Постанова

від 05.10.2020 по справі 520/869/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 р. Справа № 520/869/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 року, (головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., повний текст складено 20.03.2020 року) по справі № 520/869/2020

за позовом Селянського (Фермерського) господарства "Ковальчуківське"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Селянське (Фермерське) господарство «Ковальчуківське» (далі - СФГ «Ковальчуківське» , позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області від 19.09.2019 №00000050516 про збільшення СФГ «Ковальчуківське» суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 139 232,75 грн. (у тому числі 111 459,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 27 864,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 19.09.2019 №0000005051.

Головне управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази, встановлено обставини у справі та застосовано норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про безтоварність господарської операції позивача з ТОВ «ТД «Агросервіс» , оскільки у останнього відсутнє джерело походження товару, що унеможливлює рух товару за ланцюгом постачання, трудові ресурси та інші засоби для здійснення господарської діяльності, господарські взаємовідносини носять характер фіктивності, створені без мети настання правових наслідків. Крім того, товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог законодавства, що не дає змогу підтвердити факт транспортування товару, акт про використання добрив не підписано керівником структурного підрозділу, не містить прізвища, ім`я та по-батькові агронома, до акта не надано лімітно-забірні картки на отримання матеріальних цінностей. Також про безтоварність господарської операції позивача з контрагентом свідчить наявність кримінального провадження, фігурантом якого є ТОВ «ТД «Агросервіс» .

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що господарські операції позивача з ТОВ «ТД «Агросервіс» , мають реальний характер, підтверджені належними доказами, доводи податкового органу про відсутність трудових ресурсів у контрагента позивача та дані по ланцюгу постачання є припущеннями, не підтверджені належними доказами, а тому правомірно не взяті до уваги судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області з 05.08.2019 по 09.08.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку СФГ «Ковальчуківське» з питань дотримання законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Агросервіс» за травень 2018 року, за результатами якої складено акт від 18.08.2019 №2833/20-40-14-22-07/31845030 (а.с. 10-28).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.п.198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у результаті чого ним занижено податок на додану вартість на суму 111 459,00 грн. за травень 2018 року.

19.09.2019 ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення

№00000050516 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 139 232,75 грн (за основним платежем - 111459,00 грн, штрафні санкції - 27 864,75 грн) (а.с. 7).

Позивач, вважаючи неправомірним податкове повідомлення-рішення, оскаржив його в адміністративному порядку, за наслідками якого скарга позивача залишена без задоволення, а рішення відповідача - без змін (а.с. 31-33, 36-38).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарської операції з ТОВ «ТД «Агросервіс» належними первинними документами, а тому збільшення позивачу грошового зобов`язання по податку на додану вартість є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Судом встановлено, що видами діяльності підприємства позивача є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; вирощування інших однорічних і дворічних культур; розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення свиней; допоміжна діяльність у рослинництві;виробництво цукру; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

В перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ТД «Агросервіс» .

26.03.2018 між ТОВ «ТД «Агросервіс» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №0326603/КП, згідно якого позивач придбав добрива "МайсТер Пауєр" у кількості 925 л по ціні 602,48 грн. за літр без ПДВ. Загальна сума договору разом з ПДВ склала 668 752, 80 грн (а.с. 39-40).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.1.1, 2.3 Договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у накладних документах відпуску товару, загальна сума по договору складається з сум, вказаних у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього Договору. Якість товару, який поставляється продавцем, відповідає якості, яка обумовлюється сторонами та може на вимогу покупця бути підтверджена відповідними сертифікатами.

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: специфікацію, видаткову накладну, відомості про вантаж, товарно-транспортну накладну, відомості про вантаж, податкову накладну, банківську виписку, акт про використання добрив, акт звірки взаєморозрахунків, платіжне доручення (а.с. 40-47).

Асортимент, кількість та ціна придбаних позивачем мінеральних добрив, визначені у видатковій та податковій накладних, які містяться в матеріалах справи та надавалися позивачем до перевірки.

Придбаний товар оплачено позивачем в безготівковий спосіб та оприбутковано на балансі підприємства, про що в бухгалтерському обліку відображено записами Д-т 631 К-т 311 - відображено оплату за ТМЦ , Д-т 208 К-т 631 - отримано ТМЦ від постачальника , Д-т 6441 К-т 631 - відображено податковий кредит з ПДВ , Д-т 208 К-т 631 - отримано ТМЦ від постачальника , Д-т 2311 К-т 208 - списано ТМЦ у виробництво .

Згідно п. 3.3 Договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ (згідно правил Інкотермс 2010 р) - перевізник.

Колегія суддів зазначає, що CPT Инкотермс 2010 - Carriage Paid To named place of destination перекладається Фрахт/перевозка оплачены до , що означає, що продавець передає товар, названому ним перевізнику для перевезення товару до місця призначення.

Отже, поставка добрив "МайсТер Пауєр" здійснювалася силами постачальника - ТОВ «ТД «Агросервіс» , що підтверджується товарно-транспортною накладною.

Так, згідно товарно-транспортної накладної вантажовідправник - ТОВ «ТД «Агросервіс» , вантажоодержувач СФГ Ковальчуківське , пункт навантаження - м. Дніпро, пункт розвантаження - с. Китченківка, Краснокутський район, Харківська область.

Придбані за вказаними господарськими операціями товари та послуги позивач використав при здійснені своєї поточної діяльності, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, а саме акт про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин від 31.05.2018 №3, яким підтверджено, що позивачем гербіциди "МайсТер Пауєр" внесено під урожай 2018 у кількості 925 літрів за призначенням: по сходах кукурудзи на зерно, загальною площею 516 га.

Доказів повернення коштів після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар в матеріалах справи не міститься.

Таким чином, позивачем доведено, що господарські операції по придбанню та реалізації добрив, отриманих від ТОВ «ТД «Агросервіс» , спричинили зміни майнового стану та зміни у структурі зобов`язань підприємства позивача.

Реальність виконання вказаних вище господарських зобов`язань, безпосередньо пов`язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Слід також враховувати, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі товарно-транспортних накладних, на що на обґрунтування своєї позиції посилається відповідач, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

За умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Крім того, за приписами розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Щодо доводів апелянта про відсутність рахунку-фактури, довіреності, наказу на відрядження, колегія суддів зазначає, що відсутність цих документів не може свідчити про нереальність операції, оскільки вони не є первинними документами у розумінні п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» і не фіксують факт здійснення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарських операцій, є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи. При цьому, необхідно зауважити, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, оскільки матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов`язань за правочинами.

Щодо доводів податкового органу про відсутність трудових ресурсів та по ланцюгу постачання у контрагента ТОВ «ТД «Агросервіс» .

Такі висновки ґрунтуються виключно на податковій інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах.

Колегія суддів зазначає, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагента суб`єкта господарювання основних засобів, трудових та виробничих ресурсів, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

При цьому, відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України.

Разом з тим, відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагента платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Отже судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання: ТОВ Інекс трейдінг , ТОВ Альфаінвест+ , ТОВ Аверс профіт , ТОВ Бізнес інвест , оскільки такі відомості носять інформаційний характер та не є беззапереченим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт придбання та оплати товарів підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується належними первинними документами.

Щодо посилань апелянта на те, що контрагент позивача ТОВ Агросервіс є фігурантом у кримінальному провадженні № 32019170000000017 за ч. 2 ст. 212 КК України, що свідчить про безтоварність господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності , є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Відповідачем не надано вироків за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючого суб`єкта, а ні щодо позивача, а ні щодо його контрагента суду надано не було.

Тобто, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні вироки суду, які набрали законної сили, та якими встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов`язань з боку позивача.

Окрім того, посилання податкового органу, що контрагент позивача є фігурантом у незавершеному кримінальному провадженні, не дає підстав до висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки їх реальність підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами, і не спростована у встановлений законом спосіб (належними й допустимими доказами).

Крім того, відповідачем не доведено, що порушене кримінальне провадження стосуються безпосередньо взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами.

Водночас висновки про нереальність господарської операції з придбання платником податку товару мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеній в постановах від 28.05.2019 по справі №815/2960/17, від 15.10.2019 по справі 813/1066/16, від 23.07.2019 по справі №826/10852/158, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необгрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним по суті висновок суду першої інстанції про те, що надані первинні документи відображають суть господарських операцій, рух товарів від контрагентів позивача, а й отже, реальність господарських операцій.

На противагу зазначеному, податковим органом під час судового розгляду справи, не наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Проте контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджена господарська операція по правочину між позивачем та контрагентом була реально здійснена, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов`язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладеного правочину є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на належних доказах.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 19.09.2019 № 0000005051 є протиправним та правомірно скасовано судом.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 по справі № 520/869/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова