Постанова

від 19.03.2020 по справі 826/14063/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2020 року

Київ

справа №826/14063/16

адміністративне провадження №К/9901/36254/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2017 (суддя - О.П. Огурцов) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 (колегія суддів: І.О. Лічевецький, В.П. Мельничук, В.Е. Мацедонська) у справі № 826/14063/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хай-Тек до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Хай-Тек (далі -Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2016 №00032615130101.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки, наведені в акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими, а отже й податкове повідомлення-рішення, яке було прийнято на підставі вказаного акту є незаконним, та такими, що винесене з явним порушенням норм діючого законодавства України, а тому підлягає скасуванню. При цьому Товариство зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ Мелленіум білд , ПП Калотта , ПП ЛПТ-торг , ТОВ Протектід , ТОВ Зевс-Буд , ТОВ Мастербід , ПП Фіто груп і Ко , які мали реальний характер та за якими було отримано товар і послуги використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2017 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.01.2016 №00032615130101.

Рішення судів обґрунтовано тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо нереальності господарської операції з названими контрагентами є необґрунтованими, відповідно є протиправними збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням щодо даних операцій. Мотивуючи рішення, суди зауважили, що позивач надав належні документи первинного та бухгалтерського обліку, якими спростовані висновки відповідача. При цьому суди зауважили, що відповідач, в більшості, виходив з неможливості проведення зустрічних звірок названих контрагентів.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити. Вказується, що суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування матеріалів справи не надали правового значення виявлених фактів під час проведення перевірки здійснення ним удаваних господарських операції із названим вище контрагентами. При цьому, вказується на доводи, які ним були висловлені в акті перевірки, що не підлягають додаткового зазначенню.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду її по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 26.11.2015 по 16.12.2015 посадовими особами Головного управління проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Хай-Тек з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012. по 31.12.2014.

Результати перевірки оформлено актом № 8/26-15-13-01-01/31087909 від 23.12.2015.

Згідно акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 745 026 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням прийнято: податкове повідомлення-рішення № 00032615130101 від 12.01.2016, яким ТОВ Хай-Тек збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 1 117 539 грн., утому числі 745 026 грн. за основним платежем та 372 513 грн. за штрафними санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що такий висновок контролюючим органом був зумовлений, у тому числі, виявленим фактом відсутності настання реальних наслідків за правочином, укладеним позивачем з ТОВ Мелленіум білд , ПП Калотта , ПП ЛПТ-торг , ТОВ Протектід , ТОВ Зевс-Буд , ТОВ Мастербід , ПП Фіто груп і Ко , що обґрунтовано наявністю розбіжності між задекларованими сумами податкових зобов`язань та податкового кредиту; подальшим анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду, який його скасував в названій частині, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами, що відповідає матеріалам справи, відповідно до договору № 030320141 від 03.03.2014 ТОВ Міленіум білд зобов`язалось надати Товариству посередницькі послуги щодо оптового та роздрібного продажу електромонтажної продукції, сприяння у продажу та просування продукції на ринку, укладанні угод, реалізації та придбання продукції, а останнє - прийняти та оплатити їх.

Згідно договорів № 010420141 від 01.04.2014, № 140420141 від 14.04.2014 позивач придбав у ПП Калотта євро піддони та дерев`яні коробки. За умовами договору № 201408025 від 01.08.2014 ПП ЛПТ-торг надало позивачеві послуги з фасування та складання товару. 26.05.2014 між Товариством та ТОВ Протектід укладено договір № 26051 згідно якому позивачеві надавались посередницькі послуги щодо оптового та роздрібного продажу електромонтажної продукції, послуги із сприяння у продажу та просування продукції на ринку, укладанні угод, реалізації та придбання продукції. Відповідно до договору № 0206-1 від 02.06.2014 позивач отримав від ТОВ Зевс-Буд послуги з фасування та складання товару. На виконання умов договору купівлі-продажу № 201406021 від 02.06.2014 Товариство отримало від ТОВ Мастербілд євро піддони та дерев`яні коробки. Згідно договору № 2808/1 від 28.08.2014 позивач придбав у ПП Фіто груп і Ко євро піддони, дерев`яні коробки, пакувальний скотч, стреч-плівку, ПВХ.

Наявність відповідних договорів не заперечуються відповідачем, які долучені до матеріалів справи, зміст яких досліджений в судовому порядку судами попередніх інстанцій.

Судами також установлено, що не заперечується відповідачем, наявність всіх належно оформлених супроводжуючих документів згідно вказаних договорів, якими, серед інших, були: акти здачі приймання робіт (надання послуг), видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти про списання товарів, банківські виписки, що підтверджують оплату приданого позивачем товару у названих контрагентів.

Судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача щодо господарських правовідносин позивача з названими контрагентами в більшості, ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у ревізійному періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому, Суд визнає, що відповідач в касаційній скарзі просить здійснити переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірного податкового повідомлення-рішення скасованого в частині, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову частково.

В частині відмови в задоволені позову, Верховний Суд не здійснюватиме касаційний перегляд рішень судів попередніх інстанцій, так як касаційна скарга не містить вказаних вимог та доводів в їх обґрунтування.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2017 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду