ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2020 року
м. Київ
справа №500/1605/19
адміністративне провадження №К/9901/34104/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 500/1605/19
за позовом ОСОБА_1 до Золотопотіцької селищної ради Бучацького району Тернопільської області (далі - Золотопотіцька селищна рада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Фермерське господарство (далі - ФГ) Радчук , про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.09.2019, постановлену у складі головуючого судді Мандзія О.П. та
постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Старунського Д.М., суддів Багрія В.М., Большакової О.О., -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 09.07.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Золотопотіцької селищної ради від 14.02.2018 №1272 Про надання згоди Головному управлінню Держгеокадастру на завершення робіт .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуваним рішенням відповідача, яким надано згоду ГУ Держгеокадастру на завершення робіт з підготовки земельних ділянок до продажу права оренди, зокрема земельної ділянки за межами с. Возилів, площею 43,8996 га, кадастровий номер 6121281400:01:001:0708, протиправно позбавлено її права користування земельною ділянкою для загальних потреб громади та фактично порушено права жителів с. Возилів на використання земель громади, які відносяться до земель загального користування.
2. Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду ухвалою від 12.07.2019 прийняв вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
3. Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 10.09.2019, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019, на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрив провадження у справі, оскільки така не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
4. 09.12.2019 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій, просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
5. Верховний Суд ухвалою від 12.12.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
6. 28.12.2019 від відповідача до суду касаційної інстанції надійшов відзив на вказану вище касаційну скаргу, в якому Золотопотіцька селищна рада просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані позивачем судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Оспорюваним рішенням Золотопотіцької селищної ради від 14.02.2018 №1272 надано згоду ГУ Держгеокадастру на завершення робіт з підготовки земельних ділянок до продажу права оренди, включаючи виготовлення землевпорядних та землеоціночних документацій, на земельних торгах, серед яких земельна ділянка за межами с. Возилів, площею 43,8996 га, кадастровий номер 6121281400:01:001:0708.
Цьому рішенню передувало включення спірної земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для подальшого продажу їх права оренди на земельних торгах (наказ ГУ Держгеокадастру від 27.09.2017 №255).
Наказом ГУ Держгеокадастру від 02.10.2017 №268 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для подальшого продажу права оренди на неї на земельних торгах та затверджено умови такої продажі строком на 7 років.
06.02.2018 листом № 18-19-0.7-708/2-18 ГУ Держгеокадастру проінформувало селищну раду про виконання повного комплексу робіт з підготовки, зокрема, спірної земельної ділянки до продажу права її оренди і просило враховуючи вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60, дати згоду на завершення даного виду робіт.
Також судами попередніх встановлено, зо згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.02.2019 №155512799 05.02.2019 зареєстровано право державної власності на земельну ділянку, площею 43,8996 га, кадастровий номер 6121281400:01:001:0708.
За результатами проведених 22.03.2019 електронних земельних торгів з продажу права оренди, укладено договір оренди землі від 22.03.2019 з переможцем земельних торгів - ФГ Радчук .
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку 29.03.2019 за ФГ Радчук зареєстровано право оренди земельної ділянки, площею 43,8996 га, кадастровий номер 6121281400:01:001:0708.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанцій, виходив із того, що вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Золотопотіцької селищної ради від 14.02.2018 №1272 Про надання згоди Головному управлінню Держгеокадастру на завершення робіт слід розглядати як спосіб захисту порушеного права у порядку цивільного судочинства.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що даний спір належить розглядати за правилами КАС України, оскільки ухвалення опорюваного рішення є реалізацією Золотопотіцькою селищною радою повноважень, як суб`єкта владних повноважень та це рішення не є підставою для реєстрації речових прав на земельну ділянку третьою особою.
10. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказав на те, що оспорюване рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі ; далі - Закон № 460-IX )], колегія суддів виходить із такого.
12. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
13. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав: фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .
14. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
15. Положеннями частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; де суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
16. Згідно з частиною першою статті 17 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
18. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
19. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
20. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
21. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
22. З установлених судом фактичних обставин справи видно, що рішенням Золотопотіцької селищної ради від 14.02.2018 №1272 надано згоду ГУ Держгеокадастру на завершення робіт з підготовки земельних ділянок до продажу права оренди, зокрема земельної ділянки за межами с. Возилів, площею 43,8996 га, кадастровий номер 6121281400:01:001:0708.
При цьому, з матеріалів справи видно, що на вказану земельну ділянку 05.02.2019 зареєстровано право державної власності та 29.03.2019 зареєстровано право оренди за ФГ Радчук .
23. Так, Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.
24. Отже, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (користування), тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
25. Скасування такого акта не породжує наслідків для користувача земельної ділянки, оскільки в такої особи виникло право користування земельною ділянкою, яке ґрунтується на правовстановлюючих документах. Відтак обраний спосіб захисту порушеного права (оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про розпорядження земельною ділянкою) не забезпечує його реального захисту.
26. Тобто, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення органу місцевого самоврядування, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо набуття речових прав (права оренди) на земельну ділянку ФГ Радчук , що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
27. За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
28. Водночас, відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
29. Так, згідно із пунктом 10 частини першої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
30. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №439/1593/16-а, від 29.08.2018 у справі № 623/2207/16-а.
31. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про приватно-правовий характер даного спору.
32. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
33. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій і погоджується з їх висновками про закриття провадження у справі.
34. Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі №500/1605/19 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.03.2020 |
Оприлюднено | 20.03.2020 |
Номер документу | 88305181 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Рибачук А.І.
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Старунський Дмитро Миколайович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Старунський Дмитро Миколайович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Старунський Дмитро Миколайович
Адміністративне
Тернопільський окружний адміністративний суд
Мандзій Олексій Петрович
Адміністративне
Тернопільський окружний адміністративний суд
Мандзій Олексій Петрович
Адмінправопорушення
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
Швець В. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні