Постанова

від 17.07.2020 по справі 910/18353/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2020 р. Справа№ 910/18353/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Дикунської С.Я.

Станіка С.Р.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Далія Трейдінг на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2020

у справі №910/18353/19 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Костянтинівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Далія Трейдінг

про стягнення 70 915, 22 грн,

1. Зміст позовних вимог та заперечень

Костянтинівська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Далія Трейдінг (далі - ТОВ Далія Трейдінг , відповідач) про стягнення 70 915,22 грн орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1412600000:00:021:0114 без належних на те правових підстав за період з 28.01.2018 до 30.11.2019.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач, не оформивши та належним чином не зареєструвавши речове право на вказану земельну ділянку, за умови фактичного користування нею для обслуговування та експлуатації належного йому на праві власності об`єкта нерухомості, в період з 29.01.2018 по 30.11.2019 не вносив плату за користування земельною ділянкою у належній формі та розмірах, внаслідок чого зберіг в себе безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі, що відповідає розміру орендної плати, які він мав би сплатити власнику земельної ділянки в разі належного оформлення та державної реєстрації речових прав на неї.

У зв`язку з цим позивач просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим №1412600000:00:021:0114 без належних на те правових підстав за період з 28.01.2018 по 30.11.2019 у сумі 70 915,22 грн.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог у повному обсязі та зазначив про те, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.01.2018, він придбав у ТОВ Торговий дім Рітейл Плюс торгівельне приміщення загальною площею 522,2 кв.м., що розташоване за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Громова, будинок 6н. На момент укладання вищезазначеного договору об`єкт нерухомого майна знаходився на земельній ділянці, загальною площею 0,0464 га, кадастровий номер 1412600000:00:021:0114, переданий Костянтинівською міською радою в строкове платне користування, згідно договору оренди землі №851/1 від 24.11.2009. Відповідач вважав, що позивач та ТОВ Торговий дім Рітейл плюс досі перебувають в договірних взаємовідносинах з приводу користування земельною ділянкою загальною площею 0,0464 га, кадастровий номер 1412600000:00:021:0114 на підставі договору оренди землі №851/1 від 24.11.2009, і відповідно така земельна ділянка знаходиться в користуванні ТОВ Торговий дім Рітейл плюс , а не відповідача.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

24.11.2009 між Костянтинівською міською радою, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Донбасхліб , як орендарем, укладено договір оренди землі №851/1, відповідно до якого орендодавцем в строкове платне користування передано орендарю земельну ділянку площею 0,0464 га з кадастровим №1412600000:00:021:0114 для обслуговування торгівельного приміщення по вул. Громова, 6н.

Відповідно до пункту 6 договору договір укладено на 3 роки. Після закінчення строку договору, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов преважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Після спливу строку дії вищевказаного договору оренди землі (дата спливу строку - 24.11.2012) Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Донбасхліб продовжувало фактичне користування земельною ділянкою комунальної форми власності, однак договір оренди землі в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , поновлено не було, додаткової угоди щодо пролонгації зазначеного договору не укладено та не зареєстровано.

У 2015 році Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Донбасхліб було перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Рітейл плюс .

29.01.2018 ТОВ Далія Трейдінг набуло право власності на об`єкт нерухомості - торгівельне приміщення загальною площею 522,2 кв.м., за адресою Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова, 6н, на підставі договору купівлі - продажу №237, укладеного з продавцем - ТОВ Торговий дім Рітейл Плюс , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. Торгівельне приміщення загальною площею 522,2 кв.м. складається з: по підвалу: сходова клітина І, ліфт II, кімнати 91а-1,91а-2, 91а-3,91а-4 загальною площею 297,8 кв.м, по І поверху: сходова клітина І, ліфт II, навіс III, кімнати: 91-1,91-2, 91-3, 91-4, 91-5, 91-6, 91-6,91-7, 91-8, 91-9, загальною площею - 224,4 кв.м., розташованих за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Громова, будинок 6н. На момент укладання вищезазначеного договору об`єкт нерухомого майна знаходився на земельній ділянці, загальною площею 0,0464 га, кадастровий номер 1412600000:00:021:0114, переданий Костянтинівською міською радою в строкове платне користування, згідно договору оренди землі №851/1 від 24.11.2009, зареєстрованого у Донецькій філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що вчинено запис від 23.06.2004 за №400.

Судом першої інстанції встановлено наявність нерухомого майна відповідача на спірній земельній ділянці та відсутність укладеного договору оренди землі протягом періоду, визначеного позивачем, а саме з 29.01.2018 по 30.11.2019.

Відповідно до даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.09.2019 № НВ-1405941502019 земельна ділянка, кадастровий номер 1412600000:00:021:0114, належить до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вид використання земельної ділянки - для обслуговування магазину, площа земельної ділянки складає 0,0464 га. Державна реєстрація земельної ділянки проведена відділом у Костянтинівському районі Міськрайонного управління у Костянтинівському районі та м. Торецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області 16.01.2004 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовлену 16.01.2004 колективним підприємством Азимут .

Відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1108/0/203-19 від 05.03.2019 та №1107/0/203-19 від 05.03.2019, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки станом на 01.01.2018 складає 441 802,68 грн, станом на 01.01.2019 - 552 253,35 грн.

Рішенням Костянтинівської міської ради від 26.05.2011 №6/7-144 Про Положення про розміри орендної плати за землю визначені конкретні розміри річної орендної плати у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, залежно від її цільового призначення. Так, для земельних ділянок комерційного призначення, на яких розташовані магазини, кафе, торгові павільйони (як у випадку з відповідачем), розмір річної орендної плати визначений на рівні 10% від нормативної грошової оцінки - за частину земельної ділянки, зайняту капітальною забудовою, та на рівні 5% від нормативної грошової оцінки - за частину земельної ділянки, зайняту проходами, зеленими насадженнями.

Зі змісту пункту 7 договору оренди землі №851/1, укладеного між Костянтинівською міською радою та ТОВ Торговий дім Донбасхліб слідує, що спірна земельна ділянка була сформована з площею 0,0464 га, при цьому ця земельна ділянка зайнята як капітальними спорудами (0,0315 га), так і проїздами, проходами та площадками (0,0149 га).

Позивачем розмір безпідставно збережених відповідачем за рахунок позивача коштів за фактичне користування земельною ділянкою, розраховано з урахуванням розміру нормативної грошової оцінки станом на 01 січня відповідного року (2018 та 2019 роки), а також ставок орендної плати у розмірі відповідно 10% та 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, розмір коштів, які відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе, хоча мав сплатити їх позивачу у вигляді орендної плати, складає 70 915,22 грн, з них: 31 671,30 грн за 2018 рік (з 29.01.2018 до 31.12.2018) та 39 243, 92 грн за 2019 рік (з 01.01.2019 до 30.11.2019).

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Далія Трейдінг на користь Костянтинівської міської ради 70 915,22 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1412600000:00:021:0114 без належних на те правових підстав за період з 28.01.2018 до 30.11.2019, та 1 921 грн судового збору.

Суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі мають місце відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, а тому належним способом захисту у цьому випадку є стягнення безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею на підставі (в порядку) глави 83 Цивільного кодексу України.

Місцевим господарським судом зазначено, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель. Судом встановлено, що розмір безпідставно збережених відповідачем за рахунок коштів за фактичне користування земельною ділянкою позивачем розраховано з урахуванням розміру нормативної грошової оцінки станом на 01 січня відповідного року (2018 та 2019 роки), а також ставок орендної плати у розмірі відповідно 10 % та 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд першої інстанції визнав його обґрунтованим та зробленим у відповідності до норм чинного законодавства.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Далія Трейдінг звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 у справі №910/18353/19 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в сумі 33 207,75 грн, а в іншій частині позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та допущено неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідач вказує, що судом в порушення норм процесуального права було вирішено питання про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні за наявності клопотання відповідача здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін. Скаржник зазначає, що своє клопотання мотивував тим, що ціна позову не є безспірною, та вважає, що суд першої інстанції порушив його право на доступ до суду.

Також відповідач стверджує, що судом не встановлено обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Вважає, що позивачем не доведено існування протягом періоду з 29.01.2018 до 30.11.2019 земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, реальної можливості передачі земельної ділянки в оренду, а також не довів обґрунтованість розрахунку заявленої до стягнення суми.

Скаржник посилається на ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України та зазначає, що до нього як до особи, яка набула право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, переходить право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. На підставі цього стверджує, що орендна плата має розраховуватися виходячи з суми орендної плати, вказаної у договорі оренди з попереднім землевласником, а не з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу Костянтинівська міська рада проти задоволення скарги заперечила, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідача, є безпідставними.

Позивач зазначає, що за будь-яких обставин, в обов`язковому порядку продовження договору оренди землі відбувається шляхом укладання сторонами відповідної додаткової угоди. Водночас, договір оренди земельної ділянки №851/1 від 24.11.2009, укладений з попереднім землевласником, після закінчення строку його дії продовжено не було, а тому договір є таким, що припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Відтак, право оренди на спірну земельну ділянку до відповідача в порядку ч. 2 ст. 120 ЗК України не переходило. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно здійснено розрахунок орендної плати на підставі положень договору №851/1 від 24.11.2009, оскільки жодних правових наслідків цей договір для відповідача не породжує.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/18353/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Далія Трейдінг на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 у справі №910/18353/19 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Далія Трейдінг про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Далія Трейдінг на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 у справі №910/18353/19, справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

7. Джерела права й акти їх застосування

Цивільний кодекс України

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Земельний кодекс України

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України унормовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 9 ст. 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Податковий кодекс України

Згідно з пп. 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У відповідності до пп. 14.1.72, 14.1.136 Податкового кодексу України земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 289.1 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Закон України Про оренду землі

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оренду землі об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

- власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Закон України Про оцінку земель

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

За змістом ч. 2 ст. 20, ч. 3 ст. 23 Закону України Про оцінку земель Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Господарський процесуальний кодекс України

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

8. Позиція апеляційного суду

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Далія Трейдінг не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2009 між Костянтинівською міською радою, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Донбасхліб , як орендарем, укладено договір оренди землі №851/1, відповідно до якого орендодавцем в строкове платне користування передано орендарю земельну ділянку площею 0,0464 га з кадастровим №1412600000:00:021:0114 для обслуговування торгівельного приміщення по вул. Громова, 6н. Договір укладений строком на 3 роки, тобто до 29.11.2012.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Донбасхліб продовжувало фактичне користування земельною ділянкою комунальної форми власності, однак договір оренди землі в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , поновлено не було, додаткової угоди щодо пролонгації зазначеного договору укладено та зареєстровано також не було.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Частиною шостою статті 33 вищезазначеного Закону передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Такий висновок відповідає вимогам абзаців 6-8 статті 33 Закону, зі змісту яких вбачається, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору, то необхідно у випадку поновлення договору оренди землі в обов`язковому порядку укласти протягом місяця додаткову угоду із уповноваженим керівником органу виконавчої влади без прийняття органом виконавчої влади рішення про поновлення договору оренди землі щодо земель державної власності.

Тобто, за будь-яких обставин, в обов`язковому порядку продовження чи поновлення договору оренди землі відбувається за укладення сторонами додаткової угоди. Наведена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі №709/433/17.

Натомість, матеріали справи не містять доказів на підтвердження поновлення договору оренди землі №851/1 від 29.11.2009, а відтак, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, зазначений договір оренди землі є припиненим з 30.11.2012, а ТОВ Торговий дім Донбасхліб (в подальшому перейменоване на ТОВ Торговий дім Рітейл Плюс ) продовжувало користуватися спірною земельною ділянкою у період з 30.11.2012 без належних правових підстав, оскільки у строк, встановлений договором, письмово не повідомляло орендодавця про намір продовжити його дію, а тому не скористалося правом у встановленому законом порядку поновити цей договір оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на ст. 120 ЗК України та стверджує, що до нього як до особи, яка набула право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, переходить право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, а тому орендна плата має розраховуватися виходячи з суми орендної плати, вказаної у договорі оренди з попереднім землевласником, а не з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими твердженнями ТОВ Далія Трейдінг , з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Водночас, у статті 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Також, частиною 5 статті 6 Закону України Про оренду землі визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто, в силу імперативних вимог статті 125 ЗК України від однієї особи до іншої особи за правилами статті 120 цього Кодексу та частини 3 статті 7 Закону України Про оренду землі не може перейти право оренди земельної ділянки, яке у попереднього землекористувача не існувало станом на час відчуження ним будівель, розташованих на цій земельній ділянці. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.02.2020 у справі №913/169/18 та від 13.03.2020 у справі №913/224/18.

Таким чином, оскільки договір оренди землі №851/1 від 29.11.2009 станом на дату відчуження нерухомого майна (29.01.2018), розташованого на цій земельній ділянці, припинив свою дію, орендних відносин між позивачем та ТОВ Торговий дім Рітейл плюс ) не існувало, до спірних правовідносин не ч. 2 ст. 120 ЗК України не застосовується, та доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційним судом відхиляються.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, у спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція висловлена також Верховним Судом у постанові від 13.03.2020 у справі № 913/224/18.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, мають місце відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати.

При цьому, зобов`язання щодо внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою за своїм змістом є кондикційними. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України). Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20.11.2017 у справі №922/3412/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Належним способом захисту у цьому випадку є стягнення безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею на підставі (в порядку) глави 83 Цивільного кодексу України.

Отже, Костянтинівська міська рада правомірно звернулася до суду з вимогою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період безпідставного користування відповідачем спірною земельною ділянкою (з 29.01.2018 по 30.11.2019) у порядку статті 1212 ЦК України.

При цьому, згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку. Наведена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 02.06.2020 у справі №922/2845/19.

Як встановлено місцевим господарським судом, розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Громова, будинок 6н, було здійснено на підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,0464 га, кадастровий номер 1412600000:00:021:0114.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що доводи ТОВ Далія Трейдінг стосовно помилкового обрахунку розміру безпідставно збережених коштів є необґрунтованими, а з огляду на положення статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель місцевий господарський суд, перевіривши цей розрахунок, правомірно виходив із правильності визначення міськрадою такої суми на основі належних і допустимих доказів - витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: №1108/0/203-19 від 05.03.2019 та №1107/0/203-19 від 05.03.2019.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено існування протягом періоду з 29.01.2018 до 30.11.2019 земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

Про необхідність застосування статті 791 ЗК України при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі №922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Костянтинівська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

У витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.09.2019 №НВ-1405941502019 вказується, що державна реєстрація земельної ділянки площею 0,0464 га, кадастровий номер 1412600000:00:021:0114, розташованої за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Громова, будинок 6н, здійснена 16.01.2004 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості).

Згідно з договором оренди землі №851/1 від 29.11.2009 об`єктом оренди є та сама земельна ділянка за кадастровим номером 1412600000:00:021:0114 площею 0,0464 га, розташована за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Громова, будинок 6н.

Стверджуючи про недоведеність існування протягом періоду з 29.01.2018 до 30.11.2019 земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, скаржник не надає будь-якої іншої інформації стосовно того, що він користується земельною ділянкою, відмінною за характеристиками від земельної ділянки, зазначеної у договорі №851/1 від 29.11.2009. Навпаки, у відзиві на позовну заяву, відповідач стверджує, що на момент придбання ним нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 29.01.2018, вказане майно було розташоване на земельній ділянці площею 0,0464 га, кадастровий номер 1412600000:00:021:0114, розташованої за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Громова, будинок 6н.

Таким чином, з наявних у справі доказів вбачається однозначний висновок про те, що відповідач протягом періоду з 29.01.2018 до 30.11.2019 користувався земельною ділянкою площею 0,0464 га, кадастровий номер 1412600000:00:021:0114, розташованою за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Громова, будинок 6н, при цьому вказана земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав з 16.01.2004, а тому доводи скаржника в цій частині апеляційним господарським судом також відхиляються.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права судовою колегією відхиляються з огляду на те, що оскільки розгляд справ на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи за відповідним клопотанням учасника справи є правом, а не обов`язком суду, яким суд апеляційної інстанції користується з урахуванням конкретних обставин справи. Відповідачем не наведено суду обставин, за яких спір не міг бути вирішений в порядку спрощеного позовного провадження. Судова колегія зазначає, що спірність ціни позову, яка, за твердженнями відповідача, мала бути меншою ніж заявлена позивачем, не є підставою для розгляду справи у загальному позовному провадженні з викликом сторін, оскільки у будь-якому випадку справа відповідала б критерію малозначності - ціна позову у будь-якому випадку становила менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому твердження скаржника про те, що він був позбавлений доступу до правосуддя, колегія вважає необґрунтованим, оскільки відповідач не був позбавлений можливості надати суду необхідні пояснення та докази на підтвердження його доводів, про що, зокрема, зазначено в ухвалі про відкриття провадження у справі.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що викладені позивачем доводи в обґрунтування апеляційної скарги є безпідставними, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, не доведені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції від 18.03.2020 прийнято у відповідності до норм закону без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Далія Трейдінг на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 у справі №910/18353/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 у справі №910/18353/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Далія Трейдінг .

4. Матеріали справи №910/18353/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Я. Дикунська

С.Р. Станік