1921, 00 грн; належних доказів надсилання відповідачам копії позовної заяви з додатками у встановленому законом порядку (а саме опису вкладення із зазначеним номером поштової накладної; фіскальний чек та поштову накладну).

10.01.2020 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява за вих. №8/26 від 03.01.2020 про усунення недоліків позовної заяви, направлена до суду 08.01.2020 засобами поштового зв`язку, якою останній усунув недоліки визначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 26.12.2019.

14.01.2020 суд відкрив провадження у справі № 910/18353/19, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін та надав сторонам строк для подання заяв по суті справи, про що постановив відповідну ухвалу.

06.02.2020 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

02.03.2020 через відділ канцелярії господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив доводи відповідача та просив задовольнити позовні вимоги.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 24.11.2009 між Костянтинівською міською радою, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Донбасхліб , як орендарем, укладено договір оренди землі № 851/1, відповідно до якого орендодавцем в строкове платне користування передано орендарю земельну ділянку площею 0,0464 га з кадастровим № 1412600000:00:021:0114 для обслуговування торгівельного приміщення по вул. Громова, 6н. Відповідно до пункту 6 вказаного договору оренди землі строк дії даного договору складав 3 роки. При цьому, після закінчення строку договору, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов преважне право на поновлення договору, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як стверджує позивач, після спливу строку дії договору оренди землі № 851/1 від 24.11.2009 (дата спливу строку - 24.11.2012) Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Донбасхліб продовжувало фактичне користування земельною ділянкою комунальної форми власності, однак договір оренди землі в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , поновлено не було, додаткової угоди щодо пролонгації зазначеного договору укладено та зареєстровано також не було.

Надалі у 2015 році Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Донбасхліб було перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Рітейл плюс .

Згідно із інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 29.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю ДАЛІЯ ТРЕЙДІНГ (далі - відповідач) набуло право власності на об'єкт нерухомості - торгівельне приміщення загальною площею 522,2 кв.м., за адресою Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова, 6н, на підставі договору купівлі - продажу № 237 від 29.01.2018.

Відповідач факт набуття ним права власності на зазначений об'єкт нерухомості не заперечує та зазначає у своєму відзиві на позовну заяву, що ТОВ ДАЛІЯ ТРЕЙДІНГ відповідно до договору купівлі - продажу нерухомого майна від 29.01.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. придбало у ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ РІТЕЙЛ ПЛЮС (код 31535142) торгівельне приміщення загальною площею 522,2 кв.м., що складається з: по підвалу: сходова клітина І, ліфт II, кімнати 91а-1,91а-2, 91а-3,91а-4 загальною площею 297,8 кв.м, по І поверху: сходова клітина І, ліфт II, навіс III, кімнати: 91-1,91-2, 91-3, 91-4, 91-5, 91-6, 91-6,91-7, 91-8, 91-9, загальною площею - 224,4 кв.м., розташованих за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Громова, будинок 6н. На момент укладання вищезазначеного договору об'єкт нерухомого майна знаходився на земельній ділянці, загальною площею 0.0464 га, кадастровий номер 1412600000:00:021:0114, переданий Костянтинівською міською радою в строкове платне користування, згідно договору оренди землі № 851/1 від 24.11.2009, зареєстрованого у Донецькій філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що вчинено запис від 23.06.2004 за № 400. До матеріалів справи копія договору купівлі - продажу нерухомого майна від 29.01.2018 відповідачем додана не була.

Враховуючи, що відповідач визнає обставини набуття ним 29.01.2018 права власності на об'єкт нерухомості, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0.0464 га, кадастровий номер 1412600000:00:021:0114, суд вважає відповідну обставину встановленою.

Позивач стверджує, що відповідач починаючи з 29.01.2018, як власник об'єкту нерухомості, розташованого за земельній ділянці кадастровий номер 1412600000:00:021:0114, фактично користується відповідною земельною ділянкою без належних та достатніх на те правових підстав, адже відповідач не вчинив ніяких дій, спрямованих на укладання договору оренди відповідної земельної ділянки із позивачем, як власником такої ділянки. При цьому, відповідач не вносить плату за користування земельною ділянкою, що є порушенням прав позивача, як власника такої земельної ділянки.

Відповідач обставини не внесення ним плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 1412600000:00:021:0114, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, не заперечує.

При цьому, на думку відповідача, позивач та ТОВ Торговий дім Рітейл плюс досі перебувають в договірних взаємовідносинах з приводу користування земельною ділянкою загальною площею 0.0464 га, кадастровий номер 1412600000:00:021:0114 на підставі договору оренди землі № 851/1 від 24.11.2009, і відповідно така земельна ділянка знаходиться в користуванні ТОВ Торговий дім Рітейл плюс , а не відповідача.

Відповідач також зазначає, що позивач не довів існування протягом періоду з 29.01.2018 до 30.11.2019 земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні положень земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду, та не довів обґрунтованість розрахунку заявленої до стягнення суми.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1412600000:00:021:0114 без належних на те правових підстав за період з 28.01.2018 до 30.11.2019 у сумі 70 915, 22 грн, розрахованої з урахуванням нормативно - грошової оцінки відповідної земельної ділянки та розміру річної орендної плати, визначеної п. 288.5.1. Податкового кодексу України та рішенням Костянтинівської міської ради від 26.05.2011 № 6/7-144 Про Положення про розмірі орендної плати за землю .

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав зазначених вище.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, в якому відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З аналізу вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

За змістом частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Для висновку про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів потрібно встановити обставини набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого), а також те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Суд встановив наявність нерухомого майна відповідача на спірній земельній ділянці та відсутність укладеного договору оренди землі протягом періоду, визначеного позивачем, а саме з 29.01.2018 по 30.11.2019.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України унормовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Докази належного оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з позивачем та державної реєстрації такого права в матеріалах справи відсутні.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, мають місце відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати.

При цьому, зобов'язання щодо внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою за своїм змістом є кондикційними. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України). Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Належним способом захисту у цьому випадку є стягнення безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею на підставі (в порядку) глави 83 Цивільного кодексу України.

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213.

Згідно з пунктом 21 Методики нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 20, частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель").

З огляду на вказані приписи положень чинного законодавства України нормативна грошова оцінка вартості земельної ділянки є обов`язковим доказом для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення такої справи, зокрема щодо площі земельної ділянки для розрахунку суми недоотриманих доходів позивача, а також щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки на підставі нормативної грошової оцінки.

Приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.09.2019 № НВ-1405941502019, копія якого наявна в матеріалах справи, земельна ділянка, кадастровий номер 1412600000:00:021:0114, належить до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вид використання земельної ділянки - для обслуговування магазину, площа земельної ділянки складає 0, 0464 га. Державна реєстрація земельної ділянки проведена відділом у Костянтинівському районі Міськрайонного управління у Костянтинівському районі та м. Торецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області 16.01.2004 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовлену 16.01.2004 колективним підприємством Азимут .

Відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, копії яких наявні у справі, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає станом на 01.01.2018 441 802, 68 грн, та 01.01.2019 - 552 253,35 грн.

Рішенням Костянтинівської міської ради від 26.05.2011 № 6/7-144 Про Положення про розміри орендної плати за землю визначені конкретні розміри річної орендної плати у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, залежно від її цільового призначення. Так, для земельних ділянок комерційного призначення, на яких розташовані магазини, кафе, торгові павільйони (як у випадку з відповідачем), розмір річної орендної плати визначений на рівні 10 % від нормативної грошової оцінки - за частину земельної ділянки, зайняту капітальною забудовою, та на рівні 5 % від нормативної грошової оцінки - за частину земельної ділянки, зайняту проходами, зеленими насадженнями.

Зі змісту пункту 7 договору оренди землі № 851/1, укладеного між Костянтинівською міською радою та ТОВ Торговий дім Донбасхліб слідує, що спірна земельна ділянка була сформована з площею 0.0464 га, при цьому ця земельна ділянка зайнята як капітальними спорудами (0,0315 га), так і проїздами, проходами та площадками (0,0149 га).

У зв'язку із вказаним, позивачем, розмір безпідставно збережених відповідачем за рахунок позивача коштів за фактичне користування земельною ділянкою, розраховано з урахуванням розміру нормативної грошової оцінки станом на 01 січня відповідного року (2018 та 2019 роки), а також ставок орендної плати у розмірі відповідно 10 % та 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, розмір коштів, які відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе, хоча мав сплатити їх позивачу у вигляді орендної плати, складає 70 915,22 грн, з них: 31 671, 30 грн за 2018 рік (з 29.01.2018 до 31.12.2018) та 39 243, 92 грн за 2019 рік (з 01.01.2019 до 30.11.2019).

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд вважає його обґрунтованим, зробленим у відповідності до норм чинного законодавства. В зв`язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 70 915, 22 грн є правомірною, обґрунтованою, підтвердженою належними і допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо перебування земельної ділянки, кадастровий номер 1412600000:00:021:0114, в період з 29.01.2018 по 30.11.2019 в користуванні попереднього власника нерухомого майна - ТОВ Торговий дім Донбасхліб , виходячи з того, що норми чинного законодавства (ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України) закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Щодо доводів відповідача стосовно не доведеності позивачем обставин існування протягом періоду з 29.01.2018 до 30.11.2019 земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні положень земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду, та не доведеності обґрунтованості розрахунку заявленої до стягнення суми, то такі доводи спростовані наявними матеріалами справи, а відтак відхиляються судом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованість за фактичне користування земельною ділянкою, у заявленому позивачем розмірі.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Костянтинівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛІЯ ТРЕЙДІНГ" про стягнення 70 915, 22 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛІЯ ТРЕЙДІНГ" (02099, вул. Зрошувальна, буд. 5, м. Київ 99; ідентифікаційний код 39538926) на користь Костянтинівської міської ради (85114, вул. Олекси Тихого, буд. 260, Костянтинівка, Костянтинівський район, Донецька область; ідентифікаційний код 34898855) 70 915 (сімдесят тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн 22 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1412600000:00:021:0114 без належних на те правових підстав за період з 28.01.2018 до 30.11.2019 та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко