Рішення

від 20.03.2020 по справі 910/688/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2020Справа № 910/688/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРРІВЕР ГРУП

до Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Інвест Строй

про стягнення 92 036, 32 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю АРРІВЕР ГРУП (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Інвест Строй (далі - відповідач) про стягнення 92 036, 32 грн заборгованості, з яких: 48 839, 73 грн сума основного боргу, 33 800, 00 грн - штраф, 8 591, 59 грн - пеня та 805, 00 грн- 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, з посиланням на ст. 526, 530, 612, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, позивач зазначає, що відповідачем було неналежно виконано свої зобов`язання за договором поставки №04/07-18/2 від 04.07.2018, в частині повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

17.02.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що оскільки видаткові накладні не містять назву посади та дані, що дають змогу ідентифікувати особу підписанта, а також те, що відсутні обов`язкові реквізити в товаро - транспортних накладних, які додані позивачем до позову, таким чином у позивача відсутні належні та допустимі доказу факту поставки товару, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

24.02.2020 через діловодство суду від представника позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи на виконання ухвали суду від 24.01.2020, а саме посвідчені копії рахунків на оплату, копії податкових накладних, оборотно-сальдова відомість, банківські виписки про рух коштів між позивачем та відповідачем.

27.02.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що відповідачем раніше оплачувались поставки за видатковими накладними, де був підпис тієї ж особи (директор Овченков І.В.) та не було зазначено її посаду. Також позивач вказує, що товарно- транспортні накладні мають всі реквізити, передбачені законом.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.07.2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 04/07-18/2 (далі - договір), на підставі якого, позивач зобов`язується поставити і передати у власність відповідачу, а відповідач - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором (п.1.1. договору).

Згідно з п.1.2. договору найменування, кількість та ціна товару, вказуються у специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах, зазначених в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Покупець зобов`язаний у письмовій або усній формі подати заявку на відвантаження визначеної кількості та виду товару, а також терміну поставки не пізніше 1 (одного) робочого дня до передбачуваної дати поставки. На підставі поданої заявки постачальник зобов`язаний поставити товар. Покупець не має права відмовитися від приймання товару після подання ним заявки постачальнику (п. 2.2. договору).

Документи на товар, які постачальник повинен передати покупцю: рахунок-фактура, видаткова накладна і податкова накладна в електронному вигляді. Згідно чинного законодавства, постачальник зобов`язується зареєструвати в установленому порядку податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. На вимогу покупця надається товарно-транспортна накладна, сертифікат якості товару та (або) паспорт якості (п.2.3. договору).

Відповідно до п. 2.5. договору, моментом поставки товару вважається дата відвантаження товару, зазначена у видатковій накладній.

Як визначено в п.3.1. договору, асортимент та ціна товару вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

В ціну товару входить вартість транспортних витрат. Транспортування товару здійснює постачальник (п.3.2. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що покупець здійснює 100 % передоплату на підставі рахунку виставленого постачальником на суму і кількість товару зазначеного і узгодженого сторонами в рахунку або в специфікації.

Відповідно до п. 4.2. договору в разі відвантаження товару без попередньої оплати покупець зобов`язується розрахуватися за поставлений товар протягом 7 (семи) календарних днів з дати відвантаження товару, зазначеної у видатковій накладній.

Згідно з п.4.3. договору, оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника, або іншим узгодженим сторонами способом, не забороненим законом.

Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.4.4. договору).

У разі несвоєчасної оплати товару, зазначеної в п.4.2. договору, більш ніж на 2 (два) банківських дня, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від своєчасно неоплаченої суми за кожен день прострочення оплати. Якщо термін заборгованості перевищує 30 днів, замовник оплачує постачальнику додатково штраф у сумі 100, 00 грн за кожен день заборгованості до повного її погашення (п.5.1. договору).

Пунктом 5.4. договору передбачено, що оплата пені та штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно з п.8.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року.

Якщо ні одна із сторін не заявить про намір припинити дію договору не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же самих умовах без укладення письмової додаткової угоди про продовження терміну дії (п.8.2. договору).

Пунктом 8.3. договору сторони передбачили, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Згідно зі специфікацією від 01.06.2019 за №8, яка є невід`ємною частиною договору поставки №04/07-18/2, сторони погодили поставку піску на суму 10 578, 38 грн та специфікацію №9 на поставку піску на суму 26 049, 60 грн та щебеню на суму 53 148, 94 грн.

На виконання умов договору, відповідно до специфікації №8 від 01.06.2019, позивачем було поставлено пісок відповідачу 14 червня 2019 на суму 10 578, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною №778 від 14.06.2019 на суму 10 578, 00 грн, товарно-транспортною накладною №Р778-1 від 14.06.2019, які підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств, та рахунком на оплату № 220 від 14.06.2019 на суму 10 578, 00 грн.

Відповідно до специфікації №9 від 01.06.2019, позивачем було поставлено щебінь відповідачу 14 червня 2019 на суму 25 294, 44 грн, що підтверджується видатковою накладною №779 від 14.06.2019 на суму 25 294, 44 грн, товарно-транспортною накладною №Р779-1 від 14.06.2019, які підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств, та рахунком на оплату № 221 від 14.06.2019 на суму 25 294, 44 грн.

24 червня 2019 позивачем було поставлено пісок відповідачу, відповідно до специфікації №9 від 01.06.2019, на суму 12 966, 91 грн, що підтверджується видатковою накладною №819 від 24.06.2019 на суму 12 966, 91 грн, товарно-транспортною накладною №Р819-1 від 24.06.2019, які підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств, та рахунком на оплату № 256 від 24.06.2019 на суму 12 966, 91 грн.

Таким чином, позивач виконав свої обов`язки за договором та специфікаціями в повному обсязі та поставив товар відповідачу на загальну суму 48 839, 73 грн.

Відповідач у порушення умов договору належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної сплати.

Судом встановлено, що 25.10.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію б/н з вимогою сплатити кошти у 14- денний термін за поставлений товар в розмірі 48 839, 73 грн, що підтверджується описом вкладення та фіскальний чеком.

Проте, відповіді на вищезазначену претензію матеріали справи не містять.

У зв`язку з тим, що відповідач не сплатив за поставлений товар позивачем, останнім нараховано та заявлено до стягнення з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 92 036, 32 грн, з яких 48 839, 73 грн -сума основного боргу, 33 800, 00 грн - штраф, 805, 00 грн- 3 % річних та 8 591, 59 грн-пеня.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 04/07-18/2 за своєю правовою природою є договором поставки та регулюється приписами Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 48 839, 73 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №778 від 14.06.2019, №779 від 14.06.2019 та №819 від 24.06.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 4.2 договору сторони погодили, що у разі відвантаження товару без попередньої оплати покупець зобов`язується розрахуватися за поставлений товар протягом 7 (семи) календарних днів з дати відвантаження товару, зазначеної у видатковій накладній.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів сплати суми основної заборгованості в розмірі 48 839, 73 грн матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, що видаткові накладні оформлені не належним чином, а саме не містять назву посади та дані, що дають змогу ідентифікувати особу підписанта, а тому не є нанежним доказом підтвердження факту поставки товару, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність (в редакції на час складання акту про повернення) надано визначення первинному документу, яким є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені в паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р.

Відповідно до приписів пунктів 2.1, 2.2., 2.4 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Проте, як зазначено в п.2.4. Положення, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно пункту 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Наведені вище видаткові накладні містили такі обов`язкові реквізити як дату їх складання, назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цими накладними, зміст та обсяг господарської операції, особисті підписи в графі "від постачальника" та "отримав", які засвідчені відтиском печатки сторін.

При цьому, вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису в цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами факту поставки товару, а також враховуючи той факт, що відповідач не заперечує, що печатка ТОВ КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ належить товариству відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17.

Також суд бере до уваги те, що наявні в матеріалах справи банківські виписки свідчать про те, що відповідачем, окрім товару, поставленого за накладними, які є спірними, було повністю оплачено товар за накладними, які підписані тією ж особою без зазначення її посади.

Отже, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення суми заборгованості по сплаті поставленого товару позивачем у розмірі 48 839, 73 грн підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати за поставлений товар, позивачем нараховано до стягнення 33 800, 00 грн штрафу та 5 891, 59 грн пені.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення в сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.1. договору, у разі несвоєчасної оплати товару, зазначеної в п.4.2. договору, більш ніж на 2 (два) банківських дня, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від своєчасно неоплаченої суми за кожен день прострочення оплати. Якщо термін заборгованості перевищує 30 днів, замовник оплачує постачальнику додатково штраф у сумі 100, 00 грн за кожен день заборгованості до повного її погашення.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Враховуючи шестимісячний строк нарахування пені від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та строк оплати визначений пунктом 4.2 договору, згідно з наступними видатковими накладними:

№778 від 14.06.2019 на суму 10 578, 38 грн, строк оплати до 21.06.2019, прострочення з 22.06.2019 строк нарахування пені сплив 22.12.2019;

№779 від 14.06.2019 на суму 25 294, 44 грн, строк оплати до 21.06.2019, прострочення з 22.06.2019 строк нарахування пені сплив 22.12.2019;

№819 від 24.06.2019 на суму 12 966, 91 грн, строк оплати до 01.07.2019, прострочення з 02.07.2019 строк нарахування пені сплив 02.01.2020.

Судом встановлено, що при здійсненні розрахунку пені, яка заявлена в позовній заяві до стягнення, позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування пені в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Тому судом був здійснений власний розрахунок пені:

Період нарахуванняКількість днів простроченняРозмір заборгованості (грн)Облікова ставка НБУ (%)Розмір пені (грн) Видаткова накладна № 778 від 14.06.2019 З 22.06.2019 по 18.07.2019 27 10 578, 38 17, 5 273, 88 З 19.07.2019 по 05.09.2019 49 10 578, 38 17,00 482, 84 З 06.09.2019 по 24.10.2019 49 10 578, 38 16, 5 468, 64 З 25.10.2019 по 12.12.2019 49 10 578, 38 15, 5 440, 23 З 13.12.2019 по 22.12.2019 10 10 578, 38 13, 5 78, 25 Видаткова накладна № 779 від 14.06.2019 З 22.06.2019 по 18.07.2019 27 25 294, 44 17, 5 654, 88 З 19.07.2019 по 05.09.2019 49 25 294, 44 17,00 1154, 54 З 06.09.2019 по 24.10.2019 49 25 294, 44 16, 5 1120, 59 З 25.10.2019 по 12.12.2019 49 25 294, 44 15, 5 1052, 66 З 13.12.2019 по 22.12.2019 10 25 294, 44 13, 5 187, 11 Видаткова накладна № 819 від 24.06.2019 З 02.07.2019 по 18.07.2019 17 12 966, 91 17, 5 211, 38 З 19.07.2019 по 05.09.2019 49 12 966, 91 17,00 591, 86 З 06.09.2019 по 24.10.2019 49 12 966, 91 16, 5 574, 45 З 25.10.2019 по 12.12.2019 49 12 966, 91 15, 5 539, 64 З 13.12.2019 по 02.01.2020 21 12 966, 91 13, 5 201, 43 Всього 8 032, 38 грн Таким чином, з огляду на здійснений судом перерахунок, вимога позивача про стягнення пені за порушення строку оплати поставленого товару підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі - 8 032,38 грн.

Щодо заявленої позивачем суми штрафу в розмірі 33 800, 00 грн, то суд зазначає наступне.

Нарахування штрафу здійснене позивачем по видатковим накладним №778, 779 від 14.06.2019 за період з 23.07.2019 по 13.01.2020 та №819 від 24.06.2019 на підставі пункту 5.1. договору, відповідно до умов якого, якщо термін заборгованості перевищує 30 днів, замовник оплачує постачальнику додатково штраф у сумі 100, 00 грн за кожен день заборгованості до повного її погашення.

Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом приписів ст. 549 ЦК України особливість пені полягає в тому, що вона нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, починаючи з першого дня прострочення. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання.

Тобто, форма сплати штрафу, застосованого в договорі, є відмінною від сплати пені, яка в свою чергу, застосовується у вигляді відсоткової ставки за кожен день прострочення.

Як вже було встановлено судом, пунктом 5.1. договору сторони передбачили відповідальність, а саме неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від своєчасно неоплаченої суми за кожен день прострочення оплати, а також штраф у сумі 100, 00 грн за кожен день заборгованості до повного її погашення.

Однак, штраф, нарахований на підставі договору за кожен день прострочення невиконаного зобов`язання, за своєю правовою природою охоплюються визначенням пені (ст. 549 ЦК України).

Передбачене пунктом 5.1. договору право позивача стягнути з відповідача штрафну санкцію в розмірі 100, 00 грн від несплаченої суми за кожен день прострочення є за своєю правовою природою пенею, оскільки нараховуються за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання, тоді як штраф обраховується у відсотках від суми невиконаного (несвоєчасно виконаного) зобов`язання та має одноразовий характер (тобто законодавством не передбачено нарахування штрафу за кожен день прострочення).

Таким чином, позивач просить двічі стягнути пеню за одне й те саме порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, одночасне стягнення пені, нарахованої за кожен день прострочення невиконаного зобов`язання та штрафу нарахованого в сумі 100, 00 грн за кожен день прострочення виконання є подвійним стягненням пені за несвоєчасне виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Викладене вище узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного суду від 17.12.2019 по справі №904/527/19.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 33 800, 00 грн штрафу.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 805, 00 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом перевірено вказаний розрахунок 3% річних і встановлено, що позивач нараховує 3 % річних за накладними №778, 779 від 14.06.2019 на суму боргу 35 872,00 грн за період з 24.06.2019 по 13.01.2020, в той час як сума боргу становить 35 872, 82 грн, та правильним періодом нарахування є з 22.06.2019 по 13.01.2020 та за накладною № 819 від 24.06.2019 на суму боргу 12 966, 00 грн за період з 04.07.2019 по 13.01.2020, в той час як сума боргу становить 12 966, 91 грн, та правильним періодом нарахування є з 02.07.2019 по 13.01.2020, у зв`язку з чим, за розрахунком суду сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 816, 27 грн, що є більше ніж заявлено позивачем. Враховуючи положення ч.1 ст.14 ГПК України, згідно якої суд розглядає справу в межах заявлених вимог, задоволенню підлягають 3 % річних саме в розмірі заявленому позивачем - 805, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження, такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості в розмірі 48 839, 73 грн, 8 032, 38 грн пені та 805, 00 грн 3% річних, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Підсумовуючи викладені судом вище обставини та факти, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Інвест Строй (04074, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 4, офіс 4, ідентифікаційний код 35215323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АРРІВЕР ГРУП (51931, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Широка, будинок 2 Б, офіс 22, ідентифікаційний код 41579977) 48 839 (сорок вісім тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн 73 коп. суми основної заборгованості, 8 032 (вісім тисяч тридцять дві) грн 38 коп. пені, 805 (вісімсот п`ять) грн 00 коп. 3 % річних та 1317 (одна тисяча триста сімнадцять) грн 28 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань