Рішення

від 17.03.2020 по справі 922/376/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/376/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім 108", м.Харків, про стягнення 9388,19 грн, за участю представників:

позивача -

03.03.2020 - Андрійка Є.Л. (довіреність № 14-182 від 13.05.2019);

17.03.2020 - не з`явився;

відповідача -

03.03.2020 - Прядка О.О. (ордер серія АХ № 1010312 від 24.02.2020);

17.03.2020 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, 10.02.2020 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім 108", м.Харків, про стягнення боргу в загальній сумі 9388,19 грн, у тому числі: пені в сумі 6674,66 грн; 3% річних у сумі 490,73 грн; інфляційних втрат у сумі 2222,80 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення п. 6.1 Договору про постачання природного газу № 2285/16-ТЕ-32 від 21.12.2015, а також приписів чинного законодавства, несвоєчасно здійснив оплату за переданий позивачем природний газ.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2020 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/376/20; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 25.02.2020, відповідач проти позову заперечував повністю, посилаючись на приписи ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", згідно якої право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише від погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом (до 30.11.2016).

02.03.2020 позивачем надано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач вважає відсутніми підстави для застосування положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки матеріали справи не містять належних доказів включення відповідача до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, порядок ведення якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

У запереченнях на відповідь позивача на відзив відповідача, які були подані до суду 03.03.2020, відповідач, посилаючись на практику господарських судів за позовами НАК "Нафтогаз" до ОСББ, зазначає, що ОСББ "Наш дім 108" наділений ознаками, які властиві теплогенеруючій організації, а тому на нього поширюється дія вищевказаного Закону.

У судовому засіданні, яке було розпочато 03.03.2020, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 17.03.2020.

Після перерви представники сторін у судове засідання не з`явились; про час та місце продовження судового засідання були повідомлені під розписку.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що неявка представників позивача та відповідача у судове засідання не перешкоджатиме розгляду справи по суті, у зв`язку з чим визнав за можливе розглянути справу за відсутності останніх, згідно ст. 202 ГПК України.

Після судового засідання суддею було отримано клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке надійшло до суду до початку судового засідання, проте не було передано судді вчасно через невірне зазначення заявником у клопотанні номеру справи.

Отже, вищевказане клопотання у судовому засіданні судом не розглядалось.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім 108" (відповідач) було укладено Договір №2285/16-ТЕ-32 постачання природного газу (надалі - Договір), відповідно до умов якого (пункт 1.1), позивач, як постачальник, зобов`язався передати у власність відповідачу, як споживачу, у 2016 році природний газ ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

При цьому, газ, що продається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 Договору.)

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати.

Згідно пункту 3.4 Договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціна газу визначена сторонами в розділі 5 Договору (з урахуванням додаткової угоди до Договору № 1 від 31.12.2015).

Згідно з п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 Договору, постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати за наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 Договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач передав протягом січня-березня 2016 року у власність відповідача природний газ на загальну суму 71814,17 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, які є узгодженими, мають підписи уповноважених осіб сторін, містять печатки підприємств та відповідно до яких наданий природний газ прийнято відповідачем без зауважень та претензій.

Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідач здійснив оплату газу в повному обсязі несвоєчасно, з порушенням умов п. 6.1 Договору, у зв`язку з чим позивач вимагає стягнути з відповідача спірну суму пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між тим, всупереч умовам Договору, у встановлені строки відповідач не виконав свої зобов`язання, чим припустився порушення господарського зобов`язання.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

В той же час, 30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (надалі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 1 Закону передбачено, що врегулюванню підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, через вжиття заходів, спрямованих на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Аналіз приписів частини 1 статті 5 та частини 1 статті 7 Закону дозволяє дійти висновку про те, що кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, не погашена станом на 31.12.2016, підлягає реструктуризації; суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, які нараховано на заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016, при реструктуризації не враховуються, оскільки підлягають списанню за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

При цьому, частиною 3 статті 7 Закону визначено порядок розрахунків постачальників та споживачів енергоносіїв у разі прострочення споживачів в оплаті вартості природного газу, використаного для виробництва теплової та електричної енергії, за умов погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом. На таку заборгованість з оплати природного газу не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

На виконання вимог статті 3 Закону постановою Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (далі - Реєстр).

Пунктом 14 Порядку передбачено перелік даних, що зазначаються в Реєстрі щодо підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а, зокрема, дані про обсяг нарахувань зі сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Отже, вимога щодо включення до Реєстру, як передумова для застосування процедури реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, встановлена для теплогенеруючих та теплопостачальних організацій, які не погасили до 31.12.2016 заборгованість перед постачальником за спожитий до 01.07.2016 природний газ. Відтак, до заборгованості, що виникла та була погашена споживачем до набрання чинності Законом, не можуть бути застосовані правила та вимоги щодо необхідності включення підприємства до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Законодавцем у ч. 1 ст. 58 Конституції України визначено принцип прямої дії нормативно-правових актів, що полягає в тому, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто врегульовують суспільні відносини, що виникли після набрання ними чинності, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовуються відповідальність особи.

Отже, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов`язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом (30.11.2016). При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу ч. 1 ст. 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 3 ст. 7 Закону викладена у Постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 02.05.2018 у справі № 914/102/17, від 15.05.2018 у справі № 908/3126/16, від 30.05.2018 у справі №908/2055/17, від 14.01.2019 у справі № 904/1615/18.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010 року, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Отже, частиною 3 статті 7 Закону законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників (споживачів) від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування їм неустойки (штрафу, пені), інфляційних втрат та 3% річних на суму основної заборгованості за договорами купівлі-продажу (поставки) природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом, та списання цих нарахувань (припинення зобов`язань).

Заборгованість відповідача за природний газ, поставлений йому протягом січня-березня 2016 року, погашена повністю у червні 2016 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії.

Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише за умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом. Як зазначено в п. 1.2 Договору, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Отже, ОСББ "Наш дім 108" здійснює діяльність з виробництва теплової енергії, а ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є постачальником природного газу.

Аналогічна правова позиція про можливість застосування норм Закону до ОСББ, викладена Верховним Судом у справі № 908/2055/17.

Відтак, вимоги про стягнення з відповідача, як споживача природного газу для виробництва теплової енергії, спірних сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ, який погашено споживачем 10.06.2016, тобто до набрання Законом чинності (30.11.2016), є необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню у повному обсязі, вказане узгоджуються з принципом "належного урядування" державою у законодавчій сфері та гарантують відповідачу право на мирне володіння його майном, а тому - позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою у позові, судові витрати суд покладає на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ: 20077720) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім 108" (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 108; код ЄДРПОУ: 37189002) про стягнення 9388,19 грн - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "19" березня 2020 р.

Суддя Н.М. Кухар