Постанова

від 15.06.2020 по справі 910/15227/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 910/15227/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м.Києва"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.03.2020

по справі №910/15227/19

за позовом Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м.Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Київ"

про стягнення 30 832,03 грн.

(суддя першої інстанції: Ярошенко В.П., дата та місце ухвалення рішення: 10.03.2020, Господарський суд Херсонської області, м.Херсон, вул.Театральна,18)

В жовтні 2019 року Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" (далі - КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Київ" (далі - ТОВ Моноліт-Київ ) про стягнення 30 832, 03 грн., у тому числі 10054, 80 грн. - основного боргу, 20 777, 23 грн. - штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. 19 жовтня 2017 року між КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" та ТОВ «МОНОЛІТ» було укладено Договір №504 на закупівлю товарів за державні кошти. У своєму позові КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м.Києва" стверджувало, що відповідач не поставив товар на 10 054,80 грн. і не повернув позивачу ці кошти за недопоставлений товар. На підставі зазначеного, за неналежне виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував відповідачу 20 777, 23 грн. - штрафних санкцій, з яких 6 349,45 грн. - неустойка згідно п.7.2 Договору, 6 669,30 грн. - пені згідно п.7.3 Договору, 5027, 40 грн. 50% штрафу згідно п. 7.4 Договору, 703,80 грн. - 7% штрафу відповідно до п. 7.3 Договору, 550,35 грн. - 3% річних, 1 476,93 грн. - інфляційні збитки.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.03.2020 (суддя - Ярошенко В.П.) у позові КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м.Києва" до ТОВ "Моноліт-Київ" про стягнення 30 832, 03 грн., у тому числі 10 054, 80 грн. - основного боргу, 20 777, 23 грн. - штрафні санкції - відмовлено в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м.Києва" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 10.03.2020 по справі №910/15227/19 скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема, апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, відповідачем не надано жодних доказів на спростування того, що він не отримав від позивача 90 910,51 грн. Як зазначає апелянт, суд першої інстанції не спростував докази позивача, а визнав їх неналежними, оскільки копії виписок невірно оформлені.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції своїм рішенням дозволяє відповідачу користуватися незаконно присвоєними грошима позивача, незважаючи на докази позивача та відсутність доказів протилежного.

На переконання позивача, Господарським судом Херсонської області порушено Главу 5 Докази та доказування Господарського процесуального кодексу України, а саме ч.3,4 ст.74, ст.ст.75-79.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 відкрито з поновленням процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду апеляційне провадження по справі №910/15227/19 за апеляційною скаргою КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м.Києва" на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.03.2020, розгляд справи вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до вимог чинного процесуального законодавства не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 жовтня 2017 року між КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" (Замовник) та ТОВ «МОНОЛІТ» (Постачальник) було укладено Договір №504 на закупівлю товарів за державні кошти.

Згідно з п. 1.1. Договору, Відповідач у період дії Договору, на підставі письмових заявок (Додаток №2) Замовника зобов`язувався постачати Позивачу товар: ДК 021-2015 Код 441000-3 Бетонні суміші (бетон П-1, розчин цементно-піщаний), а Замовник - прийняти і оплатити поставлений товар.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, ціна за одиницю зазначені в Специфікації (Додаток №1), що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів Замовником на поточний рахунок Постачальника. Оплата проводиться по рахунку-фактурі, видатковим накладним з відстрочкою платежу до 30 (тридцять) банківських днів з дня отримання товару.

До рахунку додаються видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. (п. 4.3. Договору)

Відповідно до п. 5.1. Договору, строк поставки товару - протягом 2017 року.

Також, п. 5.2. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється Виконавцем протягом 1 (одного) календарного дня, з дня надання заявки (Додаток №2) Замовником. За порушення терміну поставки товару за цим Договором, постачальник несе відповідальність згідно умов даного Договору та чинного законодавства України.

Згідно з п. 5.5. Договору, заявка (Додаток № 2) Замовника на товар, передається Постачальнику засобами факсимільного або електронного зв`язку.

20.10.2017 між Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Київ» укладено Додаткову угоду №1 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №504 від 19.10.2017, у якій викладено в новій редакції п.3.1. Договору №504 від 19.10.2017:

1. Сума цього Договору становить з ПДВ: 772 668,00 грн. (сімсот сімдесят дві тисячі шістсот шістдесят вісім гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ - 128 778,00 грн.

2. Додаток 1 до Договору №504 від 19.10.2017 викласти в новій редакції:

СПЕЦИФІКАЦІЯ №1

НайменуванняОдин. виміруКількістьЦіна за одиницю з ПДВ (грн.)Загальна вартість з ПДВ (грн.) Бетон П-1 М200 (В 15)м?э 320 1 117,20 357 504,00 Бетон П-1 М-300 (В-25)м?э 150 1 332,00 199 800,00 Розчин РЦ М 100м?э 200 1 076,82 215 364,00 Всього 772 668,00

Крім того, 06.11.2017 між КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" та ТОВ «Моноліт-Київ» укладено Додаткову угоду №2 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №504 від 19.10.2017, у якій викладено в новій редакції п.3.1. Договору №504 від 19.10.2017:

1. Сума цього Договору становить з ПДВ: 772 670,00 грн. (сімсот сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ - 128 778,33 грн.

- оплата з ПДВ з бюджетного фонду: 21 083,51 грн.;

- оплата з ПДВ з поточного рахунку: 751 586,4900 грн.

В матеріалах справи також наявні видаткові накладні, які свідчать, що Відповідач поставив товар відповідно до Договору на загальну суму 80 855,71 грн.:

- № 330 від 27 жовтня 2017 року - 43012,20 грн.;

- № 358 від 31 жовтня 2017 року - 4468,80 грн.;

- № 366 від 01 листопада 2017 року - 4466,80 грн.;

- № 367 від 02 листопада 2017 року - 4468,80 грн.;

- № 369 від 03 листопада 2017 року - 3351,00 грн.;

- № 374 від 06 листопада 2017 року - 2234,40 грн.;

- № 384 від 09 листопада 2017 року - 1675,80 грн.;

- № 387 від 10 листопада 2017 року - 2234,40 грн.;

- № 395 від 14 листопада 2017 року - 1675,80 грн.;

- № 396 від 15 листопада 2017 року - 2234,40 грн.;

- № 397 від 16 листопада 2017 року - 6703,20 грн.;

- № 412 від 24 листопада 2017 року - 558,60 грн.

Позивач зазначає, що в період дії Договору перерахував відповідачу кошти у розмірі 90910,51 грн., на підтвердження чого надав виписку ГУ ДКСУ від 09.11.2017 та виписки по рахунку 26005000014537 від 20.11.2017 та від 06.12.2017 (а.с. 70-74).

Крім того, до матеріалів справи позивачем додано Акт звіряння взаємних рахунків за період: 01.01.2017 - 15.10.2019 на підтвердження наявної заборгованості у відповідача. (а.с.43) Проте зазначений акт не підписаний з боку відповідача.

Позивач стверджує, що відповідач не поставив товар на суму у розмірі 10054,80 грн. і не повернув ці кошти за недопоставлений товар, у зв`язку з чим, за неналежне виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував відповідачу 20 777, 23 грн. - штрафні санкції, з яких: 6 349,45 грн. - неустойка згідно п.7.2 Договору; 6 669,30 грн. - пеня згідно п.7.3 Договору; 5027, 40 грн. - 50% штрафу згідно п. 7.4 Договору, 703,80 грн. - 7 % штрафу відповідно до п. 7.3 Договору, 550,35 грн. - 3 % річних, 1 476,93 грн. - інфляційні збитки.

Вказані обставини стали підставою для звернення КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м.Києва" до місцевого господарського суду з відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України)

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем здійснено поставку товару за договором на суму 80 855,71 грн. На підтвердження зазначеного в матеріалах справи наявні первинні документи, а саме - видаткові накладні.

Разом з тим, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, а саме: виписки ГУ ДКСУ від 09.11.2017 та виписки по рахунку 2600500014537 від 20.11.2017 від 06.12.2017 позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 90910,51 грн.

Відповідно до п.п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов`язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п.п. 5.6, 5.8. Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

За таких обставин, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неналежного доказу, а доводи апелянта в цій частині є обґрунтованими.

Таким чином, позивачем перераховано на рахунок відповідача суму коштів в розмірі 90910,51 грн., що більше на 10 054,80 грн. від суми, на яку був поставлений відповідачем товар, доказів повернення відповідачем одержаних від позивача вказаних сум матеріали справи не містять.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За умовами положень ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтями 74, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 86 77 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на зазначене, враховуючи наявні матеріали справи, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині неможливості підтвердження факту сплати позивачем на рахунок відповідача коштів у розмірі 90910,51 грн.

Разом з тим, враховуючи характер спірних правовідносин, з огляду на наявні в матеріалах справи докази та фактичні обставини справи, судова колегія зазначає, що в даному випадку відсутній факт порушення укладеного між сторонами договору поставки №504 від 19.10.2017, а спірні правовідносини щодо повернення 10054,80 грн. підпадають під предмет правового регулювання глави 83 Цивільного кодексу України (ст.ст. 1212-1214 ЦК України).

Відповідно до ст. 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за умов набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого) та набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави, або підстава, на основі якої майно набувалося, згодом відпала. З урахуванням наведених норм кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) вказала, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Згідно з правовою позицією, викладеною у Постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Однією з необхідних ознак для виникнення такого роду відносин є те, що набуття або збереження здійснено за рахунок іншої особи (за чужий рахунок).

Відповідно до змісту ст.1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту (правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 04.05.2018 у справі №927/468/17).

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наведеної у постанові від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, з врахуванням вищенаведеного та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повернення позивачу коштів у розмірі 10054,80 грн. після закінчення строку дії договору та, враховуючи відсутність заявки на поставку товару на вказану суму, судова колегія зазначає, що в даному випадку наявні всі три умови для виникнення зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна, зокрема: відповідач набув кошти в сумі 10054,80 грн; набуття цих коштів відбулося за рахунок позивача; правова підстава для набуття вказаних коштів, що є підставою для застосування до правовідносин у цій справі положень ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що даному випадку наявні підстави для задоволення позовних вимог КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" в частині стягнення з відповідача 10054,80 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені та штрафу з відповідача, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.2 Договору, укладеного між сторонами по справі у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при поставці товару постачальник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 7.3 Договору постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0.1 відсотка вартості товарі (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.4. Договору сторони узгодили, що у разі порушення строків поставки товару, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 50% від вартості товару.

Так, за умовами укладеного сторонами Договору, поставка товару здійснюється відповідачем на підставі заявки позивача протягом одного дня з дня надання заявки. (п.п. 1.1, 5.2) Позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів надання заявки на поставку товару, що виключає обов`язок відповідача здійснювати поставку.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували наявність невиконаного господарського зобов`язання з боку відповідачаза договором на закупівлю товарів №504, судова колегія зазначає, що в даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки та штрафу відповідно до умов укладеного між сторонами договору, у зв`язку з чим у задоволенні вимог позивача в цій частині необхідно відмовити.

Стосовно стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 1214 Цивільного кодексу України разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц дійшла висновку, що за змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 висловила позицію, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №908/1993/19, від 06.02.2020 у справі №910/13271/18.

Враховуючи, що строк дії укладеного між сторонами договору закінчився 31.12.2017, заявка на поставку товару на суму 10054,50 грн. не була надіслана позивачем, правова підстава отримання вказаної суми відповідачем відпала, а відтак у останнього виник обов`язок щодо повернення вказаних коштів.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, підтверджує його правильність та вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 550,35 грн. підлягає задоволенню.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, судова колегія зазначає про його неправильність, у зв`язку з неправильним розрахунком сукупного індексу інфляції за відповідний період.

Колегією суддів здійснено розрахунок інфляційних втрат за період 01.01.2018-28.10.2019 на суму боргу 10054,80 грн. за наступною формулою:

-[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

-[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період

Враховуючи зазначене, здійснивши власний розрахунок, судова колегія зазначає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню - в частині стягнення 1350,35 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 126,58 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м.Києва" на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.03.2020 по справі №910/15227/19 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню з прийняттям нового рішення - про часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 11955,50 грн., з яких 10054,80 грн. безпідставно отримані кошти, 550,35 грн. - 3% річних, 1350,35 грн. - інфляційні.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м.Києва" на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.03.2020 по справі №910/15227/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 10.03.2020 по справі №910/15227/19 скасувати частково.

Задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м.Києва" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Київ" 11955,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Київ" (код: 37515053, 73003, Херсонська область, м.Херсон, вул. Московська, 3-А) на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м.Києва" (код: 03334894, 03083, м.Київ, проспект Науки, 53) 11955,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Київ" (код: 37515053, 73003, Херсонська область, м.Херсон, вул. Московська, 3-А) на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м.Києва" (код: 03334894, 03083, м.Київ, проспект Науки, 53) 778,23 грн. за подання позовної заяви.

В іншій частині рішення Господарського суду Херсонської області від 10.03.2020 по справі №910/15227/19 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Київ" (код: 37515053, 73003, Херсонська область, м.Херсон, вул. Московська, 3-А) на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м.Києва" (код: 03334894, 03083, м.Київ, проспект Науки, 53) 1167,35 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош