Рішення

від 20.03.2020 по справі 520/869/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар`їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2020 р. справа № 520/869/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомСелянського (Фермерського) господарства Ковальчуківське до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про скасування податкового - повідомлення рішення, В С Т А Н О В И В:

Селянське (Фермерське) господарство Ковальчуківське (далі по тексту - позивач, СФГ Ковальчуківське ) 22.01.2020 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС в Харківській області), в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення (Форма Р ) від 19.09.2019 №00000050516 про збільшення СФГ Ковальчуківське суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 139 232,75 грн. (у тому числі 111 459,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 27 864,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність висновку ГУ ДФС у Харківській області в акті перевірки від 16.08.2019 №2833/20-40-14-22-07/31845030, що його господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агросервіс (далі по тексту - ТОВ ТД Агросервіс ) з придбання товарів не мали реального змісту, оскільки такий висновок ґрунтується на інформації з Єдиного реєстру податкових накладних, єдиного державного реєстру судових рішень, а не на документах, які позивач надав під час перевірки на підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ ТД Агросервіс .

Вказує, що порушення податкового законодавства постачальником у ланцюгу постачання товару не впливають на право позивача на формування складу податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару.

Зазначає, що не може нести відповідальність за дотримання норм податкового законодавства третіми особами.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/869/2020. Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивач отримав 24.02.2020, відповідач - 17.02.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем 03.03.2020 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким ГУ ДПС в Харківській області просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що за узагальненою податковою інформацією, зібраною стосовно діяльності СФГ Ковальчуківське , ставить під сумнів можливість здійснення ним господарських операцій з постачання товарів у зв`язку з відсутністю у нього трудових ресурсів та матеріально технічної бази.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне. Судом з матеріалів справи встановлено, що фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті Про результати документальної позапланової виїзної перевірки СФГ Ковальчуківське від 18.08.2019 №2833/20-40-14-22-07/31845030.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач порушив норми пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі по тексту - ПК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у результаті чого ним занижено податок на додану вартість на суму 111 459 грн. за травень 2018 року.

Заниження податку на додану вартість у сумі 111 459 грн. за травень 2018 року, на думку відповідача, сталося внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку за результатами здійснення позивачем господарської операції з ТОВ ТД`Агросервіс за договором купівлі - продажу від 26.03.2018 №32603/КП.

Як на підставу таких висновків, у акті перевірки зроблено посилання на інформацію, отриману з Єдиного державного реєстру судових рішень контролюючим органом, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 03.05.2019 у справі №552/1346/19 у рамках кримінального провадження №32019170000000017, порушеного за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статі 122 Кримінального кодексу України, відповідно до якої фігурантом кримінального провадження є контрагент - ТОВ ТД Агросервіс .

На підставі названого акту перевірки ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 №00000050516 - про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму139 232,75 грн, у тому числі штрафні (фінансові) санкції - 27 864,75 грн.

Позивач 07.10.2019 засобами поштового зв`язку на адресу Державної податкової служби України подав скаргу на зазначене податкове повідомлення-рішення.

Рішенням від 29.11.2019 № 11357/6/99-00-08-05-01 Державна податкова служба України скаргу СФГ Ковальчуківське залишила без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.

Між ТОВ ТД Агросервіс (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 26.03.2018 №0326603/КП поставки товару. Згідно специфікації, додатку №1 до договору, товаром є добрива "МайсТер Пауєр" у кількості 925 л по ціні 602,48 грн. за літр без ПДВ. Загальна сума договору разом з ПДВ склала 668,752 грн.

На підтвердження господарської операції, здійсненої на виконання вказаного договору, позивач під час перевірки та до суду надав видаткову накладну від 18.05.2018 №Н-051802, товарно-транспортну накладну від 18.05.2018 №ТТН-051802, банківську виписку.

Судом встановлено, що позивач використав придбані товари у своїй господарській діяльності, а саме: гербіциди "МайсТер Пауєр" внесено під урожай 2018 у кількості 925 літрів за призначенням: по сходах кукурудзи на зерно, загальною площею 516 га.

Факт використання позивачем придбаних товарів у господарській діяльності судом встановлено на підставі акту про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин від 31.05.2018 №3.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Також цим підпунктом встановлено вимоги до податкової накладної.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорі, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, в ході проведення перевірки податковим органом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином.

Висновки ГУ ДПС у Харківській області про нереальність господарської операції зроблені шляхом аналізу податкових реєстрів та шляхом опрацювання податкової інформації щодо контрагента позивача та по ланцюгу .

Висновок про не встановлення виробника імпортра добрива "МайсТер Пауєр" зроблений контролюючим органом виключно на підставі відсутності певних відомостей в автоматизованій системі ДПС та Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, відсутність певних відомостей в автоматизованій системі (реєстрах) ДПС України про придбання контрагентами реалізованих товарів не є беззаперечним доводом нереальності господарської операції чи відсутності у контрагента товару для продажу.

Будь-яке неперевірене автоматизоване співставлення даних, без проведення фактичних перевірок та дослідження первинних документів, чи інші внесені до автоматизованих систем контролюючого органу дані не є належними доказами безтоварності господарських операцій, оскільки автоматизоване співставлення зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (Постанова Верховного суду від 27.02.2018 року у справі №811/2154/13-а).

Водночас, податковий орган не перевіряв первинної бухгалтерської документації контрагента позивача, не проводив перевірку його господарської діяльності.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців позивач та контрагент позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених статтею 228 Цивільного кодексу України та статтями 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Відповідні висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з висновками, викладеними у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії , в якому, зокрема, зазначено: 71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Стосовно доводів податкового органу про існування досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, слід зазначити наступне.

Згідно частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тому, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, інформація щодо контрагента позивача про наявність зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвал в рамках кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

При цьому, на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, а також станом на час розгляду даної справи, вироки щодо контрагента позивача відсутні, а тому матеріали розслідувань за вказаними кримінальними провадженнями не можуть враховуватись як докази у даній справі, тоді як належним доказом, в даному випадку, могли би бути виключно вироки суду щодо недійсності (нікчемності) правочинів, первинних документів, визначення правомірності формування податкового кредиту та щодо порушення ним податкового законодавства, що набули законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень.

Водночас, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а, від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а та від 06.02.2018 у справі №802/4940/14.

Щодо позиції відповідача, викладеної в акті перевірки, про наявність недоліків у товарно-транспортній накладній, не надання сертифікату якості, рахунку-фактури, довіреності на отримання товару, наказу на відрядження суд зазначає наступне.

Відповідно до Постанови Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі №16/166/15-а:

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Є безпідставними доводи контролюючого органу щодо відсутності сертифікатів якості та технічних паспортів товару та відсутності підпису водія та перевізника у товарно-транспортних накладних, як підстави для висновку про відсутність фактичного здійснення позивачем господарських операцій з вказаним контрагентом спростовується тим, що штампове оснащення, поставлене у рамках господарських взаємовідносин з ТОВ Фулденч , не входить до переліку продукції, яка підлягає сертифікації, а товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. (Постанова Касаційного адміністративного суду від 17.04.2018 у справі №816/1587/17).

Слід зазначити, що замовником перевезення згідно товарно-транспортної накладної від 18.05.2018 №ТТН-051802 є ТОВ ТД Агросервіс , тож саме воно повинно відповідати за можливі порушення податкового законодавства по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_1 , а не позивач, оскільки відповідальність відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер.

Суд також звертає увагу, що видаткова накладна підписана ОСОБА_2 , яка на момент здійснення поставки товару значилась директором позивача, інформація про що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не заперечується відповідачем.

Директор ОСОБА_2 самостійно підписувала документи по господарським операціям та не надавала будь-яким особам повноважень на їх підписання.

З норми частини 5 статті 65 Господарського кодексу України вбачається, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

З аналізу змісту вказаної норми убачається, що позивач не зобов`язаний підтверджувати додатково повноваження директора СФГ Ковальчуківське .

Також, треба зазначити, що рахунок-фактура, довіреність, наказ на відрядження не є первинними документами у розумінні пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999 №996-XIV і не фіксує факт здійснення господарських операцій. Тому відсутність цих документів не може свідчити про нереальність операції.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження того, що позивачу, як платнику податків було відомо про можливі порушення з боку його контрагента, а також те, що метою позивача було здійснення господарської операції з даним підприємством для одержання податкової вигоди.

Абзацом першим частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених ПК України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

У той же час, у ході судового розгляду справи підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з контрагентом ТОВ ТД Агросервіс , що дає підстави спростувати твердження відповідача про правомірність податкового повідомлення-рішення від 19.09.2019 №00000050516 - про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 139 232,75 грн, у тому числі штрафні (фінансові) санкції - 27 864,75 грн.

Підсумовуючи викладене, беручи до уваги безпідставність висновків контролюючого органу про порушення позивачем положень ПК України, які у подальшому слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 19.09.2019 №0000005051, суд дійшов висновків, що позивачем доведено перед судом належними та допустимими доказами у справі правомірність формування податкового кредиту, тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі, а податкове-повідомлення рішення підлягає скасуванню як незаконне та протиправне.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Селянського (Фермерського) господарства Ковальчуківське (вул. Хальзова, буд. 21, кв. 8, село Китченківка, Краснокутський район, Харківська область, 62043, код ЄДРПОУ: 31845030) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 19.09.2019 №0000005051.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на користь Селянського (Фермерського) господарства Ковальчуківське судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.03.2020.

Суддя О.В. Ніколаєва