Рішення

від 12.03.2020 по справі 480/5620/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 р. справа № 480/5620/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Ломакіної К.І.

представника позивача - Оскорбіна А.Г.

представника відповідача - Боброва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/5620/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛБУД-В" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛБУД-В" звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування припису про усунення виявлених порушень №СМ1975/186/АВ/П від 28 жовтня 2019 року та постанови №СМ1975/186/АВ/П/ТД-ФС від 11 грудня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 1126710 грн. Свої вимоги мотивує тим, що підставою для винесення припису та постанови про накладення штрафу відповідач зазначає фактичне допущення до роботи директором ТОВ Універсалбуд-В 9-ти працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 без оформлення трудового договору, чим порушено вимоги частин 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. На думку позивача, такі висновки Управління Держпраці у Сумській області є помилковими, оскільки вказані особи виконували роботи на підставі цивільно-правових угод (договорів підряду), а тому позивачем не порушувалися вимоги статті 24 Кодексу законів про працю України. Управління Держпраці у Сумській області надало суду відзив на позов, у якому, заперечуючи проти позову, зазначає, що згідно з інформацією, розміщеною на сайті Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради за посиланням Prozorro публічні закупівлі , ТОВ Універсалбуд-В визнано переможцем тендеру на виконання робіт і по об`єкту Амбулаторія первинної медичної допомоги за адресою: вул. Київська, 376, с. Коровинці Недригайлівського району Сумської області (нове будівництво) . Відповідно тендерної документації для участі у процедурі закупівлі учасники повинні надати документально підтверджену інформацію про їх відповідність кваліфікаційним критеріям, у тому числі про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, в кількості необхідній для виконання робіт по предмету закупівлі у визначені строки будівництва. На виконання вищезазначених вимог Позивачем для участі у тендері було надано довідку про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід від 01.02.2019, а також довідку № 16 від 01.02.2019, згідно якої Позивач не планує залучати субпідрядні організації до виконання робіт. Крім того, з позивачем, як переможцем тендеру, був підписаний Договір підряду № 14 від 04.03.2019, умовами якого визначено, що Підрядник має право залучати за згодою Замовника до виконання робіт субпідрядні організації. Тобто, позивач мав право залучати в якості підрядника для виконання робіт виключно юридичних осіб, а не фізичних осіб, і лише за згодою Замовника. Проте, під час інспекційного відвідування встановлено, що позивачем, в порушення вимог тендерної документації та вказаного Договору підряду, до проведення робіт були залучені як субпідрядники фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на підставі цивільно-правових угод (договорів підряду) без згоди Замовника. При цьому, вказані особи фактично виконували роботу як працівники підприємства, у тому числі, і роботу на висоті, яка повинна виконуватися лише штатними працівниками. Отже вказані працівники були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, що є порушенням вимог ст.24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачена ст.265 КЗпП України (а.с.67-71).

28.01.2020 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що позиція відповідача, викладена у відзиві на позов є необґрунтованою, тому наполягає на своїх вимогах (а.с.168-171).

Ухвалою суду від 28.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 29.01.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача Оскорбін А.Г. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Бобров В.В. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази у їх сукупності, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі наказу начальника Управління Держпраці у Сумській області № 1673 від 16.10.2019 Про проведення інспекційного відвідування та направлення на проведення інспекційного відвідування № 582/СМ1975 від 16.10.2019 головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Сумській області Чернишовою О. та Гришиною Ю. у період з 16 по 18 жовтня 2019 року проведено інспекційне відвідування ТОВ Універсалбуд-В (Позивач), за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування № СМ 1975/186/АВ від 18.10.2019.

Згідно висновків інспекційного відвідування встановлено фактичне допущення до роботи директором ТОВ Універсалбуд-В дев`яти працівників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , без оформлення трудового договору, чим порушено вимоги частин 1, 3 ст.24 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), згідно з якими працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника бо уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при прийнятті працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі Акту інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Сумській області внесено Припис про усунення виявлених порушень № СМ 1975/186/АВ/П від 28.10.2019, відповідно до якого зобов`язано директора ТОВ Універсалбуд-В усунути порушення з посиланням на ч. 3 ст. 24 КЗпП України та ст. 29 КЗпП України у строк до 15.11.2019, а також винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № СМ1975/186/АВ/П/ТД-ФС від 11.12.2019, якою накладено на ТОВ Універсалбуд-В штраф у розмірі 1126710 грн.

Не погоджуючись з вказаними приписом та постановою ТОВ Універсалбуд-В звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Тому суд з`ясовує, зокрема, чи були оскаржувані дії та рішення Управління Держпраці у Сумській області здійснені, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були такі дії (бездіяльність) здійснені пропорційно та своєчасно. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону. Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V, органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу. Статтею 259 Кодексу законів про працю визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. На виконання вказаної норми Закону Кабінетом Міністрів України був затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (Постанова від 21.08.2019 № 823). Згідно з абз. 14 підпункту 6 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів. З матеріалів справи вбачається, що листом від 16.09.2019 №22457/06.4-07 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило начальника Управління Держпраці у Сумській області про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів, у тому числі про ТОВ Універсалбуд-В . Тому, у відповідача були законні підстави для проведення перевірки ТОВ Універсалбуд-В з питань дотримання вимог трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками. Стосовно правомірності прийнятих відповідачем рішень за результатами проведеного інспекційного відвідування позивача, суд зазначає, що правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено, крім Конституції України, Кодексом законів про працю України. Так, частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. За приписами ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509). Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Приписами пункту 8 Порядку № 590 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка. Враховуючи викладене, суд зазначає, що визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності чи відсутності трудових відносин між позивачем та фізичними особами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. З аналізу наведених вище норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Як встановлено судом, згідно з інформацією, розміщеною на сайті Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради за посиланням Prozorro публічні закупівлі , ТОВ Універсалбуд-В визнано переможцем тендеру на виконання робіт і по об`єкту Амбулаторія первинної медичної допомог и за адресою: вул. Київська, 376, с. Коровинці Недригайлівського району Сумської області (нове будівництво) . Відповідно тендерної документації для участі у процедурі закупівлі учасники повинні надати документально підтверджену інформацію про їх відповідність кваліфікаційним критеріям, у тому числі про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, в кількості необхідній для виконання робіт по предмету закупівлі у визначені строки будівництва. На виконання вищезазначених вимог Позивачем для участі у тендері було надано довідку про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід від 01.02.2019, а також довідку № 16 від 01.02.2019, згідно якої Позивач не планує залучати субпідрядні організації до виконання робіт. Крім того, з позивачем, як переможцем тендеру, був підписаний Договір підряду № 14 від 04.03.2019, умовами якого визначено, що Підрядник має право залучати за згодою Замовника до виконання робіт субпідрядні організації. Тобто, позивач мав право залучати в якості підрядника для виконання робіт виключно юридичних осіб, а не фізичних осіб, і лише за згодою Замовника. Проте, під час інспекційного відвідування встановлено, що Позивачем, в порушення вимог тендерної документації та вказаного Договору підряду, до проведення робіт були залучені як субпідрядники фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на підставі цивільно-правових угод (договорів підряду) без згоди Замовника. При цьому, вказані особи фактично виконували роботу як працівники підприємства, у тому числі, і роботу на висоті, яка повинна виконуватися лише штатними працівниками. Так, відповідно до актів прийому наданих послуг до цивільно-правового договору, підписаних між Позивачем та ОСОБА_1 .. ОСОБА_2 .. ОСОБА_3 .. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , останні виконували роботи з улаштування покрівлі із металочерепиці. Дані роботи включали в себе роботи на висоті, що є роботами підвищеної небезпеки. Відповідно до пункту 1.4 НПАОП 0.00-4.12-05 Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці , затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.2005 №15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511, робота підвищеної небезпеки - робота в умовах впливу шкідливих та небезпечних виробничих чинників або така, де є потреба у професійному доборі, чи пов`язана з обслуговуванням, управлінням, застосуванням технічних засобів праці або технологічних процесів, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю заподіяння шкоди здоров`ю, майну, довкіллю. Роботи на висоті, верхолазні роботи, роботи пов`язані з підйомом на висоту відносяться до робіт, де є потреба у професійному доборі відповідно Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі , затвердженому наказом Міністерства охорони здоров`я № 263/121 від 23.09.1994.

Згідно з пунктом 94 НПАОП 0.00-4.12-2005 Перелік робіт з підвищеною небезпекою роботи верхолазні та на висоті відносяться до робіт з підвищеною небезпекою.

Пунктом 2.1 розділу 2 НПАОП 0.00-1.15-07 Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті визначено, що роботи на висоті - це роботи, що виконуються на висоті 1.3 м більше від поверхні ґрунту, перекриття або робочого настилу, у тому числі з робочим платформ підйомників і механізмів, а також на відстані менше 2 м від неогороджених перепадів на висоті 1,3 м і більше.

Відповідно до додатку Б до ДБН А.3.2.2.-2009 Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення , затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 27.01.2009, роботи на висоті - роботи, що виконуються на висоті 1.3м і більше від поверхні ґрунту, перекриттів або робочого настилу, під час виконання яких працівник перебуває на відстані менше ніж 2 м від межі неогороджених перепадів по висоті. За приписами пункту 1.1 розділу 1 НПАОП 0.00-1.15-07 Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті правила охорони праці під час виконання робіт на висоті (далі - Правила) поширюються на суб`єктів господарювання, які організовують або виконують роботи на висоті, у тому числі верхолазні роботи, і встановлюють вимоги безпеки і охорони праці під час здійснення будівництва, монтажу (демонтажу) конструкцій і обладнання, ремонту, реконструкції, експлуатації об`єктів. Відповідно до пункту 1.5 розділу 1 НПАОП 0.00-1.15-07 до виконання робіт на висоті допускаються особи, не молодше 18 років та які пройшли: професійний добір відповідно до Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженого спільним наказом Міністерства охорони здоров`я України та Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 23.09.94 № 263/121; медичний огляд відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я № 246 від 21.05.2007; спеціальне навчання та перевірку знань з охорони праці відповідно до вимог НПАОП 00-4.36-05 Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці , затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15. Таким чином, до виконання робіт на висоті можуть бути заучені виключно особи, які пройшли професійний добір, медичний огляд, спеціальне навчання та перевірку знань охорони праці та протипожежної безпеки, а обов`язки щодо створення безпечних умов для виконання робіт покладаються виключно на роботодавця, а отже особа, яка не є працівником, не може залучатись до виконання робіт на висоті. Крім того, згідно з статтею 21 Закону України Про охорону праці дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки повинен одержати саме роботодавець. Відповідно до частини 4 статті 21 Закону України Про охорону праці порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі встановлюються Кабінетом Міністрів України. В даному випадку постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107 затверджено Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі-Порядок № 1107). Згідно з пунктом 6 Додатку 6 Перелік видів робіт підвищеної небезпеки, які викопуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки Порядку № 1107 роботи, що виконуються на висоті понад 1.3 метра, відносяться до робіт підвищеної небезпеки. Пунктом 21 Порядку № 1107 визначено, що виконання робіт підвищеної небезпеки, які зазначені в додатку 6 здійснюється роботодавцем на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці. Декларація за формою згідно з додатком 8 подається суб`єктом господарювання (уповноваженим ним органом або особою) до відповідного дозвільного органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку виконання робіт підвищеної небезпеки експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності . Таким чином, право на виконання робіт підвищеної небезпеки виникає у суб`єкта господарювання виключно після подання до Управління декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці. Проте, товариством Універсалбуд-В відповідна декларація до Управління не направлялася. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки подає декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства та отримує дозвіл на виконання конкретних видів робіт лише роботодавець, то роботи підвищеної небезпеки, визначені таким дозволом, можуть виконуватись виключно працівниками такого роботодавця, а не особами, що надають послуги за цивільно-правовими договорами, за умови відсутності у них дозволів на виконання таких робіт. Отже, до виконання робіт із улаштування покрівлі із металочерпиці у даному випадку могли бути допущені виключно наймані працівники позивача, а не особи, з якими останнім укладено цивільно-правові договори. Необхідно зауважити, що укладення позивачем з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 цивільно-правових договорів, не вважається належним оформленням трудових відносин, оскільки вищевказані особи виконували не індивідуально визначену роботу, нередбачену угодою. Функції, які виконували такі особи за вказаними договорами, не є самостійними та здійснювались з матеріалів, наданих позивачем, що виключає можливість роботи в будь-який зручний час. Також, у цивільно-правових угодах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що вказує па наявність трудових відносини між позивачем та вищевказаними особами. Враховуючи встановлені обставини, зазначені угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій. Аналогічна правова позиція висловлена в Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час розгляду справ № 822/723/17, № 820/1432/17, №1840/2507/18, в яких зазначається, що основною ознакою, яка відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Предметом трудового договору с власне праця працівника в процесі виробництва тоді як предметом договору цивільно-правового характеру с виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Позивачем ні під час інспекційного відвідування, ні в судовому засіданні не надано доказів, які підтверджують погодження сторонами договору обсягу та вартості робіт. В акті інспекційного відвідування також зазначено, що згідно з інформацією, розміщеною на сайті Prozorro публічні закупівлі , ТОВ УНІВЕРСАЛБУД-В укладено договір на будівельні роботи та поточний ремонт (капітальний ремонт ТВБВ № 10018/0150 м. Суми. вул. Воскресенська. буд. 10) з Сумським обласним управлінням АТ Державний ощадний банк України . Під час виходу 16.10.2019 за адресою: АДРЕСА_1 10, зафіксовано засобами відеотехніки факт виконання робіт з демонтажу фундаменту будівлі ОСОБА_9 . Роботи виконувалися разом з підсобними працівниками підприємства ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Також було зазначено, що працюють робітники за графіком з 08.00 до 17.00, субота, неділя - вихідні. Допускає на об`єкт для виконання робіт всіх зазначених працівників ОСОБА_13 . Крім того, сам ОСОБА_9 зазначив, що працює підсобним робітником в ТОВ УНІВЕРСАЛБУД-В . Згідно журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці ОСОБА_9 16.10.2019 пройшов вступний інструктаж за професією електрозварювальника. Відповідно до журналу реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки ОСОБА_9 16.10.2019 пройшов вступний інструктаж за професією електрозварювальника. Вказані інструктажі проведено головним інженером ОСОБА_13 . Зазначене свідчить про наявність між ТОВ УНІВЕРСАЛБУД- В та ОСОБА_9 трудових відносин. Проте, наказ про прийняття даного працівника на роботу не видавався, повідомлення до органів ДПС про прийняття його на роботу на подавалося.

Натомість, позивачем надано цивільно-правовий договір № 13 від 11 жовтня 2019 року про виконання ОСОБА_9 демонтажних робіт на об`єкті Реконструкція ТВБВ № 10018/0150 філії - Сумське обласне управління АТ Ощадбанк .

Як вище зазначалося судом, укладення цивільно-правового договору не вважається належним оформленням трудових відносин, оскільки ОСОБА_9 виконував не індивідуально визначену роботу, не передбачену угодою. Функції, які ним виконувалися за вказаним договором, не є самостійними та здійснювались з матеріалів, наданих позивачем, що виключає можливість роботи в будь-який зручний час. Також, у цивільно-правовій угоді не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що вказує па наявність трудових відносини між позивачем та ОСОБА_9 . Враховуючи встановлені обставини, зазначена угода не була спрямована на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а була пов`язана із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій. Подальше розірвання вказаної угоди не спростовує факту допуску ОСОБА_9 до роботи без належного оформлення трудових відносин. З приводу посилання Позивача на положення статті 204 ЦК України, якою передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, суд зазначає наступне. Сам по собі факт відсутності судового рішення про визнання вказаних вище цивільно-правових правочинів недійсними не може бути безумовним доказом існування між зазначеними особами саме договірних цивільно-правових відносин. Предметом доказування в даній адміністративній справі є встановлення факту наявності чи відсутності трудових відносин між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а не дійсності зазначених угод. Крім того, у відповідності до статті 90 КАС України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Щодо тверджень позивача про порушення строку для притягнення до відповідальності суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 27 Порядку №823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Пунктом 28 Порядку №823 передбачено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності не вживаються. Згідно з пунктом 29 Порядку №823 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Відповідно до пункту 30 Порядку №823 припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені відповідно у 10-денний та одноденний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці. У разі незгоди з рішенням керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці таке рішення може бути оскаржене до Голови або заступника Голови Держпраці. Отже Порядком №823 передбачено, що внесення припису або вимоги, а також вжиття заходів до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності відносяться до компетенції інспектора праці. В той же час винесення постанови про застосування штрафу до об`єкта відвідування відноситься до компетенції керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці.

Тобто, вжиття заходів до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності та притягнення об`єкта відвідування до відповідальності у вигляді винесення постанови про застосування штрафу є різними поняттями, а тому їх ототожнювати неможливо.

За таких обставин суд вважає, що позивачем в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України було допущено 9 працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до частин першої та другої статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, суд вважає, що у справі наявні необхідні докази, які свідчать про доведеність виконання трудових обов`язків без укладення трудового договору, що вказує на порушення вимог законодавства про працю, зокрема статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України, відтак на ТОВ Універсалбуд-В правомірно накладено штраф у розмірі 1126710 грн., оскільки 9 працівників було допущено до роботи без укладання трудового договору. Зважаючи на встановлене порушення позивачем, суд дійшов висновку, що при проведенні перевірки та накладенню вищевказаного штрафу, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для визнання протиправними та скасування припису про усунення виявлених порушень №СМ1975/186/АВ/П від 28 жовтня 2019 року та постанови №СМ1975/186/АВ/П/ТД-ФС від 11 грудня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 1126710 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛБУД-В" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування припису про усунення виявлених порушень №СМ1975/186/АВ/П від 28 жовтня 2019 року та постанови №СМ1975/186/АВ/П/ТД-ФС від 11 грудня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 1126710 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар

Повний текст рішення складений 20.03.2020.