Постанова

від 16.03.2020 по справі 296/11928/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/11928/19 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.

Категорія 63 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Шевчук А.М., Талько О.Б.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/11928/19 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 17 грудня 2019 року, яка постановлена суддею Анциборенко Н.М. в м.Житомирі

встановив:

У грудні позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь 9/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 9/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0177 га, кадастровий номер 1810136600:05:010:0015, що знаходиться за вказаною адресою, заборонивши будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження вказаного майна та дії щодо зміни чи встановлення будь-якого речового права на це майно (передачу в іпотеку, заставу, майнову поруку, в оренду, тощо). В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, що має на меті забезпечення реального виконання рішення суду у даній справі щодо повернення нерухомого майна, яке було відчужено незаконно та проти його волі.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 17 грудня 2019 рокуз метою забезпечення позову було накладено арешт на 9/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0177 га (кадастровий номер: 1810136600:05:010:0015), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на 9/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції розглянув клопотання позивача про забезпечення позову без виклику сторін, чим порушив право відповідача на справедливий суд та недотримався принципу змагальності сторін. Також при постановлені оскаржуваної ухвали суд не перевірив аргументованості заяви щодо застосування заходів забезпечення позову, зазначених заявником, і не дослідив чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову. Крім того, застосований судом захід забезпечення позову обмежує гарантоване Конституцією України право відповідача вільно розпоряджатися своїм майном та порушує право на житло.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, оскільки суд першої інстанції допустив законне та об`єктивне обмеження відповідача у її праві власності на квартиру, яка належала позивачу та незаконно була відчужена без його згоди.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Кудак А.М. просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати заходи забезпечення позову застосовані судом першої інстанції.

Представник позивача - адвокат Нестерчук С.Є. просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Забезпечуючи позов, суд першої інстанції виходив з характеру позовних вимог, співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову вимогам заявника, а також з того, що для вжиття заходів забезпечення позову є наявність достатніх підстав, які дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, необхідною умовою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду на користь позивача, а до суду з заявою про забезпечення позову можуть звернутися учасники справи між якими існує спір.

Звертаючись із позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння позивач ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі договору міни від 15.06.2004 року, він набув право власності на спірне нерухоме майно, яке в подальшому вибуло з володіння поза його волею шляхом незаконних дій інших осіб, внаслідок яких 27.07.2018 року майно від його імені було продано ОСОБА_4 , а згодом подаровано відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 06.11.2018 року.

Вказане свідчить про те, що відповідач має об`єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Враховуючи, що предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння, вид забезпечення позову, який просив застосувати ОСОБА_1 як накладення арешту на будинок і земельну ділянку є співмірними із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст.ст.149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про накладення арешту на майно.

Відтак висновок суду першої інстанції про те, що не забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду є вірним.

При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Таким чином, стороною позивача наведені як причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, враховано співмірність заходу забезпечення позову заявленим вимогам, а тому висновок суду про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції права відповідача на справедливий суд та недотримання принципу змагальності сторін через розгляд даної заяви позивача про забезпечення позову без виклику сторін є необґрунтованими, оскільки відповідно до положень ст. 153 ЦПК України дана заява розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 17 грудня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 березня 2020 року.

Головуючий: Судді: