Рішення

від 19.03.2020 по справі 904/686/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2020м. ДніпроСправа № 904/686/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (м. Запоріжжя)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)

про стягнення збитків за недостачу упору до металевого піддону у розмірі 5 419 грн. 25 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) збитки за недостачу упору до металевого піддону у вагоні у розмірі 5 419 грн. 25 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у серпні 2019 року зі станцій Каменець-Подольський Південно-Західної залізниці ТОВ "Модуль-Україна" (вантажовідправник) здійснило відправлення вагону № 67893321 за залізничною накладною № 34545228, завантаженого піддонами металевими з упорами у кількості 8 штук на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, одержувач - Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь". На станції призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці залізницею проведено комісійну видачу вантажу, під час якої було виявлено нестачу упору до піддону. Встановлена недостача вантажу документально підтверджена комерційним актом № 460005/1124 від 16.08.2019. Вказані обставини призвели до завдання збитків, що виникли з вини залізниці під час перевезення вантажу, внаслідок чого, на підставі статті 114 Статуту залізниць України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 5 419 грн. 25 коп., що становлять вартість вказаного упору до піддона.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 06.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 03.03.2020 .

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 9008/20 від 21.02.2020), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне:

- на підтвердження факту завдання шкоди позивач посилається на залізничну накладну № 34545228 та стверджує, що у серпні 2019 року на адресу ПАТ "Запоріжсталь" були відвантажені піддони металеві з упорами в кількості 8 штук. Цей факт не підтверджується вказаною накладною, а саме: її графою 20, яка, згідно з Правилами оформлення перевізних документів заповнюється відправником. Інформація що міститься в графі 20 ніяким чином не засвідчує ані кількість завантажених упорів, ані їх масу, ані наявність упорів взагалі. В графах 7 та 9, де, згідно з Правилами оформлення перевізних документів, може міститися обов`язкова для залізниці інформація та необхідна для перевезень, які-небудь відомості щодо наявності або кількості упорів відсутні;

- комерційний акт № 460005/1124 від 16.08.2019 фіксує відсутність одного упору, при цьому, розділ Б акту не містить відомостей про наявність цього упору при прийомці до відправлення, згідно перевізних документів;

- позивачем не надані відомості стосовно маси одного стандартного місця, а в даному випадку, маси піддону з упором, та маси самого упору, як зйомного устаткування, що дозволило б виявити за різницею в масі наявність чи відсутність останнього;

- за результатами перевірки, відповідно до комерційного акту, різницю в масі вантажу не виявлено;

- таким чином, позивачем доданими до позовної заяви доказами не доведено, що АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії було прийнято до перевезення піддони з упорами у кількості 8 штук;

- згідно з поясненнями щодо заповнення накладної (додаток до Правил оформлення перевізних документів) графа 20 накладної заповнюється відправником. Відправником за даною накладною є ТОВ "Модуль-Україна". Завантаження вантажу, його розміщення та закріплення також здійснювалось відправником (графа 20 та 28 накладної);

- в силу приписів частин 1 та 2 статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній;

- відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу;

- таким чином, відсутність одного упору у вагоні № 67893321, згідно з відомостями в проїзному документі та комерційному акті, сталось з вини ТОВ "Модуль-Україна", оскільки останнім або неповно внесені дані до перевізних документів або вантаж був відправлений з нестачею одного упору, що було встановлено при прибутті вантажу комерційним актом;

- позивачем не доведено сам факт, що відсутній упор було передано для перевезення;

- також не обґрунтовано суму збитків, оскільки позивач стосовно розміру збитків посилається на довідку № 1199, що складена самим позивачем, і не має посилання на підстави з чого сформована саме така вартість;

- зобов`язання по доставці вантажу виконано належним чином, згідно з відомостями зазначеними в накладній № 34545228, а тому підстави для притягнення АТ "Укрзалізниця" до майнової відповідальності відсутні.

Від позивача надійшла заява (вх. суду № 10537/20 від 02.03.2020), в якій він просив суд провести судове засідання без участі його представника, у зв`язку із відсутністю можливості направити його у судове засідання.

У судове засідання 03.03.2020 з`явився представник відповідача; представник позивача у вказане судове засідання не з`явився, але судом враховано наявність його клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Також, судом зауважено, що позивачем не надано відповіді на відзив та час для його надання ще не закінчився.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.

Так, у судовому засіданні 03/03.2020 було оголошено перерву до 19.03.2020.

У судове засідання 19.03.2020 представники позивача та відповідача не з`явилися; причин нез`явлення суду не повідомили.

Про день, час та місце судового засідання позивач та відповідач були повідомлені належним чином, що підтверджується:

- щодо позивача - поштовим повідомленням № 4930011274414, з якого вбачається, що ухвала суду від 03.03.2020 була отримана позивачем 10.03.2020, отже завчасно (а.с.120);

- щодо відповідача - поштовими повідомленнями № 4930011150871 та б/№, з яких вбачається, що ухвала суду від 03.03.2020 була отримана регіональною філією позивача 18.02.2020 та самим позивачем 10.03.2020, отже завчасно (а.с.1118-119), а також участю представника відповідача у судовому засіданні 03.03.2020 (а.с.113) та розпискою (а.с.117).

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні .

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у даній справі відкрито 06.02.2020, отже строк на розгляд даної справи закінчується 06.04.2020 та нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості його продовження з будь-яких поважних причин.

Отже, враховуючи, що строк вирішення даного спору закінчується 06.04.2020, суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на іншу дату та належним чином повідомити учасників справи про дату наступного судового засідання (враховуючи встановлений процесуальним законом строк на виготовлення повного тексту ухвали суду, строк на її направлення сторонам, а також строк на поштовий перебіг, визначений Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, оскільки відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд вважає, що позивач та відповідач не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні їх представників та вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача, оскільки:

- останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України);

- неявка в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України) є підставою для розгляду справи за відсутності такого учасника (учасників) справи.

Більше того, судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору перевезення вантажу залізничним транспортом; факт надання послуг; наявність перевізних документів - залізничних накладних; наявність або відсутність факту недостачі, правомірність здійснення розрахунку заявленої до стягнення суми недостачі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, у серпні 2019 року зі станцій Каменець-Подольський Південно-Західної залізниці ТОВ "Модуль-Україна" (вантажовідправник) здійснило відправлення вагону № 67893321 за залізничною накладною № 34545228, завантаженого піддонами металевими з упорами у кількості 8 штук на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, одержувач - Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь".

Отже, відповідно до вказаної накладної залізниця зобов`язалась доставити вантаж на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці; одержувач - Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (позивач).

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання в Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що позивачем доданими до позовної заяви доказами не доведено, що залізницею було прийнято до перевезення піддони з упорами у кількості 8 штук, суд зазначає наступне.

Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (Додаток 3), найменування вантажу заноситься у графу 20 залізничної накладної у відповідності до Алфавітного списку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (ЄТСНВ). Вантажі, найменування яких відсутні у списку, зазначаються під тією назвою, під якою вони зазначені в стандартах або технічних умовах на продукцію.

Найменування та кількість відправленого у вагоні № 67893321 вантажу зазначені у графі 20 залізничної накладної № 34545228 у відповідності з Алфавітним списком вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів.

В Алфавітному списку ЄТСНВ відсутнє таке найменування вантажу як "піддони з упорами". Натомість, в ЄТСНВ під кодом 693176 міститься найменування вантажу "Обладнання знімне (турнікети, стойки, касети, призми, хлібні щити, стяжки, стропи, тощо)".

Відповідно до роз`яснень Головного комерційного управління Укрзалізниці, на яке посилається позивач - металеві піддони, які є багаторазовими засобами кріплення вантажу, перевозяться під кодом ЄТСНВ 693176 "Обладнання знімне (піддони металеві)". Відмінних ознак, передбачених Правилами оформлення перевізних документів, цей вантаж не має. Тому, зазначати в перевізних документах після найменування вантажу структуру піддонів ( з упорами чи без упорів) немає потреби через те, що ця структура передбачається у главі 3 Додатку 3 до СМГС, а також кресленні ПК 02031.079.0Г.

У главі 3 додатка 3 до СМГС, відповідно до якого розміщується та кріпиться вантаж (пункт 2.4 Правил оформлення перевізних документів) зазначено, що піддон розміром 6000x2800x420 мм є багаторазовим засобом кріплення та представляє собою зварну металеву конструкцію з жолобом по осі піддону з пересувним упором.

В залізничній накладній № 34545228 Відправник у графі 20 зазначив найменування вантажу у повній відповідності з ЄТСНВ "Обладнання знімне (турнікети, стойки, касети, призми, хлібні щити, стяжки, стропи, тощо), що відповідає коду вантажу № 693176 (графа 23).

Таким чином, відомості, зазначені в графі 20 залізничної накладної № 34545228, є достатнім доказом відправлення піддонів з упорами.

Отже, заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом.

Як підтверджується кресленням ПК 02031.079.0Г, упори є складовою частиною піддонів. Тобто, у накладній зазначена маса піддонів з упорами.

Схема розміщення та кріплення піддонів, облаштованих одним чи двома пересувними упорами, при їхньому поверненні визначена у додатку 3 до СМГС: "...Піддони розміщують у напіввагоні двома штабелями по п`ять чи менше штук в штабелі. Допускається піднесення елементів піддону над верхнім обв`язочним брусом напіввагону не більше 120 мм. Пересувний упор, з`єднаний з піддоном металевим тросом, розміщують в осередку піддона. При відсутності металевого троса або його роз`єднання з піддоном або пересувним упором цей упор розміщують на піддоні, розташованому в одному з нижніх ярусів штабеля. Під час навантаження порожніх піддонів повинно забезпечуватися дотримання умов навантаження пересувних упорів на піддонах, в тому числі, комплектність упорів".

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що факт наявності упорів у складі піддонів підтверджується технічною документацією та додатком 3 до СМГС.

Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.

До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об`єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом - виробником цистерни).

Відповідно до статті 52 Статуту залізниць України та пункту 12 Правил видачі вантажів на станції призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу в разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачено Правилами. У зазначених випадках тарні й штучні вантажі видаються з перевіркою кількості й стану вантажу тільки в пошкоджених місцях.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

У спірному випадку, як спосіб визначення маси вантажу на станції відправлення згідно з даними в залізничній накладній визначено "за стандартом", тобто є стандартна маса одного місця (одного піддону), про що зазначено в накладній (графа 26 залізничної накладної), яка помножується на кількість місць і разом становить загальну масу вантажу у вагоні. Таким самим способом визначається маса вантажу на станції призначення, тобто, немає потреби у зважуванні вантажу.

Крім того, як вказує сам відповідач у відзиві на позовну заяву, зважування під час складання комерційних актів не проводилося.

З огляду на вказані обставини, безпідставним є також посилання відповідача щодо не зазначення маси вантажу.

При цьому, як було зазначено у графі 20 спірної залізничної накладної № 34545228, вантаж розміщено й закріплено відповідно до пункту 15.15 глави 3 додатка № 3 до СМГС, яким передбачено порядок та визначено схему розміщення та закріплення піддонів, устаткованих одним чи двома пересувними упорами, що є поворотною тарою ПАТ "Запоріжсталь".

Відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній (графа 38) договір перевезення вважається укладеним.

Як зазначалося раніше, у серпні 2019 року на адресу ПАТ "Запоріжсталь" були відвантажені піддони металеві з упорами (з`ємне устаткування) за залізничною накладною № 434545228).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, перевізник прийняв вантаж до перевезення без будь-яких зауважень.

Відповідно до положень статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

В той же час, на станції призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці залізницею проведено комісійну видачу вантажу, під час якої було виявлено нестачу упору до піддону, про що було складено комерційний акт № 460005/1124 від 16.08.2019 (а.с.12-13).

У комерційному акті № 460005/1124 від 16.08.2019 зазначено таке:

- на підставі актів загальної форми № 35435 від 15.08.2019, № 25799 від 16.08.2019 станції Запоріжжя-Ліве проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувач, що прибув по відправці, вказаній на лицьовій стороні цього акту, з повним вивантаженням, прорахунком кількості місць і перевіркою стану вантажу, комісією у складі приймальних поїздів ОСОБА_1 , вантажоодержувач ОСОБА_2 , слідчий Заводський ВП Синько Е.В., у присутності заступника начальника станції ОСОБА_3 ;

- згідно перевізного документу значиться: обладнання з`ємне, кількість місць 8, вага нетто 20 904 кг, тара 23 000 кг; у графі 15 значиться: ЦХП-1 піддони металеві з упорами, №№ упорів не вказані;

- в комерційному відношенні навантаження нижче бортів на 30 см, у два штабелі упорами, піддон № 6897 - без упору;

- піддони з упорами з`єднані металевим тросом довжиною 120 см діаметром 2 см. На піддони та упори нанесені номера білою фарбою;

- в першому штабелі верхнього ярусу з північної сторони на піддоні № 6897 є сліди пошкоджені у місці з`єднання троса з упором. Пошкодження старого походження, вкрите іржею, упор на піддоні відсутній. В технічному відношенні вагон справний, бездверний, люка закриті. При повторному прорахунку кількості місць і перевірці стану вантажу дані не змінилися. Зав. вантажного двору за штатним розкладом відсутній (а.с.12-13).

Комерційний акт складений згідно з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855).

Отже, комерційним актом підтверджено факт незбереження вантажу під час перевезення.

Позивач розрахував вартість нестачі вантажу (5 419 грн. 25 коп.) та просить стягнути її з відповідача, мотивуючи це тим, що оскільки вагон № 67893321 з вантажем був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справному вагоні, враховуючи дані, наведені в комерційному акті № 460005/1124 від 16.08.2019 відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу у спірних правовідносинах в силу статті 110 Статуту залізниць покладається на залізницю. Заявлені позивачем збитки у розмірі 5 419 грн. 25 коп. складаються з вартості упору, нестача якого засвідчена комерційним актом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 пункту 9 Правил складання актів, затверджених Наказом Мінтрансу № 334 від 28.05.2002, у разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Втім, комерційний акт № 460005/1124 від 16.08.2019 не містить жодної вказівки про порушення вимог до розміщення пересувних упорів при їх відправці, що свідчить про їх розукомплектування після прийняття залізницею до перевезення.

Таким чином, факт наявності упорів як складової піддонів підтверджується календарним штемпелем залізниці на залізничних накладних і прийняттям їх до перевезення без зауважень, а факт несхоронності вантажу у належному вигляді підтверджується належним доказом - комерційним актом, складеним представниками залізниці.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

В силу частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

У частинах 1-3 статті 314 Господарського кодексу України зазначено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно з частини 1 статті 23 вищевказаного закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

За приписами пункту 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (частина 1 статті 114 Статуту).

Згідно з пунктом 2 статті 126 Статуту, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Згідно з пунктом е частини 1 статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

Відповідно до статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підпадає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу. Тобто, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Відповідач належних доказів, що доводять наявність обставини, які звільняють його від відповідальності, не надав.

З приводу визначення вартості недостачі вантажу, а також правовірності здійсненого позивачем розрахунку суд зазначає таке.

Відповідно до довідки № 1199 до комерційного акту про вартість вантажу, вартість одного упору до металевого піддону, не отриманого комбінатом 16.08.2019 у вагоні №67893321 за залізничною накладною № 34545228, станція відправлення Каменець-Подольський Південно-Західної залізниці; відправник - ТОВ "Модуль-Україна", складає 5 419 грн. 25 коп. (а. с. 14).

Отже, загальна сума збитків, спричинених внаслідок нестачі вантажу, згідно з наведеним позивачем розрахунком ціни позову, складає 5 419 грн. 25 коп.

Відповідно до норма статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Під час надання оцінки вказаним обставинам, суд у відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України виходить із того, що докази, надані на підтвердження такої обставини, є менш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з частиною 3 статті 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, а прибуття вантажу з недостачею відбулось у технічному відношенні справному вагоні, що встановлене комерційним актом.

При цьому, зазначені у комерційному акті обставини щодо пошкодження старого походження, вкритого іржею, не можуть змінювати обставин несхоронного перевезення, оскільки не підтверджені жодним належним доказом.

Отже в цій частині заперечення відповідачу також відхиляються судом.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

У відповідності до статті 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (частина 1 статті 114 Статуту).

Згідно зі статтею 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; - за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

З урахуванням викладеного, відповідальність за недостачу одного упору до піддону слід покласти на відповідача.

Аналогічні висновки були викладені у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 904/3698/19, від 27.12.2019 у справі №904/3697/19 та від 23.12.2019 у справі № 904/3696/19, в яких розглядалися аналогічні правовідносини позивача та відповідача.

Відповідно до статті 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

У відповідності до статті 129 Статуту залізниць України обставини, засвідчені комерційним актом, є підставою для матеріальної відповідальності залізниці.

Перевіривши розрахунок позивача, господарським судом було встановлено, що він виконаний позивачем у відповідності до вимог законодавства та фактичних обставин справи.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків за недостачу упору до металевого піддону у розмірі 5 419 грн. 25 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, будинок 72; ідентифікаційний код 00191230) 5 419 грн. 25 коп. - вартості нестачі вантажу та 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20.03.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко