Постанова

від 18.03.2020 по справі 826/19675/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2020 року

Київ

справа №826/19675/16

касаційне провадження №К/9901/44860/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Саприкіна І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2017 (головуючий суддя: Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 (головуючий суддя: Губська О.А., судді: Парінов А.Б., Беспалов О.О.) у справі №826/19675/16 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дібрової Ольги Сергіївни, третя особа: Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дібрової Ольги Сергіївни (далі - відповідач), третя особа: Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати протиправними і скасувати реєстраційні дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису №1 074 107 000 103 1468 від 16.06.2016;

скасувати реєстраційну дію Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах , запис №1 074 107 000 103 1468 від 16.06.2016.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок проведених реєстраційних дій його, як чинного голову ОСББ Пушкінська 33 , позбавлено можливості виконувати свої функції. Позивач стверджує, що державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу проведена на підставі документів, що не відповідали вимогам законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

При вирішенні справи суди виходили з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі зміною в установчих документах (зміна керівника ОСББ Пушкінська 33 та засобів телефонного зв`язку з юридичною особою), проведена у межах та у спосіб визначених законодавством повноважень, на підставі документів, які відповідають вимогам законодавства.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами передніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для внесення до ЄДРПОУ оскаржуваних дій, позаяк документи, подані на реєстрацію, не відповідали вимогам законодавства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 11.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

На адресу суду касаційної інстанції від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Третя особа правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалася.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Установчими зборами ОСББ №33 по вул. Пушкінській у м. Києві, оформленими протоколом №1 від 02.07.2008, було вирішено, зокрема, обрати головою зборів ОСОБА_1 , а секретарем зборів - ОСОБА_2; створити об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 ; затвердити запропоновану редакцію Статуту та уповноважити голову зборів ОСОБА_1 підписати Статут ОСББ Пушкінська 33 ; обрати запропонований склад правління, голову та його заступника терміном на п`ять років; уповноважити ОСОБА_2 щодо надання документів та їхнього супроводження для державної реєстрації ОСББ.

30.09.2008 проведено державну реєстрацію юридичної особи - ОСББ Пушкінська 33 , що підтверджується інформацією, зазначеною у свідоцтві про державну реєстрацію.

Згідно з інформацією, зазначеною у Протоколі №8 зборів ОСББ Пушкінська 33 по вул. Пушкінській №33 у м. Києві від 04.12.2014, на засіданні зборів постановлено, у тому числі, обрати правління ОСББ на черговий термін у складі: ОСОБА_1 - голова правління, ОСОБА_5 - заступник голови, ОСОБА_6 - член правління на громадських засадах до вирішення питання узяття будинку на баланс.

Разом із тим, за інформацією, зазначеною у Протоколі №1 засідання Правління від 14.06.2016 ОСББ Пушкінська 33 , на засіданні було вирішено: обрати головою ОСББ Пушкінська 33 члена правління - ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4 ); обрати першим заступником Голови Правління ОСОБА_6. Цим же документом уповноважено новообраного голову ОСББ Пушкінська 33 - ОСОБА_4 вчинити дії щодо внесення змін до відомостей про ОСББ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

На підставі наказу від 15.06.2016 № 1 про призначення на посаду голови правління, ОСОБА_4 з 15 .06.2016 приступив до виконання обов`язків Голови Правління.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 16.06.2016 ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в частині, що стосується зміни керівника юридичної особи та зміни додаткової інформації про зв`язок з юридичною особою.

Цього ж дня відповідачем на підставі поданих документів була проведена реєстраційна дія №10741070001031468 щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме: зміна керівника юридичної особи та зміна додаткової інформації про зв`язок з юридичною особою. Зокрема керівником ОСББ Пушкінська 33 зареєстровано ОСОБА_4 , додаткова інформація про зв`язок з юридичною особою Телефон 1 зареєстровано, як НОМЕР_1 .

Вважаючи, що державна реєстрація змін до відомостей про ОСББ Пушкінська 33 , які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відбулася за відсутності на те законодавчо визначених підстав, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів … . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент вирішення судами першої та апеляційної інстанцій справи; тут та надалі) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.

За пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у чинній редакції), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У той же час, відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

У спірному випадку, позивач оскаржує до адміністративного суду дії відповідача, пов`язані з реєстрацією змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи, а також інформації щодо засобів телефонного зв`язку з юридичною особою), посилаючись при цьому на недотримання цим суб`єктом встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.

Тобто, звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його корпоративних та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а (провадження №11-479апп18), 22.08.2018 у справі №805/4505/16-а (провадження №11-574апп18), від 12.06.2019 у справі №344/10480/16-а (провадження №11-140апп19), від 18.09.2019 у справі №826/14632/17 (провадження № 11-161апп19).

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і закрити провадження у справі.

Частиною першою статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю (.....) і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених ст. 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постановлених у справі судових рішень із закриттям провадження в адміністративній справі.

Одночасно Верховний Суд звертає увагу позивача на положення частини третьої статті 354 КАС України, згідно з якими, у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Керуючись статтями 238, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 у справі №826/19675/16 скасувати, а провадження у справі - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна