Постанова

від 12.03.2020 по справі 910/8610/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2020 р. Справа№ 910/8610/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Поляк О.І.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Техногруп"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2019 р. (повний текст складено 15.11.2019 р.)

у справі № 910/8610/19 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Техногруп"

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша"

про стягнення 387 354,77 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Техногруп" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" про стягнення 352 140,70 грн. суми страхового відшкодування та 35 214,07 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем як страховиком взятих на себе зобов`язань за договором № 06-07.00.17.00138 добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності експлуатанту наземного транспорту, водія та пасажирів від нещасного випадку від 13.07.2017 р. у частині виплати позивачеві як страхувальнику страхового відшкодування, у зв`язку з пошкодженням у дорожньо-транспортній пригоді (ДТП), яка мала місце 30.11.2017 р., застрахованого позивачем автомобіля "Chevrolet Aveo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2019 р. у справі № 910/8610/19 відмовлено у задоволенні позову.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що договір № 06-07.00.17.00138 від 13.07.2017 р. містить ряд виключень із переліку страхових випадків, серед яких, зокрема, і події, які настали внаслідок або під час керування транспортним засобом водієм, який знаходився в стані алкогольного сп`яніння. У зв`язку з тим, що страховим випадком не є подія внаслідок якої сталося пошкодження застрахованого позивачем транспортного засобу, відповідачем правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування позивачу і правові підстави для примусового стягнення 352 140,70 грн. суми страхового відшкодування та 35 214,07 грн. пені за прострочення грошового зобов`язання у судовому порядку - відсутні.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Техногруп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що судом першої інстанції помилково взято до уваги висновок комунальної установи Тернопільської обласної ради "Тернопільський обласний наркологічний диспансер" від 30.11.2017 р. як належний та допустимий доказ, яким підтверджуються обставини щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння під час керування 30.11.2017 р. транспортним засобом марки "Chevrolet Aveo", державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки такий висновок складний з численними порушеннями та усупереч Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцію", яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за № 1413/27858, у зв`язку з чим неправомірно було відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2019 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Смірнова Л.Г., Руденко М.А., поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення; відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 05.02.2020 р.

21.01.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2020 р., у зв`язку з перебуванням суддів Смірнової Л.Г. та Руденко М.А. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суддів та оголошено перерву до 11.03.2020 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 р. оголошено перерву до 12.03.2020 р.

У судовому засіданні 12.03.2020 р. представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач не взяв участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду , неявка відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.07.2017 р. між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Техногруп" (страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності експлуатанту наземного транспорту, водія та пасажирів від нещасного випадку № 06-07.00.17.00138 (далі - договір), за умовами якого застраховано транспортний засіб (далі - ТЗ) марки "Chevrolet Aveo", державний номерний знак НОМЕР_1 , 2017 року випуску, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Індустрія Техногруп".

Відповідно до пунктів 1.6, 3.6 договору страхова сума складає 354 000,00 грн.; франшиза 0 %.

За умовами підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору страховим випадком по страхуванню можуть бути втрата, знищення або пошкодження застрахованого транспортного засобу, зокрема, внаслідок ДТП (події, що призвела до будь-якого пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання, в тому числі під час перевезення застрахованої несамохідної спеціальної техніки (у т.ч. машин сільського господарства) іншим ТЗ, буксирування згідно з вимогами ПДР застрахованого ТЗ або буксирування застрахованим ТЗ).

Підпунктом 3.1.5 пункту 3.1 договору передбачені виключення зі страхових випадків, серед яких, зокрема, не визнаються страховими випадками події, які настали внаслідок або під час керування транспортним засобом водієм, який знаходився в стані алкогольного сп`яніння та/або під впливом наркотичних, токсичних речовин та/або перебував під впливом медичних препаратів, застосування яких протипоказане при управлінні ТЗ, у стані втоми (перевтоми), а також передачі керування ТЗ особі, яка перебувала у такому стані.

Згідно до п 7.5 договору страхувальник має право самостійно оплачувати відновлювальний ремонт на узгодженому зі страховиком СТО (станція технічного обслуговування) виключно після проведення страховиком (уповноваженою особою страховика) огляду пошкоджень Т3, складання акту огляду T3 встановленої форми та надання письмового дозволу страховика.

Відповідно до п. 8 договору для визначення події страховим випадком та визначення причин, обставин та розміру страхового відшкодування, страховик повинен надати наступні документи: письмову заяву про виплату страхового відшкодування; документи, що посвідчують особу страхувальника; договір страхування; свідоцтво про реєстрацію ТЗ; калькуляцію СТО (спеціалізованого підприємства), якщо СТО не рекомендовано страховиком, із зазначенням переліку відновлювальних робіт, їхньої вартості, вартості деталей, що підлягають заміні, вартості витрачених матеріалів; документи, що підтверджують оплату страхувальником ремонтно-відновлюваних робіт, та оригінали актів виконаних робіт, засвідчених печаткою підприємства; лист від вигодонабувача, в якому зазначено його рішення щодо отримання страхового відшкодування. По страховому випадку ДТП додатково надаються документи: довідка про пошкодження ТЗ, видана на місці події підрозділом поліції, встановлено зразка із зазначенням часу, дати, місця події, пошкоджень, завданих застрахованому ТЗ; водійське посвідчення особи, яка знаходилась за кермом застрахованого ТЗ у момент ДТП.

Зі змісту пунктів 9.1, 9.1.3 договору випливає, що визначення розміру збитків здійснюється страховиком згідно з умовами договору на підставі: звітів про оцінку майна, висновків незалежних (судових) експертів, експертного дослідження; калькуляція ремонту для застрахованої марки ТЗ, складеної страховиком. Визначення розміру збитків здійснюється страховиком згідно з умовами договору на підставі рахунків спеціалізованого підприємства з ремонту ТЗ, якщо в основній частині договору зазначено опцію ремонт на фірмовому СТО, за умови перерахування суми відшкодування на рахунок спеціалізованого підприємства або страхувальнику у випадку надання акту виконаних робіт та квитанцій про оплату відновлювального ремонту на спеціалізованому підприємстві. При ненаданні цих документів - розрахунок здійснюється на підставі калькуляції страховика.

За умовами пунктів 10.1, 10.2 договору страхова виплата (страхове відшкодування) здійснюється страховиком відповідно до умов договору, на підставі письмової заяви страхувальника, затвердженого страховиком страхового акта та всіх необхідних документів згідно з розділом 8 загальної частини договору, оформлених належним чином. Страховик впродовж трьох робочих днів з дати отримання письмового повідомлення про подію за умови надання страхувальником пошкодженого ТЗ для огляду здійснює огляд ТЗ та/або вживає заходів для проведення незалежної експертизи.

Пунктом 10.5 договору визначено, що страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату (страхове відшкодування) страхувальнику впродовж 10 робочих днів з дати затвердження страхового акту про страхову виплату (страхову відшкодування).

Строк дії договору з 14.07.2017 р. до 13.07.2018 р. (пункт 4.2 договору).

30.11.2017 р. о 01 год. 50 хв. громадянин ОСОБА_1 , рухаючись в м. Тернополі, по вул. Протасевича, керуючи транспортним засобом марки "Chevrolet Aveo", державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на бетонні блоки на мості, чим порушив п.п. 2.3 (б), 12.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 31.01.2018 р. у справі № 607/15673/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 124 Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік.

В ході розгляду справи № 607/15673/17 судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та ст. 124 КУпАП, тобто порушення водієм транспортного засобу правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення у відповідності до ст. 36 КУпАП в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення.

Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 05.04.2018 р. апеляційну скаргу захисника Старовойтової Д.А. в інтересах ОСОБА_1 задоволено; постанову Тернопільського міськрайонного суду від 31.01.2018 р. про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасовано, прийнято нову, якою провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП; в частині притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП постанову Тернопільського міськрайонного суду від 31.01.2018 р. приведено у відповідність з вимогами закону; вирішено вважати накладеним на ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.

Відповідно до здійсненої приватним акціонерним товариством "Тернопільавто" калькуляції № КА-022272 від 22.02.2018 р. вартість відновленого ремонту ТЗ "Chevrolet Aveo", державний номерний знак НОМЕР_1 складає 693 700,91 грн. з ПДВ.

Висновком судового автотоварознавчого дослідження здійсненого по заяві-зверненню товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Техногруп" № 2267/18 від 12.03.2019 р., зокрема, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Chevrolet Aveo" станом на момент ДТП на суму 352 140,70 грн.

За твердженням позивача, 22.05.2018 р. він звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

У відповідь 13.06.2018 р. страховик повідомив листом № 1078/с, що в управлінні врегулювання збитків знаходиться страхова справа № 17-00-002015к щодо ДТП, яка мала місце 30.11.2017 р. і у зв`язку з проведенням страхового розслідування, а саме необхідністю дослідження висновку від 30.11.2017 р. щодо результатів медичного огляду гр. ОСОБА_1 . після ДТП з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, страховиком на підставі умов договору відстрочено прийняття рішення про виплату страхового відшкодування на 90 днів з 22.05.2018 р.

В подальшому листом № 1236/с від 27.06.2018 р. страховиком відмовлено страхувальнику на підставі пп. 3.1.5 п. 3.1 договору, оскільки було встановлено, що ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Не погодившись з вказаним рішенням страховика страхувальник звернувся до господарського суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції зазначив, що договір містить ряд виключень із переліку страхових випадків, серед яких, зокрема, і події, які настали внаслідок або під час керування транспортним засобом водієм, який знаходився в стані алкогольного сп`яніння. В матеріалах справи наявний висновок комунальної установи Тернопільської обласної ради "Тернопільський обласний наркологічний диспансер" від 30.11.2017 р., з якого вбачається, що 30.11.2017 р. громадянин ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння і вказана дата співпадає з датою скоєння ним ДТП в м. Тернополі, по вул. Протасевича. Водночас, суд першої інстанції критично поставився до доводів позивача стосовно того, що відсутність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, було доведено у судовому порядку. Утім, з аналізу постанови апеляційного суду Тернопільської області від 05.04.2018 р. у справі № 607/15673/17 вбачається, що апеляційним судом Тернопільської області не було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 керував застрахованим позивачем автомобілем у стані алкогольного сп`яніння через брак доказів у матеріалах адміністративної справи. Відтак, судом прийнято висновок комунальної установи Тернопільської обласної ради "Тернопільський обласний наркологічний диспансер" від 30.11.2017 р. як належний, допустимий та достатній доказ на підтвердження тієї обставини, що громадянин ОСОБА_1 керував застрахованим позивачем автомобілем у стані алкогольного сп`яніння під час скоєння ДТП, яка сталась 30.11.2017 р. о 01 год. 50 хв. в м. Тернополі, по вул. Протасевича.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування").

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 982 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Зокрема, ч. 4 ст. 16 Закону України "Про страхування" встановлено, що договір страхування повинен містити права та обов`язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Згідно зі ст. 25 Закону "Про страхування" здійснення страхових виплат проводиться страховиком відповідно до договору страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката). Зазначений страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром - особою, яка займається визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються чинним законодавством) у формі, що визначається сертифікатом.

Як вже було зазначено вище, страховиком відмовлено страхувальнику у виплаті страхового відшкодування вартості відновлювального ремонту "Chevrolet Aveo", д.н.з. НОМЕР_1 , на підставі пп. 3.1.5 п. 3.1 договору, оскільки висновком комунальної установи Тернопільської обласної ради "Тернопільський обласний наркологічний диспансер" № 432 від 30.11.2017 р. підтверджено, що водій ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння.

В наявному в матеріалах справи висновку комунальної установи Тернопільської обласної ради "Тернопільський обласний наркологічний диспансер" № 432 від 30.11.2017 р., в якому йдеться про те, що громадянин ОСОБА_1 керував застрахованим позивачем автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, відсутній підпис обстежуваної особи про ознайомлення з результатами медичного огляду.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 р. затверджено Інструкцію "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцію" (далі - Інструкція). Інструкція зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за № 1413/27858.

За умовами пунктів 1, 2 Розділу І Інструкції вона визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду. Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктами 8, 12, 13, 15 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Проте, з висновку лікаря № 432 від 30.11.2017 р. не вбачається, що такий був складений за результатами лабораторних досліджень, які проводилися з метою виявлення в ОСОБА_1 речовин, які здатні спричинити стан сп`яніння, у відповідності до положень пунктів 8, 12, 13,15 Інструкції.

Відповідно до п. 17 Інструкції зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Пунктом 20 Інструкції передбачено, що висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

У висновку, який міститься в матеріалах справи, в порушення п. 17 Інструкції у графі "Підпис обстежуваної особи про ознайомлення з результатами огляду" відсутній підпис ОСОБА_1 та відсутні записи про те, що результати медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомлялися оглянутій особі. У матеріалах справи відсутні докази про відмову ОСОБА_1 від підпису висновку та ознайомлення з його результатами.

Апеляційний господарський суд враховує те, що Інструкція "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцію", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за № 1413/27858 і є нормативно-правовим актом, додаток 4 якої передбачає типову форму висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 22 Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

За приписами частин 1, 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на вказані порушення колегія суддів вважає, що висновок комунальної установи Тернопільської обласної ради "Тернопільський обласний наркологічний диспансер" № 432 від 30.11.2017 р. не може вважатися належним доказом, яким підтверджуються обставини щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння під час керування 30.11.2017 р. транспортним засобом марки "Chevrolet Aveo", державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не є учасником даної справи, а позивач не мав можливості самостійно отримати з медичної установи документи, які стосуються стану здоров`я ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає за можливе прийняти такі докази.

Разом із відповіддю медичною установою надано акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 432. Із інформації, викладеної в акті, зокрема у пункті 21 вбачається, що лабораторні дослідження для встановлення стану сп`яніння по відношенню до ОСОБА_1 не проводилися.

Згідно п. 16 Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.

В матеріалах справи відсутні належні докази, якими зафіксовано відмову ОСОБА_1 від надання зразків біологічного середовища для дослідження.

Враховуючи те, що висновок комунальної установи Тернопільської обласної ради "Тернопільський обласний наркологічний диспансер" № 432 від 30.11.2017 р. не може вважатися належним доказом, яким підтверджуються обставини щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, а постановою апеляційного суду Тернопільської області від 05.04.2018 р. у справі № 607/15673/17 скасовано постанову Тернопільського міськрайонного суду від 31.01.2018 р. про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено нове рішення, яким провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів відповідача про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння під час керування застрахованого транспортного засобу марки "Chevrolet Aveo", державний номерний знак НОМЕР_1 .

Оскільки згідно листа відповідача від 27.06.2018 р., адресованого позивачу, підставою відмови у виплаті страхового відшкодування стало порушення положень п.п. 3.1.5 п. 3.1 договору страхування щодо керування застрахованим транспортним засобом водієм, який знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, і такі доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду судом апеляційної інстанції справи, колегія суддів вважає, що страховиком неправомірно відмовлено страхувальнику у виплаті 352 140,70 грн. страхового відшкодування, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача 35 214,07 грн. пені за період прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 26.07.2018 р. по 26.01.2019 р., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Пунктом 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 6.6.3 договору страховик зобов`язаний при визнанні випадку страховим здійснити виплату страхового відшкодування в строк, передбачений п. 10.5 договору. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, але не більше 10 % від належного до сплати страхового відшкодування.

Оскільки відповідачем неправомірно відмовлено страхувальнику у виплаті 352 140,70 грн. страхового відшкодування, то відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 35 214,07 грн. пені за заявлений період, є такими, що ґрунтуються на умовах договору та нормах законодавства України, тож позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлене, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, невірно встановив обставини справи, що призвело до хибних висновків і прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Техногруп" на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2019 р. у справі № 910/8610/19 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2019 р. у справі № 910/8610/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30; ЄДРПОУ 31681672) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Техногруп" (03179, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 125, офіс 7; ЄДРПОУ 37675512) 352 140,70 грн. страхового відшкодування, 35 214,07 грн. пені, 5 810,32 грн. судового збору за подання позову, 8 715,48 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи № 910/8610/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.03.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді О.І. Поляк

Є.Ю. Пономаренко