Рішення

від 19.03.2020 по справі 904/519/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2020м. ДніпроСправа № 904/519/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Евент Центр" (м. Дніпро)

до Департаменту з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (м. Дніпро)

про визнання укладеним договору № 1 від 01.01.2020, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості за договором № 1 від 01.01.2020 у розмірі 2 499 750 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро Евент Центр" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Департаменту з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської міської ради (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати укладеним договір № 1 від 01.01.2020;

- зобов`язати підписати акт наданих послуг по договору № 1 від 01.01.2020;

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 1 від 01.01.2020 у розмірі 2 499 750 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 1 від 01.01.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги з організації та проведення громадсько-культурного заходу "Новорічні свята у м. Дніпро", внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 2 499 750 грн. 00 коп. Так, позивач зазначає, що обумовлені договором послуги були надані ним належним чином та у повному обсязі, але відповідач відмовився від підписання акту наданих послуг відповідно до вказаного договору, у зв`язку із оскарженням рішення замовника по процедурі закупівлі, за результатами проведення якої було укладено договір. Як зазначив відповідач, 20.01.2020 рішенням Антимонопольного комітету України №1093-р/пк-пз зобов`язано відповідача скасувати рішення про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Евент Центр" переможцем процедури закупівлі - "ДК 021:2015:79950000-8 - Послуги з організації виставок, ярмарок і конгресів", оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за №UA-2019-11-28-000574-c.

При цьому, послуги за вказаним договором позивачем були надані у повному обсязі та належним чином, а відповідач порушив свої зобов`язання за договором - не підписав акт наданих послуг та не здійснив оплату наданих послуг, внаслідок чого у нього утворилось заборгованість в сумі 2 499 750 грн. 00 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172, 174 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою суду від 30.01.2020 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали.

Позивачем подано заяву про усунення недоліків (вх. суду № 5952/20 від 05.02.2020), в якій він просив суд долучити до матеріалів справи документ про доплату судового збору в сумі 4 204 грн. 00 коп. та докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу та третій особі, а саме: оригінали накладних від 29.01.2020 та оригінали фіскальних чеків від 29.01.2020.

У зв`язку з тим, що позивачем були усунуті недоліки у визначені судом строки, ухвалою суду від 06.02.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 03.03.2020, залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 9414/20 від 25.02.2020), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи лист на адресу Департаменту з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської міської ради від 17.02.2020, зареєстрований за вх. № 2/240, в якому містилася вимога здійснити оплату за договором в сумі 2 499 750 грн. 00 коп.

Від третьої особи на електронну пошту суду надійшло клопотання (вх. суду № 10732/20 від 02.03.2020), в якому вона просила суд: справу без її представника не розглядати; надіслати матеріали справи на адресу: 49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1; відкласти розгляд справи на інший зручний час, у зв`язку з тим, що представник третьої особи в цей час буде приймати участь у справі в іншому суді, де є відповідачем, та не має можливості з`явитися до Господарського суду Дніпропетровської області.

У підготовче засідання 03.03.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення з ухвалою суду від 06.02.2020 третій особі - 18.02.2020 (а.с.36).

З приводу клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи судом було зазначено наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Як вбачається з поданого третьою особою 02.03.2020 клопотання про відкладення розгляду справи, представник третьої особи обізнаний про дату, час та місце даного судового засідання. В даному випадку суд відзначає, що посилання третьої особи на зайнятість її представника в іншому судовому засіданні не підтверджено взагалі жодним доказом; до поданого третьою особою клопотання було долучено тільки довіреність на представника, отже суд позбавлений можливості визнати поважною причину неявки представника третьої особи. Більше того, третя особа у клопотанні посилається на те, що у неї відсутні будь-які матеріали по справі № 904/519/20, однак вказані твердження спростовуються наявними у справі доказами. Так, відповідно до наявних у справі доказів направлення третій особі позовної заяви з додатками - поштового повідомлення, поштової накладної та поштового опису вкладення № 4900078850359 (а.с.5, 30) позовна заява отримана третьою особою за її юридичною адресою - 13.02.2020, отже посилання на відсутність матеріалів позовної заяви спростовується наявними у справі доказами. Крім того, надсилання матеріалів справи №904/519/20 на адресу учасника для ознайомлення не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України, але судом було роз`яснено третій особі її право ознайомитися з матеріалами справи в приміщенні суду (пункт 1 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи вказане, заявлене третьої особою клопотання про відкладення розгляду справи було визнано судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом було відзначено, що третя особа не скористалася своїм правом на участь у судовому засіданні її представника та вважав можливим провести підготовче засідання за відсутності представника третьої особи, оскільки підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 183 та 202 Господарського процесуального кодексу України, були відсутні.

У підготовчому засіданні 03.03.2020 представником відповідача було пояснено, що послуги за договором були надані відповідачем належним чином та у повному обсязі, претензії щодо обсягу, якості та вартості наданих послуг у відповідача також були відсутні. Представником відповідача вказано, що у відповідача відсутні заперечення проти позовних вимог позивача, отже відсутня необхідність подачі відзиву на позовну заяву; представник відповідача наголошував, що подання відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком відповідача, яким відповідач не бажає скористатися. Таким чином, представники позивача та відповідача зазначали про необхідність закриття підготовчого провадження, оскільки матеріали справи на цей час містять всі необхідні докази та пояснення, на підтвердження правової позиції кожної сторони справи, отже існують всі підстави для переходу до розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 03.03.2020 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У зв`язку з виконанням завдань підготовчого провадження, ухвалою суду від 03.03.2020 підготовче провадження було закрите та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 19.03.2020.

Від третьої особи електронною поштою надішли письмові пояснення (вх. суду №13774/20 від 18.03.2020), в яких вона наводить свою правову позицію у даному спорі та просить суд здійснити розгляд справи без участі представника третьої особи за наявними матеріалами. Так, у поясненнях третя особа зазначила наступне:

- згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

- на виконання даної норми постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (зі змінами) затверджено порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок);

- відповідно до пункту 6 Порядку, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові казначейства: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів;

- згідно зі статтею 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом;

- враховуючи вищевикладене, Головне управління не має можливості надати будь-які пояснення щодо спірних правовідносин, та просить здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Від позивача надійшла заява (вх. суду № 13994/20 від 19.03.2020), в якій він просив суд розглядати справу без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами, посилаючись на введені Постановою КМУ від 11.03.2020 карантинні заходи, а також рекомендації Ради суддів України щодо утримання від відвідування приміщень суду, у зв`язку із складною епідеміологічною ситуацією в Україні. У заяві позивач наголосив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Від відповідача надійшла заява (вх. суду № 13995/20 від 19.03.2020), в якій він просив суд розглядати справу без участі представника відповідача, за наявними в матеріалах справи документами. У заяві відповідач зазначив, що позивачем послуги за договором № 1 від 01.01.2020 були надані у повному обсязі; претензій до виконання робіт відповідач не має; проти задоволення позовних вимог відповідач не заперечує.

У судове засідання 19.03.2020 представники позивача, відповідача та третьої особи не з`явилися, при цьому, судом враховані та задоволені клопотання позивача, відповідача та третьої особи про розгляд справи без участі їх представників, за наявними у справі доказами.

Суд відзначає, що про день, час та місце судового засідання позивач, відповідач та третя особа були повідомлені належним чином, що підтверджується:

- щодо позивача та відповідача - участю представників позивача та відповідача у підготовчому засіданні 19.03.2020 (а.с.58-59) та розпискою (а.с.63);

- щодо третьої особи - поштовим повідомленням № 4930011272101 (а.с.65), а також поданим третьою особою поясненнями (а.с.67-68).

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні .

Суд вважає, що позивач, відповідач та третя особа не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні їх представників та відповідач, відповідно, на надання відзиву на позовну заяву, та вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи, оскільки:

- останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України);

- неявка в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України) є підставою для розгляду справи за відсутності такого учасника (учасників) справи.

Більше того, судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у підготовчому засіданні 03.03.2020 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази та повідомлені суду всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи у відповідності до пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуг, строку його дії, порядок та строки надання послуг (виконання робіт), факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 01.01.2020 між Департаментом з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської міської ради (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Евент Центр" (далі - виконавець, позивач) укладено договір № 1 (далі - договір, а.с.7-10), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується у 2020 році надати послугу з організації і проведення громадсько-культурного заходу "Новорічні світа у м. Дніпро", а замовник - прийняти і оплатити таку послугу згідно Програми розвитку місцевого самоврядування та висвітлення діяльності Дніпровської міської ради, її виконавчих органів та комунальних підприємств на 2017-2021 роки, затвердженої рішенням Дніпровської міської ради від 15.02.2017 № 23/18 (зі змінами) та розпорядження міського голови від 05.12.2019 № 1922-р (пункт 1.1. договору).

У пункті 9.1. договору сторони визначили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного його виконання.

Доказів зміни, розірвання чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, у пункті 1.2. договору сторони визначили, що найменування послуги - код ДК 021:2015:79950000-8 Послуги з організації виставок, ярмарок і конгресів (Послуга з організації і проведення громадсько-культурного заходу "Новорічні свята у м. Дніпро") відповідно до складу і змісту послуги, викладеного у додатку 2, що є невід`ємною частиною договору.

До договору сторонами були підписані такі додатки:

- додаток № 1 Специфікація (а.с.11);

- додаток № 2 Склад та зміст послуги з організації і проведення громадсько-культурного заходу "Новорічні свята у м. Дніпро" (а.с.12-15).

У специфікації сторони визначили найменування послуги - "Послуга з організації і проведення громадсько-культурного заходу "Новорічні свята у м. Дніпро" та загашьну її вартість - 2 499 750 грн. 00 коп. (а.с.11).

У додатку № 2 - Склад та зміст послуги з організації і проведення громадсько-культурного заходу "Новорічні свята у м. Дніпро" сторони погодили такий обсяг узгодженої послуги:

1) Виступ артистів:

- виступ гурту "Le Grand Orchestra" (Олег Скрипка) на пл. Героїв Майдану, хронометраж виступу 40 хвилин, 06.01.2020;

- виступ тематичних колективів, на пл. Героїв Майдану, хронометраж виступу не менш 2 годин, 06.01.2020;

- ведучі (2 особи) на пл. Героїв Майдану. Чоловік або жінка 25-40 років, досвід ведення заходів від 3-х років. Загальний хронометраж ведення заходу не менш 3 години, 06.01.2020;

- виступ DJ -1 січня не менш 2 годин;

- ведучій на пл. Героїв Майдану. Чоловік або жінка 25-40 років, досвід ведення заходів від 3-х років. Загальний хронометраж ведення заходу не менш 3 години, 01.01.2020;

- до вартості виступу усіх артистів входить виконання побутового/технічного райдерів артистів та трансфер до/по Дніпру (узгоджується між виконавцем та артистами);

- робота аніматорів ("ростових ляльок") 01, 06 січня 2020 року у складі не менше 10 осіб, не менш 4 годин;

2) технічне забезпечення локації на пл. Героїв Майдану (протягом 01, 06 січня 2020 року);

3) декоративне оформлення:

- розробка та підготовка до друку дизайн-макету одягу сцени на пл. Героїв Майдану на 01 січня та 06 січня 2020 року;

- доставка та встановлення одягу на сцени на пл. Героїв Майдану на 01 та 06 січня 2020 року;

4) адміністрування заходу:

- адміністратори (аніматори) для проведення заходу (вік від 18 до 25 років, юнаки або дівчата) - не менш 2 осіб, протягом 01, 06 січня 2020 року;

- до вартості входить сценарій, режисура, адміністрування заходу;

- забезпечення охорони, 15 осіб/6 годин 01, 06 січня 2020 року;

5) послуги з виготовлення сувенірної продукції (а.с.12-15).

У розділі 2 договору сторони погодили умови щодо якості послуг, зокрема:

- виконавець повинен надати передбачену договором послугу якість якої має відповідати вимогам діючих законодавчих та нормативних документів для цих видів господарської діяльності (пункт 2.1. договору);

- виконавець гарантує якість наданої послуги, яка має відповідати вимогам діючих норм і стандартів законодавства України, а також вимогам замовника, які викладені у додатках до договору та у тендерній документації закупівлі № UA-2019-11-28-000574-с (пункт 2.2. договору).

У розділі 3 договору сторонами була погоджена ціна договору, зокрема:

- ціна договору становить 2 499 750 грн. 00 коп. без ПДВ (виконавець не є платником ПДВ) (пункт 3.1. договору);

- виконавець не може змінювати ціну за надану послугу, крім випадків коригування ціни договору згідно чинного законодавства України. Ціна договору за всю послугу або за її окрему складову частину може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 3.2. договору);

- ціна договору відповідає вартості наданої послуги за договором відповідно до специфікації, викладеної у додатку 1, що є невід`ємною частиною договору (пункт 3.3. договору);

- в разі зміни бюджетного призначення на фінансування замовника на 2020 рік сторони вносять відповідної зміни до договору шляхом укладення додаткового правочинну на коригування договірної ціни, підписаного обома сторонами (пункт 3.4. договору).

Доказів внесення таких змін сторонами до матеріалів справи не долучено, відповідних обставин суду не повідомлено.

Відповідно до умов пунктів 5.1. та 5.2. договору:

- місце надання послуги: 49000, Україна. Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл.Героїв Майдану (пункт 5.1. договору);

- строк надання послуги: 01.01.2020-06.01.2020 (а саме 01.01.2020 та 06.01.2020) (пункт 5.2. договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги, обумовлені пунктом 1.1. договору, та в обсязі та строки, що були погоджені сторонами у специфікації до договору, загальна вартість яких склала 2 499 750 грн. 00 коп.

У зв`язку з виконанням своїх зобов`язань за договором, позивачем було складено та направлено відповідачу для підписання акт прийому-передачі наданих послуг до договору №1 від 01.01.2020 разом з листом № 81/20 від 17.01.2020, в якому позивач зазначив наступне:

- на виконання вимог підпункту 4.2.1 договору від 01.01.2020 № 1, укладеного між ТОВ "Дніпро Евент Центр" та Департаментом місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської міської ради, надаємо на розгляд та підписання акт наданих послуг за вказаним договором на суму 2 499 750 грн. 00 коп.;

- додаток: акт наданих послуг на суму 2 499 750 грн. 00 коп. у 2 екземплярах (а.с.16-17).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вказаний акт не підписав та надав відповідь - лист № ПФ-10311 від 21.01.2020, в якій зазначив, що 20.01.2020 рішенням Антимонопольного комітету України № 1093-р/пк-пз було зобов`язано Департамент з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської міської ради скасувати рішення про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Евент Центр" переможцем процедури закупівлі - "ДК 021:2015:79950000-8 - Послуги з організації виставок, ярмарок і конгресів", оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № UА-2019-11-28-000574-с, у зв`язку з чим акт наданих послуг по договору від 01.01.2020 № 1 Департаментом не може бути підписаний (а.с.18).

З приводу наявності рішення Антимонопольного комітету України від 20.01.2020 суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, зокрема, що договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме:

- оголошення про проведення процедури закупівлі та тендерну документацію - не пізніше ніж за 15 днів до дня розкриття тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині четвертій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж;

- зміни до тендерної документації та роз`яснення до неї (у разі наявності) - протягом одного дня з дня прийняття рішення про їх внесення або надання роз`яснень;

- оголошення з відомостями про укладену рамкову угоду (у разі здійснення закупівлі за рамковими угодами) - не пізніше ніж через сім днів з дня укладення рамкової угоди;

- протокол розгляду тендерних пропозицій - протягом одного дня з дня його затвердження;

- повідомлення про намір укласти договір про закупівлю - протягом одного дня з дня прийняття рішення про визначення переможця процедури закупівлі;

- інформацію про відхилення тендерної пропозиції учасника - протягом одного дня з дня прийняття рішення про відхилення;

- договір про закупівлю - протягом двох днів з дня його укладення;

- повідомлення про внесення змін до договору - протягом трьох днів з дня внесення змін;

- звіт про виконання договору - протягом трьох днів з дня закінчення строку дії договору, виконання договору або його розірвання;

- звіт про укладені договори - протягом одного дня з дня укладення договору.

Відповідальність за повноту та достовірність інформації, що оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу, несуть голова та секретар тендерного комітету замовника або уповноважена особа (особи).

Згідно з частинами 1, 2 статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі. Замовник здійснює процедури закупівлі, передбачені частиною першою цієї статті, шляхом використання електронної системи закупівель.

Статтею 14 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що подання інформації під час проведення процедури закупівлі здійснюється в електронному вигляді через електронну систему закупівель. Уся інформація, що подається під час проведення процедур закупівлі, може оброблятися в системі хмарних обчислень за умови підтвердження належного рівня захисту інформації в такій системі згідно з вимогами абзацу одинадцятого частини третьої статті 12 цього Закону.

Положеннями частини 1 статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. Після розміщення скарги суб`єктом оскарження в електронній системі закупівель скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка. Скарга разом з реєстраційною карткою в день розміщення суб`єктом оскарження автоматично оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу. Реєстраційна картка скарги повинна містити таку інформацію: дата та час подання скарги суб`єктом оскарження в електронній системі закупівель; номер скарги, присвоєний в електронній системі закупівель під час її подання; номер оголошення про проведення процедури закупівлі, що оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу. Скарга повинна містити таку інформацію: найменування замовника рішення, дії або бездіяльність якого оскаржуються; ім`я (найменування), місце проживання (місцезнаходження) суб`єкта оскарження; підстави подання скарги, посилання на порушення процедури закупівлі або прийняті рішення, дії або бездіяльність замовника, фактичні обставини, що це можуть підтверджувати; обґрунтування наявності порушених прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи; вимоги суб`єкта оскарження та їх обґрунтування. До скарги додаються документи та матеріали в електронній формі (у тому числі у вигляді pdf формату файла), що підтверджують порушення процедури закупівлі або неправомірність рішень, дій або бездіяльності замовника, та документ про здійснення оплати за подання скарги до органу оскарження. Відразу після внесення до реєстру скарг скарга з супровідними документами та її реєстраційна картка автоматично надсилаються органу оскарження та замовнику.

За приписами частини 7 статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" у разі прийняття скарги до розгляду електронна система закупівель автоматично призупиняє початок електронного аукціону та не оприлюднює договір про закупівлю і звіт про результати проведення процедури закупівлі . Замовнику забороняється вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо закупівлі , у тому числі укладення договору про закупівлю, крім дій, спрямованих на усунення порушень, зазначених у скарзі. У разі усунення замовником порушень, зазначених у скарзі, замовник протягом одного робочого дня з моменту усунення порушення повинен повідомити про це орган оскарження та розмістити в електронній системі підтвердження. У будь-якому разі укладення договору про закупівлю під час оскарження забороняється.

Слід звернути увагу, що будь-які докази щодо вказаного вище оскарження процедури закупівлі сторонами до матеріалів справи надані не були.

В той же час, в даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою з`ясування обставин щодо нікчемності спірного договору № 1 від 01.01.2020 судом було досліджено вказані обставини із відкритих джерел (мережі Інтернет) та долучено до матеріалів справи відповідні докази.

Так, з сайту https://prozorro.gov.ua вбачається, що:

1) 01.01.2020 між Департаментом з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Евент Центр" укладено договір № 1 , про що 01.01.2020 о 9:49 годин розміщене відповідне оголошення;

2) з матеріалів справи вбачається, що вже 01.01.2020 позивач приступив до надання послуг за договором № 1 від 01.01.2020;

3) 02.01.2020 о 17:51 годин Постійно діючою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (надалі - Колегія) було розміщене повідомлення, що нею здійснюється розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедіа Компані" від 27.12.2019 № UA-2019-11-28-000574-с.с2 (надалі - скарга) щодо порушення Департаментом з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської міської ради (надалі - замовник) порядку проведення процедури закупівлі - "ДК 021:2015:79950000-8 - Послуги з організації виставок, ярмарок і конгресів", оголошення UA-2019-11-28-000574-с про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу. Так, у рішенні № 21-р/пк-пз від 02.01.2020 зазначено, що Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (надалі - Колегія), ознайомившись зі скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедіа Компані" від 27.12.2019 №UА-2019-11-28-000574-с.с2 (надалі - скарга) щодо порушення замовником порядку проведення процедури закупівлі, встановила:

- скаржник повідомляє про порушення замовником порядку проведення процедури закупівлі та просить, зокрема, зобов`язати замовника скасувати рішення про відхилення його тендерної пропозиції;

- скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедіа Компані" від 27.12.2019 № UА-2019-11-28-000574-с.с2 прийняти до розгляду;

- розгляд скарги відбудеться 20.01.2020 о 14:00 годині (а.с.74-75).

Також судом було долучено до матеріалів справи рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 1093-р/пк-пз від 20.01.2020 (а.с.76-78).

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов.

Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Визнання такого правочину (нікчемного) недійсним судом не вимагається. Сторони такого правочину не зобов`язані виконувати його умови, причому навіть і тоді, коли суд не визнає його недійсним.

Так, статтею 37 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі:

- його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону;

- його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону;

- його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Відповідно до вимог статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу приписів цієї статті правомірність правочину презюмується. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Як з`ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, скарга ТОВ "Євромедіа Компані" була прийнята до розгляду 02.01.2020, отже відповідно до частини 7 статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" саме з цього моменту замовнику (відповідачу) було заборонено вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо закупівлі, у тому числі укладення договору про закупівлю.

Однак, як було встановлено вище, договір № 1 від 01.01.2020 було укладено 01.01.2020 (до моменту вказаної заборони), більше того до настання вказаного моменту позивач вже приступив до надання послуг за договором, оскільки відповідно до умов договору частина послуг надається 01.01.2020 та решта - 06.01.2020.

Враховуючи вказане, матеріалами справи спростовуються факт укладення договору № 1 від 01.01.2020 з порушенням вимог чинного законодавства.

Таким чином, щодо вимоги позивача про визнання укладеним договору № 1 від 01.01.2020 суд зазначає наступне .

В контексті статті 15 Цивільного кодексу України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, в зв`язку з чим в даному випадку суд повинен встановити, в чому полягає таке порушення, а також, в який спосіб має відбуватись поновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

В даному випадку, звертаючись із позовною вимогою до відповідача про визнання укладеними договору № 1 від 01.01.2020, позивач не обґрунтував в чому полягає порушення його прав та інтересів, оскільки доказів оспорення чи невизнання відповідачем договору № 1 від 01.01.2020 суду не надав. Більше того, в процесі розгляду справи господарським судом будь-яких підстав вважати наявність спору в цій частині між сторонами судом не виявлено.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для визнання укладеними договору № 1 від 01.01.2020, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог в цій частині.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання підписати акт наданих послуг по договору № 1 від 01.01.2020 суд зазначає наступне.

З цього приводу суд зазначає наступне.

У пункті 4.2. договору сторонами були погоджені умов щодо порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, а саме:

- виконавець на підставі факту наданої послуги складає акт наданих послуг або акти наданих і окремих складових частин послуги відповідно до чинного законодавства і передає належно оформлені документи на розгляд замовнику. Замовник протягом 3-х робочих днів перевіряє документи, і в разі їх відповідності умовам договору підписує ці акти, а у разі не підписання - обґрунтовує причини відмови (пункт 4.2.1. договору)

- сторони можуть скласти акт наданих послуг або акти наданих окремих складових частин послуги як під час виконання договору, так і після повного виконання умов договору.

Згідно з умовами пункті 6.3. договору виконавець зобов`язаний складати та надавати замовнику на підпис акт наданої послуги або акти наданих окремих складових частин послуг (підпункт 6.3.3.3. договору).

Відповідно до умов пункту 6.1. договору замовник:

- зобов`язаний, зокрема, приймати надану послугу згідно з актом наданої послуги або актами наданих окремих складових частин послуги за формою згідно чинного законодавства та умов договору (пункт 6.1.3. договору);

- має право, зокрема: повернути акт наданої послуги або акти наданих окремих складових частин послуги виконавцю без/здійснення оплати в разі неналежного оформлення цих документів (помилки, виправлення, відсутність і необхідних реквізитів тощо) (пункт 6.2.4. договору);

- відмовитися від прийняття та оплати наданої послуги у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання послуги відповідно до мети та цього договору і не можуть бути усунені виконавцем , замовником або третьою особою (підпункт 6.2.5.1. договору).

При цьому, відповідно до змісту пункту 7.4. договору одностороння відмова від виконання зобов`язань за договором не допускається, крім випадків, передбачених договором .

В даному випадку, зі змісту листа від 21.01.2020 та пояснень відповідача від 19.03.2020 судом встановлено, що відповідач фактично прийняв надані позивачем послуги, зауважень щодо обсягу, строку та якості їх надання не мав, але відмовився підписати акт приймання-передачі наданих послуг через наявність станом на 21.01.2020 рішення Антимонопольного комітету України від 20.01.2020.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені.

Більше того, відповідачем протягом розгляду справи судом зазначалося, що послуги позивачем були надані належним чином та у повній відповідності до умов договору (специфікації).

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття послуг, наданих позивачем за договором № 1 від 01.01.2020, відповідачем не заявлено. Отже, надані позивачем послуги є прийнятими відповідачем.

В той же час, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В частині 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається, зокрема, шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В даному випадку, позивач обрав ефективний спосіб захисту свого порушеного права, звернувшись до суду із позовною вимогою про стягнення вартості наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг.

Суд вважає за необхідне надати оцінку обраному позивачем способу захисту свого порушеного права щодо зобов`язання відповідача підписати акт, виходячи з приписів Цивільного законодавства, у взаємозв`язку з можливістю виконання позовних вимог в цій частині у примусовому порядку.

Так, заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача підписати акт наданих послуг по договору № 1 від 01.01.2020 не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Отже, вказаний спосіб захисту, з урахуванням наявності серед позовних вимог і вимоги про стягнення вартості таких послуг, не є ефективним в даному випадку та не призведе до поновлення прав позивача, оскільки здійснення такої дії як підписання акту залежить виключно від волі відповідача; механізм примусового виконання такого рішення відсутній.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги щодо зобов`язання відповідача підписати акт наданих послуг по договору № 1 від 01.01.2020.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором № 1 від 01.01.2020 у розмірі 2 499 750 грн. 00 коп. суд зазначає наступне .

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, у розділі 4 договору сторони погодили наступні умови щодо порядку здійснення оплати, зокрема:

- розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданої послуги в гривнях на підставі акту наданих послуг на розрахунковий рахунок виконавця, в межах надходження бюджетних асигнувань на дані послуги на казначейський рахунок замовника (пункт 4.1. договору);

- бюджетне зобов`язання за даним договором виникає у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань (пункт 4.3. договору);

- при кінцевих розрахунках замовник може не сплачувати вартість послуги, наданої з недоліками та дефектами з вини виконавця, якщо цей факт зафіксований відповідним актом і виконавець зобов`язаний усунути виявлені порушення протягом встановлених строків за цим актом, після чого замовник може сплатити виконавцю остаточну суму коштів за договором, без врахування штрафних санкцій (пені) відповідно до розділу VII "Відповідальність сторін" цього договору (пункт 4.4. договору);

- замовник оплачує надану та підписану в актах послугу протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту отримання відповідного фінансування з бюджету на свій казначейський рахунок та не пізніше 31.12.2020. У разі не надходження бюджетних асигнувань замовнику до 31.12.2020 сторони діють відповідно пункту 3.5. договору, вимог Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів щодо оформлення кредиторської заборгованості замовника перед постачальником. За наявності затверджених у встановленому порядку бюджетних призначень на оплату кредиторської заборгованості замовника перед виконавцем у 2021 році замовник оплачує надану у 2020 році послугу протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з момент) отримання відповідного фінансування з бюджету на свій казначейський рахунок у 2021 році (пункт 4.5. договору).

Проаналізувавши зміст пункту 4.5. договору, суд приходить до висновку, що вказаний пункт, як і інші умови договору, не містять терміну чи строку оплати наданих за договором послуг.

До вказаного висновку суд прийшов з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частини 1, 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так, пункт 4.5. договору містить саме термін (90 календарних днів), який визначений вказівкою на подію - отримання відповідного фінансування з бюджету у 2020 чи 2021 році.

Така подія, як отримання відповідного фінансування з бюджету, не може розцінюватись як така, що має неминуче настати .

Отже, у пункті 4.5. договору не визначено строку виконання зобов`язання, чи терміну, що визначався б календарною датою, до якої відповідач повинен був би розрахуватися або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, у даному випадку слід застосовувати норми частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено слідуюче: якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час . Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до вказаних положень законодавства, позивачем надсилалася відповідачу лист-вимога № 105/20 від 17.02.2020, в якій позивач, у зв`язку з наданням у повному обсязі послуги з організації і проведення громадсько-культурного заходу "Новорічні свята у м. Дніпро" та враховуючи практику Вищого господарського суду України відносно недійсності пунктів договору про закупівлю щодо можливості перенесення замовником строків оплати у зв`язку з відсутністю фінансування (постанова від 26.10.2016 по справі № 910/1459/16), просив негайно здійснити оплату за договором від 01.01.2020 № 1, укладеним між ТОВ "Дніпро Евент Центр" та Департаментом місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської міської ради у сумі 2 499 750 грн. 00 коп. (а.с.44-45). Як вбачається з відмітки на вказаній вимозі, вона була отримана відповідачем 19.02.2020.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи зміст частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, а також факт отримання вимоги позивача про оплату 2 499 750 грн. 00 коп. вартості наданих послуг, приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем без зауважень, господарський суд встановив, що строк оплати вказаних послуг є таким, що настав 26.02.2020.

Крім того, суд зазначає, що на підставі укладеного договору між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб`єктів господарювання, що пов`язані із фінансуванням від третіх осіб, в тому числі бюджетного фінансування.

Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов`язань за договором № 1 від 01.01.2020 перед позивачем.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17 та від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.

Враховуючи викладене, відсутність фінансування (бюджетних коштів) не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Протягом розгляду справи судом, відповідачем не спростовано позовних вимог позивача та не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх договірних зобов`язань, визначених умовами договору № 1 від 01.01.2020.

Більше того, матеріалами справи підтверджується, що у відповідача утворилась заборгованість за надані у січні 2020 року послуги в сумі 2 499 750 грн. 00 коп.

В той же час, з приводу правової позиції відповідача у даній справі суд зазначає наступне.

Так, у підготовчому засіданні 03.03.2020 представником відповідача було пояснено, що послуги за договором були надані відповідачем належним чином та у повному обсязі, претензії щодо обсягу, якості та вартості наданих послуг у відповідача також були відсутні. Представником відповідача вказано, що у відповідача відсутні заперечення проти позовних вимог позивача.

В подальшому, від відповідача надійшла заява (вх. суду № 13995/20 від 19.03.2020), в якій він серед іншого зазначив, що проти задоволення позовних вимог відповідач не заперечує.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частиною 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В даному випадку, заява відповідача про визнання позову окремим документом не надходила; правова позиція щодо визнання позовних вимог була висловлена представником відповідача у підготовчому засіданні та викладена у заяві від 19.03.2020, яка підписана представником, якому відповідно до змісту довіреності № 2/1-73 від 17.01.2020 не надано право визнання позовних вимог повністю чи частково (а.с.72-73).

Враховуючи вказані обставини, правову позицію відповідача, а також заяву від 19.03.2020 суд не розцінює, як визнання відповідачем позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження оплати наданих позивачем у січні 2020 року послуг на суму 2 499 750 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 2 499 750 грн. 00 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 37 496 грн. 25 коп. частина витрат по сплаті судового збору (щодо вимоги про стягнення заборгованості).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Евент Центр" до Департаменту з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської міської ради; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання укладеним договору № 1 від 01.01.2020, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості за договором № 1 від 01.01.2020 у розмірі 2 499 750 грн. 00 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75; ідентифікаційний код 40871476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Евент Центр" (49000, м. Дніпро, вулиця Лізи Чайкіной, будинок 7, квартира 15; ідентифікаційний код 41402284)- 2 499 750 грн. 00 коп. - основного боргу та 37 496 грн. 25 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19.03.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко