Постанова від 25.09.2020 по справі 910/572/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2020 р. Справа № 910/572/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 (повне рішення складено та підписано 19.03.2020) (суддя Котков О.В.)

у справі № 910/572/20 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - ТОВ "Металургтранс", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", відповідач) про стягнення 143 545,09 грн збитків. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконуючи умови договору № ПР/М-15103/НЮі про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування від 09.11.2015 під час здійснення перевезень згідно з залізничними накладними №№ 45847266, 46330361, 45826476, 46063590, 4580179, 46330361, 46063566, 45857240, 45826393, 45925666, 45990462, 45925690 було виявлено пошкодження вагонів №№67197509, 54411970, 67893305, 67047555, 54785290, 56104847, 58335357, 55724546, 67893503, 59672840, 55005177, 54411137, в результаті чого позивачем понесені збитки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі № 910/572/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Металургтранс" грошові кошти: збитків, завданих позивачу внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) вагонів при перевезенні залізничним транспортом 143 545,09 грн, судовий збір - 2 153,18 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 7 000,00 грн.

4. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що при перевезенні вагонів №№ 67197509, 54411970, 67893305, 67047555, 54785290, 56104847, 58335357, 55724546, 67893503, 59672840, 55005177, 54411137, які перебували в користуванні (оренді) позивача, залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), внаслідок чого позивачем понесені витрати на оплату вартості ремонту на загальну суму 143 545,09 грн. При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів), завданих збитків у розмірі 143 545,09 грн, які поніс позивач у зв`язку із необхідністю встановлення нових деталей на вагони через незабезпечення схоронності переданих відповідачу вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками. Крім того, за висновком суду першої інстанції, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів сталось не з вини відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів.

5. Не погодившись із вказаним рішенням, АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі № 910/572/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Металургтранс".

6. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказує, що позивач не має права на пред`явлення позову, оскільки він не є одержувачем вантажу. Крім того, як зазначає скаржник, якщо керуватися Угодою про міжнародне вантажне сполучення, то питання щодо пошкодження вагону розглядається між власником та залізницею.

7. Відповідач не погоджується із застосуванням судом ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), посилаючись на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами суму збитків.

8. Апелянт зазначає, що після передачі вагонів у піднайм, оренду, суборенду, всі ризики, в тому числі ремонт вагонів, покладено на позивача.

9. Також, відповідач не погоджується із розміром стягнутих судом витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на складність справи, ціну позову та витрачений адвокатом час.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті.

10. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2020 справу № 910/572/20 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

11. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі № 910/572/20 залишено без руху

12. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі № 910/572/20; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 02.09.2020.

Позиції сторін.

13. Позивач відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подав, що не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

14. Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі залізничних накладних №№45847266, 46330361, 45826476, 46063590, 4580179, 46330361, 46063566, 45857240, 45826393, 45925666, 45990462, 45925690 АТ "Укрзалізниця" здійснювало перевезення вантажних вагонів №№ 67197509, 54411970, 67893305, 67047555, 54785290, 56104847, 58335357, 55724546, 67893503, 59672840, 55005177, 54411137, власником (орендарем) яких є ТОВ "Металургтранс" (а.с. 24, 31, 39, 46, 53, 60, 69, 76, 83, 90, 97, 104).

15. На станції Кривий Ріг-Головний було виявлено розкомплектованість спірних вагонів, про що було складено повідомлення форми ВУ-23М та акти загальної форми ГУ-23 (а.с. 26, 27, 34, 35, 41, 42, 48, 50, 55, 56, 64, 65, 71, 73, 78, 79, 85, 86, 92, 94, 99, 101, 106, 108).

16. На підставі договору послуг № 25у/14 від 19.02.2014 вагони №№ 67197509, 54411970, 67893305, 67047555, 54785290, 56104847, 58335357, 55724546, 67893503, 59672840, 55005177, 54411137 були відремонтовані ТОВ "Ремвагонторг", що підтверджується актами виконаних робіт № 452 від 31.10.2018, № 448 від 31.10.2018. (а.с. 22-23, 25, 77).

17. відповідно до платіжного доручення № 8941 від 02.11.2018 позивач сплатив ТОВ "Ремвагонторг" 900 000,00 грн за ремонт згідно з договором № 25у/14 від 19.02.2014 (а.с. 144).

18. Позивачем заявлено до стягнення 143 545,09 грн збитків, понесених у результаті незабезпечення відповідачем схоронності вагонів, переданих для перевезення, які включають ремонт та заміну розукомплектованих деталей.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

19. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

20. Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

21. Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

22. Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

23. Згідно з п. 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

24. Відповідно до п. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

25. Відповідно до п. 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17 (далі - Правила), перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

26. Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, залізничними накладними №№ 45847266, 46063590, 46330361, 46330361, 46063566, 45857240, 45826393, 45990462, 45826476, 45925690, 45925666, 45850179 підтверджується прийняття залізницею до перевезення вагонів №№ 67197509, 54411970, 67893305, 67047555, 54785290, 56104847, 58335357, 55724546, 67893503, 59672840, 55005177, 54411137.

27. Згідно з п. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

28. За приписами п. 3.4 Правил власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

29. Відповідно до п. 4.1 Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

30. Таким чином, прийняття відповідачем вагонів до перевезення свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.

31. На станції Кривий Ріг-Головний було виявлено розкомплектованість спірних вагонів, відсутність головних частин, про що було складено повідомлення форми ВУ-23М та акти загальної форми ГУ-23.

32. Відповідно до п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

33. Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

34. Згідно з п.п. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

35. Вагони №№ 67197509, 54411970, 67893305, 67047555, 54785290, 56104847, 58335357, 55724546, 67893503, 59672840, 55005177, 54411137 були відремонтовані зі встановленням головних частин повітророзподільника, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт.

36. Згідно з п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551 (z0828-99), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

37. Відповідно до п. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

38. Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

39. Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

40. Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

41. За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

42. Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

43. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

44. Згідно з п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 № 01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

45. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

46. Згідно з ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

47. Відповідно до п. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

48. Згідно з п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

49. За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані, підлягають задоволенню.

50. Доводи апелянта про те, що позивач не мав права на пред`явлення позову, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, з огляду на те, що відповідач помилково ототожнює спірні правовідносини відшкодування позадоговірної шкоди, що регулюється положеннями ст.ст. 1166, 1192 ЦК України, які виникли між сторонами, з правовідносинами відшкодування збитків, завданих невиконанням договірного зобов`язання, які регулюються приписами ст.ст. 22, 623 ЦК України (зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19, від 20.02.2020 у справі № 910/313/19 ) .

51. Позивач звернувся до суду із даним позовом як особа, яка безпосередньо понесла витрати на ремонт вагонів, що пов`язані з закупівлею за власний рахунок необхідних запасних частин та сплатою за виконані роботи з ремонту.

52. Відповідно до підпункту "е" пункту 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

53. Визначений цим пунктом перелік підстав звільнення залізниці від відповідальності є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а тому відсутні підстави для звільнення залізниці від відповідальності.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19.

54. Судом встановлено, що відповідач прийняв вагони позивача без заперечень та зауважень, у свою чергу, залізниця відповідно до п. 110 Статуту забезпечує схоронність вагонів від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству, а тому відповідач несе відповідальність за схоронність вагонів.

55. Відповідно до приписів ст. 129 Статуту комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

56. Відповідно до п. 6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці № 264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями), забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має несправні повітророзподільники, електроповітророзпо-дільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

57. Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є пошкодженням вагону, а така несправність є забороною для поставки вагону в состав поїзду.

58. На пошкоджені вагони відповідачем було складено, зокрема, акти форми ГУ-23, які підтверджують розукомплектування вагонів, що свідчить про незабезпечення відповідачем схоронності (збереження) майна.

59. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, протиправність поведінки відповідача полягає у бездіяльності та незабезпеченні схоронності (збереження) належних позивачу вагонів під час їх курсування залізничними коліями, чим порушено положення Статуту та Закону України "Про залізничний транспорт", внаслідок чого вагони були розукомплектовані і позивачу завдані збитки у розмірі вартості їх ремонту та придбаних позивачем для цілей ремонту запасних частин.

60. Між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками існує прямий причинно-наслідковий зв`язок, також матеріали справи не містять доказів того, що розукомплектування вантажних вагонів сталося не з вини відповідача, який взяв на себе відповідальність за збереження прийнятих до перевезення вагонів позивача, але не зберіг майно позивача.

61. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Металургтранс".

62. Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

63. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

64. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

65. Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

66 . Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

67. Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

68. Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що процесуальним законодавством передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності та фінансового стану учасників справи.

69. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

70. Згідно з висновком ЄСПЛ, викладеним у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

71. У справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 за результатом її розгляду ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

72. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказані правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

73. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

74. Касаційний господарський суд у додатковій ухвалі від 21.07.2020 у справі № 915/1654/19 зробив висновок про те, що, оцінюючи обґрунтованість заяви відповідача, заперечення та відзиву позивача в контексті положення пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена відповідачем сума є необґрунтованою. При цьому колегія суддів погоджується з доводами позивача про необґрунтованість та неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу відповідача з реальним обсягом такої допомоги у суді касаційної інстанції, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у Касаційному господарському суді та тривалість судових засідань), критерію реальності таких витрат.

75. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано договір № 09012018/МТ про надання правової допомоги від 09.01.2018, додаткову угоду № 23122019/1 від 23.12.2019 до цього договору, акт приймання-передавання наданих послуг від 27.12.2019, рахунок-фактуру № 271219/1 від 27.12.2019, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю та платіжне доручення № 46046 від 03.01.2020 на суму 14 000,00 грн (а.с. 175-183).

76. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

77. Господарським судом першої інстанції встановлено, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним та не відповідає критеріям розумності та співрозмірності.

78. На переконання колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, з огляду на предмет позову та складність справи, витрачений адвокатом час, розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та не співмірним із ціною позову. Таким чином, господарський суд першої інстанції, з урахуванням заперечень відповідача проти обґрунтованості та розумності витрат на професійну правничу допомогу, викладених у відзиві на позовну заяву, правомірно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу на 50%.

79. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

80. ЄСПЛ також зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

81. ЄСПЛ в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

82. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

83. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

84. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі № 910/572/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Судові витрати.

85. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі № 910/572/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.09.2020.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко