Рішення

від 10.03.2020 по справі 912/2787/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 рокуСправа № 912/2787/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Перепічай В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №912/2787/19 від 21.10.2019

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідмікс" (далі - ТОВ "Фідмікс"), код ЄДР 41330723, вул. Танкопія, буд. 17/1, кв. 106, м. Харків, 61091

до Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Мюннт" (далі - ПП "ПА "Мюннт"), код ЄДР 20660017, (смт. Новгородка, вул. Дружби, б. 89, Новгородківський район, Кіровоградська область, 28200)

про стягнення 108 869, 40 грн

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - адвокат Сільченко Т.І., ордер серія ХВ №5110024 від 25.09.2019 (в режимі відеоконференції);

від відповідача - адвокат Хилько Ю.І, ордер серія КР №134504 від 01.11.2019.

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "Фідмікс" до ПП "ПА "Мюннт" про стягнення 108 869, 40 грн з яких: 51 749,82 грн основного боргу, 41504,71 грн пені, 4 111,65 грн. 3% річних, 11 503,22 грн інфляційних втрат з покладення на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем Договору на поставку товарів № 3 від 05.07.2017 в частині своєчасної та повної оплати поставленої продукції.

Ухвалою від 21.10.2019 господарський суд (суддя Глушков М.С.) прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судовий розгляд призначив на 19.11.2019 о 15:30. Надав сторонам строк для подання заяв по суті.

01.11.2019 від представника відповідача надійшла до суду заява з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

06.11.2019, в межах строку, наданого судом в ухвалі від 21.10.2019, до господарського суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначає, зокрема, що позивачем не враховано часткову оплату основної заборгованості, допущені арифметичні помилки при нарахуванні пені, розмір витрат на правову допомогу носить дискримінаційний характер, оскільки складає майже 50% від суми основного боргу.

У відзиві на позов відповідач вказує, що наданий до суду в якості доказу позивачем Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами спору станом на 24 вересня 2019 року містить помилкову інформацію про те, що на підставі договору №3 від 10 липня 2017 року проводились господарські операції лише до 03 грудня 2018 року, оскільки згідно до складеного Акту звіряння взаємних розрахунків складеному головним бухгалтером підприємства відповідача, на підставі Рахунку на оплату №2 від 05 лютого 2019 року складеного позивачем з посиланням на умови договору №3 від 10.07.2017 року Платіжним дорученням №189 від 06 лютого 2019 року на розрахунковий рахунок позивача перераховано 55000 грн. за дозатор-медикатор. За видатковою накладною №2 від 12 лютого 2019 року 4 дозатори-медикатори загальною вартістю 44000 грн. отримані представником відповідача, а грошові кошти в розмірі 11000 грн. залишилися в розпорядженні позивача та у відповідності до п.4.5 Договору №3 від 05 липня 2017 року повинні бути зараховані в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої по даті видачі неоплаченої видаткової накладної, незалежно від зазначеної в платіжному дорученні призначення платежу. Таким чином, розмір основної заборгованості повинен бути зменшеним на суму фактично проведеної попередньої оплати або часткового погашення заборгованості в розмірі 11000 грн. та складає 40749 грн. 82 коп. та саме з цієї суми нараховуються штрафні санкції.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем допущено методологічну помилку при нарахуванні пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Зокрема, позивачем не враховано практику Європейського суду з прав людини з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебуває в його провадженні. Як вбачається з рішень Європейського суду з прав людини Сєрков проти України заява №39766/05 від 07.10.2011 року , Бочан проти України №7577/02 від 03.05.2007 року суд вважав за необхідне при розрахунку пені Суд вважав за потрібне призначити пеню виходячи з граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Натомість, як вбачається з відомостей на відкритому сайті Європейського центрального банку в період з березня 2016 року по вересень 2019 року ключова ставка рефінансування та гранична позичкова ставка залишається на рівні 0% . Приплюсувавши до вказаного розміру граничної позичкової ставки 3 відсотки, маємо результат про те, що за правилами Європейського суду з прав людини пеня має бути в розмірі 3 відсотки, а не 34-35 відсотків як запропоновано позивачем у його розрахунку пені. Нарахування до стягнення пені в розмірі 41504 грн 71 коп. на суму фактичної заборгованості 40749 грн. 82 коп. є ознакою явного дискримінаційного підходу до відповідача з боку позивача, що є неприпустимим.

Відповідач звертає увагу суду, що позивачем подано в якості доказів до суду бухгалтерські документи, які не оформлені належним чином відповідно до приписів ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та вказана обставина потребує додаткового витребування інших документів (довіреностей на отримання матеріальних цінностей, платіжних доручень, документів складського обліку та інших). Крім того, позивачем допущено арифметичні помилки в наданому до суду Розрахунку, що потребує додаткового часу на його перевірку та усунення помилок.

Зокрема, вибірковою перевіркою встановлено, що при розрахунку пені по видатковій накладній №4 від 07.08.2017 року на суму заборгованості 172499 грн 40 коп. застосовано облікову ставку НБУ в розмірі 12,5 %, хоча в даному розрахунку вказана ставка значиться в розмірі 12%. Крім того, проведено нарахування пені за 8 днів в період з 22.08. по 29.08.2017 року замість 7 днів, у зв`язку з чим безпідставно завищено нараховану пеню в розмірі 113 грн. 42 коп. Аналогічні помилки при підрахунку періодів прострочення виконання зобов`язань по оплаті отриманого товару допущені при проведенні розрахунку пені по видатковій накладній №11 від 06.11.2017 року з 22.09.2017 року по 26.10.2017 року коли зазначено 35 днів прострочення замість 34 днів.

Також відповідач наполягав на здійсненні переходу від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття.

18.11.2019, в межах строку, наданого судом в ухвалі від 21.10.2019, до господарського суду надійшла відповідь №б/н від 15.11.2019 на відзив, у якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Так, щодо твердження відповідача про те, що грошові кошти в розмірі 11000,00 грн, які залишились у розпорядженні позивача у відповідності до п. 4.5. Договору №3 від 05 липня 2017 року повинні бути зараховані в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої по даті видачі неоплаченої видаткової накладної, незалежно від зазначеної в платіжному дорученні призначення платежу, позивач наголошує на такому.

Зазначена думка Відповідача передчасна, та наведене виключна для введення в оману сторін господарського провадження з огляду на наступне. По-перше п.9.3 Договору передбачено, що при відсутності письмової заяви будь-якої із сторін, про припинення зобов`язання за Договором (з повідомленням іншої сторони за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору, вказаному у п. 9.2.), Договір автоматично продовжується до 31 грудня 2018 року. Жодних додаткових угод чи письмових/усних домовленостей сторін до Договору про продовження строку його дії не існую. З огляду на це, 4 дозатори - медикатора загальною вартістю 44 000,00 грн отримані представником Відповідача на підставі видаткової накладної № 2 від 12 лютого 2019 року, та оплата у розмірі 55 000,00 грн отриманої Позивачем за Платіжним дорученням № 189 від 06 лютого 2019 року були здійснення поза строком дії Договору, а отже посилання Представника Відповідача на п. 4.5. Договору, щодо зарахування 11 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості є помилковим. Поставка товару за № 2 від 12 лютого 2019 року та оплата, що була здійснена Відповідачем за господарським договором укладеним у спрощений спосіб в порядку реч. 2. п. 1 ст. 181 ГК України та поза межами Договору, який є складовою предмету та підстав позову.

Окрім цього, позивач звертає увагу суду, що Договір на поставку товарів №3 від 05 липня 2017 року відображений у видаткових накладних як Договір №3 від 10.07.2017 . Зазначена невідповідність жодним чином не оспорюється сторонами та пов`язується з тим, що відповідно до п. 9.1. Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами , як наслідок в процесі ведення бухгалтерського обліку (а саме в реєстрі договорів Позивача) зазначений Договір датується моментом його підписання, а не датою складання, а отже будь-які документи (в тому числі документи первинного бухгалтерського обліку та інші похідні документи, що прямо або опосередковано відображають дійсність/порядок/звіряння/ господарських операцій містять/можуть містити вказану невідповідність.

Далі, стосовно зазначення представником відповідача, про те, що позивачем допущено методологічну помилку при нарахуванні пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. Зокрема не враховано практику Європейського суду з прав людини в частині необхідності розрахунку пені виходячи з граничної позичкової ставки Європейського Центрального Банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, позивачем вказано таке.

Зазначене припущення представника Відповідача є помилковим та таким, що не має жодного відношення до правовідносин, що підлягають врегулюванню в межах справи. Наведені Представником Відповідача рішення Європейського суду з прав людини Сєрков проти України заява №39766/05 від 03.05.2007 року та Бочан проти України №7577/02 від 03.05.2007 в п. 69, та відповідно п. 100 містять положення, щодо визначення пені, наступного формулювання: Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки ; Однак, відповідно до Конвенції про захист прав людини та основних свобод" зазначена ставка використовується" у випадку невиплати коштів за рішенням Європейського суду з прав людини протягом трьох; місяців з дня Набуття ним статусу остаточного, на суму, вказану в рішенні, нараховується пеня. З 2002 р. Європейський суд з прав людини визначає суми справедливої сатисфакції в євро і встановлює пеню, розмір якої прив`язується до річної позичкової ставки Європейського Центрального Банку.

З огляду на вище наведене, Позивач критично відноситься до припущення Представника Відповідача, та підкреслює, що нарахування пені, 3 процентів річних та інфляційних витрат було здійснено відповідно до п. 5.3. Договору та ст. 625 ЦК України.

Щодо твердження Відповідача, про подання Позивачем в якості доказів до суду бухгалтерських документів (довіреностей на отримання ТМЦ, платіжних доручень, документів складського обліку та інші), що не оформлені належним чином відповідно до приписів ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та допущення арифметичних помилок в наданому до суду розрахунку позивач зазначає таке.

Відповідно до абз. 1 п. 2.4. наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 Про Затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, Договором не визначено обов`язковості документу, що підтверджує повноваження представника, а перехід право власності на поставлену продукцію пов`язаний з моментом підписання сторонами накладних на відпуск продукції (видаткових накладних) п. 3.3. Договору. З огляду на вказане, довіреність не є обов`язковою складовою належного виконання господарської операції ні за законом ні за Договором.

Щодо допущення помилок в наданому до суду Розрахунку, Позивач зазначає, що перевірка достовірності сум та правильності проведення процедури розрахунку є виключною компетенцією Суду та буде встановлена Судом при постановлені рішення.

Стосовно завищеного розміру судових витрат позивач зазначає, що сума у розмірі 20 000,00 грн обумовлена положеннями договору про надання правової допомоги № _ від 25 вересня 2019 року та є конфіденційною по відношенню до третіх осіб. Також зазначена сума цілком відображає об`єм наданих послуг та інших дій що необхідно буде вчинити представникові Позивача в межах справи №912/2787/19. Окрім того, Позивач зазначає, розмір на оплату послуг з правової допомоги сформований згідно з рекомендаціями викладеними в Рішенні № 17 розширеного засідання Ради адвокатів Харківської області від 23.03.2018 року.

У судовому засіданні 19.11.2019 протокольною ухвалою господарський суд оголосив перерву до 10.12.2019 об 11:30.

03.12.2019 до господарського суду від позивача надійшли заперечення №б/н від б/д на заяву відповідача щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про розподіл судових витрат, відповідно до якого позивач просить стягнути з ПП ПА Мюннт" на користь ТОВ "ФІДМІКС" судові витрати, зокрема пов`язані з оплатою професійної правової допомоги (послуг адвоката з надання правової допомоги) щодо розгляду даної справи в господарському суді у сумі 10 000 грн.

За результатами підготовчого засідання 10.12.2019 господарський суд ухвалою постановив здійснювати подальший розгляд справи №912/2787/19 за правилами загального позовного провадження за клопотанням відповідача. Підготовче засідання призначив на 18.12.2019 о 16:30. Позивача зобов`язав надати письмові пояснення щодо посилань у видатковій накладній №2 від 12.02.2019 та рахунку на оплату №2 від 05.02.2019 на Договір на поставку товарів №3 від 05.07.2017; відповідача - власний контррозрахунок суми заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

18.12.2019 до господарського суду надійшов супровідний лист від 16.12.2019 за підписом представника відповідача, до якого додано власний розрахунок заборгованості, втрат від інфляції та 3% річних у даній справі.

Так відповідач зазначає, що у відповідності до умов господарського договору №3 від 05.07.2017 року проведено наступні господарські операції та оплачено вартість отриманих товарів таким - чином:

1. В порядку попередньої оплати перераховано позивачу 18.07.2017 року 172499 грн 40 коп. та в то же день по видатковій накладній отримано товар на суму 172499 грн.40 коп., заборгованості по даній операції не допущено.

2). 07.08.2017 року по накладній №4 отримано товар на суму 172499 грн.40 коп., вартість якого оплачено 30.08.2017 року, тобто з простроченням на 7 днів, за які штрафні санкції, 3% річних та пеня не нараховуються.

3) 07.08.2017 року відповідач отримав товар на суму 124804 грн.60 коп., вартість якого оплатив 17.08.2017 року, тобто у встановлений договором строк. Заборгованості по даній операції не допущено.

3) По видатковій накладній №6 від 04 вересня 2027 року отримано товар на суму 137999 грн.52 коп., вартість яких оплачено 22 вересня 2017 року частково та виникла заборгованість в розмірі 13194 грн.72 коп., яку фактично майже погашено платіжним дорученням №189 від 06 лютого 2019 року на суму 11000 грн., а заборгованість по даній операції складає 2194 грн.72 коп.

За умовами договору суму переплати в лютому 2019 року в розмірі 11000 грн. позивач повинен був зарахувати саме для погашення заборгованості по даній господарській операції, а не створювати умови для стягнення штрафних санкцій та пені.

Отже, до нарахування підлягає 132 грн. З процентів річних, 426 грн.63 коп. втрат від інфляції та 132 грн пені на загальну суму 700 грн. а позивачем запропоновано стягнути за даною заборгованістю 696 грн. 97 коп. пені, 80 грн. 25 коп. 3-х відсотків річних та 278 грн.54 коп. втрат від інфляції на загальну суму 1055 грн55 коп., що є безпідставним.

4) За видатковою накладною №7 від 07.09.2017 року отримано товар на суму 124804 грн. 80 коп., вартість якого оплачено 22.09.2017 року повністю. Пеня, втрати від інфляції та проценти річних нараховано безпідставно.

5) За видатковою накладною №9 від 02.10.2017 року отримано товар на суму 120749 грн. 58 коп., вартість якого оплачено 05.12.2017 року повністю.

Втрати від інфляції за несвоєчасну оплату складають з 01.11. по 30.11.2017 року складають 1086 грн.74 коп., пеня 287 грн.50 коп. та проценти річних-288 грн.

6) За видатковою накладною №11 від 06.11.2017 року отримано товар на суму 103499 грн64 коп., оплату якого проведено 05.12.2017 року з порушенням строку оплати на 15 днів, штрафні санкції та пеня за неповний місяць не нараховуються.

7). За видатковою накладною №14 від 04.11.2017 року отримано товар на суму 103499 грн.64 коп., оплату якого проведено 28.12.2017 року повністю із затримкою 7 днів, за прострочення яких втрати від інфляції, пеня та проценти річних не нараховуються.

6) 3а видатковою накладною №16 від 18.12.2017 року отримано товар на суму 68999 грн. 76 коп., оплату проведено повністю 19.02.2018 року . За порушення строку проведення оплати підлягає до нарахування з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року втрати від інфляції 1034 грн 99 коп, пеня 0 грн. та 170 грн 3 процентів річних.

7) За видатковою накладною №3 від 05.03.2018 року отримано товар на суму 68999 грн, 76 коп., вартість якого оплачено 22.03.2018 року повністю, але з порушенням строку оплати на 3 дні, за які пеня, втрати від інфляції та проценти річних не нараховуються.

8) За видатковою накладною №6 від 07.05.2018 року отримано товар на суму 51749 грн.82 коп., вартість якого оплачено повністю 30.05.2018 року з порушенням строку оплати на 8 днів, за які штрафні санкції та пеня не нараховуються.

9) За видатковою накладною №8 від 01.06.2018 року отримано товар на суму 51749 грн.82 коп., вартість яких оплачено 30.05.2018 року повністю із затримкою на 15 днів, за які втрати від інфляції, пеня та проценти річних не нараховуються.

10) За видатковою накладною №10 від 06.07.2018 року отримано товар на суму 51749 грн.82 коп, оплату якого проведено повністю 27.07.2018 року із затримкою на 7 днів, за які пеня, втрати від інфляції та проценти річних не повинні нараховуватись.

11). За видатковою накладною №12 від 02.08.2018 року отримано товар на суму 51749 грн. 82 коп., вартість якого оплачено 31.08.2018 року із затримкою на 14 днів, за які втрати від інфляції, пеня та 3 % річних не нараховуються.

12.) За видатковою накладною №13 від 31.08. 2018 року отримано товар на суму 51749 грн.82 коп, вартість якого оплачено 27.09.2018 року повністю але із затримкою на 13 днів, за які штрафні санкції і пеня не нараховуються.

15) За видатковою накладною №22 від 03.12. 2018 року отримано товар на суму 51749 грн.82 коп, вартість якого було оплачено в порядку попередньої оплати 30.11.2018 року.

16) За видатковою накладною №2 від 12.02.2019 року поставлено 4 дозатори на суму 44000 грн., вартість яких оплачено в порядку попередньої оплати на суму 55000 грн. Заборгованість позивача складає 11000 грн.

Отже, відповідач зазначає, що враховуючи наявність заборгованості у позивача яка виникла при проведенні господарської операції по поставці дозаторів в лютому 2019 року, станом на час розгляду судом до стягнення можуть бути нараховані лише втрати від інфляції в розмірі 2548 грн 36 коп., 3% річних в розмірі 590 грн., пеня в розмірі 419 грн. 81 коп. на загальну суму 3558 грн. 17 коп., стягнення яких можливе за рахунок взаємозаліку однорідних вимог враховуючи факт переплати та наявність заборгованості у позивача перед відповідачем.

Відповідач вважає, що правильність даного розрахунку необхідно перевірити шляхом зобов`язання сторін провести ревізію матеріальних цінностей на складах і структурних підрозділів сторін спору та проведення судової бухгалтерської експертизи.

У підготовчому засіданні 18.12.2019 господарський суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Іншою протокольною ухвалою суд оголосив перерву в підготовчому засіданні у справі №912/2787/19 до 16.01.2020 о 15:30 год.

19.12.2019 до суду надійшли письмові пояснення від 16.12.2019 позивача на виконання ухвали суду від 10.12.2019. Так позивач повторно звертає увагу суду, що строк дії Договору №3 від 10.07.2017 відповідно до його п. 9.3. закінчився 31.12.2018. Однак, після закінчення строку дії Договору, Відповідачем було придбано у Позивача 4 дозатори - медикатора загальною вартістю 44 000,00 грн отримані представником Відповідача на підставі видаткової накладної № 2 від 12 лютого 2019 року, та оплату у розмірі 55 000,00 грн отриманої Позивачем за Платіжним дорученням №189 від" 06 лютого 2019 року із вказанням Договору № 3 від 10.07.2017 року, як підстави для здійснення даної господарської операції. Вказану поставку Позивач вважає окремою господарською операцією та такою, до якої не можуть застосовуватись положення Договору з огляду на наступне. По-перше, господарська операція за видатковою накладною №2 від 12 лютого 2019 року була проведена поза умовами Договору передбаченого п. 4.1. Договору (розрахунок за поставлену продукції. Здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки). Однак, спочатку був виставлений рахунок на оплату, проведено оплату, а тільки після цього здійснено відвантаження продукції. По-друге, на дату вчинення зазначеної господарської операції дія Договору закінчилась, як наслідок існували виключно зобов`язання Відповідача щодо сплати коштів за вже поставлену продукцію. Зазначення у документах первинного бухгалтерського обліку договорів строк дії яких закінчився як підстави для проведення господарської операції не поновлює (не пролонгує) строк дії договору, що закінчився. Як наслідок положення Договору не розповсюджуються та не мають жодного юридичного впливу на господарську операцію проведено між сторонами провадження за видатковою накладною № 2 від 12 лютого 2019 року. Поставка товару за № 2 від 12 лютого 2019 року та оплата, що була здійснена Відповідачем за господарським договором укладеним у спрощений спосіб в порядку реч. 2. п. 1 ст. 181 ГК України та поза межами Договору, який є складовою предмету та підстав позову. По-третє, представник Позивача, не виключає можливості бухгалтерської помилки при оформленні видатковою накладною № 2 від 12 лютого 2019 року в частині зазначення підстави для проведення господарської операції.

Судове засідання у справі №912/2787/19 не відбулося у зв`язку з хворобою судді Глушкова М.С., про що сторін повідомлено працівником суду шляхом надсилання телефонограм.

13.01.2020 від позивача надійшло заперечення на розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем, наданий відповідачем у справі про стягнення заборгованості за поставлений товар. Також від позивача надійшла заява про перехід до слухання справи по суті, у якій позивач просить закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

За розпорядженням керівника апарату господарського суду №33 від 24.01.2020 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ", враховуючи, що суддя Глушков М.С., в провадженні якого перебуває справа №912/2787/19 тимчасово непрацездатний, тому не може продовжувати розгляд даної справи більше чотирнадцяти днів поспіль, що може перешкодити розгляду справи №912/2787/19 у строки, встановлені процесуальним Кодексом, враховуючи вимоги частини другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням службової записки помічника судді Волоткевича А.В. від 24.01.2020, здійснено повторний автоматизований розподіл справи №912/2787/19.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2020 справу № 912/2787/19 передано судді Коваленко Н.М.

Ухвалою від 29.01.2019 суддя Коваленко Н.М. прийняла справу №912/2787/19 до свого провадження.

Ухвалою від 29.01.2020 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М. призначив підготовче засідання у справі №912/2787/19 на 14:30 27.02.2020, позаяк дійшов висновку щодо необхідності ухвалення рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

У підготовчому засіданні 27.02.2020 були присутні представники сторін.

За результатами підготовчого засідання господарський суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.03.2020 - 14:30.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.

Між ТОВ ФІДМІКС (далі - Постачальник) та ПП ПА МЮННТ (далі - Покупець) був укладений Договір на поставку товарів №3 від 05 липня 2017 року (далі - Договір).

У п. 1.1. Договору Сторони узгодили, що Постачальник приймає на себе зобов`язання з поставки Покупцеві ветеринарних препаратів, засобів для догляду за шкірою тварин, та інших товарів ветеринарного призначення (далі - Продукція), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію - у порядку та на умовах, передбачених Договором.

У зв`язку з тим, що неможливо наперед визначити кількість, асортимент Продукції, Сторони домовились про те, що вказані обов`язкові умови цього Договору визначатимуться за узгодженням сторін безпосередньо перед замовленням Товару, що є в наявності у Постачальника, та відображатимуться в рахунку-фактурі та (або) в Специфікації. (п. 1.2. Договору)

Розділом третім Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється протягом 3 (трьох) днів на підставі заявки, складеної в письмовій або усній формі, яку подає Покупець. У заявці зазначаються найменування, асортимент, кількість Продукції. (п. 3.1. Договору).

Заявка вважається прийнятою, якщо Постачальник виставить рахунок-фактуру. (п. 3.2. Договору)

Право власності та ризиків переходять до покупця з моменту передачі йому продукції постачальником. Продукція вважається переданою постачальником і прийнята Покупцем з часу підписання сторонами накладних про відпуск Продукції (на підставі довіреності Покупця). (п. 3.3. Договору)

П. 4.1. Договору передбачено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки.

Ціна за поставлену продукцію установлюється Постачальником. Ціни на Продукцію вказуються в рахунку-фактурі. У процесі роботи ціни Постачальника за Продукцію можуть змінюватися, про що Постачальник доводить до відома Покупця. (п. 4.2. Договору)

Кошти, що надходять від покупця як оплата за отриману за Договором Продукцію, зараховується в рахунок погашення заборгованості Покупця послідовно, починаючи з першої по даті видачі неоплаченої видаткової накладної, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. (п. 4.5. Договору)

За несвоєчасну оплату за поставлену Продукцію Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день затримки платежу. Нарахування пені та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань згідно даного Договору здійснюється включно до моменту виконання такого зобов`язання винною стороною і в такому випадку застосовується загальна позовна давність. (п. 5.3. Договору)

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. (п. 9.1. Договору)

Даний Договір діє до 31 грудня 2017 р. (п. 9.2. Договору)

При відсутності письмової заяви будь-якої із Сторін про припинення зобов`язань за Договором (з повідомленням іншої сторони за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору, вказаному в п. 9.2.), Договір автоматично подовжується до 31 грудня 2018 року. (п. 9.3. Договору)

Договір підписано директорами Постачальника та Покупця та скріплено печатками підприємств.

Позивач стверджує, що незважаючи на дату Договору - 05.07.2017 в дійсності він був підписаний 10.07.2017, тому у видаткових накладних зазначалась дата Договору №3 - 10.07.2017. Відповідач не заперечив такі твердження позивача, не навів доводів існування іншого Договору між сторонами № 3 від 10.07.2017, на виконання якого здійснювалась поставка продукції. До того ж, відповідач сам посилається у своїх заявах по суті на умови Договору № 3 від 05.07.2017 щодо зарахування оплат (на п. 4.5.), отже, відповідач визнає, що поставка продукції і часткова оплата за неї здійснювалась саме на виконання Договору № 3 від 05.07.2017, копія якого подана суду, незважаючи на його позначення у видаткових накладних як "Договір № 3 від 10.07.2017".

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи наведене, господарський суд не вважає обставину позначення Договору № 3, який датовано 05.07.2017, у видаткових накладних Договором № 3 від 10.07.2017 недостовірною. Отже, зазначення позивачем у видаткових накладних саме Договору на поставку товару № 3 від 05 липня 2017 року як "Договір № 3 від 10.07.2017" є обставиною, яка не підлягає доказуванню.

На здійснення поставок за Договором сторонами підписано Видаткові накладні:

1) №1 від 18 липня 2017 року на суму 172 499,40 грн;

2) №3 від 07 серпня 2017 року на суму 124 804,80 грн;

3) №4 від 07 серпня 2017 року на суму 172 499,40 грн;

4) №6 від 04 вересня 2017 року на суму 137 999,52 грн;

5) №7 від 07 вересня 2017 року на суму 124 804,80 грн;

6) №9 від 02 жовтня 2017 року на суму 120 749,58 грн;

7) №11 від 06 листопада 2017 року на суму 103 499,64 грн;

8) №14 від 04 грудня 2017 року на суму 103 499,64 грн;

9) №16 від 18 грудня 2017 року на суму 68 999,76 грн;

10) №3 від 05 березня 2018 року на суму 68 999,76 грн;

11) №6 від 07 травня 2018 року на суму 51 749,82 грн;

12) №8 від 01 червня 2018 року на суму 51 749,82 грн;

13) №10 від 06 липня 2018 року на суму 51 749,82 грн;

14) №12 від 02 серпня 2018 року на суму 51 749,82 грн;

15) №13 від 31 серпня 2018 року на суму 51 749,82 грн;

16) №16 від 02 жовтня 2018 року на суму 51 749,82 грн;

17) №20 від 06 листопада 2018 року на суму 51 749,82 грн;

18) №22 від 03 грудня 2018 року на суму 51 749,82 грн. на загальну суму 1 612 354,86 грн (а.с. 26-43).

Відповідачем протягом строку дії Договору (до 31.12.2018) проводилась оплата за відповідними видатковими накладними, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача на загальну суму 1 560 605,04 грн (а.с. 44-59). Водночас така оплата проводилась з порушенням умов п. 4.1. Договору та не повністю.

Залишок несплаченої заборгованості на кінець дії Договору складає 51 749,82 грн.

У зв`язку з неповною та невчасною оплатою за поставлену продукцію за Договором, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення ст. 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 265 ГК України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1 ст. 692 ЦК України)

Умовами п. 4.1. Договору сторони узгодили інший строк оплати товару - 14 календарних днів з моменту поставки.

Проте відповідач порушував такі умови Договору, здійснюючи оплату отриманої продукції несвоєчасно та не у повному обсязі. Залишок несплаченої заборгованості становить 51 749,82 грн. Вказане не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію за Договором складає 51 749,82 грн.

Господарський суд враховує, що у подальшому між сторонами продовжувались відносини поставки товару, проте доказів укладення відповідного договору суду не подано. За твердженням позивача такі поставки відбувались на виконання договору, укладеного в спрощений спосіб відповідно до реч. 2 ч. 1 ст. 181 ГК України.

Відповідно до вказаної норми допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Господарський суд погоджується із твердженням позивача, що Договір припинив свою дію 31.12.2018, тому поставка, що здійснена 12.02.2019, не може бути на виконання Договору.

Так 05.02.2019 позивач виставив рахунок № 2 (а.с. 79) відповідачу для здійснення оплати в сумі 55 000,02 грн за дозатор медикатор Dosatron (Дозаторн) 1-5%, кількість 5 шт. Відповідно до платіжного доручення № 189 від 06.02.2019 відповідач здійснив оплату 55 000,02 грн із призначенням платежу "Згідно рахунку №2 від 05.02.2019 за дозатор медикатор у т.ч. ПДВ 20% - 9166,67 грн.". Згідно з видатковою накладною №2 від 12.02.2019 позивач поставив, а відповідач прийняв товар - дозатор медикатор Dosatron (Дозаторн) 1-5%, кількість 4 шт., всього на суму із ПДВ 44000,02 грн.

Відповідач стверджує, що переплату у розмірі 11 000 грн позивач мав зарахувати відповідно до п. 4.5. Договору в рахунок погашення заборгованості Покупця послідовно. Позивач наполягає, що дані оплата і поставка відбулись не на виконання Договору, оскільки останній припинив свою дію 31.12.2018, тобто до виставлення рахунку №2 від 05.02.2019, його оплати та поставки товару відповідно до видаткової накладної №2 від 12.02.2019.

Господарський суд погоджується з позицією позивача, що, оскільки Договір припинив свою дію, не застосовуються його умови щодо погашення заборгованості. Оплата і поставка відбулись не на виконання Договору. Непоставка товару на суму 11 000 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІДМІКС" Приватному підприємству "Приватна агрофірма "МЮННТ" не є предметом розгляду в даній справі, оскільки правовідносини сторін щодо такої оплати не стосуються умов Договору. Відповідач не надав суду доказів, що він звертався до позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зазначення позивачем у рахунку № 2 від 05.02.2019 та видатковій накладній №2 від 12.02.2019 "Договір №3 від 10.07.2017" не породжує продовження (пролонгацію) Договору і дію його поза межами строків, що визначені його умовами. Позивач не виключає можливості бухгалтерської помилки при оформленні видаткової накладної № 2 від 12.02.2019 в частині зазначення підстави для проведення господарської операції. Також суд погоджується із позивачем, що оплата проведена до здійснення поставки, а не після, як сторони узгоджували у п. 4.1. Договору. Вказане додатково підтверджує, що поставка у 2019 році відбулась не на виконання умов Договору. Водночас відповідач не надав суду доказів продовження строку дії Договору на лютий 2019 року відповідно до норм чинного законодавства.

Відтак, господарський суд, за відсутності прямого посилання в призначенні платежу на погашення заборгованості за Договором та враховуючи існування між сторонами інших господарських відносин, не має достатніх правових підстав самостійно враховувати у погашення основної заборгованості, яка виникла у зв`язку з поставкою продукції за Договором, 11 000 грн, які сплачені відповідачем за товар, який мав бути поставлений позивачем у 2019 році, поза дією Договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1-2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови Договору, приписи ст. 525-526, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 51 749,82 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку з невиконанням умов Договору по оплаті за отриману продукцію позивачем здійснено нарахування пені в сумі 41 504,71 грн, 3% річних в сумі 4111,65 грн, та інфляційних в сумі 11 503,22 грн.

Згідно ст. 530 ЦК України - якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 1 ст. 546 ЦК України - виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ст. 610 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. (ст. 611 ЦК України)

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Таким чином, порушення відповідачем зобов`язання в частині своєчасної оплати за отриману продукцію, що поставлена позивачем, в установлений договором строк є підставою для застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, як зазначено вище, сторони в п. 5.3. Договору передбачили, що за несвоєчасну оплату за поставлену Продукцію Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день затримки платежу. Нарахування пені та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань згідно даного Договору здійснюється включно до моменту виконання такого зобов`язання винною стороною і в такому випадку застосовується загальна позовна давність.

Отже, сторони передбачили інший період нарахування пені, ніж визначено у ч. 6 ст. 232 ГК України, що допускається цією нормою, - до моменту виконання зобов`язання винною стороною.

Посилання відповідача на необхідність застосування пені у розмірі, в якому застосовує її Європейський суд з прав людини, є хибним, оскільки сторони, які відповідно до ст. 6 ЦК України вільні в укладенні договору, в Договорі передбачили конкретний розмір пені - подвійну облікову ставку Національного банку України.

Господарський суд перевірив розрахунок позивача (а.с. 11-12) дійшов висновку щодо його правильності.

Так заперечення відповідача щодо відсутності необхідності нарахування пені в разі прострочення оплати на 3, 7, 8, 13, 14, 15 днів відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки не підтверджені жодною правовою нормою.

Також є хибними всі інші твердження відповідача у його власному розрахунку (а.с. 159-161).

Наприклад, відповідач вважає, що по накладній №4 від 07.08.2017, згідно якої отримано товар на суму 172 499,40 грн, вартість якого сплачено 30.08.2017 прострочення становить 7 днів. Проте, 14 календарних днів з 08.08.2017 збігає 21.08.2017, тобто 21.07.2018 - останній день, в який відповідач зобов`язаний був сплатити за отриману продукцію. З 22.07.2017 почалось прострочення платежу до 29.08.2017, тобто вісім днів, а не сім, як помилково стверджує відповідач.

Аналогічні помилки відповідачем зазначено у всьому розрахунку.

Господарський суд не вважає за необхідне спростовувати всі хибні розрахунків відповідача по кожній видатковій накладній, по яким допущено прострочення оплати продукції, яких налічується 19 штук. Господарський суд повторно наголошує, що розрахунок пені позивача (а.с. 11-12) є правильним, що ретельно перевірено судом.

Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позов в частині стягнення пені в сумі 41 504,71 грн.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача 3% річних та суми інфляційного збільшення заборгованості, господарський суд дійшов висновку, що розрахунки здійснено вірно, тому позов в частині стягнення 4 111,65 грн 3% річних та 11 503,22 грн інфляційних підлягає задоволенню.

Розрахунок відповідача 3% річних та інфляційних втрат є неправильним з тих самих підстав, що зазначено вище стосовно розрахунку пені.

У судових дебатах представник відповідача заявив усне клопотання про зменшення пені.

Дійсно, відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 218 ГПК України у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Оскільки у судовому засіданні не було досліджено жодних обставин і доказів, на підтвердження можливості зменшення пені, господарський суд не знаходить підстав для такого зменшення.

Враховуючи викладене, господарський суд повністю задовольняє позовні вимоги ТОВ "ФІДМІКС".

Судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Позивачем заявлено клопотання про розподіл судових витрат від 27.11.2019 (а.с. 122-123), відповідно до якого просить стягнути з відповідача судові витрати, зокрема, пов`язані з оплатою професійної правової допомоги (послуг адвоката з надання правової допомоги) щодо розгляду даної справи в господарському суді у сумі 10 000 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В силу приписів ч.3 ст. 123 ГПК України до судових витрат належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1,2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередньо сума таких витрат визначена позивачем у розмірі 20 000 грн.

Як визначено у ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, як визначено у ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В силу приписів ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст.126 ГПК України, відповідно до ч. 5 цієї норми, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, як визначено ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані наступні документи:

- Договір про надання правової допомоги №_ від 25.09.2019, укладений між ТОВ "ФІДМІКС" та Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма Фелікс";

- Акт здачі-приймання наданих послуг від 27.11.2019 з детальним описом наданих послуг, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг складає 10 000 грн;

- виписку АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" за 25.09.2019, якою підтверджується, що позивач сплатив 10 000 грн із призначенням платежу "Оплата за юридичні послуги зг.договору №б/н від 25.09.2019р., без ПДВ";

- ордер серія ХВ №511 000024 від 25.09.2019;

- свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 2058 серія ХВ № 000349.

Отже, враховуючи всі перелічені докази, які подавались в установлений процесуальним законом спосіб із доказами направлення їх копій на адресу іншій стороні, господарським судом встановлено, що Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма Фелікс" в особі адвоката Сільченко Т.І. надано послуги на виконання Договору про надання правової допомоги №_ від 25.09.2019 на загальну суму 10 000 грн.

Враховуючи надані докази на підтвердження здійснених фактичних витрат на оплату послуг адвоката та обґрунтованість їх у розмірі 10 000, предмет позову, підготовлені адвокатом документи, господарський суд вважає підтвердженими понесені витрати на правничу допомогу у вказаному розмірі.

Відповідач не навів, всупереч вимогам ч. 6 ст. 126 ГПК України, неспівмірності таких витрат.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, наявні підстави, передбачені нормою п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, для покладення на відповідача витрат, що понесені позивачем на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 12, 14, 74, 76-77, 118-119, 126, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Приватна агрофірма МЮННТ" (код ЄДР 20660017, (смт. Новгородка, вул. Дружби, б. 89, Новгородківський район, Кіровоградська область, 28200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідмікс" (код ЄДР 41330723, вул. Танкопія, буд. 17/1, кв. 106, м. Харків) заборгованість у розмірі 108 869, 40 грн з яких: 51 749,82 грн основного боргу, 41 504,71 грн пені, 4 111,65 грн 3% річних, 11 503, 22 грн інфляційних втрат, а також 1921, 00 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 19.03.2020.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.