Постанова

від 04.03.2020 по справі 607/19862/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 607/19862/18

провадження № 61-12523св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти на постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 травня 2019 року в складі колегії суддів: Щавурської Н. Б., Сташків Б. І., Хома М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти, у якому просила скасувати наказ від 03 серпня 2018 року № 168-к про звільнення позивача з посади методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти і поновити її на посаді з 01 вересня 2018 року.

Позов мотивовано тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 лютого 2016 року позивача поновлено на посаді методиста лабораторії дошкільної і початкової освіти Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти з 15 серпня 2015 року. Починаючи з дня поновлення на роботі, з врахуванням пункту 1.2. укладеного між сторонами трудового договору від 16 березня 2016 року, трудові відносини продовжені на невизначений термін.

У зв`язку із затвердженням нової структури інституту 01 вересня 2016 року ОСОБА_1 переведено на посаду методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти та укладено строковий трудовий договір (контракт) на період до 31 серпня 2017 року, який додатковою угодою від 31 серпня 2017 року продовжений до 31 серпня 2018 року.

У зв`язку з закінченням терміну дії контракту 06 червня 2018 року відповідач попередив позивача про майбутнє звільнення з роботи із 31 серпня 2018 року та наказом від 03 серпня 2018 року № 168-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 31 серпня 2018 року за закінченням строку дії трудового договору (контракту) на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Посилаючись на те, що посада позивача не належить до переліку посад, для яких передбачена необхідність укладення контракту, в зв`язку з чим наявні підстави вважати, що позивач працювала за безстроковим договором, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивача віднесено до категорії працівників, які на підставі закону працюють за договором, у якому строк його дії може встановлюватись угодою сторін. Встановивши, що між ОСОБА_1 та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти укладено строковий трудовий договір у формі контракту, термін дії якого закінчувався 31 серпня 2018 року, про що позивач була попереджена 06 червня 2018 року, місцевий суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулось з дотриманням умов трудового законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Скасовано наказ від 03 серпня 2018 року № 165-к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади з 31 серпня 2018 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти в Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної педагогічної освіти з 01 вересня 2018 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, виходив з того, що додаткова угода від 31 серпня 2017 року про продовження дії контракту укладена пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку чинності контракту, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вважається такою, що працювала за трудовим договором, укладеним на невизначений строк, а її звільнення на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України є незаконним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2019 року Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що пункт 24 Положення передбачає право сторін, а не обов`язок продовжувати термін дії контракту. Крім того, вказана норма не містить жодної заборони чи обмеження щодо укладення додатковї угоди про продовження терміну дії контакту після спливу двох місяців до закінчення строку чинності контакту, а тому помилковим є висновок апеляційного суду про те, що укладений між сторонами контракт слід вважати безстроковим.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивовано тим, що, враховуючи посаду позивача (методист вищого навчального закладу), контрактна форма трудового договору не могла бути застосована.

У серпні 2018 року Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти подав відповідь на відзив ОСОБА_1 , у якому вказував, що посада позивача віднесена до категорії педагогічних, а не науково-методичних працівників. Крім того, відповідно до статті 54 Закону України Про освіту укладення контракту можливо як з педагогічними так і з науково-педагогічними працівниками.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 лютого 2016 року визнано незаконним та скасовано наказ Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти від 14 серпня 2015 року № 105-к та поновлено ОСОБА_1 на посаді методиста лабораторії дошкільної і початкової освіти в Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної педагогічної освіти.

На виконання вищевказаного судового рішення 16 березня 2016 року директором Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти видано наказ № 46-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді методиста лабораторії дошкільної і початкової освіти Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти з 15 серпня 2015 року.

16 березня 2016 року між ОСОБА_1 та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти в особі директора Петровського О. М. укладено трудову угоду, згідно якої ОСОБА_1 приймається на роботу методистом лабораторії дошкільної і початкової освіти на невизначений термін (безстроковий).

01 вересня 2016 року в зв`язку із затвердженням нової структури інституту наказом № 2010-к ОСОБА_1 переведено на посаду методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної інклюзивної освіти.

01 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти в особі директора Петровського О. М. укладено строковий трудовий договір (контракт), згідно якого ОСОБА_1 призначено на посаду методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти на строк з 01 вересня 2016 року до 31 серпня 2017 року.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. вказаного контракту підставою для розірвання контакту з поважних причин є закінчення строку його дії. При цьому директор інституту і методист повинні не пізніше як за два місяці до закінчення терміну визначитись у такому: контракт припиняє дію, контракт продовжується або укладається на новий термін.

16 червня 2017 року ОСОБА_1 подала на ім`я директора Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти заяву з проханням продовжити дію контракту.

31 серпня 2017 року між сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої контракт від 01 вересня 2016 року продовжений на термін до 31 серпня 2018 року та відповідачем видано наказ № 170-к, відповідно до якого продовжено термін дії контракту з методистом відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти ОСОБА_1 на 1 рік: з 01 вересня 2017 року до 31 серпня 2018 року. Підставою продовження контракту зазначено заяву ОСОБА_1 від 16 червня 2017 року та додаткову угоду до контракту від 31 серпня 2017 року.

06 червня 2018 року адміністрація Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти ознайомила ОСОБА_1 з попередженням про звільнення з роботи з 31 серпня 2018 року у зв`язку із закінченням терміну дії контракту.

03 серпня 2018 року Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти видав наказ № 168-к про звільнення ОСОБА_1 з посади методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти з 31 серпня 2018 року на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту).

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до частини другої статті 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору (частина третя статті 54 Закону України Про освіту ).

Підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом (пункт 8 статті 36 КЗпП України).

Згідно з пунктом 9 Положення контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі.

У контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця (пункт 10 Положення).

За два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк (пункт 24 Положення).

Згідно зі статтею 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Пунктом 2 статті 36 КЗпП України встановлено, що підставою для припинення трудового договору є закінчення строку його дії, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив з того, що відповідно до пункту 24 Положення позивач вважається такою, що працювала за трудовим договором, укладеним на невизначений строк, а її звільнення на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України є незаконним.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з вказаним висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту.

Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. вказаного контракту підставою для розірвання контакту з поважних причин є закінчення строку його дії. При цьому директор інституту і методист повинні не пізніше як за два місяці до закінчення терміну визначитись у такому: контракт припиняє дію, контракт продовжується або укладається на новий термін.

На виконання вимог пунктів 6.1., 6.2. контракту 06 червня 2018 року ОСОБА_1 під особистий підпис була повідомлена адміністрацією Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про припинення дії контакту та майбутнє звільнення з 31 серпня 2018 року. Відомостей про звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про продовження терміну дії контакту матеріали справи не містять.

Таким чином, між ОСОБА_1 та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти укладено строковий трудовий договір у формі контракту, термін дії якого закінчувався 31 серпня 2018 року, про що позивач була попереджена 06 червня 2018 року.

Встановивши, що вказаний трудовий контракт продовжений або укладений на новий строк за згодою сторін не був, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач звільнена з роботи згідно із пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України на законних підставах, при цьому дотримано процедуру звільнення, передбачену законом та контактом.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд вказаного вище не врахував, у порушення статей 89, 263-265 ЦПК України, не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, належно не встановив усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, характер спірних правовідносин та позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення спору.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки діями Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти не порушено трудові права позивача.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При поданні касаційної скарги Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти сплачено судовий збір у розмірі 1 921 грн 00 коп.

Разом з тим, на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору в справі про поновлення на роботі, а тому згідно із частиною шостою статті 141 ЦПК України понесені Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти судові витрати в розмірі 1 409 грн 60 коп. компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти задовольнити.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 травня 2019 року скасувати, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2019 року залишити в силі.

Компенсувати Тернопільському обласному комунальному інституту післядипломної педагогічної освіти понесені судові витрати в розмірі 1 409 грн 60 коп. за подання касаційної скарги за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов