Ухвала

від 17.03.2020 по справі 482/1088/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

17 березня 2020 року

м. Київ

справа № 482/1088/19

провадження № 61-3716ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у справі за позовом заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Новопетрівська сільська рада Новоодеського району Миколаївської області про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року заступник керівника Вознесенської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 13 травня 2017 року припинено право ОСОБА_2 на постійне користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 40 га на території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області. Проведеною 31 травня 2017 року перевіркою дотримання вимог земельного законодавства встановлено, що ця земельна ділянка самовільно зайнята (засіяна соняшником) відповідачем ОСОБА_1 . За фактом порушення складені відповідні акти та протокол, а ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 КУпАП, піддано штрафу та вручено припис про необхідність усунення порушень шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Управлінням контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області визначено розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та її використання не за цільовим призначенням, яка склала 49 481, 60 грн.

Посилаючись на відмову відповідача відшкодувати ці кошти добровільно, прокурор просив стягнути їх з ОСОБА_1 як шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки, до бюджету Новопетрівської сільської ради.

До участі в справі як третю особу залучено Новопетрівську сільську раду Новоодеського району Миколаївської області.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2019 року позов задоволено, з ОСОБА_1 стягнуто 49 481, 60 грн шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки до бюджету Новопетрівської сільської ради, а також судові витрати.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2019 року змінено.

Зменшено стягнення з ОСОБА_1 до бюджету Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, з 49 481,60 грн до 42 626,79 грн та судових витрат на користь прокуратури Миколаївської області з 1 921 грн до 1 654,88 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

24 лютого 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційного скаргою на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, в якій, просив скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Предметом спору в цій справі є стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 49 481,60 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100=210 200 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду зазначене в касаційній скарзі клопотання про зупинення виконання рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у справі за позовом заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Новопетрівська сільська рада Новоодеського району Миколаївської області про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська