Рішення

від 17.03.2020 по справі 207/3183/18

БАГЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

№ 207/3183/18

№ 2/207/210/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Тюлюнової В.Г.

при секретарі Куцевол Л.B.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське цивільну справу за позовом Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою.

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2018 року до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла позовна заява Кам`янської міської ради до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою. Посилаючись на фактичне використання відповідачами спірної земельної ділянки без укладення договору оренди та неотримання доходу в розмірі орендної плати, Кам`янська міська рада просила стягнути 483 395,73 грн. збитків у вигляді недоотриманих бюджетом доходів за фактичне використання земельної ділянки за період з 01.08.2013 по 31.07.2016, які відповідачами у добровільному порядку не відшкодовані, що і є причиною виникнення спору.

15 березня 2019 року винесено заочне рішення Баглійського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про задоволення позовної заяви Кам`янської міської ради. Судовий збір у розмірі 7250,94 грн. покладено солідарно на відповідачів.

19 серпня 2019 року у зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 не отримував копії заочного рішення з незалежних від нього причин, судом задоволено заяву представника відповідача 2 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, поновлено відповідачу ОСОБА_2 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

16 вересня 2019 року винесена ухвала Баглійського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про скасування заочного рішення, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 жовтня 2015 року державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області було складено акт № 08-20/19 Ревізії фінансово- господарської діяльності, законності використання земель та управління майном, що належать територіальній громаді міста в Дніпродзержинській міській раді за період з 01.01.2013 по 31.08.2015 року .

На підставі вищезазначеної ревізії 13 січня 2016 року департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради на адресу Відповідачів було направлено листа (вх.№07-11/122 від 13.01.2016), яким було повідомлено, що 29 січня 2016 року з 11 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. відбудеться обстеження стану та дотримання умов використання зазначеної вище земельної ділянки.

29 січня 2016 року спеціалістами відділу самоврядного контролю департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради проведено обстеження спірної земельної ділянки та складений Акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки.

В результаті обстеження встановлено: рішенням Дніпродзержинської міської ради від 01.11.2006 року №66-05/V з АК "Демос" укладено договір оренди земельної ділянки № 04052 від 15.01.2007 за адресою : АДРЕСА_1 , площею 1,5858 га для розміщення виробничої ділянки.

У зв`язку із набуттям відповідачами права власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, виник обов`язок оформити земельні відносини у відповідності до діючого законодавства України.

Згідно ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 29.03.2013 року №724-33/VI земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , було вилучено із користування АК Демос та зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оформити документи на землекористування земельною ділянкою, орієнтовною площею 1,5858 га для розміщення виробничої ділянки.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Стаття 2 Закону України Про плату за землю визначає, що плата за

землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно ст. 14.1.72. Податкового кодексу України земельний податок це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідачі не є власниками і постійними землекористувачами земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином, єдина можлива форма здійснення плати за землю для них як землекористувачів - орендна плата.

Згідно Акту обстеження фактично на момент обстеження за зазначеною адресою встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 користуються земельною ділянко площею 1,5858 га за адресою: АДРЕСА_1 без оформлення договору оренди земельної ділянки, що не відповідає вимогам ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, та заподіює збитки позивачу у вигляді неотриманої плати за користування земельною ділянкою.

27 листопада 2019 року до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла заява представника Кам`янської міської ради

Верезуба П.В. про зміну позовних вимог, в якій він просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - 403496,94 грн. Також, до своєї заяви представник Кам`янської міської ради Верезуб П.В. надав Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.10.2019 року та розрахунок недоотриманої орендної плати за період 01.01.2014 - 31.07.2016рр. у розмірі 403496,94 грн.

17 березня 2020 року до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла заява представника позивача Верезуба П.В. про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - 403496,94 грн., солідарно.

Представник відповідачів адвокат Федорова О.М. надала до суду відзив на позовну заяву, заяву представника позивача Верезуба П.В. про уточнення позовних вимог, в якому зазначила, що розрахунок позивача щодо недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою, є необґрунтований та безпідставний, що є підставою для відмови у позові; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка розташована за адресою: : АДРЕСА_1 , загальна площа 15858 кв.м., кадастровий номер 1210400000:02:004:0127, в частині застосування коефіцієнту Км3 суперечить рішенню Дніпродзержинської міської ради Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VI Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ ; відповідачі використовують під нерухомим майном, виробничою ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,4312 га, а площа 1,5858 га, яка зазначена в акті обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 29.01.2016р. ґрунтується на припущеннях встановлення комісією орієнтовної площі для обрахунку збитків; за період з 05.02.2013 року (дата переходу права власності на нерухоме майно від АК Демос до відповідачів 1 та 2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) по 10.06.2014 року (дата внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права оренди АК Демос ) позивачу булослід подавати позов про стягнення орендної плати та обґрунтовувати стягнення за цей період порушенням орендарем умов договору оренди. Також, представник відповідачів адвокат Федорова О.М. у відзиві на позовну заяву, заяву представника позивача Верезуба П.В. про уточнення позовних вимог, просила суд застосувати позовну давність.

28 січня 2020 року представник відповідачів адвокат Федорова О.М. надала до суду заяву про судові витрати з доказами сплати, в якій просить стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 понесені ним судові витрати у розмірі 11526,00 грн.

Представник позивача за довіреністю Верезуб П.А. з`явився у судове засідання, повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів адвокат Федорова О.М. з`явилася у судове засідання, проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити в їх задоволенні.

Суд, вислухавши представника позивача Верезуба П.В. , представника відповідачів Федорову О.М. , дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги

не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Судом встановлено, що відповідачі є власниками нерухомого майна виробничої бази, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно з договорами купівлі- продажу в реєстрі за №183 від 05.02.2013р. та №186 від 05.02.2013р., посвідченими приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В.В.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 ЗК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Відтак, суд вважає, що відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Також, у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини . Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), а також

у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Отже, суд до спірних відносин застосовує приписи частини першої статті 1212 ЦК України, оскільки фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (даний правовий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц5).

До заяви про зміну позовних вимог позивачем доданий розрахунок недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою заявлений позивачем до стягнення розмір збитків за фактичне використання земельної ділянки, за період з 01.01.2014 року по 31.07.2016 року, на загальну суму 403496,94 грн., який суд вважає необґрунтованим

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 12.08.2018 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлено три роки.

Відповідно до ст.267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, строк позовної давності про стягнення з відповідачів коштів становить з 12.09.2015р. по 12.09.2018р.

Натомість, як вбачається з розрахунку недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою заявлений позивачем до стягнення розмір збитків за фактичне використання земельної ділянки, за період з 01.01.2014 року по 31.07.2016 року, на загальну суму 403496,94 грн. тобто з порушенням строків позовної давності.

При цьому, позивачем не доведені поважні причини пропущення строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2014 по 12.09.2015р.

Стосовно стягнення недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 12.09.2015 року по 31.07.216 року суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що розрахунок недоотриманої орендної плати за період 01.01.2014 - 31.07.2016рр. у розмірі 403496,94 грн. позивач здійснив на підставі Витягу із технічної з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.10.2019 року.

За змістом статті 13 Закону України Про оцінку земель , для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно із статтею 20 Закону України Про оцінку земель , дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Матеріалами справи свідчать про те, що рішенням Дніпродзержинської міської ради від 12.07.2013р. №842-38/VІ Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ із застосуванням базової вартості 1 м 2 в розмірі 199,64 грн. та введено її в дію з 01.01.2014 року.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VI Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ , внесені зміни до п. 1.1. рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VI, та встановлено, що при розрахунку нормативної грошової оцінки необхідно застосовувати сукупний коефіцієнт Км3, який дорівнює 0,5.

Рішенням Кам`янської міської ради від 04.10.2019р. №1543-36/УІІ рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. №1339-64/VI Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013р. №842-38/VI Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ було визнано таким, що втратило чинність.

Рішення Кам`янської міської ради від 04.10.2019р. №1543-36/УІІ набирає чинності з першого числа місяця, який настає за датою його офіційного оприлюднення.

Судом враховано, що рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VІ Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ було чинним починаючи з 08.07.2015 року та до 01.11.2019 року та його необхідно застосовувати для визначення нормативної грошової оцінки земель.

У витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.10.2019 року щодо земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 15858 кв.м., кадастровий номер 1210400000:02:004:0127, який наданий позивачем, нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки становить 7748788,52 грн.та розрахована виходячи з наступних складових:

- площа земельної ділянки 15858 кв. м.;

- середня базова вартість земель становить 199,64 грн. за кв.

- коефіцієнт Км2 1,68;

- сукупний коефіцієнт Км3 0,64;

- коефіцієнт Кф 1,2.

Таким чином, позивачем для визначення недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 12.09.2015 року по 31.07.216 року застосована нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка в частині застосування коефіцієнту Км3 суперечить рішенню Дніпродзержинської міської ради Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VI Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ .

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вивчених судом матеріалів справи, з`ясованих обставин справи, які досліджені доказами, суд прийшов до висновку, позивач не довів належними та допустимими доказами розмір недоотриманої позивачем орендної плати за користування відповідачами земельною ділянкою, який підлягає стягненню з відповідачів в порядку ст. 1212 ЦК України.

З урахуванням викладеного вище, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовної заяви Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 403496,94 грн.

Судові витрати понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, витрати покласти на позивача. Витрати ОСОБА_2 у вигляді правничої допомоги у розмірі 11526,00 грн. стягнути з Кам`янської міської ради.

Керуючись ст. 267 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 403496,94 грн. відмовити.

Стягнути з Кам`янської міської ради (ЄДРПОУ 24604168, м. Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 ) понесені відповідачем судові витрати на правничої допомогу в розмірі 11526 гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які приймали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя В.Г. Тюлюнова