Господарський суд міста києва
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
19.03.2020Справа № 910/572/20
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/572/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Металургтранс
до Акціонерного товариства Українська залізниця
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
СУТЬ СПОРУ:
15 січня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Металургтранс (позивач) надійшла позовна заява № 682 від 10.01.2020 року до Акціонерного товариства Українська залізниця (відповідач) про стягнення збитків, завданих позивачу внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) вагонів при перевезенні залізничним транспортом в розмірі 143 545,09 грн. (сто сорок три тисячі п`ятсот сорок п`ять гривень 09 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з бездіяльністю Акціонерного товариства Українська залізниця в частині забезпечення схоронності (збереження) цілісності вагонів №№ 67197509, 54411970, 67893305, 67047555, 54785290, 56104847, 58335357, 55724546, 67893503, 59672840, 55005177, 54411137, які перебувають у власності та оренді Товариства з обмеженою відповідальністю Металургтранс , такі вагони були розкомплектовані та позивач зазнав витрат на їх ремонт у розмірі 143 545,09 грн., відшкодування яких позивач просить стягнути з відповідача в якості збитків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/572/20 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
12.02.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № НЮс-06/288 від 10.02.2020 року, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивач не є відправником вантажу, а є власником (орендарем) порожніх вагонів, а в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що засвідчують передачу вантажовідправником або вантажоодержувачем, які зазначені у накладних, права на пред`явлення позову ТОВ "Металургтранс", а отже власник вантажу не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення, у зв`язку з чим у позивача відсутнє право на пред`явлення позовних вимог за пошкодження вагонів як вантажу. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що матеріали справи не містять належних доказів підтвердження понесення збитків ТОВ "Металургтранс", а також їх фактичний розмір.
20.02.2020 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 3566 від 19.02.2020 року, в якій позивач заперечував доводи відповідача, викладені у відзиві та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Для забезпечення організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування та наданням послуг, пов`язаних із цими перевезеннями між Товариством з обмеженою відповідальністю Металургтранс (замовник) та Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (виконавець) було укладено договір № ПР/М-15103/НЮі про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування від 09.11.2015 року.
Відповідно до п. 1.2 договору, сторони керуються цим договором, законами України, Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, Соглашением о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС) (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС), "Правилами експлуатації власних вантажних вагонів", іншими нормативними документами.
У серпні 2018 року відповідачем було здійснено перевезення вантажних вагонів №№ 67197509, 54411970, 67893305, 67047555, 54785290, 56104847, 58335357, 55724546, 67893503, 59672840, 55005177, 54411137, які перебували в користуванні (оренді) позивача, що підтверджується залізничними накладними №№ 45847266, 46063590, 46330361, 46330361, 46063566, 45857240, 45826393, 45990462, 45826476, 45925690, 45925666, 45850179 за наслідками чого на станції Кривий Ріг-Головний було встановлено розкомплектованість відповідних вагонів, про що було складено повідомлення форми ВУ-23М та акти загальної форми ГУ-23 (копії містяться в матеріалах справи).
Позивачем зазначено, що оскільки пошкодження вагонів №№ 67197509, 54411970, 67893305, 67047555, 54785290, 56104847, 58335357, 55724546, 67893503, 59672840, 55005177, 54411137 відбулось саме під час знаходження вагону на залізничній колії загального користування після укладання договору перевезення, то відповідальність за дотримання якості проведеного технічного обслуговування та ремонту, безпеки руху вагонів несе відповідач.
Спір у справі виник внаслідок того, що, як стверджує позивач, він зазнав матеріальних збитків у сумі 143 545,09 грн., які зобов`язаний відшкодувати відповідач, оскільки він не забезпечив збереження цілісності вагонів під час здійснення вантажних перевезень. Вартість таких збитків позивач розрахував, виходячи з ціни придбаних деталей і запасних частин для полагодження вагонів, а також вартості ремонтних робіт.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
За приписами ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Пункт 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, Статут залізниць України (надалі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно статті 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
У відповідності до ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Наявними в матеріалах справи залізничними накладними №№ 45847266, 46063590, 46330361, 46330361, 46063566, 45857240, 45826393, 45990462, 45826476, 45925690, 45925666, 45850179 підтверджується прийняття залізницею до перевезення вагонів №№ 67197509, 54411970, 67893305, 67047555, 54785290, 56104847, 58335357, 55724546, 67893503, 59672840, 55005177, 54411137, які перебували в користуванні (оренді) позивача.
Згідно з ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 року № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.
Як свідчать матеріали справи, на станції Кривий Ріг-Головний було виявлено розкомплектованість спірних вагонів, про що було складено повідомлення форми ВУ-23М та акти загальної форми ГУ-23.
Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
З матеріалів справи вбачається, що вагони №№ 67197509, 54411970, 67893305, 67047555, 54785290, 56104847, 58335357, 55724546, 67893503, 59672840, 55005177, 54411137 були відремонтовані ТОВ Ремвагонторг на підставі договору послуг №25у/14 від 19.02.2014 року, що підтверджується актами виконаних робіт (копії містяться в матеріалах справи). Понесення витрат з оплати виконаних робіт підтверджується платіжним дорученням № 8941 від 02.11.2019 року.
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113 сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 року № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем було придбано та оплачено вартість необхідних деталей для ремонту розукомплектованих вагонів №№ 67197509, 54411970, 67893305, 67047555, 54785290, 56104847, 58335357, 55724546, 67893503, 59672840, 55005177, 54411137 на загальну суму 143 545,09 грн.
За положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Отже, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №6-469св10 від 02.06.2010 року).
В свою чергу суд відзначає, що в даному випадку мова йде про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватного вагону (майна іншої особи) під час його використання (перевезення), а відтак статус такого майна (чи вантаж, чи пусті вагони) для встановлення складу цивільного правопорушення принципового значення немає.
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - розкомплектування вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів №№ 67197509, 54411970, 67893305, 67047555, 54785290, 56104847, 58335357, 55724546, 67893503, 59672840, 55005177, 54411137 під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що оскільки при перевезенні вагонів №№ 67197509, 54411970, 67893305, 67047555, 54785290, 56104847, 58335357, 55724546, 67893503, 59672840, 55005177, 54411137, які перебували в користуванні (оренді) позивача, залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), внаслідок чого позивачем були понесені витрати на оплату вартості ремонту, на загальну суму 143 545,09 грн., покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" про стягнення збитків в розмірі 143 545,09 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на те, що позивач не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення, оскільки він не є відправником або одержувачем вантажу судом відхиляються, у зв`язку з тим, що позивач звертається з даним позов до суду саме, як власник (орендар) порожніх вагонів, який має майновий інтерес у відшкодуванні збитків відповідачем, який не забезпечив збереження цілісності вагонів під час здійснення вантажних перевезень.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2153,18 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
В ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 09012018/МТ від 09.01.2019 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" та Адвокатським об`єднанням "Сота", додаткову угоду № 23122019/1 від 23.12.2019 року та акт приймання-передавання наданих послуг до додаткової угоди від 27.12.2019 року на суму 14 000,00 грн.
Також, позивачем долучено платіжне доручення № 46046 від 03.01.2020 року про сплату за послуги з правничої допомоги згідно додаткової угоди № 23122019/1 від 23.12.2019 року до договору № 09012018/МТ від 09.01.2019 на загальну суму 14 000,00 грн.
Також в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5557/10 Барабаша О.В.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти стягнення вказаних витрат на правничу допомогу, посилаючись на не співмірність витрат зі складністю справи та на те, що адвокатське об`єднання вже здійснювало підготовку в аналогічних справах.
Так, ціна спору у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування, свідчать про на незначну складність даної справи. Крім того, оскільки адвокатом вже надавалась правова допомога в аналогічних справах, то необґрунтованим є витрачання часу на опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики тощо.
З огляду на наведене, враховуючи заперечення відповідача проти обґрунтованості та розумності витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на доведеність неспівмірності таких витрат, суд, керуючись ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, який підлягає покладенню на відповідача, на 50%.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (ідентифікаційний код 33074226, адреса: 49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, 1, кв. 524) грошові кошти: збитків, завданих позивачу внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) вагонів при перевезенні залізничним транспортом - 143 545,09 грн. (сто сорок три тисячі п`ятсот сорок п`ять гривень 09 копійок), судовий збір - 2153,18 грн. (дві тисячі сто п`ятдесят три гривні 18 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу - 7000,00 грн. (сім тисяч гривень).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 19.03.2020р.
Суддя О.В. Котков
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 19.03.2020 |
Оприлюднено | 23.03.2020 |
Номер документу | 88304624 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Котков О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні