Рішення

від 17.03.2020 по справі 925/193/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року м. Черкаси справа № 925/193/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився (клопотання про розгляд без участі);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (м. Київ) до товариства з обмеженою відповідальністю "МД "Остров" (м. Черкаси) про стягнення 10 815,97 грн.,

ВСТАНОВИВ:

17.02.2020 судом зареєстровано позовну заяву Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (м. Київ) до товариства з обмеженою відповідальністю "МД "Остров" (м. Черкаси) про стягнення 10 815,97 грн., з яких 3300,00 грн. основного боргу, 15,97 грн. 3% річних, 500,00 грн. штрафу, 7000,00 грн. дострокової сплати винагороди на підставі договору № КБР-79/01/17 від 15.01.2017.

Справа слухається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, однак явка представників в засідання обов`язковою не визнавалася.

11.03.2020 позивачем подано суду заяву від 03.03.2020 про розгляд справи за відсутності свого представника.

У судовому засіданні 17.03.2020 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відзив на позов чи доказів врегулювання спору у справу не подано. За загальним правилом, у відповідності до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об`єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об`єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах, при цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі. Згідно частини п`ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

З матеріалів справи вбачається, що

15.01.2017 між приватною організацією "Українська ліга Авторських суміжних прав" (далі-УЛАСП, позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "МД Остров" (далі - Користувач, відповідач по справі) було укладено договір № КБР-79/01/17 (а.с. 23-26), у відповідності до якого користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, у свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та Закону (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті), має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Не зважаючи на дату укладання договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання договору.

Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору та частоти їх використання.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що користувач зобов`язується не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою, наведеною у Додатку №3 до договору.

Згідно п. 3.5. Договору сторони підтверджують сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов`язок щодо складання відповідного акту покладається на користувача.

Відповідно до п. 3.6. Договору якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4 (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, у разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк у повному обсязі.

У разі невиконання або неналежного виконання п. 3.4, 4.2 цього договору Користувач зобов`язаний сплатити на користь УЛАСП штраф у розмірі 100 % (сто відсотків) від загального розміру щомісячного платежу, що визначений сторонами у відповідних додатках до цього Договору (п. 3.7. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 15.01.2018, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної у п. 6.1. дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих самих умовах, і так кожного разу, коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення.

Суд погоджується із доводами позивача, що оскільки жодна із сторін не повідомила іншу сторону до завершення строку дії договору про його припинення протягом місяця до закінчення попереднього строку дії договору, то на момент розгляду справи строк дії договору вважається продовженим до 15.01.2021 у відповідності до п. 6.2. договору.

Заперечень проти цього відповідачем суду не надано.

Пунктом 6.3. Договору сторони визначили, що цей договір є ліцензійним договором з приводу оплатного використання об`єктів права інтелектуальної власності, тобто творів.

Згідно додатку №1 до договору від 15.01.2017 (а.с. 27) в переліку закладів, в яких користувач здійснює використання творів, вказано один заклад (Restaurant "Manhattan" у м. Черкаси, бульвар Шевченка, 208/1, ТРЦ "Любава", 4-тий поверх з кількістю місць у закладі 36).

15 .01.2017 між сторонами у справі було укладено додаток № 2 (а.с.28), яким погоджено розмір платежу за використання творів:

- розмір щомісячного платежу має складати 700,00 грн. за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору.

- загальний розмір щоквартального платежу з дня набуття чинності договору становить 2 100,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов даного договору.

З доводів та розрахунків позивача вбачається, що відповідач повинен сплачувати платежі по 2 100,00 грн. за квартал протягом строку дії договору між сторонами.

При цьому за період 39 місяців з початку строку дії договору відповідач повинен сплатити по 700,00 грн. щомісячно (27 300,00), а фактично вніс платежі лише за 34 місяці і частково за 35й місяць використання музичних творів (всього сплачено 24000,00 ).

Отже станом на час подання позову за відповідачем рахується борг за використання музичних творів в сумі 3 300,00 грн. (по 700,00 грн. за листопад 2019-лютий 2020) та 500,00 грн. за жовтень 2019 (а.с. 2).

Доказів про проведення оплати за договором між сторонами у більшій сумі, ніж обліковує позивач, відповідачем суду не подано.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 3 300,00 грн. плати за використання музичних творів у комерційній діяльності за період з жовтня 2019 року по лютий 2020 року.

Розрахунок основного боргу зроблено вірно (а.с. 5-6).

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано, чим порушено права позивача, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом. Строк виконання зобов`язання є таким, що настав.

Статтями 525 та 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 300,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та позов у зазначеній частині вимог підлягає задоволенню.

Тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 3300,00 грн. плати за публічне виконання музичних творів, оскільки доказів про проведення повного розрахунку із позивачем відповідачем суду не надано

Окрім того, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати винагороди за Договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних на загальну суму 15,97 грн. за період з 26.09.2019 по 27.01.2020 (а.с. 3).

Розрахунок інфляційних за жовтень 2019 по лютий 2020 становить 0 грн. (а.с. 3).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, нарахованих позивачем у зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань зі сплати щоквартальної винагороди, суд приходить до висновку, що він є обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 15,97 грн. за період з 26.09.2019 по 27.01.2020 підлягають до задоволення (а.с. 3).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 500,00 грн., та 7 000,00 грн. суми дострокової сплати винагороди (Роялті), які передбачені п. 3.6. договору, в якому сторони погодили, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за весь строк договору в повному обсязі.

Така умова договору погоджена сторонами як істотна, не визнавалася недійсною і повинна ними дотримуватися.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строків щоквартальної сплати винагороди (роялті) за використання музичних творів. При цьому матеріалами справи підтверджується, що оплата щомісячного платежу за жовтень 2019 відповідачем була прострочена на строк, більший ніж 4 місяці.

За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 3.6 Договору, вимоги позивача про стягнення 500 грн. штрафу та 7 000,00 грн. суми дострокової сплати винагороди (Роялті) до часу закінчення строку дії договору (з березня по грудень 2020 включно) підлягають до задоволення (розрахунок а.с. 4).

З урахуванням наведеного, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному об`ємі.

Заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідачем суду не подано. Доказів проведення повного розрахунку за позовними вимогами відповідачем суду не подано.

На цих підставах з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 3300,00 грн. основного боргу, 15,97 грн. як 3% річних, 500,00 грн. штрафу, 7000,00 грн. дострокової сплати винагороди на підставі договору № КБР-79/01/17 від 15.01.2017, укладеного між сторонами.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, при задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, з якого на користь позивача слід стягнути 2 102,00 грн. повністю.

Керуючись ст. 238,240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД "Остров" (ідентифікаційний код 38646058, м. Черкаси, бул. Шевченка, 208/1) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (ідентифікаційний код 37396233, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23 оф. 1016) 3300,00 грн. основного боргу, 15,97 грн. як 3% річних, 500,00 грн. штрафу, 7000,00 грн. дострокової сплати винагороди на підставі договору № КБР-79/01/17 від 15.01.2017 та 2102,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 20 березня 2020

Суддя Н.М. Спаських