Рішення

від 10.03.2020 по справі 910/15227/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року Справа № 910/15227/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м.Києва", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-КИЇВ", м. Херсон

про стягнення 30832,03грн.

представники сторін не з`явилися

Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Київ" про стягнення 30 832, 03 грн., у тому числі 10 054, 80 грн. - основного боргу, 20 777, 23 грн. - штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 позовну заяву Комунального підприємства Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/15227/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку, що справа № 910/15227/19 підлягає передачі на розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 позовну заяву Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю МОНОЛІТ-КИЇВ про стягнення 30 832,03 грн. разом з доданими до неї матеріалами передати за встановленою підсудністю на розгляд Господарського суду Херсонської області.

20.01.2020р. на адресу господарського суду Херсонської області надійшли матеріали справи №910/15227/19.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Ярошенко В. П.

Ухвалою суду від 24.01.2020 року прийнято справу № 910/15227/19 до провадження судді Ярошенко В. П., постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено перше засідання по справі на 20 лютого 2020 року о 10:30.

11.02.2020 за вх. № 1107/20 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою суду від 20.02.2020 року відкладено судове засідання на 10 березня 2020 року об 11:00.

Представники сторін у судові засідання 20.02.2020р. та 10.03.2020р. не прибули.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 120 ГПК України, явка представників сторін в судові засідання не визнавалась обов`язковою.

05.03.2020 до суду повернулась копія ухвали від 24.01.2020, яка направлялась на адресу відповідача з відміткою Укрпошти "за закінчення встановлено строку зберігання".

Частиною 10 статті 242 ГПК України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про вебадресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 4 ст. 89 ЦК України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

У п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до відомостей, які містяться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який виконано на запит суду, юридична адреса відповідача відповідає зазначеній у позовній заяві.

Крім того суд наголошує на тому, що копія ухвали суду про відкриття провадження була надіслана відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 та ГПК України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

З огляду на наведене, Відповідач вважаються такими, що належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Відповідачем відзиву на позовну заву не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, не надання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Суд долучає до матеріалів справи вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, оцінивши в сукупності надані докази, суд

в с т а н о в и в:

19 жовтня 2017 року між Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" (далі по тексту рішення - Позивач, Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю МОНОЛІТ (далі по тексту рішення - Відповідач, Постачальник) було укладено Договір № 504 на закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, Відповідач у період дії Договору, на підставі письмових заявок ( Додаток № 2) Замовника зобов`язувався постачати Позивачу товар: ДК 021-2015 Код 441000-3 Бетонні суміші (бетон П-1, розчин цементно-піщаний), а Замовник - прийняти і оплатити поставлений товар.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, ціна за одиницю зазначені в Специфікації (Додаток №1), що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, Розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів Замовником на поточний рахунок Постачальника. Оплата проводиться по рахунку-фактурі, видатковим накладним з відстрочкою платежу до 30 (тридцять) банківських днів з дня отримання товару.

Відповідно до п. 4.3. договору, до рахунку додаються видаткова накладна, товарно-транспортна накладна.

Відповідно до п. 5.1. Договору, строк поставки товару - протягом 2017 року.

Відповідно до п. 5.2. Договору, поставка товару здійснюється Виконавцем протягом 1 (одного) календарного дня, з дня надання заявки (Додаток №2) Замовником. За порушення терміну поставки товару за цим Договором, постачальник несе відповідальність згідно умов даного Договору та чинного законодавства України.

Згідно п. 5.5. Договору, заявка (Додаток № 2) Замовника на товар, передається Постачальнику засобами факсимільного або електронного зв`язку.

Матеріали справи свідчать, що Відповідач поставив товар відповідно до Договору на загальну суму 80 855,71 грн., що підтверджуються такими видатковими накладними:

- № 330 від 27.10.2017 року;

- № 358 від 31 жовтня 2017 року;

- № 366 від 01 листопада 2017 року;

- № 367 від 02 листопада 2017 року;

- № 369 від 03 листопада 2017 року;

- № 374 від 06 листопада 2017 року;

- № 384 від 09 листопада 2017 року;

- № 387 від 10 листопада 2017 року;

- № 395 від 14 листопада 2017 року;

- № 396 від 15 листопада 2017 року;

- № 397 від 16 листопада 2017 року;

- № 412 від 24 листопада 2017 року.

В матеріалах справи відсутні письмові заявки Замовника, на підставі яких Постачальник зобов`язувався поставити товар.

Позивач в період дії Договору перерахував Відповідачу кошти у розмірі 90 910,51 грн., на підтвердження чого надав виписку ГУ ДКСУ від 09.11.2017 та виписки по рахунку 26005000014537 від 20.11.2017 та від 06.12.2017, (а.с. 70-74).

В матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних рахунків за період: 01.01.2017 - 15.10.2019 (а.с. 43) на підтвердження наявної заборгованості у Відповідача. Водночас, суд зазначає, що зазначений акт не містить підпису ТОВ Моноліт-Київ .

Позивач стверджує, що Відповідач не поставив товар на суму у розмірі 10054,80 грн. і не повернув Позивачу ці кошти за недопоставлений товар. На підставі чого, за неналежне виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував відповідачу 20 777, 23 грн. - штрафних санкцій, з яких 6 349,45 грн. - неустойка згідно п.7.2 Договору, 6 669,30 грн. - пені згідно п.7.3 Договору, 5027, 40 грн. 50% штрафу згідно п. 7.4 Договору, 703,80 грн. - 7 % штрафу відповідно до п. 7.3 Договору, 550,35 грн. - 3 % річних, 1 476,93 грн. - інфляційні збитки.

Правовими підставами справи, позивач зазначає положення ст.ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 530,549, 610, 670, 693, 712 ЦК України.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем здійснено поставку товару за договором на суму 80 855,71 грн., на підтвердження чого, позивач надав первинні документи, а саме видаткові накладні.

Разом з тим, на підтвердження того, що відповідач не поставив товар на суму 10 054,80 грн., позивач не надав жодного належного доказа, передбачений договором, а саме:

- Письмових заявок (передбачених п.п. 1.1, 5.2 Договору) замовника щодо поставлення товару на 10054,80 грн., чи будь яких інших письмових заявок на загальну суму 90 910,51 грн.;

- первинних документів, що передбачені розділом 4 Договору Порядок здійснення оплати , насамперед рахунків-фактури на оплату товару на суму 10054,80 грн. чи загальної суми 90 910,51 грн.;

- будь-яких інших первинних документів на підтвердження підстави виникнення зобов`язання у відповідача щодо поставки товару на суму 10 054,80 грн., чи на загальну суму 90 910,51 грн.

Таким чином, Позивач не надав суду жодних документів, які б підтверджували неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Таким чином, не підписаний з боку відповідача акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2017 -15.10.2019 - не є належним доказом щодо підтвердження невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Щодо виписок по рахунках позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003р. (чинного на момент складання виписок) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов`язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.п. 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку. Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Згідно з п.п. 5.6, 5.8. Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

Таким чином, виходячи з аналізу вищезазначених норм, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, які містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Дослідивши надані позивачем виписки за поточним рахунком 26005000014537 від 20.11.2017 та від 06.12.2017, суд не має можливості встановити порядок надання таких виписок без надання договору банківського рахунку з ПАТ Укрсоцбанк (банку зазначеного в реквізитах таких виписок). Виписки не містять жодного реквізиту, що підтверджував би факт видачі таких виписок відповідним банком. Крім того виписки не дають змогу встановити ким вони були складені та підписані (зазначення підписів керівника та бухгалтера не дають змогу ідентифікувати ким само були підписані ці виписки, якою саме посадовою особою).

Відповідно до Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.12.2012 № 1407 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 січня 2013 р. за № 130/22662, що регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби (далі - орган Казначейства), розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами бюджетних коштів, а також розподіл обов`язків та відповідальності між ними в процесі обслуговування державного бюджету за видатками, операціями з надання кредитів за рахунок коштів державного бюджету та з погашення державного боргу з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а саме згідно п. 5.4 цього Порядку, органи Казначейства надають розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів виписку з рахунка (додаток 23 цього Порядку) за результатами попереднього операційного дня. Зазначеним порядком визначені обов`язкові реквізити таких виписок з рахунка.

Надана позивачем Виписка ГУ ДКСУ у м. Києві від 09.11.2017 за бюджетним рахунком НОМЕР_1 також не містить відповідних реквізитів на підтвердження того, що вона видана уповноваженою особою чи органом, за відсутності підпису такої особи та печатки відповідного органу Казначейства.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження, такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, факт порушення відповідачем умов договору (недопоставлення товару, прострочення поставки товару) не є доведеним позивачем, а відтак суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача щодо стягнення коштів за недопоставлений товар у розмірі 10 054,80 грн. Такі позовні вимоги не підлягають задоволенню. А відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання зобов`язань за договором у розмірі 20 777,23 грн. - також є необґрунтованими, безпідставними та не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до приписів ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Дата складання повного тексту рішення 20.03.2020

Суддя В.П.Ярошенко