Рішення

від 10.03.2020 по справі 921/793/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46001, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 березня 2020 року м.Тернопіль Справа №921/793/19 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: фізичної особи - підприємця Омецінського Ореста Володимировича, м.Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ПН ТРАНС", смт.Микулинці Теребовлянського району Тернопільської області

про стягнення 29801,58грн,

за участю представників:

позивача: Мужевич В.Я., адвокат, довіреність №160 від 14.01.2020;

відповідач: Підгайний Ю.Ю., керівник, витяг з ЄДР ЮОФОПГФ №1006115079 від 19.12.2019.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Фізична особа-підприємець Омецінський Орест Володимирович, м.Тернопіль, звернувся 17.12.2019 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№974) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ПН ТРАНС", смт.Микулинці Теребовлянського району Тернопільської області, про стягнення 29801,58грн, з яких 28000грн основного боргу, 1148грн інфляційних нарахувань та 653,58грн - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) №ДГ-200219 від 20.02.2019 в частині здійснення повної оплати за надані послуги з ремонту транспортного засобу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, запереченні на відзив (вх.№234 від 14.01.2020) та посилаючись на долучені до справи докази. Зокрема зазначив, що договір купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) №ДГ-200219 від 20.02.2019 є чинний, його умови сторонами чи іншою особою не оспорювалися, в тому числі, в судовому порядку; первинними документами, зокрема Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.02.2019 підтверджується факт надання відповідачу послуг за договором, а здійснення відповідачем часткової оплати послуг з ремонту автомобіля свідчать про прийняття останнім робіт без зауважень та, схвалення договору №ДГ-200219 від 20.02.2019, відповідно, виникнення обов`язку проведення розрахунку за надані послуги, чого відповідачем не було зроблено, що й послугувало підставою для звернення за судовим захистом майнових прав позивача на суму боргу у розмірі 28000грн та нарахування 3% річних,інфляційних втрат.

Заперечення відповідача.

Відповідач згідно поданого відзиву на позов без номеру від 09.01.2020 (вх.№237 від 14.01.2020) та його керівник у судовому засіданні позов заперечив. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на не укладення товариством договору купівлі - продажу товарів, оскільки ні зазначений договір, ані акт здачі - прийому робіт директором ТзОВ Компанія Пн Транс не підписувалися. Просив суд призначити почеркознавчу експертизу (клопотання за вх.№781 від 03.02.2020). При цьому, відповідач вказував на надання позивачем неякісних послуг, оскільки очікуваного результату від ремонту транспортного засобу не було отримано.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 23.12.2019, з урахуванням клопотання позивача, наведеному у позові, провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 21.01.2020, в якому було оголошено перерву до 04.02.2020 (ухвалу занесено до протоколу підготовчого засідання від 21.01.2020).

Судом відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ПН ТРАНС" без номеру від 31.01.2020 (вх.№781 від 03.02.2020) про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи, з підстав, наведених в ухвалі від 04.02.2020.

В підготовчому засіданні 21.01.2020 судом оглянуто оригінали договору купівлі - продажу товарів (робіт, послуг) №ДГ-200219 від 20.02.2019 та Акту здачі - приймання робіт РН-0000020 від 20.02.2019, а їх засвідчені копії долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 21.01.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 18.02.2020, котре у зв`язку з першою неявкою представника позивача, було відкладено на 10.03.2020.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

20.02.2019 між фізичною особою - підприємцем Омецінським Орестом Володимировичем як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ПН ТРАНС" як Покупцем укладено договір купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) №ДГ-200219 (далі - договір), відповідно до п.п.1.1, 4.1, 7.1 якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупця запасні частини та виконати на своїй території ремонтні роботи, а Покупець, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити вартість запасних частин та виконаних робіт. Ціна, кількість товару, номенклатура робіт визначається згідно накладних та актів виконаних робіт (п.2.1 договору).

Підпис Покупця на видатковій накладній чи акті виконаних робіт або оплата рахунку-фактури є виявленням згоди Покупця із зазначеними в них номенклатурою та цінами на запасні частини та послуги (п.3.1 договору).

Згідно п.3.2 договору Покупець зобов`язався здійснити розрахунок за виконані роботи та запчастини у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця протягом трьох банківських днів з моменту отримання товару або послуг .

Даний договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2018, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Договір вважається продовженим кожного року на наступний рік у разі, якщо жодна із сторін не висловила письмового бажання про розірвання даного договору (п.6.3 договору).

На виконані роботи Продавець надає гарантію (6 місяців) з дати підписання Акту виконаних робіт та 3 місяці гарантії на запасні частини з дати реалізації (п.п.5.1, 5.2 договору).

Всі суперечки вирішуються шляхом переговорів та, у разі недосягнення згоди, - в господарському суді згідно чинного законодавства (п.6.1, 6.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2019 сторонами договору підписано Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №РН-0000020 на загальну суму 49810грн (з ПДВ), відповідно до якого Виконавцем (позивачем у справі) були проведені роботи, а саме: комп`ютерна діагностика транспортного засобу; зняття і встановлення форсунок транспортного засобу; перевірка, ремонт та регулювання форсунок. Дані роботи Замовником (відповідачем у справі) прийняті без зауважень, про що свідчать підписи представників сторін, котрі скріплені печатками. Роботи зі сторони Замовника прийняті Підгайним Ю.Ю.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково, сплативши 20.02.2019 кошти в сумі 21810грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 03.12.2019 та не заперечується відповідачем, внаслідок чого допустив заборгованість в розмірі 28000грн.

13.09.2019 (згідно фіскального чеку відправлення №4601102311050) позивачем направлено на адресу відповідача вимогу без номеру від 09.09.2019 погасити суму боргу, яку залишено без відповіді та задоволення.

Наведені обставини послугували підставою для звернення з позовними вимогами до суду.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ПН Транс стверджує, що договір купівлі - продажу товарів (робіт, послуг) №ДГ-200219 від 20.02.2019 та Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №РН-0000020 від 20.02.2019 директор товариства Підгайний Ю.Ю. не підписував. Щодо відтиску печатки юридичної особи на договорі та акті здачі-приймання робіт, пояснити не зміг.

Крім того, письмових доказів на підтвердження вказаних обставин чи факту невиконання чи виконання робіт з ремонту автомобіля неякісно відповідачем до матеріалів не долучено; матеріали справи не містять документів, які б свідчили про факт втрати, підроблення чи незаконного використання третіми особами підприємства печатки ТОВ Компанія ПН Транс , як і не містять доказів звернення відповідача до правоохоронних органів з даного приводу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (далі по тексту також - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З аналізу умов договору №ДГ-200219 від 20.02.2019 слідує, що даний договір є змішаним договором, котрий містить істотні умови договору купівлі-продажу та договору про надання послуг.

Так, за змістом ст.655 Цивільного кодексу України (далі по тексту також - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Таким чином, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що у пункті 3.2 договору сторони погодили, що оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом трьох банківських днів з моменту отримання товару або послуг.

Таким чином, строк оплати за надані послуги згідно Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №РН-0000020 від 20.02.2019 встановлено до 23.02.2019 включно.

Матеріалами справи, зокрема, випискою з банківського рахунку позивача від 03.12.2019, підтверджується сплата відповідачем коштів в сумі 21810грн на підставі рахунку-фактури №сф-0000023 від 20.02.2019. Проте, остаточного розрахунку за надані послуги ТОВ "КОМПАНІЯ ПН ТРАНС" не здійснило. Відповідно, розмір боргу з оплати наданих позивачем послуг становить 28000грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що у передбачений договором строк остаточний розрахунок за надані послуги проведено не було, внаслідок чого допущено заборгованість в розмірі 28000грн.

Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язків.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а в силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язання в частині проведення остаточного розрахунку за виконані роботи та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора в повній мірі на момент розгляду спору судом у матеріалах немає, про такі обставини суду не повідомлено.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 28000грн основного боргу є правомірними, підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст.15 ЦК України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 28000грн боргу.

Крім того, позивачем на підставі ст.625 ЦК України, у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання здійснено нарахування 3% річних за період з 25.02.2019 по 06.12.2019 у сумі 653,89грн та інфляційних втрат за період з березня по жовтень 2019 року у сумі 1148грн.

За змістом ст.ст.524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

За ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши наявний у справі розрахунок сум інфляційних втрат встановлено, що позивачем в період з квітня по жовтень 2019 року застосовано не помісячний індекс інфляції, а сумарно сукупний, інфляційні втрати за жовтень 2019 року зазначено тричі (за період з 01.04.2019 по 30.10.2019, з 01.05.2019 по 30.10.2019, з 01.09.2019 по 30.10.2019), а також не враховано від`ємний індекс інфляції (дефляцію), який мав місце у червні, липні та серпні 2019 року.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013).

Виходячи з наведеного, нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції (тобто помісячно на суму боргу, яка існувала у відповідний місяць), а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, здійснивши власний арифметичний перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань у заявлений позивачем період на суму простроченого грошового зобов`язання 28000,00грн, суд дійшов висновку, що до стягнення як правомірні підлягають вимоги в розмірі 728,00грн інфляційних нарахувань за період з березня по жовтень 2019 року. В частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 420,00грн, суд відмовляє у їх задоволенні у зв`язку з їх невірним обрахунком.

Щодо наданого розрахунку 3% річних в розмірі 653,58грн, нарахованих за період з 25.02.2019 до 06.12.2019 (284дн.), то суд враховує, що моментом виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання по договору є 25.02.2019 (п. 3.2. договору) тому, здійснивши власний арифметичний їх розрахунок, вважає заявлені вимоги такими, що відповідають вимогам закону, умовам договору купівлі-продажу та встановленим судом обставинам справи, а тому задовольняються судом в заявленому розмірі.

За таких обставин справи, позовні вимоги задовольняються частково, в загальному розмірі 29381,58грн.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, наведених учасниками справи.

Посилання відповідача на те, що договір №ДГ-200219 від 20.02.2019, Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №РН-0000020 від 20.02.2019 Підгайним Ю.Ю. як директором Товариства не підписувалися, судом оцінюються критично, оскільки жодних доказів, які б підтверджували дані обставини ТОВ "КОМПАНІЯ ПН ТРАНС" не надано.

Між тим наявні у справі матеріали, а саме виписка по банківському рахунку позивача, підтверджують здійснення відповідачем часткової оплати наданих позивачем послуг згідно виставленого рахунку-фактури № СФ-0000023 від 20.02.2019, що свідчить про прийняття Товариством до виконання договірних зобов`язань за договором №ДГ-200219 від 20.02.2019, в тому числі щодо виконання та прийняття наданих послуг, відповідно - виникнення обов`язку здійснити остаточний розрахунок за виконані ремонтні роботи автомобіля у визначений договором строк. Тобто наведене свідчить, що договір сторонами виконувався.

А визначення договору як неукладеного може мати місце лише на стадії укладення, однак не за наслідками його виконання сторонами, відтак, доводи відповідача з наведених підстав є необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 06.11.2018 у справі №926/3397/17, від 11.10.2018 у справі №922/189/18.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Судом встановлено, що на виконання умов договору сторони вчинили ряд юридично значимих дій, зокрема відповідач перерахував 21810,00грн на банківський рахунок підприємця Омецінського О.В., а позивач не вчинив дій по поверненню цих коштів, як помилково перерахованих.

З умов договору купівлі-продажу від 20.02.2019 вбачається, що особа, яка його підписала, тобто директор Товариства Підгайний Ю.Ю. був його компетентним представником, уповноваженим від імені юридичної особи укладати і підписувати договір та інші угоди, що вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006115079 від 19.12.2019 (обмежень не встановлено).

Також суд звертає увагу, що підписання правочину директором відповідача підтверджується наявністю на спірному договорі купівлі-продажу та акті здачі робіт відтисків печаток позивача, як юридичної особи. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Отже, з огляду на наявність на оскаржуваному договорі печатки товариства та враховуючи той факт, що відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача.

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, чи обставин, на які в даному випадку посилається Товариство щодо не укладення правочину, покладається на сторону, яка посилається на відповідні обставини (частина 1 статті 74 ГПК України).

Таким чином суд вважає, що відповідач своїми діями щодо виконання договору шляхом підписання акту приймання робіт, оплати вартості виконаних робіт тим самим схвалив умови договору купівлі-продажу від 20.02.2019, які є обов`язковими до виконання сторонами в силу положень ст.629 ЦК України.

Відповідач не надав суду доказів, які б ставили під сумнів якість наданих послуг чи наявність з цього приводу спору. Тоді як наявний у справі Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №РН-0000020 від 20.02.2019 свідчить про прийняття наданих позивачем послуг без жодних зауважень чи застережень.

Зважаючи на викладене, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими, не спростованими відповідачем у встановленому законом порядку, відтак, підлягають до задоволення частково, в розмірі 29381,58 грн. В іншій частині - суд відмовляє у їх задоволенні за безпідставністю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати, що складаються із сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1921грн, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 10.03.2020, відповідно до ст.240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Керуючись ст.ст.4, 11, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, ч. 4 ст.129, 197, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ПН ТРАНС", вул.Сенчихіна, 17, смт.Микулинці Теребовлянського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 38048405) на користь Фізичної особи - підприємця Омецінського Ореста Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - 28000(двадцять вісім тисяч)грн 00коп основного боргу, 728 (сімсот двадцять вісім)грн 00коп. інфляційних втрат, 653 (шістсот п`ятдесят три)грн 58коп. - 3% річних та 1893 (одну тисячу вісімсот дев`яносто три)грн 93коп. в повернення сплаченого судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 18.03.2020.

Суддя Н.О. Андрусик