Постанова

від 07.10.2020 по справі 480/5620/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 р.Справа № 480/5620/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Сіренко О.І.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в режимі відеоконференції із Ковпаківським районним судом м. Суми адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛБУД-В" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 20.03.20 року по справі № 480/5620/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛБУД-В"

до Управління Держпраці у Сумській області

про визнання протиправними та скасування припису та постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛБУД-В", звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Сумській області, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати припис про усунення виявлених порушень СМ1975/186/АВ/П від 28 жовтня 2019 року та постанови СМ1975/186/АВ/П/ТД-ФС від 11 грудня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 1126710 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що винесення припису та постанови про накладення штрафу є незаконними,оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 виконували роботи на підставі цивільно-правових угод (договорів підряду), а тому позивачем не порушувалися вимоги статті 24 Кодексу законів про працю України.

12 березня 2020 року рішенням Сумського окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛБУД-В" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування припису про усунення виявлених порушень СМ1975/186/АВ/П від 28 жовтня 2019 року та постанови СМ1975/186/АВ/П/ТД-ФС від 11 грудня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 1126710 грн. - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Звертає увагу на те, що порушень трудового законодавства не допускав, оскільки зазначені в приписі особи були допущені на підприємство на підставі договорів підряду, а тому оскаржуваний припис про усунення виявлених порушень СМ1975/186/АВ/П від 28 жовтня 2019 року та постанова СМ1975/186/АВ/П/ТД-ФС від 11 грудня 2019 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на викладені доводи, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу начальника Управління Держпраці у Сумській області 1673 від 16.10.2019 Про проведення інспекційного відвідування та направлення на проведення інспекційного відвідування 582/СМ1975 від 16.10.2019 головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Сумській області Чернишовою О. та Гришиною Ю. у період з 16 по 18 жовтня 2019 року проведено інспекційне відвідування ТОВ Універсалбуд-В (Позивач), за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування СМ 1975/186/АВ від 18.10.2019 року.

Згідно висновків інспекційного відвідування встановлено фактичне допущення до роботи директором ТОВ Універсалбуд-В дев`яти працівників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , без оформлення трудового договору, чим порушено вимоги частин 1, 3 ст.24 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), згідно з якими працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника бо уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при прийнятті працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі Акту інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Сумській області внесено Припис про усунення виявлених порушень СМ 1975/186/АВ/П від 28.10.2019, відповідно до якого зобов`язано директора ТОВ Універсалбуд-В усунути порушення, з посиланням на ч. 3 ст. 24 КЗпП України та ст. 29 КЗпП України у строк до 15.11.2019, а також винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами СМ1975/186/АВ/П/ТД-ФС від 11.12.2019, якою накладено на ТОВ Універсалбуд-В штраф у розмірі 1126710 грн.

Не погоджуючись з вказаними приписом та постановою ТОВ Універсалбуд-В звернулося до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Універсалбуд-В було допущено 9 працівників до роботи без укладання трудового договору, чим порушено вимоги законодавства про працю, зокрема статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України, відтак на ТОВ Універсалбуд-В правомірно накладено штраф у розмірі 1126710 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року (далі - Закон №877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом №877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону №877-V, органи Держпраці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Статтею 259 Кодексу законів про працю визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Закону Кабінетом Міністрів України був затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (Постанова від 21.08.2019 823).

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 року (далі Порядок №823) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з абз. 14 підпункту 6 пункту 5 Порядку № 823, інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів.

Пунктом 19 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №509 (далі Порядок №509) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до п. 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених вабзацах третьому - сьомомупункту 2 цього Порядку.

Згідно з п. 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених вабзацах третьому - сьомомупункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Відповідно до п. 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, інспекційне відвідування позивача проведено на підставі листа від 16.09.2019 22457/06.4-07, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило начальника Управління Держпраці у Сумській області про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів, у тому числі про ТОВ Універсалбуд-В .

Так, колегія суддів вказує на наявність у відповідача законних підстав для проведення перевірки ТОВ Універсалбуд-В з питань дотримання вимог трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

З огляду на викладене, процедура проведення інспекційного відвідування відповідачем дотримана.

Щодо факту порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписами ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з ч. 1 ст. 265 КЗпП України посадові особи підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з ч. 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, необхідною умовою для накладення штрафу на юридичних осіб, які використовують найману працю, є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Укладення трудового договору передбачено у ст. 24 КЗпП України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання ч.3 ст. 24 КЗпП України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 413, якою затверджено Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу.

Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦКУ).

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. ч.1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому , виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик; предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, за наслідками яких замовник зобов`язується оплатити підрядникові виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці; метою договору підряду є отримання певного матеріального результату.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 08.05.2018 по справі 127/21595/16-ц, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що під час проведення інспекційного відвідування ТОВ Універсалбуд-В допущено до роботи 9 фізичних осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, згідно з інформацією, розміщеною на сайті Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради за посиланням Prozorro публічні закупівлі , ТОВ Універсалбуд-В визнано переможцем тендеру на виконання робіт і по об`єкту Амбулаторія первинної медичної допомог и за адресою: АДРЕСА_1 (нове будівництво) .

Відповідно тендерної документації для участі у процедурі закупівлі учасники повинні надати документально підтверджену інформацію про їх відповідність кваліфікаційним критеріям, у тому числі про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, в кількості необхідній для виконання робіт по предмету закупівлі у визначені строки будівництва.

На виконання вищезазначених вимог Позивачем для участі у тендері було надано довідку про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід від 01.02.2019, а також довідку 16 від 01.02.2019, згідно якої Позивач не планує залучати субпідрядні організації до виконання робіт.

Крім того, з позивачем, як переможцем тендеру, був підписаний Договір підряду 14 від 04.03.2019, умовами якого визначено, що Підрядник має право залучати за згодою Замовника до виконання робіт субпідрядні організації.

Таким чином, позивач мав право залучати в якості підрядника для виконання робіт виключно юридичних осіб, а не фізичних осіб, і лише за згодою Замовника.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем, в порушення вимог тендерної документації та вказаного Договору підряду, до проведення робіт були залучені як субпідрядники фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на підставі цивільно-правових угод (договорів підряду) без згоди Замовника.

При цьому, вказані особи фактично виконували роботу як працівники підприємства, у тому числі, і роботу на висоті, яка повинна виконуватися лише штатними працівниками.

Відповідно до актів прийому наданих послуг до цивільно-правового договору, підписаних між Позивачем та ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , останні виконували роботи з улаштування покрівлі із металочерепиці.

Дані роботи включали в себе роботи на висоті, що є роботами підвищеної небезпеки.

Відповідно до пункту 1.4 НПАОП 0.00-4.12-05 Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці , затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.2005 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за 231/10511, робота підвищеної небезпеки - робота в умовах впливу шкідливих та небезпечних виробничих чинників або така, де є потреба у професійному доборі, чи пов`язана з обслуговуванням, управлінням, застосуванням технічних засобів праці або технологічних процесів, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю заподіяння шкоди здоров`ю, майну, довкіллю.

Роботи на висоті, верхолазні роботи, роботи пов`язані з підйомом на висоту відносяться до робіт, де є потреба у професійному доборі відповідно Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі , затвердженому наказом Міністерства охорони здоров`я 263/121 від 23.09.1994.

Згідно з пунктом 94 НПАОП 0.00-4.12-2005 Перелік робіт з підвищеною небезпекою роботи верхолазні та на висоті відносяться до робіт з підвищеною небезпекою.

Пунктом 2.1 розділу 2 НПАОП 0.00-1.15-07 Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті визначено, що роботи на висоті - це роботи, що виконуються на висоті 1.3 м більше від поверхні ґрунту, перекриття або робочого настилу, у тому числі з робочим платформ підйомників і механізмів, а також на відстані менше 2 м від неогороджених перепадів на висоті 1,3 м і більше.

Відповідно до додатку Б до ДБН А.3.2.2.-2009 Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення , затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 27.01.2009, роботи на висоті - роботи, що виконуються на висоті 1.3м і більше від поверхні ґрунту, перекриттів або робочого настилу, під час виконання яких працівник перебуває на відстані менше ніж 2 м від межі неогороджених перепадів по висоті.

За приписами пункту 1.1 розділу 1 НПАОП 0.00-1.15-07 Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті правила охорони праці під час виконання робіт на висоті (далі - Правила) поширюються на суб`єктів господарювання, які організовують або виконують роботи на висоті, у тому числі верхолазні роботи, і встановлюють вимоги безпеки і охорони праці під час здійснення будівництва, монтажу (демонтажу) конструкцій і обладнання, ремонту, реконструкції, експлуатації об`єктів.

Відповідно до пункту 1.5 розділу 1 НПАОП 0.00-1.15-07 до виконання робіт на висоті допускаються особи, не молодше 18 років та які пройшли: професійний добір відповідно до Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженого спільним наказом Міністерства охорони здоров`я України та Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 23.09.94 263/121; медичний огляд відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я 246 від 21.05.2007; спеціальне навчання та перевірку знань з охорони праці відповідно до вимог НПАОП 00-4.36-05 Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці , затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 15.

Таким чином, до виконання робіт на висоті можуть бути заучені виключно особи, які пройшли професійний добір, медичний огляд, спеціальне навчання та перевірку знань охорони праці та протипожежної безпеки, а обов`язки щодо створення безпечних умов для виконання робіт покладаються виключно на роботодавця, а отже особа, яка не є працівником, не може залучатись до виконання робіт на висоті.

Крім того, згідно з статтею 21 Закону України Про охорону праці дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки повинен одержати саме роботодавець.

Відповідно до частини 4 статті 21 Закону України Про охорону праці порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі встановлюються Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107 затверджено Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі-Порядок №1107).

Згідно з пунктом 6 Додатку 6 Перелік видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки Порядку №1107 роботи, що виконуються на висоті понад 1.3 метра, відносяться до робіт підвищеної небезпеки.

Пунктом 21 Порядку №1107 визначено, що виконання робіт підвищеної небезпеки, які зазначені в додатку 6 здійснюється роботодавцем на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці. Декларація за формою згідно з додатком 8 подається суб`єктом господарювання (уповноваженим ним органом або особою) до відповідного дозвільного органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку виконання робіт підвищеної небезпеки експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Таким чином, право на виконання робіт підвищеної небезпеки виникає у суб`єкта господарювання виключно після подання декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

Однак, в порушення зазначених вимог, товариством Універсалбуд-В відповідна декларація не направлялася.

Якщо підприємство, що подає декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства та отримує дозвіл на виконання конкретних видів робіт як роботодавець, то роботи підвищеної небезпеки, визначені таким дозволом, можуть виконуватись виключно працівниками такого роботодавця, а не особами, що надають послуги за цивільно-правовими договорами, за умови відсутності у них дозволів на виконання таких робіт.

Отже, до виконання робіт із улаштування покрівлі із металочерпиці могли бути допущені виключно наймані працівники позивача, а не особи, з якими останнім укладено цивільно-правові договори.

Колегія суддів вказує на те, що укладення позивачем з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 цивільно-правових договорів, не вважається належним оформленням трудових відносин, оскільки вищевказані особи виконували не індивідуально визначену роботу, передбачену угодою.

Функції, які виконували такі особи за вказаними договорами, не є самостійними та здійснювались з матеріалів, наданих позивачем, що виключає можливість роботи в будь-який зручний час на свій розсуд.

Також, у цивільно-правових угодах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що вказує на наявність трудових відносини між позивачем та вищевказаними особами.

Таким чином, зазначені угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Аналогічна правова позиція висловлена в Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час розгляду справ 822/723/17, 820/1432/17, 1840/2507/18, в яких зазначається, що основною ознакою, яка відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Предметом трудового договору с власне праця працівника в процесі виробництва тоді як предметом договору цивільно-правового характеру с виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Позивачем ані до суду першої, аі до суду апеляійної істанції не надано доказів, які підтверджують погодження сторонами договору обсягу та вартості робіт.

В акті інспекційного відвідування також зазначено, що згідно з інформацією, розміщеною на сайті Prozorro публічні закупівлі , ТОВ УНІВЕРСАЛБУД-В укладено договір на будівельні роботи та поточний ремонт (капітальний ремонт ТВБВ 10018/0150 м. Суми. вул. Воскресенська. буд. 10) з Сумським обласним управлінням АТ Державний ощадний банк України .

Під час виходу 16.10.2019 за адресою: АДРЕСА_2 , зафіксовано засобами відеотехніки факт виконання робіт з демонтажу фундаменту будівлі Западнею ОСОБА_11 . Роботи виконувалися разом з підсобними працівниками підприємства ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Також було зазначено, що працюють робітники за графіком з 08.00 до 17.00, субота, неділя - вихідні. Допускає на об`єкт для виконання робіт всіх зазначених працівників ОСОБА_14 . Крім того, сам ОСОБА_9 зазначив, що працює підсобним робітником в ТОВ УНІВЕРСАЛБУД-В .

Згідно журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці ОСОБА_9 16.10.2019 пройшов вступний інструктаж за професією електрозварювальника.

Відповідно до журналу реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки ОСОБА_9 16.10.2019 пройшов вступний інструктаж за професією електрозварювальника.

Вказані інструктажі проведено головним інженером ОСОБА_14 .

Зазначене свідчить про наявність між ТОВ УНІВЕРСАЛБУД- В та ОСОБА_9 трудових відносин.

Проте, наказ про прийняття даного працівника на роботу не видавався, повідомлення до органів ДПС про прийняття його на роботу на подавалося.

Натомість, позивачем надано цивільно-правовий договір 13 від 11 жовтня 2019 року про виконання ОСОБА_9 демонтажних робіт на об`єкті Реконструкція ТВБВ 10018/0150 філії - Сумське обласне управління АТ Ощадбанк .

Однак, укладення цивільно-правового договору не вважається належним оформленням трудових відносин, оскільки ОСОБА_9 виконував не індивідуально визначену роботу, не передбачену угодою. Функції, які ним виконувалися за вказаним договором, не є самостійними та здійснювались з матеріалів, наданих позивачем, що виключає можливість роботи в будь-який зручний час. Також, у цивільно-правовій угоді не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що вказує па наявність трудових відносини між позивачем та ОСОБА_9 .

Враховуючи зазначене, вказана угода не була спрямована на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а була пов`язана із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Подальше розірвання такої угоди не спростовує факту допуску ОСОБА_9 до роботи без належного оформлення трудових відносин.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України було допущено 9 працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи припис про усунення виявлених порушень СМ1975/186/АВ/П від 28 жовтня 2019 року та постанови СМ1975/186/АВ/П/ТД-ФС від 11 грудня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 1126710 грн., діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владих повноважень, надані належні докази на обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних припису та постанови. Так, в матеріалах справи наявні необхідні докази, які свідчать про доведеність виконання трудових обов`язків без укладення трудового договору, що вказує на порушення вимог законодавства про працю, зокрема статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України, відтак на ТОВ Універсалбуд-В правомірно накладено штраф у розмірі 1126710 грн., оскільки 9 працівників було допущено до роботи без укладання трудового договору.

З приводу посилання апелянта на дійсність цивільно-правових угод та презумпцію правомірності правочину, колегія суддів зазначає, що предметом доказування в даній адміністративній справі є встановлення факту наявності чи відсутності трудових відносин між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а не дійсності зазначених угод.

Крім того, сам по собі факт відсутності судового рішення про визнання вказаних вище цивільно-правових правочинів недійсними не може бути безумовним доказом існування між позивачем та вказаними особами саме договірних цивільно-правових відносин.

Аналогічного висновку дійшов Верховних Суд в постанові від 13.06.2019 року по справі №1840/2507/18, який в силу приписів ч. 5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Щодо зазначення в постанові СМ1975/186/АВ/П/ТД-ФС від 11 грудня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 1126710 грн. пункту 4, а не 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість насселення, затрердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року №509, колегнія суддів вказує на те, що технічна помилка на свідчить про зміну Управлінням форми постанови та не спростовує порушення позивачем норм трудового законодавства.

Так, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ УНІВЕРСАЛБУД- В .

Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛБУД-В" залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року по справі № 480/5620/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.І. Сіренко Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 13.10.2020 року