Рішення

від 10.03.2020 по справі 904/5767/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2020м. ДніпроСправа № 904/5767/19

За позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевелл-Груп", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Гранкор", село Голубівка, Житомирська область

про стягнення збитків у розмірі 18 945 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Захарчук А.Е.

Представники:

від позивача: Грона Д.С. довіреність № 26 від 02.08.2019;

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

РУХ СПРАВИ.

Приватне акціонерне товариство "Запорізький автомобілебудівний завод" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевелл-Груп" про стягнення збитків у розмірі 18 945 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором перевезення вантажу № 10/09-19 від 10.09.2019 з перевищення допустимого навантаження на керуючу вісь транспортного засобу, внаслідок чого Брянською митною службою Російської Федерації на позивача було накладено адміністративне стягнення.

Ухвалою суду від 09.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 24.12.2019.

В судовому засіданні від 24.12.2019 оголошено перерву до 28.01.2020.

Ухвалою суду від 28.01.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Гранкор". Відкладено розгляд справи на 10.02.2020.

Ухвалою суду від 10.02.2020 відкладено розгляд справи на 10.03.2020.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шевелл-Груп" (надалі - експедитор) та Приватним акціонерним товариством "Запорізький автомобілебудівний завод" (надалі - перевізник) було укладено договір перевезення вантажу № 10/09-19 від 10.09.2019 (надалі - договір).

На виконання умов договору, між сторонами було підписано транспортну заявку №1 від 10.09.2019. За відповідною заявкою перевізник мав здійснити перевезення вантажу в автомобілі МАЗ, 22 т., 86 м.куб., тент, державний номер НОМЕР_1 , полу-причеп НОМЕР_2 (надалі - автомобіль) з с. Голубівка, Житомирська область, Україна до місця розвантаження: Білі Берега, Брянська обл., Російська Федерація.

Під час здійснення перевезення вантажу, автомобіль було затримано співробітниками Брянської митної служби Російської Федерації та направлено на контрольне зважування. За результатами такого зважування встановлено перевищення на величину 2, але не більше 10 %, допустимого навантаження на керуючу вісь транспортного засобу, що складало 70 кг (дорівнює 7%).

Постановою Брянської митної служби Російської Федерації у справі про адміністративне правопорушення № 10102000-3926/2019 від 01.10.2019 на позивача було накладено адміністративне стягнення у розмірі 100 000 російських рублів.

Платіжним дорученням № 47146 від 11.10.2019 позивачем було сплачено на користь Федеральної митної служби Росії штраф у розмірі 50 000 російських рублів (у разі самостійного виконання постанови сплачується 50% встановленої суми штрафу).

За даними офіційного веб-сайту Національного банку України, курс російського рубля до української гривні станом на 11.10.2019 становив 0,3789 руб. за 1 грн. А отже, за розрахунком позивача, сплачена позивачем сума штрафу у розмірі 50 000 руб. станом на день такої сплати становила 18 945 грн.

За таких обставин, позивач вважає, що діями відповідача йому було завдано збитків у розмірі 18 945 грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 119 від 23.10.2019 про відшкодування таких збитків.

Відповідач відповіді на претензію не надав, збитки у розмірі 18 945 грн. позивачу не відшкодував, що і стало причиною звернення останнього до суду з даним позовом.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач заперечив проти задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Правила перевезення вантажів в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, на думку відповідача, до правовідносин сторін у даному спорі не можуть бути застосовані, оскільки такі правила не регламентують перевезення вантажів у міжнародному сполученні. В даному випадку мають застосовуватись положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Також відповідач зазначив, що через відсутність у матеріалах справи технічних характеристик автомобіля та напівпричепа, неможливо перевірити відповідність наданого позивачем транспортного засобу вимогам Правил перевезення вантажів Російської Федерації. Неможливо встановити, чи була змога у вантажовідправника (ТОВ "Компанія Гранкор") чи водія розмістити вантаж іншим чином з метою уникнення надмірного навантаження на вісь.

Крім того, в постанові Брянської митниці від 01.10.2019 вказано, що позивач мав отримати спеціальний дозвіл на проїзд великовагового транспортного засобу територією Російської Федерації, але не зробив цього.

Таким чином, відповідач вважає, що не можна дійти висновку про наявність вини відповідача у накладенні на позивача штрафу. Навпаки, сам позивач не вжив заходів для безпечного транспортування спірного вантажу.

Також у додаткових поясненнях відповідач вказав, що, на його думку, накладення штрафу відбулось як наслідок неправильного розміщення вантажу у напівпричепі чи неналежного кріплення вантажу.

Відповідач вказав, що, відповідно до ст. 8 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 1956 року, контроль за завантаженням транспортного засобу покладений на перевізника.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ СОБИ.

Представник третьої особи в судові засідання з розгляду справи не з`явився, письмових пояснень щодо суті позовних вимог не надав.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 18 945 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити: 1) наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; 2) наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; 3) наявність збитків у потерпілої особи; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шевелл-Груп" (надалі - експедитор) та Приватним акціонерним товариством "Запорізький автомобілебудівний завод" (надалі - перевізник) було укладено договір перевезення вантажу № 10/09-19 від 10.09.2019 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цих договорів, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Положеннями п. 10.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019.

Пунктом 1.1. договору визначено, що згідно даного договору експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, а також у міжміських сполученнях по території України.

На виконання умов договору, між сторонами було підписано транспортну заявку №1 від 10.09.2019. За відповідною заявкою перевізник мав здійснити перевезення вантажу в автомобілі МАЗ, 22 т., 86 м.куб., тент, державний номер НОМЕР_1 , полу-причеп НОМЕР_2 (надалі - автомобіль) з с. Голубівка, Житомирська область, Україна до місця розвантаження: Білі Берега, Брянська обл., Російська Федерація.

За умовами п. 2.1 договору експедитор зобов`язується:

2.1.3. До прибуття транспортних засобів під завантаження належним чином підготувати вантаж до перевезення - затарити, промаркувати, згрупувати по вантажоодержувачам (якщо таких декілька).

2.1.5. Провести завантаження транспортного засобу у спосіб, що не перешкоджає проведенню митного контролю, а також упакування і зміщення вантажу, яке забезпечує його збереження протягом перевезення, безпечний рух і маневрування транспортного засобу.

2.1.6. Організувати вантажно - розвантажувальні роботи, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу.

З аналізу наведених пунктів договору вбачається, що саме на експедитора були покладені обов`язки щодо згрупування товарів, завантаження транспортного засобу, розміщення товарів, що перевозяться, у транспортному засобі належним чином (в тому числі, у разі необхідності, закріплення вантажу з метою унеможливлення його самовільного пересування), розподілення товарів у транспортному засобі з урахуванням їх ваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, саме експедитор має нести відповідальність за наслідки, що спричинені неправильним розміщенням/закріпленням вантажу у спірному транспортному засобі.

Під час здійснення перевезення вантажу, автомобіль було затримано співробітниками Брянської митної служби Російської Федерації та направлено на контрольне зважування. За результатами такого зважування встановлено перевищення на величину 2, але не більше 10 %, допустимого навантаження на керуючу вісь транспортного засобу, що складало 70 кг (дорівнює 7%).

За таких обставин, постановою Брянської митної служби Російської Федерації у справі про адміністративне правопорушення № 10102000-3926/2019 від 01.10.2019 на позивача було накладено адміністративне стягнення у розмірі 100 000 російських рублів.

Платіжним дорученням № 47146 від 11.10.2019 позивачем було сплачено на користь Федеральної митної служби Росії штраф у розмірі 50 000 російських рублів (у разі самостійного виконання постанови сплачується 50% встановленої суми штрафу).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України. Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов.

А саме: 1) наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; 2) наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; 3) наявність збитків у потерпілої особи; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що у діях (бездіяльності) експедитора наявні всі елементи складу правопорушення, а саме: протиправні дії/бездіяльність відповідача, що виявилась у неналежному розміщенні/закріпленні вантажу, що перевозиться, у транспортному засобі; завданої шкоди - накладення на перевізника адміністративного стягнення внаслідок неправильного розміщення вантажу у транспортному засобі; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що перевищення допустимого навантаження на керуючу вісь транспортного засобу сталось не з його вини.

Відповідно до частини другої статті 198 ГК України, грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За даними офіційного веб-сайту Національного банку України, курс російського рубля до української гривні станом на 11.10.2019 становив 0,3789 руб. за 1 грн.

А отже, сплачена позивачем сума штрафу у розмірі 50 000 руб. станом на день такої сплати становила 18 945 грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 119 від 23.10.2019 про відшкодування таких збитків. Відповідач відповіді на претензію не надав, збитки у розмірі 18 945 грн. позивачу не відшкодував.

За таких обставин, вимоги Приватного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" про стягнення збитків у розмірі 18 945 грн. є обґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором перевезення вантажу № 10/09-19 від 10.09.2019 (т. 1 а.с. 17), заявкою № 1 (т. 1 а.с. 18), постановою Брянської митної служби Російської Федерації у справі про адміністративне правопорушення №10102000-3926/2019 від 01.10.2019 (т. 1 а.с. 19 - 22), платіжним дорученням № 47146 від 11.10.2019 (т. 1 а.с. 24).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевелл-Груп" (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 10-б, оф. 602; ідентифікаційний код: 40545910) на користь Приватного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" (місцезнаходження: 69600, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 8; ідентифікаційний код: 25480917) збитки у розмірі 18 945 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 18.03.2020.

Суддя М.О. Ніколенко