Ухвала

від 18.03.2020 по справі 910/846/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.03.2020Справа № 910/846/20

За позовом Фізичної особи - підприємця Чернишова Геннадія Олександровича

до Ліквідаційної комісії Концерну "Техвоєнсервіс"

про зобов`язання вчинити дії,

Суддя Ломака В.С.

Без виклику представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Чернишов Геннадій Олександрович (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ліквідаційної комісії Концерну "Техвоєнсервіс" (далі - відповідач) про зобов`язання ліквідаційної комісії Концерну "Техвоєнсервіс" визнати кредиторські вимоги Фізичної особи - підприємця Чернишова Геннадія Олександровича в сумі 562 307, 36 грн. та задоволення кредиторських вимог Фізичної особи - підприємця Чернишова Геннадія Олександровича в сумі 562 307, 36 грн. за рахунок коштів майна Концерну "Техвоєнсервіс".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/846/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.02.2020 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2020 підготовче засідання відкладено на 25.03.2020 року.

16.03.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- заборони державним реєстраторам, визначеним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти/здійснювати/проводити реєстраційні дії, передбачені Законом відносно Концерну Техвоєнсервіс (юридична адреса: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код в ЄДР 33689867) щодо внесення запису про припинення Концерну Техвоєнсервіс (юридична адреса: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код в ЄДР33689867);

- заборони ліквідаційній комісії Концерну Техвоєнсервіс (юридична адреса: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код в ЄДР 33689867) вчиняти дії із затвердження проміжного ліквідаційного балансу Концерну Техвоєнсервіс (юридична адреса: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код в ЄДР 33689867);

- заборони ліквідаційній комісії Концерну Техвоєнсервіс (юридична адреса: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код в ЄДР 33689867) вчиняти дії із складання та затвердження ліквідаційного балансу Концерну Техвоєнсервіс (юридична адреса: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код в ЄДР 33689867);

- заборони ліквідаційній комісії Концерну Техвоєнсервіс (юридична адреса: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код в ЄДР 33689867) та будь-яким іншим особам вчиняти дії з передачі майна, підписання актів передачі майна, інших дій, що направлені на відчуження та вибуття майна з володіння Концерну Техвоєнсервіс (юридична адреса: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код в ЄДР 33689867) та майна, що перебуває на балансі чи/та у користування/віданні/розпорядженні: Концерну Техвоєнсервіс (юридична адреса: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код в ЄДР 33689867) його філій, а саме:

1. Філії Концерну Техвоєнсервіс 99 Автомобільна ремонтна база Код ЄДРПОУ ВП: 34241808, місцезнаходження ВП: 02093, м. Київ, Дарницький район, вулиця Бориспільська, будинок 44;

2. Філії Концерну Техвоєнсервіс Львівський автомобільний ремонтний завод Код ЄДРПОУ ВП: 34540836 місцезнаходження ВП: 79014, Львівська обл., місто Львів, Личаківський район, вулиця Личаківська, будинок 152;

3. Філії Концерну Техвоєнсервіс Севастопольський автомобільний ремонтний завод Код ЄДРПОУ ВП : 34579140 місцезнаходження ВП № 99029, м. Севастополь, Ленінський район, вулиця Шабаліна, будинок 2;

4. Філії Концерну Техвоєнсервіс Черкаський автомобільний ремонтний завод код ЄДРПОУ ВП: 34879020, місцезнаходження ВП: 34879020 місцезнаходження ВП:34879020 місцезнаходження ВП: 04119, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Дегтярівська, будинок 13/24;

5. Філії Концерну Техвоєнсервіс Спецсервіс код ЄДРПОУ ВП: 34964278, місцезнаходження ВП: 04119, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Дегтярівська, будинок 13/24;

6. Філії Науковий центр Концерну Техвоєнсервіс код ЄДРПОУ ВП: 36406233, місцезнаходження ВП: 04119, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Дегтярівська, будинок 13/24;

7. Філії Концерну Техвоєнсервіс Центральний ремонтний завод засобів зв`язку код ЄДРПОУ ВП: 38316494, місцезнаходження ВП: 04119, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Дегтярівська, будинок 13/24

на користь будь-яких осіб.

Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з положеннями частини 5 статті 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Положеннями частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Розглянувши подану Фізичною особою - підприємцем Чернишовим Геннадієм Олександровичем заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачу; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані у процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення або неможливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, без наведення відповідного обґрунтування та доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на те, що відповідач у судові засідання не з`являється, поштову кореспонденцію із заявою з кредиторськими вимогами, з копією позовної заяви з доданими до неї документами а також кореспонденції з питань, що стосується ліквідації Концерну Техвоєнсервіс не отримує, що свідчить про ігнорування відповідачем вимог позивача та вказує на ознаки намір уникнення виконання зобов`язань перед позивачем шляхом повної ліквідації та подальшого створення умов, за яких виконання рішення буде неможливим.

Позивач вказує, що невиконання відповідачем покладених на нього обов`язків, визначених приписами ст. ст. 110, 111 ЦК України щодо обов`язків інвентаризації майна та активів Концерну Техвоєнсервіс , що, зокрема, включає виявлення кредиторської заборгованості, включення її до проміжного ліквідаційного балансу та повідомлення про це кредиторів, зокрема наявних кредиторів тих, матеріали яких знаходяться на виконанні у відділах примусового виконання рішень.

На переконання позивача, надані докази підтверджують факти свідомого ігнорування та неотримання відповідачем адресованих йому вимог та свідчать на обґрунтоване припущення можливого порушення права позивача та подальшого унеможливлення ефективного захисту його прав унеможливленням виконання рішення суду.

Також про вказане, намір вчинення дій, направлених на унеможливлення виконання судового рішення та невиконання зобов`язань перед позивачем, свідчать вчинені дії із майном, яке мало та має війти до ліквідаційної маси, за рахунок якої має відбуватися погашення кредиторських вимог. Зокрема, в ході ліквідації Концерну Техвоєнсервіс та його філій, відбувається передача майна іншим юридичним особам. Вказане є свідченням невиконання позитивних зобов`язань держави та незабезпеченням сталості відносин, що підтверджується ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.12.2019 у справі № 925/1393/15.

Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, суд зазначає, що позивачем всупереч приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності беззаперечно свідчили про те, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Також суд зазначає, що позивачем не наведено жодних конкретних доказів, які свідчать про намагання відповідача здійснити дії, направлені на реєстрацію припинення юридичної особи.

Саме по собі неотримання відповідачем поштової не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову в розумінні приписів статті 136 Господарського процесуального кодексу України.

Крім зазначеного суд зауважує, що порядок державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи врегульовано Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Закон).

Зокрема, ч. 13 ст. 17 Закону встановлено, що для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

При цьому, приписи ст. 28 Закону встановлюють підстави для відмови у державній реєстрації компетентним органом рішення про припинення юридичної особи.

У відповідності до п. 11 ч. 1 ст. 28 Закону, підставою для відмови у припиненні юридичної особи є наявність відомостей про відкрите виконавче провадження відносно особи, яка припиняється.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів до відомостей є Єдиного державного реєстру, які актуальні на момент запиту, зокрема й щодо відомостей про відкриття виконавчого провадження. (ст. 11 Закону).

За змістом ч. 8 ст. 13 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання судових рішень та інших органів (посадових осіб), забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру відомостей про відкриття та завершення виконавчих проваджень - у день внесення до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відомостей про відкриття та завершення виконавчого провадження.

Як вбачається зі матеріалів справи та відомостей з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.03.2019 року щодо відповідача відкриті виконавчі провадження. Зокрема, наразі Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України здійснюється виконавче провадження № 54590747 з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області від 29.11.2016 у справі № 925/1393/15.

Враховуючи приписи п. 11 ч. 1 ст. 28 Закону, наразі існують об`єктивні обставини, які перешкоджають та роблять неможливим проведення державної реєстрації припинення відповідача.

Таким чином на час розгляду заяви про забезпечення позову позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі у випадку задоволення позовних вимог.

На переконання суду, інститут забезпечення позову існує задля впровадження адекватних заходів для забезпечення виконання рішення у майбутньому, зокрема шляхом обмеження проведення певної діяльності сторони по справі та за наявності обставин, які свідчать про реальну загрозу невиконання рішення суду, через обставини, які потребують реакції суду.

Суд, проаналізувавши позицію позивача та чинне законодавство, що регулює питання припинення юридичної особи, дійшов висновку, що на час розгляду заяви про забезпечення позову, відсутні докази намагання відповідачем здійснення дій щодо проведення реєстрації припинення шляхом ліквідації, як і відсутня реальна можливість такої реєстрації, в умовах дії ст. 28 Закону, з огляду на те, що відповідач має наявну заборгованість перед іншими особами та має статус боржника у виконавчих провадженнях, які тривають станом на час розгляду цієї заяви та інформація про які внесена в ЄДР .

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову у спосіб обраний позивачем (заборона державним реєстраторам вчиняти дії щодо реєстрації припинення відповідача), в умовах недоведеності намагань відповідача ініціювати таку реєстрацію та в умовах об`єктивної неможливості проведення такої реєстрації, не призведе до неможливості виконання рішення щодо зобов`язання відповідача визнати кредиторські вимоги позивача та задовольнити їх за рахунок коштів та майна відповідача.

Одночасно суд зазначає, що обраний позивачем захід забезпечення позову в частині заборони державним реєстраторам вносити запис про припинення Концерну Техвоєнсервіс , то вказаний спосіб не відповідає предмету відповідного позову, вимога за яким стосується спору щодо визнання кредиторських вимог позивача, тоді як правомірність прийняття рішення про припинення позивачем за поданим позовом не оскаржується.

Крім того, суд зазначає, що приписами ст. ст. 111, 112 Цивільного кодексу України унормовано, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Однак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення ліквідаційною комісією (ліквідатором) Концерну Техвоєнсервіс будь-яких дій, у розумінні вищевказаних законодавчих приписів, щодо розгляду вимог кредиторів та/або їх задоволенню і складенню проміжного ліквідаційного балансу та ліквідаційного балансу, як-то: подання відповідним контролюючим органам останньої звітності.

Також, зі змісту заяви про забезпечення позову слідує, що позивач просить суд, зокрема, заборони ліквідаційній комісії Концерну Техвоєнсервіс вчиняти дії із затвердження проміжного ліквідаційного балансу Концерну Техвоєнсервіс (юридична адреса: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код в ЄДР 33689867), в той час як в позові позивач просить суд визнати кредиторські вимоги Фізичної особи - підприємця Чернишова Геннадія Олександровича в сумі 562 307, 36 грн. та задовольнити кредиторські вимоги за рахунок коштів майна Концерну "Техвоєнсервіс", що є взаємовиключним один до одного.

Крім того, позивачем не обґрунтовано, що невжиття обраного заходу забезпечення позову в частині заборони ліквідаційній комісії (ліквідатору) складати проміжний ліквідаційний баланс та заборони учасникам товариства його затверджувати може істотно ускладнити/унеможливити ефективне поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в розрізі передбаченої вищевказаними нормативними приписами процедури припинення юридичної особи за рішенням власників.

За таких обставин, суд вважає, що обрані позивачем заходи забезпечення позову не відповідають предмету відповідного позову, не спрямовані на ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про реальну загрозу невиконання або утруднення виконання в подальшому судового рішення у справі, що розглядається, а також існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, достатні дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені, а тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Разом з тим, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 136-141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Чернишова Геннадія Олександровича про забезпечення позову.

2. Згідно з частиною 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя В.С. Ломака